Рішення

від 10.09.2012 по справі 5011-51/10922-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-51/10922-2012 10.09.12

За позовом Закритого акціонерного товариства «Корпорація «Літа»

до Публічного акціонерного товариства «Завод Континент»

про стягнення 7 870 770,00 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Кирилюк О.Ф.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство «Корпорація «Літа»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Завод Континет»про стягнення 7 870 770,00 грн. штрафу. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору поставки обладнання від 01.08.2011 року, а саме в частині виготовлення та передачі позивачу обладнання у строки, за якістю та кількістю визначені умовами укладеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2012 року порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 10.09.2012 року за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

06.09.2012 року через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідач надав документи у справі та відзив на позовну заяву, в якій окрім заперечень проти позову містилось також клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

В обгрунтування наданого відзиву відповідач посилається на ту обставину, що порушення умов договору сталося не з його вини, а відтак відсутні підстави для застосування штрафних санкцій до підприємства, про які просить позивач у позовній заяві. Крім того, відповідач посилається на пропущення позивачем позовної давності за вимогами про стягнення штрафу, а відтак -просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У дане судове засідання з'явився представник позивача, який підтримав заявлені вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України від відповідача до Господарського суду міста Києва не надходило.

Приймаючи до уваги клопотання відповідача про розгляд справи без участі його представника та враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Рішення у даній справі відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України прийнято за результатами оцінки наданих сторонами у справі доказів, оригінали яких оглянуто судом.

У судовому засіданні 10.09.2012 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2011 року між Публічним акціонерним товариством «Завод Континент»та Закритим акціонерним товариством «Корпорація Літа»було укладено договір поставки обладнання від 01.08.2011 року.

Згідно з п. 1.1 договору поставки відповідач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених вказаним договором виготовити і поставити позивачу на умовах Франко-завод

(EX Works) (Інкотермс 2010) за місцезнаходженням виробничих потужностей, які знаходяться за адресою: 53860, Дніпропетровська область, м. Зеленодольськ, вул. Енергетична, 19, установки компресорні Zelko відповідно до специфікації, яка є додатком №1 до цього договору, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити продукцію.

Пунктом 1.3 договору поставки передбачено, що якість продукції, що поставляється за цим договором, має відповідати ТУ У 29.1-14312045-016:2008.

Продукція повинна бути укомплектована гвинтовими елементами виробництва фірми «GHH Rand Schraubenkompressoren GmbH»(Німеччина).

Відповідно до п. 2.1 договору поставки відповідач зобов'язується у встановлений договором строк надати позивачу товар за місцезнаходженням власного виробництва, яке зазначене в п. 1.1 договору, а також виконувати інші обов'язки і нести втрати, пов'язані із здійсненням поставки відповідно до базових умов поставки (EX Works).

Згідно з п. 2.3 договору поставки позивач зобов'язується сплатити ціну продукції, що поставляється за цим договором, визначена у додатку №1 до цього договору, а також виконувати інші обов'язки і нести витрати, пов'язані із прийняттям поставки відповідно до базових умов поставки (EX Works).

Відповідно до п. 3.2 договору поставки загальна ціна продукції, що поставляється за цим договором, складає 39 353 850 (тридцять дев'ять мільйонів триста п'ятдесят три тисячі вісімсот п'ятдесят грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 6 558 975,00 грн.

Пунктом 3.4 договору поставки передбачено, що строк оплати продукції, що поставляється за цим договором, становить десять банківських днів з дня здійснення поставки відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. 4.1 договору поставки продукція має бути підготовлена відповідачем до поставки у період з 15.12.20011 року до 15.01.2012 року. Граничний строк готовності продукції 15.01.2012 року.

Про готовність продукції до поставки відповідач повідомляє позивача та пропонує позивачеві скористатись правом здійснити перевірку якості продукції перед здійсненням поставки.

Відповідно до п.4.2 договору поставки поставка за цим договором повинна бути здійснена відповідачем протягом п'яти днів після одержання від позивача дозволу на відвантаження, який видається за результатами проведення іспитів у відповідності до ст. 5 цього договору.

Згідно з п. 5.1 договору поставки позивач має право під час дії цього договору посилати своїх інспекторів на завод відповідача для здійснення перевірки процесу виготовлення і якості, зокрема якість використовуваних при виготовленні продукції матеріалів. Вказані перевірки здійснюються тільки у робочий час.

Пунктами 5.2, 5.3 договору поставки передбачено, що випробування продукції перед її поставкою позивачу здійснюється шляхом іспитів, які проводяться за рахунок відповідача у порядку, що визначений цим договором. Іспити повинні проводитися на заводі відповідача в присутності інспектора позивача із оформленням їх результатів відповідним актом.

У пункті 8.1 договору поставки сторони передбачили відповідальність сторін за порушення умов договору, а саме: згідно з пп. 8.1.1 договору поставки порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених цим договором; підпунктами 8.1.2, 8.1.3 договору поставки передбачено, що сторона не несе відповідальності за порушення договору, якщо воно сталося не з її вини (умислу чи необережності). Сторона вважається невинуватою і не несе відповідальності за порушення договору, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо неналежного виконання цього договору.

Відповідно до п. 8.2 договору поставки у випадку прострочення поставки відповідач повинен сплатити позивачу за вимогою останнього штраф у розмірі 0,5% від вартості непоставленої в строк продукції.

Згідно з п. 8.4 договору поставки у випадку допущення відповідачем суттєвого порушення умов цього договору, внаслідок чого договір буде розірвано у односторонньому порядку за ініціативою позивача, в порядку передбаченому п. 14.8 цього договору, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 20% від вартості продукції.

Пунктом 8.6 договору поставки сплата стороною визначених цим договором та (або) законом штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) не звільняє її від обов'язку відшкодувати за вимогою іншої сторони, збитки, завдані порушенням договору (реальні збитки та (або) упущену вигоду) у повному обсязі, а відшкодування збитків не звільняє її від обов'язку сплатити за вимогою іншої сторони штрафні санкції у повному обсязі.

Відповідно до п. 8.7 договору поставки сплата стороною та (або) відшкодування збитків, завданих порушенням договору, не звільняє її від обов'язку виконати цей договір в натурі, якщо інше прямо не передбачено правом, що може застосовуватись до цього договору.

Пунктами 14.1, 14.2, 14.3 договору поставки визначено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 14.1 цього договору та закінчується 15.01.2012 року. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

15.12.2011 року відповідачем було надіслано на адресу позивача лист №09-7/136, в якому відповідач зазначив, що приступив до виконання своїх зобов'язань та закупив відповідні комплектуючі і матеріали та розпочав виготовлення компресорів за місцезнаходженням виробничих потужностей у місті Зеленодольськ Дніпропетровської області.

При цьому, відповідач повідомив позивача про неможливість виготовлення продукції, визначеної умовами договору поставки в обумовлені строки, в силу того, що компанія «GHH Rand Schraubenkompressoren GmbH», яка є виробником основних компонентів

(гвинтові елементи) до замовленої продукції підвищила ціни та окрім того через скорочення дилерської мережі, постачання вказаних елементів займе тривалий термін -від 4 до 5 місяців.

У зв'язку з вищенаведеними обставинами відповідач запропонував позивачу виготовити обумовлену в договорі поставки продукцію, укомплектувавши її гвинтовими елементами виробництва Тайвань або подовжити строк виконання договору на 5 місяців про що укласти додаткову угоду до договору від 01.08.2012 року.

26.12.2011 року у відповідності до п. 5.1 договору поставки позивачем була здійснена перевірка виконання відповідачем умов договору поставки обладнання від 01.08.2011 року, за результатами якої було зафіксовано, що продукцію всупереч положень п. 3.1 договору підготовлена для укомплектування гвинтовими елементами виробленими в Тайвані, а не у Німеччині, технічні характеристики яких не відповідають технічним характеристикам та умовам, які викладені в договору.

Також сторони зафіксували, що станом на момент здійснення перевірки на місці знаходження виробничих потужностей відповідача, знаходиться частина комплектуючих, які необхідні для виготовлення продукції у відповідності до договору поставки та відповідач знаходиться у робочому режимі, має відповідні сертифікати, які дозволяють здійснювати виготовлення продукції, яка вказана в договорі поставки та має відповідати ТУ У 29.1-14312045-14312045-016:2008.

Вищевказані факти закріплено сторонами у двосторонньому акті перевірки виконання контракту від 26.12.2011 року, копія якого залучена до матеріалів справи.

15.01.2012 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду

№1 до договору поставки обладнання від 01.08.2011 року, якою сторони внесли зміни в

п.п. 4.1, 8.4, 14.2 договору поставки, виклавши їх в новій редакції, а саме:

«п. 4.1. Сторони погодили, що продукція має бути підготовлена продавцем до поставки у період з 19.03.2012 року до 19.04.2012 року. Граничний строк готовності продукції 20.04.2012 року»;

«п. 8.4. У випадку невиконання зобов'язань, які встановлені п. 4.1. цього договору, або в разі невідповідності продукції умовам викладеним в договорі, в тому числі по якості та/або кількості, продавець зобов'язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 20% від вартості продукції, яка зазначена в Специфікації, яка є Додатком №1 до цього договору»;

«п. 14.2. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 14.1 цього договору та закінчується 20.04.2012 року».

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що позивачем були вчинені дії, спрямовані на врегулювання спору, зокрема, у січні 2012 року було підписано додаткову угоду до договору поставки, якою було продовжено строк виконання зобов'язань відповідача щодо поставки продукції, проте, відповідач так і не виконав своїх зобов'язань за договором.

Невиконання зобов'язань щодо поставки продукції за договором поставки, відповідач не спростував та, крім того, у наданому суді відзиві вказана обставина відповідачем не заперечувалась.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач зобов'язаний був виготовити та передати позивачу обладнання в строк до 20.04.2012 року, проте, у визначений договором строк, своїх зобов'язань не виконав, що є порушенням приписів ст.ст. 530, 610, 612, 629 Цивільного кодексу України і ст. 193 Господарського кодексу України та свідчить про порушення права позивача на своєчасне виконання зобов'язань відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі передбаченому договором.

Частиною 3 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити, зокрема, учасник господарських відносин, права та законні інтереси якого порушено

Судом встановлено, що в п. 8.4 договору поставки, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 15.01.2012 року, сторони передбачили відповідальність відповідача за невиконання зобов'язання щодо поставки товару позивачу в строку до 20.04.2012 року, а саме -штраф у розмірі 20% від вартості продукції, яка зазначена в Специфікації до договору поставки.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про відсутність його вини у порушенні умов договору поставки, з посиланням на підвищення цін на гвинтові елементи виробництва фірми «GHH Rand Schraubenkompressoren GmbH»(Німеччина).

Так, відповідно до приписів ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх належним від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Разом з тим, відповідачем не надано до матеріалів справи будь-яких доказів того, що вартість гвинтових елементів виробництва фірми «GHH Rand Schraubenkompressoren GmbH»(Німеччина) збільшилась після укладання договору поставки з відповідачем та доказів того, що зміна цін на зазначені гвинтові елементи унеможливлювала належне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки.

За таких обставин, доводи відповідача про відсутність його вини у невиконанні зобов'язань за договором поставки суд вважає необгрунтованими, а отже безпідставними.

З приводу ж тверджень відповідача про пропущення позивачем позовної давності, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з приписами ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідач у відповідності до умов договору поставки, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №1 від 15.01.2012 року, зобов'язаний був передати позивачу продукцію у строк до 20.04.2012 року, а отже, першим днем порушення прав позивача є 21.04.2012 року.

Таким чином, право вимоги до відповідача з приводу сплати штрафних санкцій виникло у позивача 21.04.2012 року, а з огляду на ту обставину, що позивач не міг не знати про прострочення відповідача, перебіг строку позовної давності розпочався також в цей день.

Разом з тим, позивач звернувся з даним позовом до Господарського суду міста Києва 02.08.2012 року, тобто в межах позовної давності, а відтак твердження відповідача про пропущення позивачем строку позовної давності є безпідставним.

Враховуючи вищенаведене, позивач має право вимагати сплати відповідачем штрафу в розмірі 20% від вартості продукції, зазначеної у специфікації до договору -39 353 850,00 грн., а відтак -вимога позивача про стягнення з відповідача 7 780 770,00 грн. штрафу підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2. ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в повному обсязі, у відповідності з п. 2 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплачений позивачем судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Завод Континент» (03061, м. Київ, вул. Шепелева, 7, код -14312045) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем при виконанні рішення, на користь Закритого акціонерного товариства «Корпорація Літа»(01024, м. Київ, вул. П. Орлика, 16/12, код -22961786)

7 870 770 (сім мільйонів вісімсот сімдесят тисяч сімсот сімдесят) грн. 00 коп. штрафу та 64 380 (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 12.09.2012 р.

Суддя Пригунова А.Б.