Ухвала

від 10.09.2012 по справі 5009/3409/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

5009/3409/12   ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Запорізької області УХВАЛА про повернення позовної заяви                       10.09.12                      Справа №     5009/3409/12            м. Запоріжжя Суддя Соловйов В.М., розглянувши матеріали     за позовом: Мелітопольського міжрайонного відділу Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Запорізькій області (72312, Запорізька область,                         м. Мелітополь, вул. О.Невського, 14, ідентифікаційний код 37968909) до відповідача: Комунальної установи “Мелітопольська міська поліклініка № 1” ММР ЗО (72309, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Крупської, 7, ідентифікаційний код 26251159) про стягнення боргу в сумі 992, 24 грн. ВСТАНОВИВ: Мелітопольський МВ УДСО при ГУМВС України в Запорізькій області звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до КУ “Мелітопольська міська поліклініка № 1” ММР ЗО про стягнення боргу за договором № 1044 на централізовану охорону об'єкта технічними засобами сигналізації, з реагування наряду міліції ДСО та перезакриттям об'єкту від 01.01.2012р. Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 07.09.2012р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М. Позовна заява підлягає поверненню в зв'язку з наступним. Згідно ст. 61 ГПК України, питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею, якому вона була передана у порядку, встановленому частиною третьою статті             2-1 цього Кодексу. Відповідно до ст. 4-2 ГПК України, правосуддя у господарських судах  здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Частинами 1, 2 ст. 4-3 ГПК України встановлено, що судочинство у  господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які  відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування,   не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ч. 1 ст. 54 ГПК України, позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином –суб'єктом підприємницької діяльності або його представником. Згідно п. 2, 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів; сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Відповідно до п. 4, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо: не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі; не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів. Частиною 1 ст. 56 ГПК України (із змінами, внесеними згідно із Законом                    N v9126837-11 від 19.05.2011) встановлено, що позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення. За приписами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи                    (ч.1 ст. 34 ГПК України). Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч.1 ст. 36 ГПК України). При зверненні до суду з позовом вих. № 1325 від 05.09.2012р. позивачем до позовної заяви додано другий примірник позовної заяви № 1325 від 05.09.2012р. з додатками для відповідача. Але, такі дії позивача притаманні при зверненні до суду з адміністративним позовом в порядку адміністративного судочинства (ч.3 ст. 106 КАС України), проте позивач звернувся до господарського суду за захистом своїх прав в порядку господарського судочинства, отже повинен дотримуватись вимог ГПК України. Таким чином, позивачем взагалі не надіслано на адресу відповідача копії позовної заяви з додатками, що є безумовним порушенням приписів ст. 56 ГПК України. Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та  розміри ставок  судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08.07.2011р. N 02/163-48 “Про судовий збір”. Відповідно до ст. 1 цього Закону, судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат. Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі  іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду (ст. 2 Закону). Статтею 3 Закону N 02/163-48 визначено об'єкти справляння судового збору. Так, судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про  перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про   скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів. Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Підпунктами 1, 2 пункту 2 частини 2 статті 4  Закону України “Про судовий збір” визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду: 1) позовної заяви майнового характеру –2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; 2) позовної заяви немайнового характеру –1 розмір мінімальної заробітної плати. Статтею 13 Закону України від 22.12.2011р. № va315731-11 “Про Державний бюджет України на 2012 рік” установлено на 2012 рік мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 1073 гривні, з 1 квітня - 1094 гривні, з 1 липня - 1102 гривні, з 1 жовтня - 1118 гривень, з 1 грудня - 1134 гривні. У справі що розглядається позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму боргу за договором № 1044 від 01.01.2012р. в розмірі 992, 24 грн., отже даний спір за своєю правовою природою є майновим. Тому позивач при зверненні з даним позовом до суду повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1 609, 50 грн. Надана позивачем копія платіжного доручення № 1088 від 05.09.2012р. про сплату  1609, 00 грн. судом не може бути прийнята до уваги суду в якості належного доказу сплати судового збору, оскільки недоплата складає 0, 50 грн.    Отже, позивачем не надані належні докази сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі. Належними доказами сплати судового збору в даному випадку будуть вважатися або нові платіжні документи з належною сумою сплати (1 609,50 грн.), або додатковий  новий платіжний документ на суму 0, 50 грн. Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що при зверненні до суду повинні надаватися не копії, а оригінали документів, які підтверджують сплату судового збору. Як зазначено в абзаці 1 пункту 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суд України від 26.12.2011р. № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” (із змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду N 3 від 23.03.2012), недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК. На підставі викладеного позовна заява Мелітопольського МВ УДСО при ГУМВС України в Запорізькій області підлягає поверненню без розгляду. Приймаючи судове рішення, господарський суд також враховує наступне. За змістом Розділів VIII, IX ГПК України всі без виключення вказані в них вимоги до позовної заяви та відомості є обов'язковими для зазначення позивачем у позовній заяві, їх обов'язковість встановлена законодавцем і не може залежати від бажання особи, що звертається до суду, можливості подальшого з'ясування цих відомостей судом після відкриття провадження у справі та під час підготовки справи до розгляду тощо. Вказані норми носять імперативний характер і не підлягають ігноруванню стороною чи судом з посиланням на будь-які суб'єктивні висновки та обставини. На підтвердження цього висновку свідчить і ст. 4-1 ГПК України, згідно якої господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення. Керуючись ст. 50-51, п. 2, 3 ч. 1 ст. 57, п. 4, 6 ч. 1 ст. 63, ст. 86 ГПК України, суд УХВАЛИВ: Позовну заяву Мелітопольського міжрайонного відділу Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Запорізькій області від 05.09.2012р. № 1325  до Комунальної установи “Мелітопольська міська поліклініка № 1” ММР ЗО про стягнення боргу за договором № 1044 на централізовану охорону об'єкта технічними засобами сигналізації, з реагування наряду міліції ДСО та перезакриттям об'єкту від 01.01.2012р. та додані до неї матеріали на 50 аркушах (в тому числі оригінал платіжного доручення № 1088 від 05.09.2012р. на суму 1 609, 00 грн. про сплату судового збору) повернути без розгляду. Суддя                                                             Соловйов В.М.