Рішення

від 12.09.2012 по справі 5011-36/11373-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-36/11373-2012 12.09.12

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю група «ТАЛАН» Простягнення 22 341,97 грн. Суддя Трофименко Т.Ю. Представники позивача:Цурка Н.О. -по дов. №Д93/2012/02/13-29 від 13.02.2012р. відповідача:Кириленко Н.В. -по дов. №б/н від 01.08.2012р. Жолобко Н.В. -по дов. №б/н від 01.08.2012р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго»про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» 22 341,97 грн. із яких: 16343,76 грн. основного боргу, пеню за прострочку платежу в сумі 4 459 грн. 06 коп., 997,96 грн. - 3% річних та 541,19 грн. інфляційних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2012р. порушено провадження у справі №5011-36/11373-2012, розгляд справи призначено на 12.09.2012р.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що на виконання вимог договору позивач поставив відповідачу теплову енергію, проте відповідач зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за поставлену теплову енергію не виконав.

Відповідач чере6з відділ діловодство господарського суду м. Києва надав відзив в якому пояснив, що суму основного боргу сплачено після порушення провадження у справі. В частині стягнення штрафних санкцій просить зменшити суму до 500 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтвердив надходження на рахунок позивача суми основного боргу від позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

01.07.2003р. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київнерего»(на 7даний час Публічне акціонерне товариство «Київенерго») в особі структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»(далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю група «ТАЛАН»(далі відповідач) був укладений договір №5133249 про постачання теплової енергії у гарячій воді.

Відповідно до пункту 2.2.1 позивач зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води напотреби :опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гарячого водопостачання -протягом року в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.

Пунктом 2.3.1 договору визначено, що споживач зобов'язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в додатку № 2.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість використаної теплової енергії, в зв'язку з чим у відповідача у період з 01.01.2012 по 01.08.2012 виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 16 343,76 грн. та за неналежне виконання зобов'язань позивачем нараховані інфляційні витрати в сумі 541,19 грн., 3% річних в сумі 997,96 грн. та 4 459, 06 грн. пені.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно п. 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до умов вказаного договору позивач поставив, а відповідач не сплатив за спожиту теплову енергію за період з 01.01.2012р. по 01.08.2012р. в сумі 16 343,76 грн., що підтверджується табуляграмами споживання теплової енергії, відомостями обліку споживання теплової енергії та довідкою про розрахунок основного боргу, з яких відповідачем було сплачено лише 16 343,76 грн.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію в повному обсязі, в результаті чого заборгованість перед позивачем на час пред'явлення позову складала 16 343,76 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При розгляді справи судом встановлено, що після порушення провадження по даній справі відповідач повністю оплатив позивачу заборгованість.

Таким чином, провадження по справі в частині стягнення основного боргу в сумі 16 343,76 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені за прострочку платежу в сумі 4 459 грн. 06 коп., 997,96 грн. -3% річних та 541,19 грн. інфляційних.

У відповідності до ст. 193 ГК України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 7 додатку 4 до договору передбачено, що за внесення платежів з порушенням термінів відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше розміру штрафних санкцій, згідно з Господарським кодексом України.

Згідно п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, в межах скороченого строку позовної давності, позивач просить стягнути 4 459, 06 грн. пені.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частина третя статті 551 Цивільного кодексу України передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем проводилася оплата вартості наданих послуг із запізненням у зв'язку із тим, що мешканці 12 житлових квартир несвоєчасно сплачували житлово -комунальні послуги.

Приймаючи до уваги наведене, зважаючи на те, що відповідач не з власної вини несвоєчасно оплачував надані послуги, суд дійшов висновку зменшити розмір стягнення пені до 1000 грн.

Крім цього, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку, наданого позивачем, за неналежне виконання грошових зобов'язань з відповідача підлягає стягненню 541, 19 грн. 3 % річних та 541, 19 грн. -інфляційних.

Витрати по оплаті судового збору покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимога, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 49, п. 1-1 ч.1 ст. 80, ст.. ст.. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ГРУПА «ТАЛАН»(01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, ЄДРПОУ 32302748) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305 на розрахунковий рахунок зі спеціальним режимом використання №26038301201 у Головному управління по м. Києву та Київській області ВАТ «Ощадбанк», , МФО 322669, код ЄДРПОУ 0013105) 1000 грн. пені за прострочку платежу, 541 грн. 19 коп. -інфляційні, 997 грн. 96 коп. -3 % річних, 1 360 грн. 35 коп. судового збору.

В частині стягнення основного боргу в сумі 16 343 грн. 76 коп. провадження по справі припинити на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України

В решті вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.09.2012р.

Суддя Т.Ю. Трофименко