Рішення

від 06.09.2012 по справі 5017/1973/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" вересня 2012 р.Справа № 5017/1973/2012

Господарський суд Одеської області

У складі судді -Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань -Загороднічек І.І.

За участю представників сторін:

Від позивача: Колотілов К.В. за довіреністю № б/н від 03.09.2012р.; Каленюк В.М. за довіреністю № б/н від 14.05.2012р.

Від відповідача: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства обмеженою відповідальністю „Захист - Агро" до фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 про стягнення 13 795,80 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Захист - Агро" (далі по тексту -ТОВ „Захист - Агро") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості в загальному розмірі 13 795,80 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 13 095,00 грн., трьох відсотків річних в сумі 633,25 грн. та збитків від інфляції в сумі 67,55 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання з боку відповідача прийнятих на себе зобов'язань за договором поставки товару від 15.04.2010р. щодо своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаної продукції.

Відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи господарським судом, що підтверджується долученими до матеріалів справи повідомленнями про вручення поштових відправлень під розписку. Однак, відповідач не скористався наданим законом правом на участь свого представника у судовому процесі, відзиву на позов не надав, у зв'язку з чим, справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно зі ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників позивача, суд встановив наступне.

15.04.2010р. між ТОВ „Захист -Агро" (Постачальник) та ОСОБА_4 (Покупець), було укладено договір поставки товару, у відповідності до п.п. 1.1, 1.2 якого Продавець зобов'язується систематично постачати і передавати у власність (повне господарське відання) Покупцю певний товар, а Покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору. Предметом поставки є наступний товар: гаупсин, триходермин.

Як вбачається із преамбули даної угоди та реквізитів, вказаних ОСОБА_4, останнім даний договір було підписано як фізичною особою без посилань на наявність у нього статусу підприємця. З огляду на викладене, зважаючи на зміст приписів ст.ст. 1, 12, 21 ГПК України щодо суб'єктного складу учасників судового процесу та визначеної законом сукупності повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, господарський суд при вирішенні даного спору вважає за необхідне, перш за все, надати правову оцінку можливості вирішення спору, що виник між сторонами договору поставки товару від 15.04.2010р., в порядку господарського судочинства.

Як вбачається із спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 15.08.2012р., у вказаному реєстрі містяться відомості про фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 (далі по тексту -ОСОБА_4), державну реєстрацію якого як суб'єкта підприємництва було проведено 14.11.2006р. Основним видом діяльності вказаної особи визначено вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів.

Згідно зі ст. 42 ГК України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. В свою чергу, у відповідності до ст. 3 цього Кодексу під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до ст.ст. 43 - 45, 58 ГК України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Підприємництво здійснюється на основі зокрема вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону. Підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, передбачених законом, на вибір підприємця. Суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа - підприємець у порядку, визначеному законом.

Положеннями ст. 128 ГК України передбачено, що громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність зокрема безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.

Проаналізувавши наведені положення закону суд дійшов висновку, що відповідач, зареєстрований як суб'єкт господарювання, вправі вільно здійснювати будь-яку не заборонену законом господарську діяльність з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, в процесі здійснення якої ОСОБА_4 вправі укладати будь-які господарські договори.

Так, предметом договору поставки товару від 15.04.2010р. є придбання відповідачем у ТОВ „Захист - Агро" гаупсину та триходермину, які є засобами захисту рослин. В свою чергу, як було зазначено вище по тексту рішення, основним видом господарської діяльності ОСОБА_4 є вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв та прянощів, що свідчить про закупівлю ним засобів захисту рослин з метою здійснення своїй господарської діяльності.

Більш того, виходячи з положень ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 264 ГК України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Проаналізувавши наведені положення закону, якими врегульовано правовідносини поставки, суд зазначає, що вказаний різновид зобов'язань купівлі-продажу виникає на підставі відповідних договорів між суб'єктами господарювання. Таким чином, оскільки за своєю правовою природою укладена між сторонами по справі угода є договором поставки, суд дійшов висновку, що вказаний договір було укладено між ТОВ „Захист - Агро" та ОСОБА_4 з метою здійснення господарської діяльності.

Підсумовуючи вищевикладені обставини суд дійшов висновку, що спір між сторонами по справі, підставою якого стало неналежне виконання з боку відповідача умов договору поставки товару від 15.04.2010р., підвідомчий господарським судам, оскільки виник із господарських правовідносин.

Викладене також підтверджується ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 04.05.2012р. по справі № 2-449/2012, якою провадження у справі за позовом ТОВ „Захист - Агро" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором поставки товару від 15.04.2010р. в сумі 13 795,91 грн. було закрито з підстав підвідомчості спору господарським судам.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що на підставі договору поставки товару від 15.04.2010р. між сторонами по справі виникли відповідні правовідносини поставки, до яких, згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі накладних № 23 від 15.04.2010р., № 58 від 28.05.2010р., № 45 від 29.06.2010р. позивачем на виконання умов договору поставки товару від 15.04.2010р. було передано у власність ОСОБА_4 товар на загальну суму 13 095,00 грн. , а відповідачем вказаний товар було прийнято, що підтверджується його підписами на даних первинних бухгалтерських документах.

Згідно з п.п. 2.1 -2.3 договору від 15.04.2010р. поставка товару здійснюється за вільними відпускними цінами. Розрахунки здійснюються в безготівковому або готівковому порядку. Термін розрахунку вказується в рахунках.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 не було здійснено оплату вартості товару, придбаного на виконання умов договору поставки товару від 15.04.2010р. Вирішуючи питання про наявність у вказаних діях відповідача факту порушення прийнятих на себе грошових зобов'язань, суд виходить з наступного.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 251, 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За наслідком застосування наведених положень закону до спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що строк оплати вартості придбаного відповідачем на виконання умов договору поставки від 15.04.2010р. товару має бути визначений у рахунках, що складаються ТОВ „Захист - Агро" та мають бути вручені відповідачу. Суд зазначає, що наданий ТОВ „Захист -Агро" рахунок № 36 від 24.09.2010р. не містить строку оплати заборгованості, як того вимагає п. 2.2. договору поставки товару від 15.04.2010р. через відсутність у ньому строку на оплату заборгованості. Більш того, в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази вручення ОСОБА_4 даного рахунку та, відповідно, доведення до відома останнього граничного строку оплати вартості придбаного ним товару.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах не було визначено строку виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати проданого позивачем товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було пред'явлено відповідачу вимогу про погашення заборгованості за договором поставки товару від 15.04.2010р., викладену у претензії від 29.08.2011р. за № 30/11, яку 31.08.2011р. було надіслано органами поштового зв'язку на адресу ОСОБА_4, що підтверджується описом вкладення до цінного листа із календарним штемпелем установи поштового зв'язку /а.с. 32/.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на підтвердження матеріалами справи факту пред'явлення позивачем вимоги про виконання спірного грошового зобов'язання, строк виконання якого умовами укладеної між сторонами по справі угоди не визначено, на підставі ч. 2 ст. 530 ЦК України господарський суд дійшов висновку, що відповідач мав оплатити вартість придбаного товару в сумі 13 095,00 грн. протягом семи днів з моменту пред'явлення відповідної вимоги, тобто до 07.09.2011р. включно.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідачем прийняті на себе грошові зобов'язання з оплати вартості придбаного товару в сумі 13 095,00 грн. протягом семи днів з дня пред'явлення з боку ТОВ „Захист - Агро" відповідної вимоги виконані не були. Таким чином, ОСОБА_4 було порушено прийняті на себе грошові зобов'язання за укладеною між сторонами по справі угодою, в результаті чого на момент вирішення спору у відповідача наявна заборгованість перед ТОВ „Захист - Агро" в сумі 13 095,00 грн. за придбану на виконання умов договору поставки товару від 15.04.2010р. продукцію.

За таких обставин, враховуючи невиконання відповідачем у строк до 07.09.2011р. включно грошового зобов'язання з оплати спірної суми заборгованості на користь позивача, керуючись положеннями ст. 525, 526, 530, 692 ЦК України господарський суд дійшов висновку щодо обґрунтованості та доведеності позовних вимог ТОВ „Захист - Агро" в частині стягнення з відповідача заборгованості за проданий товар в сумі 13 095,00 грн.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із простроченням відповідачем виконання прийнятих на себе грошових зобов'язань зі своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаної на виконання умов договору поставки товару від 15.04.2010р. продукції, позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, було здійснено розрахунок збитків від інфляції в сумі 67,55 грн., які є наслідком порушення вказаного грошового зобов'язання. Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок суми збитків від інфляції /а.с. 11 - 13/, господарський суд дійшов висновку про допущення позивачем низки помилок при його здійсненні, які укладаються у невірному визначенні календарних дат початку нарахування цих витрат, оскільки, як встановлено судом в процесі вирішення цього спору, ОСОБА_4 мав виконати грошове зобов'язання з оплати вартості придбаної продукції строк до 07.09.2011р. включно.

Приймаючи до уваги висновки, до яких дійшов суд в процесі вирішення даного спору щодо строку виконання відповідачем спірного грошового зобов'язання, а також враховуючи рекомендації Верховного Суду України щодо розрахунку збитків від інфляції, викладені у листі від 03.04.1997р. № 62-97р. „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", суд зазначає, що правильним розрахунком суми збитків від інфляції у спірних правовідносинах станом на 01.01.2012р., як це визначено позивачем при пред'явленні даних позовних вимог, має бути:

13 095,00 грн. * 1,004005002 (зведений індекс інфляції протягом періоду вересня -грудня 2011р.) -13 095 = 52, 45 грн.

Таким чином, загальний розмір збитків від інфляції, що підлягають нарахуванню до сплати відповідачу протягом спірного періоду, складає 52,45 грн. , у зв'язку з чим, позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.

Крім того, в порядку ст. 625 ЦК України позивачем станом на 01.01.2012р. було нараховано три відсотки річних в розмірі 633,25 грн. на суму простроченого грошового зобов'язання. Розглянувши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних за прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань /а.с. 11 - 13/, суд доходить висновку, що при здійсненні даного розрахунку позивачем було допущено низку помилок, аналогічних за змістом тим, що були допущені при здійсненні розрахунку збитків від інфляції. Таким чином, правильним розрахунком трьох відсотків річних у спірних правовідносинах станом на 01.01.2012р. має бути:

13 095,00 грн. * 115 (кількість днів прострочення з 08.09.2011р. по 31.12.2011р. включно) * 0,03 / 365 (кількість днів у 2011р.) = 123,78 грн.

13 095,00 * 1 (один календарний день 01.01.2012р.) * 0,03 / 366 (кількість днів у 2012р.) = 1,07 грн.

З огляду на викладене, за наслідком здійсненого перерахунку суд дійшов висновку про правомірність нарахування відповідачу до сплати трьох відсотків річних в сумі 124,85 грн. (123,78 грн. + 1, 07 грн.), у зв'язку з чим, позовні вимоги у названій частині підлягають частковому задоволенню.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ОСОБА_4 перед ТОВ „Захист - Агро" за договором поставки товару від 15.04.2010р. в загальному розмірі 13 225,30 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 13 095,00 грн., трьох відсотків річних в сумі 124,85 грн. та збитків від інфляції в сумі 52,45 грн. витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Будь-яких доказів, спростовуючих даний висновок, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, господарському суду вбачаються правові підстави для часткового задоволення позовних вимог шляхом присудження до стягнення з ОСОБА_4 на користь ТОВ „Захист - Агро" суми основного боргу в розмірі 13 095,00 грн., трьох відсотків річних в сумі 124,85 грн. та збитків від інфляції в сумі 52,45 грн. згідно зі ст.ст. 11, 251, 252, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 615, 617, 625, 629, 662, 662, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 3, 42 -45, 58, 128, 193, 264 ГК України.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 251, 252, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 615, 617, 625, 629, 662, 662, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 3, 42 -45, 58, 128, 193, 264 ГК України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 /АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Захист -Агро" /67613, Одеська область, Біляївський район, с. Василівка, вул. Гагаріна, 2, код ЄДРПОУ 31374036, р/р 26005301001188 в Біляївському відділені ПАТ „Ощадбанк", МФО 388045/ заборгованість за придбаний товар в сумі 13 095 грн. 00 коп. /тринадцять тисяч дев'яносто п'ять грн. 00 коп./, три відсотки річних в сумі 124 грн. 85 коп. /сто двадцять чотири грн. 85 коп./, збитки від інфляції в сумі 52 грн. 45 коп. /п'ятдесят дві грн. 45 коп./, судовий збір в сумі 1 548 грн. 41 коп. /одна тисяча п'ятсот сорок вісім грн. 41 коп./. Наказ видати.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 11.09.2012р.

Суддя Желєзна С.П.