Рішення

від 05.09.2012 по справі 5017/2237/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" вересня 2012 р.Справа № 5017/2237/2012

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Гарновській К.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Максименко О.О. (представник діючий за довіреністю);

від відповідача: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси";

до відповідача: Консультаційного центру "Інтерколар" Товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 22020,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: Позивач -Комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Консультаційного центру "Інтерколар" Товариства з обмеженою відповідальністю, в якій, просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 22020,12 грн., з яких: 20429,73 грн. - заборгованість за спожиту теплову енергію, 1179,59 грн. - пеня, 65,23 грн. - інфляційні, 345,57 грн. - 3% річних та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на укладений між КП "Теплопостачання міста Одеси" та Консультаційним центром "Інтерколар" Товариства з обмеженою відповідальністю договір на постачання теплової енергії №6109 від 01.10.2007р., згідно якого позивачем було виконано вчасно та в повному обсязі свої зобов'язання, між тим, відповідач за фактично спожиту теплову енергію у період з жовтня 2010 року по квітень 2012 року, включно, у повному обсязі не розрахувався, в зв'язку з чим у нього утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість.

У судовому засіданні 05.09.2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, шляхом надсилання ухвал суду на адресу реєстрації, яка не змінювалася, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України станом на 05.09.2012 року. Отже, відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності за такою адресою відповідача, суд вважає, що ухвала про порушення провадження у справі вручена відповідачу належним чином.

Крім того, суд зазначає, що згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті із відміткою поштової установи "за зазначеною адресою не знаходиться", суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси" створене на підставі рішення Одеської міської ради від 27.06.2006 року за № 101-V шляхом злиття КП "Одестеплокомуненерго" та КП "Одесатеплоенерго".

Згідно п. 2.1.1. статуту КП "Теплопостачання міста Одеси", основною метою його діяльності є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою та електричною енергією.

При цьому, розрахунки за теплову енергію здійснюються згідно тарифів, встановлення яких, відповідно до ст. 28 Закону України „Про місцеве самоврядування", є компетенцією виконавчого комітету Одеської міської ради, а з 01.01.2011 року за Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 року № 1776 „Про затвердження тарифів на теплову енергію КП "Теплопостачання міста Одеси".

01 жовтня 2007 року між КП "Теплопостачання міста Одеси" (надалі -теплопостачальна організація) та КЦ "Інтерколар" Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - споживач) укладено договір на постачання теплової енергії № 6109, відповідно до умов якого теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію, а споживач зобов'язався оплачувати фактично одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбаченими цим договором.

Згідно п. 2.1 договору, теплова енергія постачається споживачу на опалення нежилих приміщень по вул. Успенська, 67, в обсягах згідно додатку 1 до цього договору.

Положеннями п. 3.2. договору встановлено обов'язок споживача додержуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, що визначені в додатку 1, не допускаючи їх перевищення (п.п. 3.2.1 договору); виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, що передбачені цим договором (п.п. 3.2.2 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору, облік споживання теплової енергії визначається: на опалення розрахунковим способом.

Умовами п. 5.2 договору визначено, що межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін: засувки на гребінці в тепловому пункті по вул. Успенська, 67.

Згідно умов п. 5.3 договору, при відсутності приладу обліку (або виході його з ладу), кількість спожитої теплової енергії визначається розрахунковим способом:

- на опалення -згідно теплового навантаження будівлі з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел теплопостачальної організації та кількості діб роботи теплоспоживчого обладнання споживача в розрахунковий період.

Положеннями п. 6.1 договору встановлено, що розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів 285,39 грн. за 1 Гкал на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації.

Відповідно до п. 6.2 договору, при відсутності приладу обліку (або виведенні його з експлуатації) кількість спожитої теплової енергії визначається згідно п. 5.3 даного договору.

Умовами п. 6.3 встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно з умовами п. 6.4 договору, споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої та зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період.

Пунктом 6.5 договору визначено, що щомісяця споживач та теплопостачальна організація до 15 числа місяця після розрахункового складають акт звіряння взаєморозрахунків. Сальдо, що відображено в акті звіряння взаєморозрахунків враховується для подальшої оплати.

У п. 6.6 договору встановлено, що у випадку якщо сальдо, що відображено в акті звіряння взаєморозрахунків на користь теплопостачальної організації, споживач зобов'язаний сплатити його не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим.

У відповідності до п. 6.7 договору, перераховані споживачем платежі зараховуються згідно призначення платежу зазначеного в банківських документах, а в разі відсутності такого зазначення в наступному порядку: в першу чергу в рахунок погашення пені, далі заборгованості по оплаті за спожиту теплову енергію, потім поточні платежі.

Згідно до умов п. 10.1 цей договір набуває чинності з 01.10.2007р. та діє до 31.12.2008 року.

Умовами п. 10.4 договору передбачено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлене однією із сторін.

Оскільки, як вбачається з наявних матеріалів справи, жодною стороною не було заявлено про припинення дії вказаного договору або його перегляд, договір є діючим.

Відповідно до умов додатку 1 до договору № 6109 від 01.10.2007р. (а.с. 14) сторони дійшли згоди, що орієнтована вартість теплової енергії, що постачається споживачу за поточний рік, відповідно до тарифу 285,39 грн., діючого на момент укладення договору, становить 7772,50 грн. (у т.ч. ПДВ).

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем було відпущено, а КЦ "Інтерколар" Товариства з обмеженою відповідальністю фактично отримано теплову енергію за період з жовтня 2010 року по квітень 2012 року включно загальною вартістю 21341,41 грн., зазначені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи відомостями про відпуск тепла котельними за відповідний період.

Як встановлено матеріалами справи, згідно відомостей про здійснені відповідачем проплати (а.с. 31-32), КЦ "Інтерколар" Товариство з обмеженою відповідальністю, в порушення умов договору №6109 від 01.10.2007р. за фактично спожиту теплову енергію у спірний період розрахувалось частково, сплативши лише грошові кошти у розмірі 911,68 грн.

Згідно наданого позивачем розрахунку за відпущення теплової енергії на об'єкт відповідача: м. Одеса, вул. Успенська, 67 (а.с. 8-9), в порушення вимог зазначеного договору, КЦ "Інтерколар" Товариство з обмеженою відповідальністю вартість спожитої теплової енергії у повному обсязі не сплатило, в зв'язку з чим, станом на 01.05.2012 року у відповідача рахується заборгованість за спожиту теплову енергію протягом періоду з жовтня 2010 року по квітень 2012 року включно, у розмірі 20429,73 грн.

В порядку досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу КЦ "Інтерколар" Товариства з обмеженою відповідальністю претензію №13/2-7-159 від 14.05.2012 року з вимогою добровільно погасити існуючу заборгованість у розмірі 20429,73 грн. в строк до 30.06.2012р. Як стверджує позивач, зазначена претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, між тим, КП "Теплопостачання міста Одеси" доказів, підтверджуючих факт отримання відповідачем даної претензії до матеріалів справи не надано.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням договірних зобов'язань відповідачем та направлено на стягнення з відповідача наявної заборгованості за договором на постачання теплової енергії № 6109 від 01.10.2007р., пені, інфляційних та 3% річних.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Вищевказане цілком кореспондується з положеннями ст. 275 Господарського кодексу України, згідно якої за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. При цьому ч.2 ст. 275 цього кодексу встановлено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно з ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

У відповідності до ч. 1 ст. 277 абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно до п. 40 „Правил користування тепловою енергією" затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007р., споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Законом України "Про теплопостачання" визначено, що тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових.

Таким чином, тариф на теплову енергію, який встановлюється Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України, є сумою трьох тарифів, а саме тарифу на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. При цьому тариф на послугу для кінцевого споживача Комісією не встановлюється.

Відповідно до положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України), транспортні та інші послуги.

Отже, регулювання тарифів саме на комунальні послуги для кінцевих споживачів, згідно діючого законодавства, відноситься до компетенції органів місцевого самоврядування.

Як встановлено матеріалами справи, заборгованість відповідача за надані послуги теплопостачання за період з 01.10.2010 року по 01.05.2012 року становить 20429,73 грн., яка визначена на підставі тарифів, встановлених рішенням виконкому Одеської міської ради від 20.12.2008 р. N 1612, а з 01.01.2011 року - Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 року № 1776 „Про затвердження тарифів на теплову енергію КП "Теплопостачання міста Одеси".

Згідно з вимогами ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із вищезазначених обставин справи вбачається, що відповідач порушив виконання своїх зобов'язань за договором на постачання теплової енергії №6109 від 01.10.2007р., а саме прострочив строки сплати за фактично спожиту теплову енергію.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Між тим, відповідачем, в порушення вищевказаних норм, не доведено належним чином відсутність заборгованості перед КП "Теплопостачання міста Одеси" та не надано будь-яких доказів, які б спростовували заявлені позивачем обставини.

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також те, що позовні вимоги КП "Теплопостачання міста Одеси" про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію за договором на постачання теплової енергії №6109 від 01.10.2007р. у розмірі 20429,73 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання . Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.п. 7.2.3 договору, в разі несвоєчасного виконання грошового зобов'язання споживач зобов'язаний сплатити теплопостачальній організації заборгованість з урахуванням норм ст. 625 ЦК України та крім цього йому нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується не більш ніж як за один рік з моменту коли грошове зобов'язання мало бути виконане.

З огляду на викладене, суд перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені у розмірі 1179,59 грн. нарахованої за порушення термінів сплати вартості спожитої теплової енергії з листопада 2011 року по квітень 2012 року, відповідно до умов п.п. 7.2.3 договору №6109 від 01.10.2007р. встановив, що позивач при здійсненні даного розрахунку допустив арифметичну помилку у визначені загальної суми пені, так згідно наданого розрахунку (а.с. 16, 43) вбачається, що загальна сума пені становить 969,72 грн., тоді як позивачем заявлено до стягнення 1179,59 грн.

Отже, з урахуванням викладеного загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 969,72 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем 3% річних у розмірі 345,57 грн., встановив, що позивач при здійсненні даного розрахунку допустив помилку, а саме невірно врахував здійсненні відповідачем проплати та невірно визначив суму заборгованості за відповідний період. Так, позивач нараховує зазначену санкцію на суму спожитої теплової енергії у листопаді 2010 року, між тим, згідно наданих пояснень (а.с.29-30) вказана сума була помилково нарахована відповідачу та у грудні 2010 року позивачем проведено відповідне коригування заборгованості відповідача за даний період у сторону зменшення на 261,95 грн. При цьому, згідно розрахунку заборгованості (а.с. 8-9) вказана проплата на суму 261,95 грн., яка проведена 01.01.2011р. зарахована КП "Теплопостачання міста Одеси" в рахунок оплати частини вартості спожитої відповідачем теплової енергії у січні 2011 року. Крім того, 27.04.2011 року відповідачем було здійснено проплату за спожиту теплову енергію у січні 2011 року у розмірі 649,73 грн. Отже, вартість спожитої теплової енергії у січні 2011 року остаточно було погашено відповідачем у квітні 2011 року із сумою переплати у розмірі 261,95 грн., між тим, нарахування 3% річних на заборгованість за січень 2011р. здійснено відповідачем по 02.07.2012р.

Враховуючи вищевикладене, суд зробив власний розрахунок 3% річних з урахуванням проведеного позивачем коригування вартості спожитої теплової енергії та здійснених відповідачем часткових пропалат та встановив, що загальна сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача становить 296,39 грн.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем інфляційних у розмірі 65,23 грн. встановив, що КП "Теплопостачання міста Одеси" допустило аналогічні помилки що й при здійсненні розрахунку 3% річних. Разом з тим, суд зазначає, що при здійснені даного нарахування позивачем не враховано, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари послуги, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом за період прострочки (зазначена позиція також викладена Вищим господарським судом України у постанові від 15.09.2010 р. по справі № 11/14-10, за якою суд визнав неправильною методику рахування інфляційних втрат із застосування індексації до прострочки оплати, що мали місце в межах одного місяця). Так, листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. №62-67р „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ " визначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується ні на кожну дату місяця, а в середньому на місяць , в зв'язку з чим умовно слід вважати, що сума, внесена у період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця -червня. Крім того, у травні -липні 2012 року інфляційні процеси у економіці не спостерігались, оскільки індекс інфляції не перевищував 1 ( у травні -99,7, червні - 99,7, у липні -99,8%), аналогічна динаміка спостерігалась також у липні та серпні 2011 року, між тим, позивач у даний період здійснював нарахування інфляційних на суму боргу.

Враховуючи вищевикладене, суд зробив власний розрахунок інфляційних та встановив, що розмір зазначених санкцій перевищує суму заявлену до стягнення позивачем.

При цьому, враховуючи, що у суду відсутні повноваження щодо збільшення позовних вимог, а таке право відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України належить виключно позивачу, суд не виходить за межі позовних вимог та приймає заявлену позивачем суму інфляційних у розмірі 65,23 грн.

Отже, загальна сума інфляційних, що підлягає стягненню з відповідача становить -65,23 грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог КП "Теплопостачання міста Одеси" та стягнення з відповідача заборгованості за фактично спожиту теплову енергію у період з жовтня 2010 року по квітень 2012 року включно у розмірі 20429,73 грн., пені у розмірі 969,72 грн., 3% річних у розмірі 296,39 грн. та інфляційних у розмірі 65,23 грн.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у розмірі 1609,50 грн. покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 32-33, 43-44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Консультаційного центру "Інтерколар" Товариство з обмеженою відповідальністю (65003, м. Одеса, вул. Отамана Головатого, буд. 40/42, ід. код 22467626) на користь Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" (юридична адреса: 65110, м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б, адреса для кореспонденції: 65101, м. Одеса, вул. Варненська, 27, код ЄДРПОУ 34674102) 20429/двадцять тисяч чотириста двадцять дев'ять/грн. 73 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію, 969/дев'ятсот шістдесят дев'ять/грн. 72 коп. пені, 296/двісті дев'яносто шість/грн. 39 коп. 3% річних та 65/шістдесят п'ять/грн. 23 коп. інфляційних.

3.В решті позову відмовити.

4.Стягнути з Консультаційного центру "Інтерколар" Товариство з обмеженою відповідальністю (65003, м. Одеса, вул. Отамана Головатого, буд. 40/42, ід. код 22467626) на користь Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" (юридична адреса: 65110, м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б, адреса для кореспонденції: 65101, м. Одеса, вул. Варненська, 27, код ЄДРПОУ 34674102) 1590/одна тисяча п'ятсот дев'яносто/грн. 19 коп. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 10.09.2012р.

Суддя Невінгловська Ю.М.