Постанова

від 13.09.2012 по справі 5020-7/038-5/037-11/226

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2012 р. Справа № 5020-7/038-5/037-11/226

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. -головуючого (доповідача), Грека Б.М., Кривди Д.С.,

за участю представників:

позивача -Вертій Н.А.

відповідача -

розглянувши у відкритому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Монопорстройсервіс" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27 червня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Монопорстройсервіс" до Приватного підприємства "Арктика-Інвест" про стягнення 411 390,00 грн. ,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2010 року позивач звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до відповідача про стягнення 411 390,00 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що останній не виконує своїх зобов'язань за договором підряду по оплаті виконаних робіт.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

При новому розгляді справи рішенням господарського суду міста Севастополя від 12 березня 2012 року позов задоволено та постановлено стягнути з Приватного підприємства "Арктика-Інвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Монопорстройсервіс" 420 001,15 грн., з яких 411 390,00 грн. -основний борг та судові витрати і витрати за проведення експертизи.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27 червня 2012 року рішення місцевого господарського суду скасовано частково, а саме в частині стягнення 410 078,40 грн., та прийнято в цій частині нове рішення про відмову в позові.

Постановлено також стягнути з Приватного підприємства "Арктика-Інвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Монопорстройсервіс" 1 311,60 грн. заборгованості та судові витрати.

У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Монопорстройсервіс" просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, як прийняту з порушенням норм матеріального і процесуального права, а рішення господарського суду міста Севастополя залишити без змін.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарський судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального і процесуального права суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 24 березня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Монопорстройсервіс" (Підрядник) та Приватним підприємством "Арктика-Інвест" (Замовник) був укладений договір підряду № 01/03 (т. 1, а.с. 9).

Відповідно до пункту 1.1 Договору позивач взяв на себе зобов'язання своїми силами на замовлення відповідача виконати роботи по об'єкту: Реконструкція підпірної стіни між рестораном "Звездный Ильяс" та фотоательє з улаштуванням оглядового майданчику та опорним пунктом міліції, згідно з проектно-кошторисною документацією у встановлений строк, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити роботи по об'єкту згідно з умовами цього Договору.

Сторони погодили, що вартість робіт за Договором, згідно з проектно-кошторисною документацією, становить 831 626,40 грн. (п. 2.1 Договору, Договірна ціна (т. 3, а.с. 27)).

Згідно з пунктом 3.1 Договору, цей Договір набирає чинності з дня його підписання та діє до виконання Сторонами зобов'язань за Договором.

На виконання умов зазначеного Договору позивачем виконані роботи на загальну суму 762 390,00 грн., що підтверджується наступними документами:

- Актом приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2008 року від 24 грудня 2008 року на суму 352 311,60 грн. (Форма КБ-2в) (т. 1, а.с. 11-12) та Довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2008 року від 24 грудня 2008 року на суму 352,3116 тис. грн. (Форма КБ-3) (т.1, а.с. 10);

- Актом приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2009 року на суму 410 078,40 грн. (Форма КБ-2в) (т. 1, а.с. 42-44) та Довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2009 року на суму 410,0784 тис. грн. (Форма КБ-3) (т. 1, а.с. 35);

- Актами засвідчення прихованих робіт за квітень-червень 2008 року (т. 3, а.с. 28, 31-51).

Таким чином, позивач виконав роботи за Договором на суму 762 390,00 грн. (352 311,60 + 410 078,40), а відповідач прийняв ці роботи без жодних заперечень.

Вартість виконаних робіт була оплачена відповідачем лише частково -у сумі 351 000,00 грн.

Тому, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 411 390,00 грн.

Приймаючи постанову про скасування рішення місцевого господарського суду в частині стягнення 410 078,40 грн., апеляційний господарський суд виходив з того, що позивачем виконано підрядні роботи за грудень 2008 року на загальну суму 352 311,60 грн. Оскільки фактична оплата склала 351 000,00 грн., то заборгованість становить 1 311,60 грн.

Судова колегія також вважала, що акт виконаних робіт за жовтень 2009 року не є належним доказом у справі, тому в цій частині позову необхідно відмовити.

Проте з вказаними висновками апеляційної інстанції погодитись не можна враховуючи наступне.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в пунктах 1, 4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року №6 рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4 2 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Враховуючи зазначені положення Постанови пленуму Вищого господарського суду України постанова апеляційної інстанції за своїм змістом не відповідає цим вимогам, оскільки в порушення вимог пунктів 7, 8 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція не навела в мотивувальній частині постанови доводи, за якими відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів, а також доводи за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.

При цьому апеляційний господарський суд не звернув уваги та не дав належної правової оцінки тим обставинам, що вартість робіт за договором узгоджена сторонами та сформована на підставі проектно-кошторисної документації підписаної посадовими особами сторін, підписи яких засвідчено печатками підприємств.

Апеляційна інстанція не врахувала також ті обставини, що підрядні роботи виконувались позивачем протягом квітня-червня 2008 року, що підтверджується актами засвідчення прихованих робіт, підписаних представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Монопорстройсервіс" та технічного нагляду Управління капітального будівництва Севастопольської міської Державної адміністрації.

Окрім того, апеляційний господарський суд не звернув уваги на ті обставини, що акти прийомки виконаних робіт КБ-2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт КБ-3 як за грудень 2008 року на суму 352 111,60 грн., так і за жовтень 2009 року на суму 410 078,40 грн. підписані посадовими особами (директорами) підприємств без зауважень, та їх підписи засвідчені печатками підприємств.

Також апеляційна інстанція не дала належної правової оцінки наявності в матеріалах справи висновку судово-будівельної експертизи №340 від 29 листопада 2011 року відповідно до якої експерт дійшов висновку, що роботи фактично виконані Товариством з обмеженою відповідальністю "Монопорстройсервіс" відповідають обсягам, зазначених в актах виконаних робіт за грудень 2008 року та жовтень 2009 року; їх вартість складає 762 390,00 грн., та роботи за умовами договору підряду №01/03 виконані Товариством з обмеженою відповідальністю "Монопорстройсервіс" в повному обсязі.

Поряд з цим апеляційна інстанція не врахувала, що складання первинних документів (актів КБ-2в та довідок КБ-3) після здійснення господарської операції не тільки не суперечить вимогам законодавства в тому числі Цивільного та Господарського кодексів України, але й не спростовує фактичне виконання підрядних робіт позивачем.

Враховуючи зазначене суд вважає, що висновки апеляційної інстанції в тому, що акт виконаних робіт за жовтень 2009 року не є належним доказом у справі, визнати законним і обґрунтованим не можна, оскільки вони не мотивовані відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України та роз'яснень пленуму Вищого господарського суду України та спростовуються матеріалами справи.

При цьому суд також не може погодитись з висновками апеляційної інстанції в тому, що місцевий господарський суд надав невірну юридичну оцінку обставинам справи та неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.

Перевіряючи законність і обґрунтованість прийнятого місцевим господарським судом рішення у справі, суд вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував та перевірив всі обставини у справі, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв рішення, яке відповідає матеріалам справи та вимогам законодавства, що регулює дані правовідносини.

За вказаних обставин суд вважає, що постанова апеляційної інстанції, як прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду необхідно залишити без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27 червня 2012 року скасувати, задовольнивши касаційну скаргу.

Рішення господарського суду міста Севастополя від 12 березня 2012 року залишити без змін.

Головуючий, суддя В.Дерепа

Судді Б.Грек

Д.Кривда