Постанова

від 13.09.2012 по справі 40/107(55/40)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2012 р. Справа № 40/107(55/40) Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіМогила С.К., суддіВовка І.В., суддіКондратової І.Д., за участю представників сторін від позивачане з'явились; від відповідача не з'явились; розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Лисичанський склозавод "Пролетарій" на рішення Господарського суду Донецької області від 18.06.2012р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.07.2012р. у справі№ 40/107(55/40) Господарського суду Донецької області за позовомПублічного акціонерного товариства "Лисичанський склозавод "Пролетарій" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Фідесгруп клас" простягнення збитків у розмірі 320280,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2011 р. Закрите акціонерне товариство "Лисичанський склозавод "Пролетарій", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Лисичанський склозавод "Пролетарій" (надалі -ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій"), звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Флоат -центр", яке у зв'язку зі зміною найменування замінено судом на Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Фідесгруп клас" (надалі -ТОВ "Компанія "Фідесгруп клас"), про стягнення збитків у розмірі 320280,00 грн., завданих неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за укладеним між сторонами договором оренди № 720446 від 20.04.2007 р. щодо повернення орендованого майна (101 бункерів) за вимогою, що передбачена п. 2.3 договору.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 18.06.2012р. (суддя Попков Д.О.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.07.2012 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Діброва Г.І., судді -Бойченко К.І., Чернота Л.Ф.), в задоволенні позову відмовлено повністю з підстав недоведеності факту пошкодження або знищення орендованого майна, відсутності доказів припинення дії укладеного між сторонами договору та передчасності звернення з даним позовом.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 18.06.2012р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.07.2012р. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що вимога про повернення решти орендованого майна є підставою для розірвання договору, а несвоєчасне повернення бункерів та їх відсутність за новим місцезнаходженням відповідача є належним доказом втрати майна.

Сторони не скористалися правом, наданим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК) України щодо участі представників у судовому засіданні. Про час і місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь суддю-доповідача, перевіривши згідно ч. 2 ст. 111 5 , ч. 1 ст. 111 7 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що 20.04.2007 р. між ЗАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" (надалі -орендодавець, позивач) та ТОВ "Торговий дім "Флоат -центр", яке змінило найменування на ТОВ "Компанія "Фідесгруп клас" (надалі -орендар, відповідач), було укладено договір оренди № 720446 (надалі -договір), згідно якого орендодавець зобов'язався передати орендарю, а орендар зобов'язався прийняти в платне користування бункери для склобою на 12 місяців і сплачувати орендодавцю орендну плату за користування майном, строком до 31.12.2007 р. з можливістю автоматичної пролонгації договору до повного виконання своїх зобов'язань іншою стороною, якщо одна із сторін повністю виконає зобов'язання до закінчення строку дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивач на виконання умов договору передав відповідачу бункери у кількості 200 шт., що підтверджується актами прийому передачі від 20.04.2007 р., від 20.08.2007 р. та 19.12.2007 р.

У відповідності до п. 2.3 договору оренди сторони погодили, що за першою вимогою або у разі дострокового розірвання договору орендар зобов'язаний повернути майно впродовж 10 календарних днів за актом приймання-передачі, який підписується сторонами та скріплюється печатками.

Судами встановлено, що 07.12.2010 р. позивач надіслав на адресу відповідача, за якою він був зареєстрований на момент укладення договору, вимогу про повернення бункерів № 5/р від 06.12.2010 р.

Відповідач повернув лише частину наданих у користування бункерів, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом про стягнення збитків в розмірі первісної вартості неповернутого майна на загальну суму 320 280,00 грн.

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості неповернутих бункерів, як збитки за втрачене майно.

Нормами ст. 623 Цивільного кодексу (надалі -ЦК) України та ст. 224 Господарського кодексу (надалі -ГК) України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

За загальним правилом, визначеним нормами ч. 3 ст. 612 та ст. 22 ЦК України, підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння збитків є правопорушення, яке включає у якості складових елементів: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки, причинний зв'язок між ними, а також вину особи, що заподіяла збитки (у визначених законом випадках). Відсутність хоча б одного з цих елементів складу правопорушення виключає відповідальність особи за завдані збитки.

Умовами договору (п. 4.3) сторони узгодили, що у випадку втрати майна орендар зобов'язується відшкодувати орендодавцю спричинені збитки у розмірі залишкової вартості майна.

Згідно п. 4 ст. 285 ГК України орендар відшкодовує орендодавцю вартість орендованого майна у разі відчуження цього майна або його знищення чи псування з вини орендаря.

Отже, обов'язковою умовою відшкодування збитків у розмірі вартості орендованого майна є встановлення факту відчуження цього майна або його знищення чи псування з вини орендаря.

Нормами ст. 33 ГПК України визначено обов'язок кожної сторони доводити ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Тобто, обов'язок щодо доведення наявності складу цивільного правопорушення, наявність всіх елементів якого є обов'язковою передумовою деліктної відповідальності, в тому числі факту відчуження орендованого майна або його знищення чи псування з вини орендаря, покладається на позивача.

Враховуючи те, що відсутність орендного майна за місцем реєстрації відповідача не свідчить про його втрату, оскільки ані умовами договору, ані актами приймання-передачі сторони не визначили місце перебування об'єкту оренди, в межах якого бункери мали використовуватися відповідачем, про що вірно зазначили суди попередніх інстанцій, позивачем в порушення норм ст.ст. 32-34 ГПК України не надано суду інших належних та допустимих доказів втрати орендованого майна, рівно як і не доведено наявності інших необхідних для відшкодування збитків умов, а за змістом ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача негайно повернути річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі, та сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, а не сплати збитків у розмірі вартості неповернутого орендного майна, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про відсутність підстав для задоволення позову.

Наведені скаржником в касаційній скарзі доводи про те, що договір оренди розірваний в односторонньому порядку, а несвоєчасне повернення бункерів та їх відсутність за новим місцезнаходженням відповідача є належним доказом втрати майна, судом касаційної інстанції відхиляються, оскільки не спростовують правильних висновків суду щодо відсутності підстав для відшкодування збитків у розмірі вартості неповернутого орендного майна за умов недоведеності обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, зокрема, щодо втрати (знищення) орендованого майна з вини орендаря.

При цьому, Вищий господарський суд України зауважує, що доводи касаційної скарги фактично повторюють доводи апеляційної скарги, що були предметом ретельного дослідження в суді апеляційної інстанції і їм дана належна правова оцінка, направлені на переоцінку доказів у справі на власну користь, що виходить за межі встановлених ст. 111 7 ГПК України повноважень суду касаційної інстанції, і не доводять наявності порушення або неправильного застосування норм матеріального та процесуального права судами попередніх інстанцій, а тому не можуть бути підставою для скасування постановлених у справі судових рішень.

За таких обставин, рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Лисичанський склозавод "Пролетарій" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 18.06.2012р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.07.2012р. у справі № 40/107(55/40) -без змін.

Головуючий суддя Могил С.К. Суддя Вовк І.В. СуддяКондратова І.Д.