Рішення

від 05.09.2012 по справі 5011-62/9650-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-62/9650-2012 05.09.12

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Харско Інфрастракче Україна», м.Київ, ЄДРПОУ 33601363

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Селен», м.Київ, ЄДРПОУ 21560424

про стягнення 28891,02 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Коряк М.Г. -по дов., Очеретна Л.О. -по дов.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Харско Інфрастракче Україна», м.Київ, звернувся до господарського суду м.Києва з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Селен», м.Київ про стягнення 28891,02 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що між учасниками спору було укладено договір поставки у спрощений спосіб, внаслідок чого Товариство з обмеженою відповідальністю «Селен»оформило рахунок №С-00000408 від 25.03.2010р., а Товариство з обмеженою відповідальністю «Харско Інфрастракче Україна»внесло на користь відповідача за вказаним документом грошові кошти в сумі 28891,02 грн. за постачання товару, фактичне передання якого відповідач не здійснив.

При цьому, позивач посилався на норми ст.ст.509, 530, 612, 1066, 1068, 1212 Цивільного кодексу України; ст.174 Господарського кодексу України; п.1.24 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»; п.1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена Постановою №22 від 21.01.2004р. Національного банку України.

09.08.2012р. до господарського суду надійшла заява №150 від 06.08.2012р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Харско Інфрастракче Україна», в якій позивачем визначено правову природу грошових коштів в сумі 28891,02 грн. як попередню оплату.

У вказаній заяві, обґрунтовуючи свої вимоги до відповідача, позивач посилався на наступні приписи нормативно-правових актів: ст.ст.509, 530, 612, 655, 656, 670, 693 Цивільного кодексу України; ст.174 Господарського кодексу України; п.1.24 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»; п.1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена Постановою №22 від 21.01.2004р. Національного банку України.

За приписами ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Зміна підстав або предмету позову, розміру позовних вимог означають зміну істотних складових позову. Так, зміна предмету позову означає зміну матеріально-правової вимоги до відповідача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Одночасна зміна предмету та підстав позову не допускається.

Відповідно до позиції, викладеної у п.1.4 рішення №4 від 04.08.2010р. зборів суддів Вищого господарського суду України «Щодо змін, внесених до Господарського процесуального кодексу України згідно із Законом України «Про судоустрій і статус суддів»початок розгляду справи по суті співпадає з початком розгляду безпосередньо позовних вимог, тобто після відкриття судового засідання, роз'яснення сторонам їх прав та обов'язків, з'ясування наявності відводів складу суду, розгляду інших клопотань та заяв (про відкладення розгляду справи, залучення інших осіб до участі у справі, витребування додаткових доказів тощо), а також з'ясування питання наявності у третіх осіб самостійних вимог у відповідній справі та необхідності уточнення позовних вимог. Заяви (клопотання) про зміну предмета або підстав позову, подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Виходячи зі змісту протоколу від 15.08.2012р. розгляд справи по суті розпочався 15.08.2012р.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що заява №150 від 06.08.2012р. надійшла до господарського суду 09.08.2012р., тобто, до початку розгляду справи по суті, з огляду на приписи ст.22 Господарського процесуального кодексу України, Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», судом розглядаються остаточні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Харско Інфрастракче Україна»з урахуванням змісту заяви №150 від 06.08.2012р.

Відповідач у судові засідання 15.08.2012р., 05.09.2012р. не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень №0103021347055, №0103020274402.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийнття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов?язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач у судові засідання 15.08.2012р., 05.09.2012р. не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписом ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Статтею 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За змістом ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

При цьому, за приписами ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст.181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вказує позивач, 25.03.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Харско Інфрастракче Україна»звернулося до відповідача з факсограмою №132 щодо поставки наступної продукції: HP Стример (АЕ 301 А) у кількості 1 шт, НР Ultrium 200 GB Storage Media у кількості 1 шт, НР Ultrium 200 GB data cartridge у кількості 1 шт, HP SAS Ext-Min у кількості 1 шт.

25.03.2012р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Селен»було оформлено рахунок №00000408 на оплату Товариством з обмеженою відповідальністю «Харско Інфрастракче Україна»визначеного у факсограмі №132 від 25.03.2010р. товару на суму 28891,02 грн. Вказаний платіжний документ містить підпис виконавця Богуцького, який скріплено печаткою відповідача.

У рахунку №00000408 від 25.03.2010р. зазначено наступні платіжні реквізити Товариства з обмеженою відповідальністю «Селен»: р/р 26008005051601 в АТ «Сведбанк»(Публічне) у м.Києві, МФО 300164, ЗКПО 21560424.

Згідно із платіжним дорученням №225 від 13.04.2012р. позивач перерахував на користь відповідача за вказаними у рахунку №00000408 від 25.03.2012р. платіжними реквізитами грошові кошти в сумі 28891,02 грн. Факт перерахування відповідачу коштів у визначеному розмірі також підтверджується випискою з рахунку №35 від 13.04.2010р., листом №57784 від 27.07.2012р. Публічного акціонерного товариства «Інг Банк Україна».

Таким чином, суд дійшов висновку, що внаслідок вчинення вказаних вище дій між учасниками спору було укладено договір поставки у спрощений спосіб на умовах попередньої оплати, з огляду на що у відповідача виник обов'язок передати товар у власність позивача.

Частиною 2 ст.693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За змістом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Тобто, враховуючи зміст вказаних статей, при зверненні до суду з розглядуваним позовом, позивачем має бути доведено, в тому числі, факт звернення до відповідача з вимогою про поставку товару та невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Селен»обов'язку з поставки товару у встановлений строк.

За поясненнями позивача, з огляду на те, що договір купівлі-продажу не було викладено сторонами у формі єдиного документу, конкретний строк передання товару відповідачем встановлений не був.

За таких обставин, 21.06.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Харско Інфрастракче Україна»звернулося до відповідача в порядку норм ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України з претензією (вимогою) №142-юр від 21.06.2011р. щодо поставки товару згідно рахунку №00000408 від 25.03.2010р., а у разі неможливості -повернення коштів у розмірі 28891,02 грн.

Вказану вимогу Товариство з обмеженою відповідальністю «Селен»отримало 28.06.2011р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №0103014786949.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами факт звернення до відповідача з вимогою щодо постачання товару на суму 28891,02 грн. згідно рахунку №00000408 від 25.03.2010р., внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Селен»виник обов'язок поставити товар позивачу у семиденний строк від дня пред'явлення відповідної вимоги.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За твердженням позивача, яке з боку відповідача належними та допустимими доказами в порядку норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростовано, вказаний у рахунку №00000408 від 25.03.2012р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Селен»товар відповідачем поставлено не було.

Враховуючи внесення попередньої оплати та не поставку товару, враховуючи приписи ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, за висновками суду, у позивача виникло право вимагати повернення суми попередньої оплати.

З урахуванням викладеного, Товариство з обмеженою відповідальністю «Харско Інфрастракче Україна»звернулося до відповідача з претензією №01-35/юр від 29.02.2012р. про повернення коштів, яку 01.03.2012р. направило за місцезнаходженням відповідача, а також 10.04.2012р. на адресу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Селен».

Ухвалами господарського суду від 18.07.2012р., 15.08.2012р. відповідача було зобов'язано надати докази часткового чи повного повернення грошових коштів у визначеному позивачем розмірі.

Проте, належних та допустимих доказів повернення грошових коштів в сумі 28891,02 грн. відповідачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано, внаслідок чого позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Харско Інфрастракче Україна»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Селен»про стягнення 28891,02 грн. є таким, що підлягає задоволенню.

Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Харско Інфрастракче Україна», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Селен», м.Київ про стягнення 28891,02 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Селен»(03148, м.Київ, Солом'янський район, вул.Волинська, буд.48/50, ЄДРПОУ 21560424) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Харско Інфрастракче Україна»(03179, м.Київ, Святошинський район, Брест-Литовське шосе, буд.8а, ЄДРПОУ 33601363) попередню оплату в розмірі 28891,02 грн., судовий збір в сумі 1609,50 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 05.09.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 10.05.2012р.

Суддя М.О.Любченко