Рішення

від 10.09.2012 по справі 5021/1175/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.09.12 Справа № 5021/1175/12.

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Полтава

до відповідача: Середино-Будської районної державної лікарні ветеринарної медицини

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державного казначейства України у Сумській області

про стягнення 29359 грн. 12 коп.

Суддя Лиховид Б.І.

За участю секретаря судового засідання М.О. Ейсмонт

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 29359 грн. 12 коп., в тому числі 26 175 грн. 00 коп. основного боргу за договором на виконання робіт по розкладці вакцини проти сказу, 2527 грн. 95 коп. пені, 499 грн. 12 коп. - 3 % річних, 157 грн. 05 коп. інфляційних збитків.

Представники сторін та третьої особи у судове засідання вдруге не з'явились.

Відповідач у своєму відзиві №01-12/97 від 21.08.2012р., який надійшов у судове засідання 27.08.2012р. просив залишити позовну заяву без задоволення. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що укладений договір є недійсним, оскільки зобов'язання за ним були взяті без відповідних бюджетних асигнувань. Інших джерел фінансування у Середино-Будської районної державної лікарні ветеринарної медицини як неприбуткової бюджетної установи немає. Крім того, відповідач зазначає, що підпис Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в позовній заяві істотно відрізняється від підпису тієї ж особи в акті виконаних робіт та договорі, тому вважає доцільним за потреби призначити відповідну судову експертизу для перевірки достовірності підпису позивача в договорі та акті виконаних робіт.

05.09.2012року відповідач на виконання вимог ухвали суду від 27.08.2012року надав докази надсилання копії відзиву позивачу.

28.08.2012р. від позивача надійшло клопотання, в якому представник позивача просив суд розглядати справу без його участі та вирішити справу за наявними матеріалами.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у своєму відзиві, наданому у судове засідання 27.08.2012р., у вирішенні спору покладається на розсуд суду.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, які мають суттєве значення для вирішення спору по суті, суд задовольняє позов частково, виходячи з наступного:

02.12.2011 року між Середино-Будською районною державною лікарнею ветеринарної медицини та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір, відповідно до умов якого виконавець (позивач) зобов'язується на свій ризик надати послуги з виконання робіт по розкладці вакцини проти сказу диких м'ясоїдних тварин з використанням повітряних суден (авіаційні роботи) на території мисливських угідь в межах Середино-Будського району Сумської області, а замовник (відповідач) зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги.

Згідно з п. 1.3 загальна сума договору складає 26 175 грн. 00 коп.

Згідно з п. 4.2 замовник сплачує виконавцю кошти за виконані авіаційні роботи у термін протягом десяти робочих днів з моменту підписання уповноваженими представниками обох сторін акту виконаних робіт.

Як зазначає позивач у позовній заяві та свідчать матеріали справи, сторонами було складено та підписано акт від 02.12.2011р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач свої зобов'язання з оплати за виконані роботи не виконав, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 26 175 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Крім того, відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Статтею 83 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає права господарського суду щодо прийняття рішення передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Разом з тим, відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, відповідач не обґрунтував належним чином з посиланням на норми чинного законодавства своїх тверджень щодо недійсності укладеного між сторонами правочину. Вважаючи договір від 02.12.2011р. недійсним, відповідач взагалі не зазначив підстав, передбачених нормою Цивільного кодексу України, для визнання його недійсним, що є порушенням ч. 3 ст. 215 цього Кодексу

Метою проведення експертизи згідно зі ст. 41 Господарського процесуального кодексу України є роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Посилаючись на відмінність підпису позивача в позовній заяві від підпису тієї ж особи на первинних документах, відповідач водночас не зазначає, яким чином дане твердження спростовує або обґрунтовує обставини покладені в основу позовних вимог або заперечень..

Щодо підстав, зазначених у п. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, за наявності яких господарський суд залишає позов без розгляду у випадках, коли позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, то відповідні посилання чи обґрунтування з цього приводу у матеріалах справи також відсутні.

Відповідач доказів сплати заборгованості у розмірі 26 175 грн. 00 коп. не подав, борг підтверджується наявними у справі доказами, зокрема, підписаними сторонами договором та актом від 02.12.2011р., заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача зазначеної суми є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 5.3 договору за порушення замовником виконання зобов'язань стягується пеня у розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення.

Згідно з поданим розрахунком розмір пені становить 2527 грн. 95 коп.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач нарахував пеню за 232 дні прострочки.

Оскільки договором, укладеним між сторонами не передбачено іншого строку, ніж передбачений в ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, в межах якого має здійснюватися нарахування пені, розрахунок має відповідати вимогам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, тому вимоги позивача про стягнення пені підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача пені у розмірі 1993 грн. 96 коп. за 182 дні.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 499 грн. 12 коп. - 3 % річних та 157 грн. 05 коп. інфляційних збитків є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача пропорційно задоволеним вимогам покладаються витрати по сплаті судового збору у розмірі 1580 грн. 21 коп.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Середино-Будської районної державної лікарні ветеринарної медицини (41000, Сумська область, м. Середино-Буда, вул.. Новгород-Сіверська, 57, код 00704333) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (36007, АДРЕСА_1; поштова адреса: АДРЕСА_2, ідент. № НОМЕР_1) 26175 грн. 00 коп. основного боргу, 1993 грн. 96 коп. пені, 499 грн. 12 коп. - 3 % річних, 157 грн. 05 коп. інфляційних збитків, 1580 грн. 21 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складене 12.09.2012 р.

СУДДЯ (підпис) Б.І. ЛИХОВИД