Рішення

від 10.09.2012 по справі 5011-53/9061-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

5011-53/9061-2012   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №  5011-53/9061-2012 10.09.12 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київпромспецбуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТС Стандарт" про стягнення 23 758,59 грн.                                                                                                  Суддя        Грєхова О. А. Представники сторін: від позивача: не з'явився від відповідача: не з'явився СУТЬ СПОРУ : Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТС Стандарт" заборгованості за Договором № 10 на перевезення вантажів автомобільним транспортом і послуги землерійно-планувальної техніки від 20.12.2011 в розмірі 23 758,59 грн., в тому числі 22 495,32 грн. основного боргу,  982,08 грн. пені, 281,19 грн. 3% річних. Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за надані відповідно до договору № 10 від 20.12.2011 послуги. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2012 порушено провадження по справі № 5011-53/9061-2012, розгляд справи призначено на 10.09.2012. Представник позивача у судове засідання 10.09.2012 не з'явився, проте через відділ діловодства суду надав документи на виконання вимог ухвали суду від 09.07.2012. Відповідач відзиву на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. У відповідності з положеннями п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України. У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Ухвала суду про порушення провадження у справі від 09.07.2012 була направлена відповідачу за адресою, вказаною у позивачем у позовній заяві та у Витязі з ЄДРЮОФОП, однак останнім не отримана, у зв'язку з закінченням терміну зберігання, що підтверджується довідкою поштової установи.   Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.   Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом. У судовому засіданні 10.09.2012 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Дослідивши матеріали справи,  Господарський суд міста Києва, ВСТАНОВИВ: 20.12.2011 між позивачем –Товариством з обмеженою відповідальністю "Київпромспецбуд", в якості виконавця та відповідачем –Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТС Страндарт", в якості замовника, було укладено договір №10 на перевезення вантажів автомобільним транспортом і послуги землерийно-планувальної техніки, предметом якого є надання послуг по використанню землерийно-планувальної техніки і вантажних автомобілів. За умовами Договору позивач зобов'язався надати послуги по використанню землерийно-планувальної техніки і вантажних автомобілів, а відповідач взяв на себе зобов'язання прийняти послуги та оплатити їх вартість. Відповідно до п. 2.1.6. Договору № 07/07 від 01.01.2007р. оплата послуг по використанню землерийно-планувальної техніки і вантажного автотранспорту здійснюється відповідно до тарифів зазначених у Протоколах/Додаток № 1 та Додаток № 2 до Договору. Згідно з п. 3.1. вищевказаного Договору Замовник проводить розрахунки з Виконавцем по погоджених договірних тарифах у національній валюті /Додаток № 1; № 2/ протягом 3-х банківських днів згідно виставлених рахунків, а також проводити попередню оплату в розмірі 30 % до початку роботи. У відповідності з п. 3.3 вищенаведеного Договору розрахунки за виконання послуг проводяться Замовником щомісяця на підставі Акта виконаних робіт відповідно до оформлених подорожніх листів і талонів замовника, де фіксується фактичне виконання робіт. Також між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київпромспецбуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТС Страндарт" підписані Додатки № 1 та № 2, в яких сторони погодили договірні тарифи на послуги автотранспорту ТОВ “Київпромспецбуд”. Відповідно до актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №ОУ-0000136 від 31.12.2011 на суму 4 500,00 грн., №ОУ-0000013 від 31.01.2012 на суму 55 895,32 грн., №ОУ-0000020 від 15.02.2012 на суму 8 100,00 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін (замовника та виконавця), посвідчені печатками останніх (належним чином засвідчені копії знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні), загальна вартість наданих позивачем та прийнятих відповідачем послуг склала 68 495,32 грн. Відповідно до виписок банку з рахунку позивача, відповідачем 22.12.2011, 27.12.2011, 02.02.2012, 07.12.2012 було перераховано позивачу 46 000,00 грн. за надані останнім послуги. Як стверджує позивач у позовній заяві, оскільки відповідач не виконав свого обов'язку по повній оплаті наданих позивачем (виконавцем) та прийнятих замовником (відповідачем) послуг, позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 22 495,32 грн. основного боргу, 982,08 грн. пені та 3% річних у розмірі 281,19 грн. Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору. Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг. Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599  Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач, належним чином виконав свої зобов'язання по наданню послуг відповідачу, що підтверджується відповідними актами здачі - приймання робіт (надання послуг), які підписані уповноваженими представниками сторін та посвідчені печатками останніх (належним чином засвідчені копії знаходиться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні) на суму 68 495,32 грн., а відповідач (замовник), свого обов'язку щодо повної оплати виконаних позивачем робіт не виконав, а сплатив за надані позивачем послуги тільки 46 000,00 грн. У визначений законом спосіб відповідачем вказані твердження не заперечувались, доказів протилежного станом на день розгляду справи відповідачем суду не надано. З огляду на вищенаведене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу визнаються судом законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу у розмірі 22 495,32 грн. (68 495,32 грн. за надані позивачем послуги –46 000,00 грн. оплата відповідача). Крім цього, судом розглянуто позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 982,08 грн. пені та 3% річних у розмірі 281,19 грн. Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України). Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Згідно статті 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до п. 3.4. Договору в разі затримки оплати за надані послуги згідно виставлених рахунків, замовник сплачує виконавцю штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки від несплаченої суми платежу. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових  зобов'язань. Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, умовами статті 625 Цивільного кодексу України та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”. Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та 3% річних суд  встановив, що у заявлений позивачем період розмір пені, який маже бути стягнутий з відповідача становить 912,72 грн., а 3% річних –183,04 грн. З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем за договором № 10 від 20.12.2011, суд частково погоджується з розрахунком пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором наданим позивачем і вважає його обґрунтованим  розмірі 912,72 грн. та 3 % річних в розмірі 183,04 грн. Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог. Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Відповідно до положень статті 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, – В И Р І Ш И В: 1.          Позов задовольнити частково. 2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВТС Стандарт” (04208, м. Київ, просп. Правди, 80, код ЄДРПОУ 34480458) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київпромспецбуд" (03045, м. Київ, вул. Новопирогівська, 62, код ЄДРПОУ 337777895) 22 495 (двадцять дві тисячі чотириста дев'яносто п'ять) грн. 32 коп. основного боргу, 912 (дев'ятсот дванадцять) грн. 72 коп. пені., 183 (сто вісімдесят три) грн. 04 коп. 3 % річних, 1 598 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто вісім) грн. 15 коп. судового збору. 3.          Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України. 4.           В іншій частині позову –відмовити.           Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог 84 Господарського процесуального кодексу України. Дата підписання: 12.09.2012 Суддя                                                                                                       Грєхова О.А.