Постанова

від 14.09.2012 по справі 1570/4108/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

1570/4108/2012      Справа № 1570/4108/2012 ПОСТАНОВА   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ            10 вересня 2012 року Одеський окружний адміністративний суд  у  складі: головуючого судді:                              Самойлюк Г.П. за участю секретаря:                            Казарян С.Б.        розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  місті  Одесі  справу  за  адміністративним позовом приватного підприємства «Будьте Здорові»до державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про  визнання нікчемними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000582301 від 03.03.2012 року та №0000652301 від 07.03.2012 року, - ВСТАНОВИВ: Приватне підприємство «Будьте Здорові»звернулось з позовом до державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби, в якому просило визнати нікчемними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000582301 від 03.03.2012 року; №0000652301 від 07.03.2012 року. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем при  проведенні перевірки і оформленні її результатів не дотримано вимог, передбачених законодавством України. Так, представник позивача зазначив, що зроблені перевіряючими та викладені в актах перевірки, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, висновки є необґрунтованими та безпідставними, не базуються на нормах податкового законодавства  та бухгалтерського обліку підприємства. Зокрема, представник позивача зазначив, що висновок відповідача щодо не підтвердження господарських операцій між Позивачем та ПП «Астерлінт»належним чином оформленими документами є хибним, оскільки діючим законодавством  не встановлено обов'язкових документів, а зазначено  про обов'язковість використання  типових форм державними підприємствами та у випадку зазначення таких форм саме у договорі. Зазначені висновки є лише припущеннями, не підтверджені відповідними доказами, окрім того акт перевірки не містить фактичних даних з посиланням на рішення суду, яке набрало законної сили  про визнання угоди недійсною,  натомість позивач зазначає, що правочин, укладений між ним та ПП  «Астерлінт»був виконаний та оподаткований, що відображено у податкових деклараціях позивача з ПДВ за вересень 2011 року, кожна сторона виконала свої зобов'язання, що підтверджується належним чином оформленими  згідно змісту договору та наданими під час проведення перевірки первинними документами. Окрім того, позивачем надано докази подальшого руху товару. Враховуючи зазначене, позивач вважає, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є нікчемними та підлягають скасуванню. Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у запереченнях, зазначивши, що документальною невиїзною перевіркою ПП «Будьте Здорові»з питань правових відносин з ПП «Астерлінт»за період вересень 2011 року  встановлено порушення п. 198. 3 ст. 198 ПК, у зв'язку з чим позивачем завищено податковий кредит за вересень 2011 року на суму 86921,0 грн. та позаплановою виїзною перевіркою  з питань дотримання вимог  податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 152.3, 152.8, 152.9 Податкового кодексу України. Дані, наведені в Деклараціях  з податку на прибуток на 3 квартал 2011 року  не підтверджують реальність фінансово-господарських операцій ПП «Астерлінт», що призвело до завищення суми валових витрат за 3 квартал 2011 року, у зв'язку з чим  податковий орган діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством. При прийняті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ДПІ керувалась нормами Податкового кодексу України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд встановив наступне. Приватне підприємство «Будьте Здорові»зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 29.02.2008 року, номер запису до ЄДР №1 556 102 0000 031373 (а.с.38). На підставі наказу №857-п від 13.10.2011 року та згідно п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1,п.78.1 ст.78,п.79.2 ст. 79 Податкового кодексу, 20.02.2012 року посадовою особою ДПІ у Київському районі міста Одеси  проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Будьте Здорові»з питань правових відносин з ПП «Астерлінт» за період вересень 2011 року.           За наслідками перевірки 20.02.2012р. складено акт  №455/22-34/35768699 «Про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Будьте Здорові» з питань правових відносин з ПП «Астрелінт» за період вересень 2011 року, відповідно до висновків якого: встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. ст. 185, 188, 200 Податкового кодексу України. Дані, наведені в Деклараціях  з ПДВ за період: вересень 2011 року з відповідними додатками не підтверджують реальність здійснення фінансово-господарських операцій ПП «Астерлінт»; порушення п. 198.3 п. 1986, ст. 198 ПК України, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань по ПДВ в тому числі за рахунок завищення  податкового кредиту на загальну суму 86921,0 грн. (а.с.11-14)             На підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000582301 від 03.03.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ  на 108 651,00 грн. (а.с.10).           З 16.02.2012 року по 22.02.2012 року на підставі направлень № №104/16/23-02, 105 від 16.02.2012 року  та відповідно п. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.1.,78.1.4,п.78.1 ст. 78 ПК України  посадовими особами ДПІ у Київському районі міста Одеси проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Будьте Здорові»з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року, за наслідками якої складено акт №602/23-02/14/35768699 від 29.02.2012 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Будьте Здорові»з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року». Згідно висновків акту встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення статті 152.3, 152.8, 152.9 Податкового кодексу України. Дані, наведені в Деклараціях  з податку на прибуток на 3 квартал 2011 року  не підтверджують реальність здійснення фінансово-господарських операцій ПП «Астерлінт», що призвело до завищення суми валових витрат за 3 квартал 2011 року; п.138.1,п.138.2,п.138.4, 138.6,138.8. ст. 138, п.139.1.9,п.139.1 ст. 139  ПК Україн, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся  на загальну суму  120 346 грн., у т.ч по періодах 99959 грн. за 3 квартал  2011 року (відповідний звітний період 2-3 квартали 2011 року); 20387 грн. за 4 квартал 2011 року (відповідний звітний період 2-4 квартали 2011 року) (а.с.16-36).             На підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000652301 від 07.03.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з  податку на прибуток  приватних підприємств  на суму 120 346,00 грн. (а.с.15).            Позивач, не погоджуючись з зазначеними рішеннями, звернувся з позовом до суду, в якому просить визнати їх нікчемними та скасувати. Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення  позову, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Щодо позовних вимог про визнання нікчемним та скасування податкового повідомлення рішення №0000582301 від 03.03.2012 року, суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне. Згідно п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.          Згідно ст. 78. Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, серед іншого, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.          Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.          Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. ( п. 78.4 ст. 78 ПК України).            Статтею 79 ПК України встановлено особливості проведення документальної невиїзної перевірки.            Відповідно зазначеної статті документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.              Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.        Як вбачається з матеріалів справи, повідомлення  на перевірку №52 від 20.02.2012 року на проведення невиїзної позапланової документальної  перевірки  направлено позивачу поштою 20.02.2012 року.         Згідно з висновками акту перевірки, перевіряючими встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. ст.185, 188, 200 Податкового кодексу України. Дані, наведені в Деклараціях  з ПДВ за період: вересень 2011 року з відповідними додатками не підтверджують реальність здійснення фінансово-господарських операцій ПП «Астерлінт»; порушення п. 198.3 п. 1986, ст. 198 ПК України, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань по ПДВ в тому числі за рахунок завищення  податкового кредиту на загальну суму 86921,0 грн.            Під господарською діяльністю розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п 14.1.36. п. 14. 1 ст. 14 ПКУ).           Відповідно п.п. 14.1.191 п.14.1 ст. 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду та відповідно п. 14.1.202 зазначеної сатті продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.             Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:  а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.          Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.          Пунктом 198.3 ст. 198 Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:  придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.       Згідно п.198. 6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.        Зі змісту вказаних приписів вбачається, що право на податковий кредит виникає при наявності одночасно двох обов'язкових умов: за умови придбання товарів (послуг) чи основних фондів з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності та при наявності податкової накладної, оформленої відповідно до вимог Кодексу. При цьому право на податковий кредит залежить від того, чи відбувся факт придбання товару або оплати за нього.           Судом встановлено, що постачальником приватного підприємства «Будьте Здорові»за перевіряємий період було приватне підприємство «Астерлінт».          Перевіряючи законність віднесення ПДВ за податковими накладними, отриманими від приватного підприємства «Астерлінт»до складу податкового кредиту за вересень 2011 року, суд виходить з наступного.         Згідно з п. 201.1 ст. 201 Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).         Згідно з п. 201.7 вказаної статті податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).          Судом встановлено, що між  позивачем та ПП «Астерлінт» укладено  договір №256 від 02.07.2011 року про постачання товару, за умовами якого ПП «Астерлінт» (постачальник) зобов'язується  поставити товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити  товар в номенклатурі, кількості, за цінами, зазначеними в видаткових накладних за поставляємий товар, які є невід'ємною частиною договору.          Розділом 2 зазначеного Договору врегульовано ціну, строки та умови поставки.          Відповідно до п.2.5 договору прийом-передача товару по кількості та якості проводиться згідно з товарно-супровідними документами. У випадку  вивозу товару транспортом покупця, прийомання товару  по кількості та якості  відбувається на складі  Постачальника(а.с.55-56).          На виконання  умов договору ПП  «Будьте Здорові»отримало податкові  накладні:   №7 від 01.09.2011 року, №6 від 01.09.2011 року, №11 від 03.10.2011 року,  №14 від 01.12.2011 року.           ПП «Будьте Здорові»включило суми ПДВ за зазначеними податковими накладними до  податкового кредиту, що відображено  у декларації з ПДВ за вересень 2011 року.         Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року  № 996-ХІV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що первинний документ –це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.       Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.        Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.        З урахуванням викладеного, суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.        Факт виконання робіт за зазначеним договором підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судом  податковими  та видатковими накладними, рахунками-фактурам (а.с.57-68).         На виконання умов договору позивач здійснив оплату за отриманий товар  та  перерахував на банківський рахунок ПП «Астерлінт»грошові кошти, про що свідчать банківські виписки (а.с.69-74, 161-165).        Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.           Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.            Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено доказами, що по взаємовідносинах позивача з постачальником, здійснення господарських операцій достовірно підтверджені наданими податковими, видатковими накладними, рахунками-фактурами, які не мали будь-яких недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством вимогам, у зв'язку з придбанням товарів з метою подальшого використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності.           Суд критично ставиться до тверджень представника відповідача, що операції з придбання товарів ПП «Будьте Здорові»у ПП «Астерлінт» мали нетоварний характер, оскільки під час  перевірки ПП «Будьте Здорові»не надана  товарно-транспортна документація про перевезення  придбаних  товарів, що не дає можливості встановити  місце постачання товару,  з огляду на наступне.            Як  передбачено п.2.5 договору прийом-передача товару по кількості та якості проводиться згідно з товарно-супровідними документами. У випадку  вивозу товару транспортом покупця, прийомка товару  по кількості та якості  відбувається на складі  Постачальника та представник позивача у судовому засіданні зазначив, що вивіз товару відбувався силами Покупця.                      Згідно вищезазначених Договорів, здача-приймання товару здійснюється  за податковими та видатковими  накладними.           Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що транспортування товарів відбувалося силами ПП «Будьте Здорові».           Окрім того, на підтвердження використання у господарській діяльності підприємства придбаних за Договором, укладеним між Позивачем та ПП «Астерлінт», товарів, ПП «Будьте Здорові»надано договір про надання послуг виробництва №03/1-11 від 03.01.2011 року укладений з ТОВ «Медіфлора»(а.с.111-112). На виконання зазначеного договору позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), акти прийому-передачі сировини для переробки (ст.99-100, 104-105). Відповідно до ст.ст.46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Таким чином, судом встановлено, що позивачем було виконано всі зобов'язання за договором: отримано товар та сплачено продавцю грошові кошти, про що свідчать належним чином оформлені первинні документи, отже  договір укладений позивачем з метою використання зазначених товарів у власній господарській діяльності, а податкові, видаткові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені  п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підписані директорами підприємств, які на той час мали всі повноваження, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п. 201.1 та 201.7 ст. 201 Кодексу.  Суд вважає, що позивачем було доведено та підтверджено доказами правомірність здійснення господарських операції з ПП «Астерлінт»у зв'язку з чим відповідачем необґрунтовано було зроблено висновок про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин.        За встановлених обставин у судовому засіданні не знайшли підтвердження висновки відповідача щодо відсутності об'єктів оподаткування за вересень 2011, які підпадають від визначення ст. 185 ПК України, тому податок на додану вартість за вищевказаними податковими накладними правомірно віднесений до складу податкового кредиту.          Стосовно відсутності фактичного виконання робіт за договором, укладеним  з ПП «Астерлінт», судом встановлено, що відповідач посилався на службову записку ВПМ ДШ у Київському районі м. Одеси від 20.02.2012 № 254/2, згідно якої не підтверджено реальне здійснення фінансово - господарських операцій з ПП "Астерлінт" у вересні 2011»та висновки  акту № 260/23-34/37137242 від 30.01.12 року   ДПІ у Київському районі м. Одеси «Про проведення зустрічної звірки приватного підприємства ПП "Астерлінт", код за ЄДРПОУ»37137242 щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Будьте Здорові», код за ЄДРПОУ 35768699, їх реальності та повноти відображення в обліку за період 2011р.», в якому зазначено, що згідно матеріалів наданих ДПІ у Голосіївському районі м. Києва встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 185, 188, 200 Податкового Кодексу України. Дані, наведені в деклараціях з податку на додану вартість за вересень 2011року з відповідними додатками не підтверджують реальність здійснення фінансово – господарських операцій з ТОВ „Агрометал" код за ЄДРПОУ 31353351, при придбанні товарів (послуг) на загальну суму податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 201 667,0 грн. та при продажу  товарів (послуг) на адресу покупців на суму податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 86 921,0 грн. за вересень 2011 року, у т.ч., ПП «Будьте Здорові»код ЄДРПОУ 35768699 - 86 921,0 грн., - відсутність об 'єктів оподаткування при придбанні товару від постачальника                        ТОВ „Агрометал»та продажу відповідного товару ПП «Будьте Здорові», код за ЄДРПОУ35768699 за вересень 2011року, які підпадають під визначення cт. ст. 22, 185 Податкового Кодексу України; порушення п. 198.3, п. 198.6 cт. 198 Податкового кодексу України, що привело до заниження ПП «Астерлінт», суми податкових зобовязань ПДВ в тому числі за рахунок завищення податкового кредиту на суму 114 746,0 грн.,  у т.ч. за вересень 2011 року  на суму 114 746,00 грн.          Таким чином, вказаними обставинами відповідач обґрунтував відсутність фактичного виконання робіт за договором.         Відповідно до п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.       Підпункти 16.1.2 - 16.1.3 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України передбачають, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету, а також за подання до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим і митним законодавством декларації, звітності та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів є платники податку.        У даному випадку така відповідальність покладена на ПП «Астерлінт», на позивача по справі не може бути покладена відповідальність за не подання податковому органу звітності усіма контрагентами.        Податковий кодекс України не має відповідних норм, які б покупця товару зобов'язували слідкувати та контролювати подачу звітності податковим органам з боку постачальника.             Разом з тим,  відповідачем не надано до суду належних доказів, які б підтверджували відомості, викладені в акті. Більше того, сам по собі акт перевірки є лише документом, що фіксує обставини, встановлені під час  проведення перевірки та не містить у собі доказової бази щодо виявлених в ході перевірки  обставин, які повинні підтверджуватись первинними документами. Тому, суд вважає посилання відповідача на вказані обставини припущенням, а відсутність факту невиконання робіт недоведеним.         Щодо податкового повідомлення-рішення №0000652301 від 07.03.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 120 346,00 грн., суд вважає, що останнє є протиправним та підлягає скасуванню, з огляду на наступне.         Судом встановлено, що підставою прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення став акт перевірки №602/23-02/14/35768699 від 29.02.2012 року, яким встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення статті 152.3, 152.8, 152.9 Податкового кодексу України. Дані, наведені в Деклараціях  з податку на прибуток на 3 квартал 2011 року  не підтверджують реальність здійснення фінансово-господарських операцій ПП «Астерлінт», що призвело до завищення суми валових витрат за 3 квартал 2011 року; п.138.1,п.138.2,п.138.4, 138.6,138.8. ст. 138, п.139.1.9,п.139.1 ст. 139  ПК Україн, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся  на загальну суму  120 346 грн., у т.ч по періодах 99959 грн. за 3 квартал  2011 року (відповідний звітний період 2-3 квартали 2011 року); 20387 грн. за 4 квартал 2011 року (відповідний звітний період 2-4 квартали 2011 року).           Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України дано визнання витрат - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).            Згідно п.п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.              Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).            Судом встановлено, що придбані за договором, укладеним з ПП «Астрелінт»товари використовувались у господарській діяльності позивача, що підтверджується належним чином оформленим договором, укладеним з ТОВ «Медіфлора»та складеними на виконання зазначеного договору первинними документами.           Окрім того, одним із видів діяльності  ПП «Будьте Здорові»є:  виробництво фармацевтичних препаратів та матеріалів (24.42.0); оптова торгівля фармацевтичними товарами (51.36.0), що свідчить  про використання придбаних згідно вищезазначеного договору від ПП «Астрелінт»товарів  у господарській діяльності підприємства. Як вбачається з матеріалів справи, у  ПП «Будьте Здорові»наявні всі  документи (накладні, платіжні документи), які підтверджують віднесення до податкового кредиту суму ПДВ, що стосуються операцій з ПП «Астерлінт». В бухгалтерському та податковому обліку вказані операції відображені в повному обсязі.                 Таким чином, судом встановлено, що надання товарно-транспортної документації про перевезення товару не передбачено договором, а тому суд вважає, що її не надання не свідчить про відсутність зазначених  господарських операцій взагалі.          Щодо посилання відповідача на нікчемність правочину, з зазначеними висновками суд також не погоджується, з огляду на наступне.        Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.   Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним:    1) невідповідністю його змісту вимогам закону;    2) наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства;    3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).            За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить, зокрема, фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).   Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Відповідно до ч.3 ст.228 ЦК України, у разі недодержання вимог щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Недійсність договорів, а також видаткових та податкових накладних, підписаних від імені однієї із сторін, прямо законом не встановлена, а тому зазначений правочин є оспорюваним.         Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів визнання недійсним у судовому порядку вищезазначеного договору. Зобов'язання за договором  між Позивачем та ПП «Астрелінт»виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, копії яких приєднано до матеріалів справи, окрім того Податковий кодекс України не містить норми, яка б передбачала коригування податкових зобов'язань чи податкового кредиту у разі визнання правочину нікчемним, тому посилання на нікчемність правочину є необґрунтованим.         Та, водночас положеннями Податкового кодексу України  не передбачено такого права, як  визнання в односторонньому порядку  господарських правочинів недійсними податковим органом.          Жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба. Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем  (у томі числі і ухилення від сплати) при фактичному здійсненні  господарської операції не впливає на податковий кредит  покупця.         Окрім того, діючим законодавством передбачено індивідуальну,  а не колективну відповідальність  платників податків  за нарахування та сплату  ПДВ до бюджету, достовірність декларування ними податкових зобов'язань, податкового кредиту, чистої суми зобов'язань, тому конкретний платник податку  може нести відповідальність у тому числі й фінансову  лише за достовірність  податкової звітності та податкових документів, складених або отриманих ним особисто від іншого суб'єкта господарської діяльності. При цьому суд враховує, що позивач та його контрагент на час спірних правовідносин були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податковому обліку в ДПІ.          Згідно п.п.16.1.3.-16.1.4 ст. 16 ПК України  платник податків зобов'язаний, серед іншого, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;  сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.         Судом встановлено, що протягом 2011 року позивачем надавалась податкова звітність до ДПІ, що свідчить про виконання позивачем свого податкового обов'язку.         Частиною 3 статті 2 КАС України  передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).          З огляду на зазначене суд вважає, що податкові повідомлення-рішення  державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси  Одеської області ДПС №0000582301 від 03.03.2012 року та №0000652301 від 07.03.2012 року є такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, тому підлягають  скасуванню.                      Згідно ч. 4 ст. 69 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.         Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.1, 2 ст. 71 КАС України).         Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.          Як вбачається з позовної заяви, позивач просить визнати нікчемними податкові повідомлення –рішення, які  є актами індивідуальної дії. Водночас, такий спосіб захисту (вимога про визнання акта незаконним, нечинним), як випливає з системного аналізу ст.ст.105, 162, 171 КАС України, може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів. У тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність, позовною вимогою за правилами КАС України має бути визнання такого акту протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування). Тому суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними та скасування оскаржуваних  податкових повідомленнь-рішень.             Частиною 2 ст. 11 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.      З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що дії державної податкової інспекції у Київському районі  міста Одеси Одеської області ДПС, пов'язані з прийняттям податкових повідомлень-рішень №0000582301 від 03.03.2012 року та №0000652301 від 07.03.2012 року є неправомірними, тобто при винесені податкових повідомлень-рішень, відповідач діяв не на підставі закону, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку з чим позов приватного підприємства «Будьте Здорові»підлягає задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000582301 від 03.03.2012 року та №0000652301 від 07.03.2012 року. Судові витрати розподілити відповідно ст. 94 КАС України Керуючись ст.ст. 2, 9,  69,70, 71,94,122,158-163 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В :         Адміністративний позов приватного підприємства «Будьте Здорові»до державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання нікчемними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000582301 від 03.03.2012 року та №0000652301 від 07.03.2012 року, - задовольнити частково. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси  Одеської області державної податкової служби №0000582301 від 03.03.2012 року та №0000652301 від 07.03.2012 року.           Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України.          Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 КАС України.          Повний текст постанови виготовлено та підписано  14 вересня 2012 року.    Cуддя:                                                                                                                     Г.П.Самойлюк                            .