Рішення

від 04.09.2012 по справі 5006/12/146/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.09.12 р. Справа № 5006/12/146/2012

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Міщенко Т.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Донецький відділ ліцензування», м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Східно-Український експертний центр», м. Донецьк

про стягнення 35137,94грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Шалімова І.Є. - директор;

від відповідача: Ветров М.М - директор;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Товариством з обмеженою відповідальністю Донецький відділ ліцензування», м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю Східно-Український експертний центр», м. Донецьк про стягнення 35137,94грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору позики №б/н від 15.05.2012р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо повернення зайнятих грошових коштів, однак у встановлений строк їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 35137,94грн.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, однак у судовому засіданні проти позову не заперечував, суму боргу у розмірі 35137,94грн. визнав в повному обсязі.

За клопотанням сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) та клопотання представника позивача, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецький відділ ліцензування» (Позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Східно-Український експертний центр» (Позичальник) 15 травня 2012р. було укладено договір позики б/н, за умовами якого Позикодавець, на умовах укладеного договору, надає Позичальнику позику у вигляді фінансової допомоги, а Позичальник зобов'язаний у встановлені строки повернуті позичені грошові кошти.

Відповідно до п.1.2. договору позика за договором здійснюється шляхом оплати Позикодавцем витрат Позичальника на підставі письмових заяв Позичальника. Передача грошових коштів безпосередньо Позичальнику за даним договором не передбачена.

Згідно умов п.1.3. договору за надання позики за цим договором плата не стягується.

За приписами п.1.4. договору розмір позики визначається загальною сумою платежів Позикодавця в рахунок оплати витрат Позичальника на підставі його письмових заяв. Максимальна сукупна позика за даним договором складає 80000,00грн., яку Позичальник не повинен перевищувати.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що для оплати Позикодавцем витрат Позичальника Позичальник подає Позикодавцю письмову заяву, в якому просить оплати свої витрати в зазначеному обсязі та зазначеним особам. До такої заяви можуть бути додані рахунки третіх осіб, на які Позикодавець може перерахувати грошові кошти.

Позичальник зобов'язаний повернути позику в повному обсязі протягом 2-х днів з моменту вимоги Позичальника, але в будь-якому разі не пізніше 1 вересня 2012р., якщо інше не буде обумовлено в додаткових угодах до укладеного договору(п.2.4. договору).

Відповідно до п.4.1. даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонам та діє до моменту виконання сторонами всіх його умов.

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

На виконання умов договору відповідачу надавалися послуги позики шляхом оплати його витрат на підставі наданих ним заяв, що підтверджується квитанцією №11490.206.3 від 16.05.2012р. на суму 99,00грн., квитанцією №11490.206.1 від 15.05.2012р. на суму 221,00грн., квитанціє №11490.206.2 від 16.05.2012р. на суму 20,00грн., квитанцією №325243 від 29.05.2012р. на суму 697,00грн., квитанцією №325244 від 29.05.2012р. на суму 436,95грн., чеком б/н від 29.05.2012р. на суму 2476,05грн., квитанцією №8242 від 29.05.2012р. на суму 11,97грн., квитанцією 326635 від 14.06.2012р. на суму 42,00грн., квитанцією №8758 від 14.06.2012р. на суму 5,00грн., квитанцією №327260 від 19.06.2012р. на суму 174,06грн., квитанцією №327261 від 19.06.2012р. на суму 99,00грн., №8945 від 19.06.2012р. на суму 10,00грн., №14456.327.3 від 19.06.2012р. на суму 391,82грн., №14456.327.1. від 19.06.2012р. на суму 4002,03грн., №14456.327.4 від 19.06.2012р. на суму 1573,82грн., №14456.327.2 від 19.06.2012р. на суму 65,76грн., квитанцією №32 від 22.06.2012р. на суму 1621,00грн., №32 від 22.06.2012р. на суму 19,45грн., платіжним дорученням №114 від 05.07.2012р. на суму 2504,95грн., №113 від 05.07.2012р. на суму 442,05грн., платіжним дорученням від 05.07.2012р. на суму 4,00грн., квитанцією від 06.07.2012р. на суму 6000,00грн., платіжним дорученням №129 від 16.07.2012р. на суму 99,00грн., видатковим касовим ордером №11 від 19.07.2012р. на суму 12000,00грн.,платіжним дорученням №130 від 19.07.2012р. на суму 1418,76грн., №131 від 19.07.2012р. на суму 138,91грн., №132 від 19.07.2012р. на суму 557,94грн. та платіжним дорученням від 19.07.2012р. на суму 6,00грн. Всього відповідачу було надано позики на загальну суму 35137,94грн.

20 липня 2012р. позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу щодо повернення суми позики в сумі 35137,94грн. протягом 2-х днів з моменту отримання вимоги. На отриману вимогу відповідачем була надана відповідь від 23.07.2012р., у якому відповідач підтвердив отримання ним позики на загальну суму 35137,94грн. та повідомив про неможливість її повернення.

23.07.2012р. позивачем на адресу відповідача також було надіслано претензію з вимогою повернути суму боргу у розмірі 35137,94грн., на що відповідачем була надана відповідь від 24.07.2012р., в якій він претензію визнає законною та обґрунтованою, підтверджує наявність заборгованості в сумі 35137,94грн. та повідомляє про неможливість її задоволення.

04 вересня 2012р. між сторонами було складено та підписано акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого відповідач підтвердив, що станом на 04.09.2012р. за ним обліковується заборгованість в сумі 35137,94грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно до вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Відповідно до статей 626 та 629 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно приписів ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (абз.1 ч.1 ст.1049 ЦК України).

За правилами розподілу обов'язку доказування згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором позики б/н від 15.05.2012р. належним чином не виконав, отриману від позивача фінансову допомогу в сумі 35137,94грн. не повернув, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 35137,94грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, крім того сума боргу у розмірі 35137,94грн. відповідачем повністю підтверджена в акті звірки взаєморозрахунків станом на 04.09.2012р., таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 35137,94грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.ст.11, 525, 526, 530, 610-612, 626, 629, 1046, 1049 ЦК України, ст.ст.67, 174, 193 ГК України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Донецький відділ ліцензування», м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю Східно-Український експертний центр», м. Донецьк про стягнення 35137,94грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Східно-Український експертний центр» (83050, м. Донецьк, вул. Щорса, 24, код ЄДРПОУ 35831644) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Донецький відділ ліцензування» (83018, м. Донецьк, вул. Каунська, 48-50, код ЄДРПОУ 33727949, р/р 26008051704443 в ДРУ «Приватбанк», МФО 335496) борг в сумі 35137,94грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1609,50грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний 06.09.2012р.

Суддя Тоцький С.В.