Постанова

від 10.09.2012 по справі 5023/1173/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2012 р. Справа № 5023/1173/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Білецька А.М., суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача -Білоголовської Л.А.

1-го відповідача -не з'явився

2-го відповідача -Макаренко О.А., Чиричанської І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду 2-го відповідача (вх. № 2245 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 18.06.2012 р. у справі № 5023/1173/12

за позовом ТОВ "Молочна ферма", с. Нова Серпухівка

до 1.ТОВ Сільськогосподарське виробниче підприємство "Картамиш", с. Картамиш

2. ПСП "Мамаївське", с. Мамаївці

про стягнення 457902,09 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2012 р. позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій з урахуванням уточнення просив суд стягнути солідарно з ТОВ СВП "Картамиш" та ПСП "Мамаївське" 440 290,20 грн., у тому числі: збитки в сумі 288 278,91 грн., штраф 20% за поставку неякісного товару -126 120,00 грн., пеню за порушення виконання зобов'язання - 14 542,26 грн., збитки від інфляції - 1 263,27 грн., 3% річних - 2 814,63 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами - 7 271,13 грн., а також покласти солідарно на відповідачів понесені витрати зі сплати судового збору.

18.06.2012 р. позивач надав до суду заяву про відмову від позовних вимог до ТОВ СВП "Картамиш", та просив прийняти цю відмову від позовних вимог до 1-го відповідача та в цій частині припинити провадження у справі. В іншій частині позову позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити в повному обсязі.

2-й відповідач (ПСП "Мамаївське") у відзиві на позов проти позовних вимог заперечував з підстав викладених у відзиві, просив в їх задоволенні відмовити.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.06.2012 р. у справі № 5023/1173/12 (суддя Лавренюк Т.А.) позов задоволено частково, стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства "Мамаївське" 288 278,91 грн. збитків, 44 334,00 грн. штрафу, 6 652,26 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено. Провадження у справі відносно Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського виробничого підприємства "Картамиш" припинено.

2-й відповідач з рішенням не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У апеляційній скарзі 2-й відповідач зазначив, що судом першої інстанції безпідставно не прийнято до уваги як доказ -акти, надані 2-м відповідачем, що підтверджують факт обстеження худоби безпосередньо перед передачею позивачеві, та як наслідок, факт передачі якісного товару. Позивач, на думку 2-го відповідача, не надав акту про недоліки товару, складеного у встановленому законодавством порядку та не застосував Інструкцію про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості й комплектності, затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів Союзу РСР від 25.04.1966 М П-7.

2-й відповідач зазначив, що суд першої інстанції безпідставно застосував ст. 231 ГК України, що є порушенням норм матеріального права, що договір поруки укладений між позивачем та 1-м відповідачем 01.11.2011 р. є фіктивним.

1-й відповідач у призначене судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини неприбуття суд не повідомив.

Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, просить рішення залишити без змін, а апеляційну - без задоволення.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач зазначив, що акти складені без участі його представників, діагнози хвороб нестильних тварин підтверджений відповідними спеціалістами, порядок приймання тварин встановлений договором, договір перевезення є дійсним, розмір збитків підтверджується документами.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, встановила, що 26.08.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Молочна ферма" (позивач) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Мамаївське" (2-й відповідач) укладений договір № 29 купівлі-продажу племінного поголів'я, відповідно до умов якого 2-й відповідач зобов'язався передати у власність покупця (позивача) племінну продукцію, а позивач - прийняти та оплатити її вартість. Предметом договору є нетелі українські чорно-рябої молочної породи в кількості 38 голів живою вагою від 450 кг до 600 кг кожна. Відповідно до п.2.1 договору вартість одного кг живої ваги нетелі складає 30,00 грн.

Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що позивач здійснює оплату в два етапи: перший етап -аванс в сумі 200 000,00 грн.; другий етап -остаточна оплата за вирахуванням суми авансу по факту відвантаження і оформлення документів на племінний молодняк.

Відповідно до розділу 4 договору, 2-й відповідач зобов'язався передати нетелі, які є предметом цього договору, за актом прийому-передачі та накладними не пізніше трьох календарних днів з моменту отримання на банківський рахунок передплати, передбаченої пунктом 3.1 цього договору.

У п. 3.7 договору сторони погодили, що доставка племінної худоби здійснюється транспортом позивача.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що при виявленні позивачем хворих інфекційними та іншими хворобами тварин на основі висновків ветеринарної служби області в період з моменту укладання цього договору до закінчення карантину, передбаченого пунктом 4.6 договору, 2-й відповідач зобов'язаний повернути отриману передплату протягом одного банківського дня з моменту отримання факсом чи іншим шляхом повідомлення від позивача, провести за власний рахунок (в тому числі транспортування хворих нетелів назад та транспортування нових нетелів на заміну хворих позивачеві) заміну всієї партії племінних тварин або повернути їх вартість на протязі 10 днів з моменту отримання такого повідомлення від позивача. Окрім того, відповідно до п. 4.4.3 договору, 2-й відповідач зобов'язався відшкодувати позивачеві вартість утримання тварин за увесь час їх перебування у позивача. Вартість утримання визначається за даними бухгалтерського обліку позивача. В разі повернення вартості хворих нетелів -відшкодувати вартість транспортних витрат позивача з їх доставки позивачеві та за власний рахунок вивезти хворих нетелів, а також відшкодувати позивачу вартість заходів з проведення дезінфекції приміщень, де утримувались тварини, в яких виявлені інфекційні та інші хвороби.

У п.5.1 договору зазначено, що факт передачі у власність товару позивачу оформляється актом прийняття-передачі і накладними з вказаним найменуванням товару, кількості, ваги і вартості.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що договір купівлі-продажу племінного поголів'я № 29 від 26.08.11 р., укладений між позивачем та 2-м відповідачем, за своєю правовою природою фактично є договором поставки.

До договору поставки, відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 688 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Відповідно до норми ст. 678 Цивільного кодексу України, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що 2-й відповідач на виконання укладеного договору, 05.09.2011 р. поставив позивачу 35 одиниць великої рогатої худоби.

Відповідно до п. 4.6 договору, позивач в період 30 календарних днів був зобов'язаний здійснити у себе в господарстві карантин племінної худоби, під час якого провести ветеринарні та лабораторні дослідження.

На підставі зазначеного, позивач, 29.09.2011р. провів перше гінекологічне обстеження у Балаклійській районній лікарні ветеринарної медицини, за результатами якого встановлено, що з 35 одиниць поставленої великої рогатої худоби 25 голів тільні, а 10 голів є неплідні, з яких три голови великої рогатої худоби непридатні для подальшого відтворення з причини внутрішньоутробного недорозвинення статевих органів, про що складено акт від 29.09.11 р. (т.1 а.с. 27).

Позивач 30.09.2011р. звернувся до ПСП "Мамаївське" з вимогою про заміну товару (повідомлення про порушення умов договору купівлі-продажу № 146 від 30.09.11 р.), відповідно до якої просив замінити 10 поставлених за договором телиць з наступними номерами: UА 730034466, UА 7300344681, UА 7300344586, UА 7300344075, UА 7300344305, UА 7300344397, UА 7300344555, UА 7300344488, UА 7300344386, UА 7300268066 на племінних нетелів стильністю від 6 до 7 місяців відповідної ваги (ваги за результатами важення в місті відправлення) в кількості не менше 10 одиниць, провести транспортування великої рогатої худоби в обидві сторони за свій рахунок та компенсувати позивачу витрати на відрядження представника ТОВ "Молочна ферма" при придбанні товару, витрати на ветеринарного лікаря та інші витрати, понесені у зв'язку з поставкою неякісного товару, протягом семи календарних днів з моменту отримання даної вимоги, але не пізніше наступного дня з моменту отримання повернутої великої рогатої худоби.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що позивач пред'явив 2-му відповідачу вимогу про заміну неякісного товару, яка була залишена останнім без відповіді та задоволення.

Позивач 11.10.2011 р. направив на адресу 2-го відповідача претензію (№ 154 від 11.10.11 р.) про сплату грошових коштів в сумі 167 043,50 грн. у якості компенсації витрат, пов'язаних з поставкою неякісного товару, у тому числі витрат по утриманню телиць.

Згідно зазначеної претензії, 2-й відповідач платіжним дорученням № 466 від 11.10.2011 р. перерахував на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти в розмірі 109 037,00 грн., в пл. дорученні зазначене призначення платежу: повернення грошових коштів за нетільних нетелів згідно претензії від 11.10.11 р. (т. 1 а.с. 59).

Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що 2-м відповідачем було частково задоволено претензію, що свідчить про визнання ним факту поставки неякісного товару позивачу.

22.11.2011 р. з метою з'ясування фізіологічного стану та причин неплідності, незалежною комісією у складі завідуючого відділом біотехнології репродукції сільськогосподарських тварин Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук Сушко О.Б., доцента кафедри акушерства, гінекології і біотехнології розмноження тварин Харківської державної зооветеринарії академії Федоренко С.Я., заступника начальника управління ветеринарної медицини у Балаклійському районі Харківської області Пришибського В.Г., заступника начальника Балаклійської районної лікарні ветеринарної медицини Котляр В.І., в присутності директора ТОВ "Молочна ферма" Земецького Я.Я. та завідуючого молочно-товарної ферми ТОВ "Молочна ферма" Котяшевої Р.О. було проведено друге акушерсько-гінекологічне обстеження маточного поголів'я великої рогатої худоби.

Для участі у проведенні зазначеного акушерсько-гінекологічного обстеження позивачем запрошувались представники 2-го відповідача та головного управління ветеринарної медицини в Чернівецькій області, що підтверджується доказами, наявними у справі (т. 1 а.с. 41, 42).

Однак, 2-й відповідач не скористався своїм правом та не направив свого повноважного представника для участі у проведенні обстеження.

Як свідчать матеріали справи, станом на дату проведення другого обстеження з ТОВ "Молочна ферма" вибули дві тварини з неплідних нетелів, що надійшли з ПСП "Мамаївське" з причини хвороби, а саме перелому кісток тазу та травматичного ретикулоперикордиту, у зв'язку з чим незалежною комісією обстежувались 33 голови великої рогатої худоби.

За результатами даного обстеження незалежною комісією з 33 голів худоби встановлено лише 24 тварини тільні та 9 тварин нетільних, з яких три - з недорозвиненими статевими органами (інфантилізм, гінекологічний брак -не здатні до відтворення, шість -потенційно придатні до запліднення після комплексу заходів, спрямованих на активізацію та нормалізацію репродуктивної функції з подальшим їх осіменінням. На підставі зазначеного обстеження незалежною комісією було складено акт від 22.11.11 р. (т. 1 а.с. 43).

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що встановлені актом обстеження від 22.11.11 р. висновки про поставку неякісного товару також підтверджуються Висновком акушерсько-гінекологічного обстеження телиць та нетелів, проведеного кандидатом ветеринарних наук, доцентом кафедри акушерства, гінекології і біотехнології розмноження тварин Харківської державної зооветеринарної академії Федоренко С.Я. та Висновком завідувача відділу біотехнології репродукції сільськогосподарських тварин Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України старшого наукового співробітника, кандидата сільськогосподарських наук по спеціальності "Біотехнологія" Сушка О.Б. (т.4 арк. с.129-131).

Відповідно до ст. 679 Цивільного кодексу України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

Факт того, що поставлені за договором худоби не були і не могли бути тільними на момент поставки товару позивачу підтверджується також Висновком спеціаліста -старшого наукового співробітника лабораторії штучного осіменіння та біології репродукції тварин Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України Калашникова В.О. від 14.06.12 р. (т 6 а.с. 45), відповідно до якого три тварини мають всі ознаки інфантилізму, при якому запліднення неможливе, а дана патологія є невиліковною формою уродженого безпліддя, інші шість тварин, згідно опису репродуктивних органів на момент обстеження були нетільними та мали ознаки дисфункціонального (неактивного) стану яєчників. Відповідно до даного Висновку при такому стані статевих органів вони не могли бути тільними, та лише після проведення комплексного лікування та кваліфіковано здійсненого штучного або природного осіменіння їх запліднення можливе.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що в матеріалах справи є довідка Управління ветеринарної медицини у Балаклійському районі Харківської області № 132 від 16.05.2012 р., якою констатовано факт того, що протягом вересня -лютого 2012 р. випадків абортів великої рогатої худоби на ТОВ "Молочна ферма" не було (т. 5 а.с. 133).

Суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги заперечення 2-го відповідача, що ним було поставлено якісний товар, відповідно до умов договору, виходячи з наступного.

2-й відповідач посилається на племінні свідоцтва як на доказ поставки ним позивачу товару належної якості.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що визначав правила заповнення, порядок видачі племінних свідоцтв (сертифікатів) та функції державних органів управління племінною справою у тваринництві при оформленні племінного свідоцтва (сертифіката), що діяв на час видачі племінних свідоцтв на поставлений товар, є Положення про племінне свідоцтво (сертифікат), затверджене Наказом Міністерства аграрної політики України № 416 від 29.12.2002 р. (далі Положення про племінне свідоцтво).

Відповідно до п. 1.3. цього Положення племінне свідоцтво застосовується з метою: визнання генетичних ресурсів племінними; підтвердження показників якості племінних (генетичних) ресурсів, заявлених їх власником; ідентифікації племінних (генетичних) ресурсів; захисту прав споживачів; контролю генетичної безпеки племінних (генетичних) ресурсів.

Згідно з п. 2.2. Положення про племінне свідоцтво воно заповнюється та видається на замовлення власника племінних (генетичних) ресурсів держплемінспектором району або відповідальним спеціалістом організації (установи), визначеної Міністерством аграрної політики України. При цьому при заповненні свідоцтва огляд племінних ресурсів не є обов'язковим (п. 2.6. Положення про племінне свідоцтво). За достовірність даних племінного обліку, що використовується при оформленні свідоцтва, відповідно до п. 2.8. Положення про племінне свідоцтво, є саме власник племінних ресурсів.

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що лише наявність племінного свідоцтва на тварину не є достовірним фактом того, що ця тварина на момент його видачі дійсно є нетель.

Окрім того, відповідно до п. 2.10 Положення про племінне свідоцтво, якщо свідоцтва заповнені з пропуском окремих показників вони уважаються недійсними, а племінні свідоцтва на поставлених за договором тварин заповнені з пропуском окремих показників (т. 1 а.с. 69 - 79), що також є підставою вважати цей документ неналежним доказом.

Суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з твердженнями 2-го відповідача, що позивач не довів факт істотного порушення вимог щодо якості товару, а тому не мав право вимагати саме заміни товару за договором. В обґрунтування цього висновку 2-й відповідач посилається на те, що неплідність може бути тимчасовою або постійною, природженою або набутою. Набута неплідність буває тимчасовою або постійною. Тварини з тимчасовою неплідністю потенційно придатні до запліднення після комплексу заходів, спрямованих на активізацію та нормалізацію репродуктивної функції з подальшим їх осіменінням. Тобто, таку неплідність можна усунути. Після чого 2-й відповідач доходить висновку, що позивач при пред'явленні вимоги про заміну товару не довів, що неплідність тварин є постійною та такою, що не може бути усунена після проведення лікування та осіменіння тварин.

Суд першої інстанції правомірно не погодився з цим висновком 2-го відповідача, з огляду на те, що предметом договору була поставка не просто рогатої худоби чорно-рябої молочної породи, або навіть телиць, придатних до запліднення, а саме поставка нетелів (вже тільна самка крупної рогатої худоби, яка ще ні разу не телилась) та вважав, що позивач при встановленні ним факту поставки йому неплідних тварин мав право, а тому правомірно вимагав від 2-го відповідача заміни цих тварин на нетелів відповідно до предмету договору.

Як на підставу своїх заперечень 2-й відповідач посилається на акт клінічного огляду та ректального дослідження телиць від 04.09.2011 р., яким встановлено, що відібрані позивачем телиці є тільними.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв цей доказ як належний з наступних підстав, зокрема, у матеріалах справи містяться два акти ректального дослідження телиць від 04.09.2011 р., що надані 2-м відповідачем, при цьому ці акти є різними. Один з них (т. 5 а.с. 93) не містить підписів уповноважених представників позивача, тобто складений 2-м відповідачем в односторонньому порядку, без участі уповноваженого представника позивача. Доказів того, що 2-й відповідач викликав представника позивача для участі у складанні цього акту, або позивач відмовився від підпису на цьому акті, 2-й відповідач не надав, в матеріалах справи ці докази відсутні.

Другий акт ректального дослідження телиць від тієї ж дати (т. 6 а.с. 3), складений комісією у присутності представників позивача, а саме: директора Земецького Я.Я., ветеринарного лікаря Машкур А.В. та представника позивача -Ковтун В.А. також не прийнятий як належний доказ тому, що підпис посадової особи підприємства позивача не завірений печаткою, при цьому підприємство має печатку. Повноваження інших представників позивача не підтверджені належним чином. Довіреність на представлення інтересів підприємства при підписанні цього акту від позивача, або будь-який інший документ, що надає повноваження даним особам представляти інтереси позивача у матеріалах справи відсутній.

Окрім того, 2-й відповідач в обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що ним не було отримано протягом 20 днів з моменту поставки позивачу товару Акту виявлених недоліків товару, складеного відповідно до вимог Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості й комплектності», затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів Союзу РСР від 25.04.1966 N П-7, а тому вважається, що зобов'язання з поставки товару 2-й відповідач виконав належним чином.

Суд першої інстанції правомірно не погодився з доводами 2-го відповідача, оскільки сторони у договорі (п.4.6 договору) передбачили строк тривалістю 30 календарних днів, протягом якого поставлена худоба повинна знаходитись у позивача в господарстві на карантині, під час якого він повинен провести ветеринарні та лабораторні дослідження. Таким чином, сторони за договором передбачили саме цей строк для можливості встановлення неякісності поставленого товару.

При укладенні договору сторони взагалі не передбачили обов'язкове застосування Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості й комплектності», у зв'язку з чим у позивача відсутні підстави для обов'язкового складання акту виявлених недоліків товару саме з додержанням вимог вищезазначеної Інструкції.

Суд першої інстанції вважав, що до правовідносин, пов'язаних з поставкою тварин неналежної якості не можуть бути застосовані норми Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання», оскільки тварина, відповідно до ст.180 Цивільного кодексу України, є особливим об'єктом цивільних прав, на який поширюється правовий режим речі. Згідно із ст.189 Цивільного кодексу України продукцією є все те, що виробляється з речі, тобто, поняття речі та продукції не є тотожними.

Отже, норми Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання»не можуть застосовуватись до тварин, які не є продукцією, а є особливим об'єктом цивільних прав, на який поширюється правовий режим речі, яка в свою чергу, не є продукцією.

Під товаром народного споживання, відповідно до ст. 62 Господарського кодексу України, розуміється все те, що використовується у сфері особистого споживання, що також виключає поширення норм цієї Інструкції до правовідносин з поставки товару між позивачем та 2-м відповідачем, які є суб'єктами господарювання.

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що з поставлених за договором 35 голів тварин неякісними виявились 11 голів.

Оскільки 2-й відповідач на вимогу позивача не здійснив заміну товару, позивач 16.02.12 р., з метою часткової компенсації понесених збитків, здав телиць в кількості 8 одиниць на м'ясокомбінат. Дві телиці, у зв'язку з отриманими травмами, були здані позивачем на м'ясокомбінат 21.10.11р. та 17.11.11р., що підтверджується належними доказами, які є у матеріалах справи.

Згідно ст. 22 Цивільного Кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; водночас, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Суд першої інстанції не досліджував документи підтверджуючи розмір збитків та зробив безпідставний висновок про те, що в результаті неналежного виконання 2-м відповідачем своїх зобов'язань за договором позивачу було завдано збитки у розмірі 288 278,91грн.

Колегія суддів вважає, що позивач не надав належних доказів підтверджуючих розмір та наявність збитків пов'язаних з утриманням телиць у сумі 115 498,02 грн., транспортні витрати по доставці у сумі 32 398,4 грн., а також різницю в ціні в сумі 138 460,25 грн.

Як свідчать матеріали справи, позивач не надав документи підтверджуючи збитки по утриманню телиць, зокрема відсутній відповідний раціон телиць, з зазначенням норм споживання речовин, вартість кормодня з урахуванням документів, надані позивачем довідка та розрахунок не є належними доказами збитків.

Позивачем також не надані документи підтверджуючи здійснення перевезення, а саме товарно -транспортні накладні.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

У п.п. 11.1.,11.3,14.4 Правил зазначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля; залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів; дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається; остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться Замовником на підставі рахунку Перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних; Рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених дорожніх листів разом з товарно-транспортними накладними, а при користуванні автомобілями, робота яких оплачується виходячи з часу роботи автомобіля у Замовника, - тільки дорожніх листів.

Суд апеляційної інстанції витребував у позивача зазначені документи, але вони не були надані, в зв'язку з чим у позивача відсутні були підстави для сплати перевізнику транспортних витрат непідтверджених товарно-транспортними накладними, в зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення транспортних витрат з 2-го відповідача.

Суд першої інстанції безпідставно не врахував перераховані 2-м відповідачем на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 109 000,00 грн., в пл. дорученні зазначене призначення платежу: повернення грошових коштів за нетільних нетелів згідно претензії від 11.10.11 р., тому у позивача не було підстав зараховувати зазначені суми як оплату штрафу та інші платежі.

В зв'язку з чим, стягненню підлягають збитки (різниця в ціні товару) у сумі 29 460,25 грн. (138460,25 -109000грн.) та в інший частині рішення підлягає скасуванню.

Отже, в зв'язку з недоведеністю позивачем розміру збитків по іншим втратам позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Суд першої інстанції посилаючись на ст. ст. 269, 231 ГК України стягнув штраф за поставку неякісного товару у розмірі 20% у сумі 44 334,00 грн., при цьому не враховано, що договором зазначений штраф не передбачений, ч.2 ст.231 ГК України регулює лише відносини між господарюючими суб'єктами, в яких хоча б однією зі сторін є суб'єкт державного сектору економіки, є державний контракт або фінансування за рахунок Державного бюджету.

Позивач не надав доказів існування зазначених обставин, тому застосування штрафних санкцій передбачених ст. 231 ч. 2 ГК України безпідставно і рішення суду в цієї частині підлягає скасуванню.

Позов в частині стягнення з 2-го відповідача збитків від інфляції в розмірі 1 263,27 грн., 3% річних в сумі 2 814,63 грн., процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 7 271,13 грн. не підлягає задоволенню як необґрунтований, так як у 2-го відповідача відсутнє грошове зобов'язання та договором не встановлена відповідальність за порушення зобов'язань у вигляді стягнення пені.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що позивачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, не відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви 2-го відповідача можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст. ст. 22, 623, 678, 712 ЦК України, ст. ст. 224, 230, 231 ГК України, ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 18.06.2012р. у справі № 5023/1173/12 скасувати та прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Мамаївське" (59343, Чернівецька обл., Кіцманський район, с. Мамаївці, вул. Шевченка, 156, код ЄДРПОУ 22852212) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна ферма" (Харківська обл., Балаклійський район, с. Нова Сер пухівка, вул. 8 березня, 10, код ЄДРПОУ 37010585) 29 460,25 грн. збитків, 601,68 грн. судового збору.

В інший частині залишити позов без задоволення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна ферма" (Харківська обл., Балаклійський район, с. Нова Сер пухівка, вул. 8 березня, 10, код ЄДРПОУ 37010585) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Мамаївське" (59343, Чернівецька обл., Кіцманський район, с. Мамаївці, вул. Шевченка, 156, код ЄДРПОУ 22852212) 300,84 грн. судового збору по скарзі.

Наказ доручити надати господарському суду Харківської області.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 07.09.2012р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Плужник О.В.