Постанова

від 30.08.2012 по справі 35/270

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

28.08.2012 р. справа №35/270

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Бойко І.А., Татенко В.М. секретаря Федорової Ю.І. від позивача:Гордовенко М.В., представник за дов. від 31.12.11р. №03-60 Горшкова О.В., представник за дов. від 31.12.11р. № 03-61 від відповідача:Рева І.В., представник за дов. від 27.08.12р. № 277 розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центренергосервіс" м.Горлівка на рішення господарського суду Донецької області від 10.07.2012 року у справі№ 35/270 (головуючий суддя Мальцев М.Ю., судді Сгара Е.В., Соболєва С.М.) за позовомКомунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" в особі відособленого підрозділу Горлівського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Горлівка, Донецька область до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Центренергосервіс" м.Горлівка, Донецька область про стягнення 120 111,65 грн. ВСТАНОВИВ:

22.11.2010 року Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" в особі відособленого підрозділу Горлівського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Горлівка, Донецької області звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центренергосервіс" м. Горлівка Донецької області про стягнення 120 111,65грн. (т.1, а.с.2-6).

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.07.2012р. позовні вимоги були задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Центренергосервіс" м. Горлівка на користь Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу" м. Донецьк в особі відособленого підрозділу Горлівського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу" м. Горлівка суму боргу в розмірі 114 993,72грн., 1149,94грн. - державного мита, 225,94 грн. витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Центренергосервіс" м. Горлівка, Донецької області на користь судового експерта Кравець Лариси Олексіївни 14 168,39грн. за проведення судової експертизи. Стягнуто з Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу", м. Донецьк в особі відособленого підрозділу Горлівського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу", м.Горлівка, Донецької області на користь судового експерта Кравець Лариси Олексіївни 636,61грн. за проведення судової експертизи. В решті позовних вимог відмовлено ( т. 7 а.с.168-170).

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Центренергосервіс" звернувся із апеляційною скаргою, в якій зазначив, що рішення господарського суду Донецької області від 10.07.2012р. підлягає скасуванню, так як суд неповно з'ясував обставини, які мають значення по справи, обставини, які мають значення по справі, і які суд визнав встановленими -недоведені, а висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи (т.7 а.с. 176-181).

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник вказує на те, що заборгованість, яка виникла перед позивачем не підтверджена документами, які знаходяться в матеріалах справи, та не відповідає дійсним обставинам справи, а саме: невідповідність дійсним обставинам зведених даних, складених самим позивачем, і які містяться у «Інформації про нарахування по багатоквартирному житловому фонду з встановленими груповими водолічильниками»та «Розшифровках обсягів до зняття для будинку з ІВ(8іф), що, на думку апелянта, є підставою для неприйняття як такого, що відповідає дійсності розрахунку заборгованості, викладеному експертом у висновку судової експертизи та підтверджується тим, що дані щодо кількості квартир у будинках та кількості мешканців квартир у будинках та дані щодо об'ємів фактичного споживання води мешканцями квартир у будинках не є достовірними та відрізняються від фактичних даних, що підтверджено довідкою КП «Міська служба єдиного замовника»№ 781 від 04.07.2012р.

Апелянт вказує на те, що рішення суду базується виключно на висновку судової економічної експертизи, але цей висновок не є беззаперечним доказом заборгованості відповідача перед позивачем, так як розрахунок експерта базується на неповній інформації щодо взаємовідносин позивача та відповідача за договором №613 від 01.01.2009 року, які повинні були надані позивачем експерту на його клопотання.

Крім того, апелянт вказує на те, що при розрахунку заборгованості було застосовано не тариф на послуги, які надаються населенню, затверджений рішенням Донецької обласної Ради ввід 25.01.2008р. № 5/14-431 ( згідно з Додатком №1 до рішення), а тариф на послуги водопостачання за 1м3 у розмірі 3,50 грн. та водовідведення у розмірі 2,50грн. та безпідставно застосований корегуючий коефіцієнт у розмірі 1,317 до вартості послуги з водовідведення.

Апелянт наполягає на тому, що позивач не довів наявність заборгованості відповідача, як правову підставу пред'явлення вимог про стягнення суми боргу.

Також, апелянт зазначає, що стягнення з відповідача на користь судового експерта Кравець Л.О. за проведення судової експертизи суми у розмірі 14 168,39грн. є безпідставним, оскільки апелянтом була перерахована сума у розмірі 14805грн., що підтверджується платіжним дорученням від 21.06.2011р. №320, яке додано до апеляційної скарги.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представники позивача у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, підтримали надісланий до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу від 22.08.2012р. № 016.1/6161.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визначається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України та повинно бути залишено без змін, в тому числі за мотивами, викладеними в постанові, з огляду на наступне.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо стягнення заборгованості з наданих послуг з водопостачання та водовідведення.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України „Про питну воду та питне водопостачання" від 10.01.2022р. № 2918-Ш (далі -Закон України № 2918), Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 14.05.2008 № 126 "Про затвердження Методики розроблення технологічних нормативів використання питної води житлово-експлуатаційними підприємствами і організаціями".

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу»є юридичною особою (ідентифікаційний код 00191678) здійснює свою діяльність на підставі Статуту.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центренергосервіс" є юридичною особою (ідентифікаційний код 35923578), що підтверджено витягом із Статуту та довідкою з ЄДРПОУ ( т.1 а.с.88-96).

Рішенням Виконавчого комітету Горлівської міської ради №1638 від 19.11.2008р. «Про передачу житлового фонду і прибудинкових територій на утримання та обслуговування приватному підприємству «Коло 11»і Товариству з обмеженою «Центренергосервіс»передано на утримання та обслуговування житловий фонд та прибудинкові території приватному підприємству «Коло 11» і Товариству з обмеженою відповідальністю «Центренергосервіс»згідно з додатками 1, 2 (т.7, а.с. 164).

Додатком 2 до вказаного рішення зазначений перелік житлових будинків, які передаються на утримання та обслуговування ТОВ «Центренергосервіс»(т.7, а.с. 165-166)

Між Горлівським виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства КП «Компанія «Вода Донбасу»(за договором -постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Центренергосервіс" (за договором -виконавець) 01.01.2009р. був укладений договір №613 про забезпечення житлового фонду питною водою та приймання стоків, відповідно до умов якого, постачальник забезпечує подачу питної води до житлового фонду виконавця для потреб населення цілодобово або згідно графіку, затвердженого місцевими органами виконавчої влади та приймає до комунальної каналізації стічні води відповідно до кількості поданої води (п.1.1 Договору).

Виконавець додає до договору перелік житлових будинків на водопостачання та водовідведення з зазначенням адрес, а також вбудованих нежитлових приміщень і власників (додаток №1) (п.1.2 договору).

Пункт 1.4. договору визначає, що сторони даного договору наділені правами та виконують обов'язки, передбачені даним договором, Законом України «Про питну воду та питне водопостачання» , Законом України «Про житлово-комунальні послуги» , «Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України», затвердженими наказом Міністерства з питань житлово -

комунального господарства України № 190 від 27.06.2008р., Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою КМУ № 630 від 21.07.2005р ., а також іншими нормативно правовими актами України.

Розділом 3 договору передбачений порядок розрахунків.

Відповідно до п.3.1 договору оплата за використану воду та стоки здійснюється квартиронаймачами (власниками) постачальнику за показниками лічильника, а при його відсутності за затвердженими нормами відповідно до встановлених тарифів.

Рішенням Донецької обласної ради від 25.01.2008р. №5/14-431 «Про затвердження тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення, що надаються комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу» було затверджено тарифи на послуги з водопостачання, водовідведення та очистки стічних вод, зокрема, для суб»єктів господарювання по утриманню житлових будинків і при будинкових територій затверджені тарифи за 1мі без ПДВ (додаток 3): - на водопостачання (п.1.3) - 3,50грн.; - на водовідведення (п.2.2) -2,50грн. (т.3, а.с. 75-76).

Наказом Комунального підприємства «Компанія Вода Донбасу»від 02.10.2008р. №264 «Про корегування тарифів на послуги з водопостачання комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу»передбачено застосування розрахункового групового індексу у розмірі 1,317 при коригуванні тарифів на послуги з питного водопостачання для інших споживачів, що надаються КП «Компанія «Вода Донбасу», затверджених рішенням Донецької обласної ради від 25.01.2008р №5/14-431, згідно п.1.3 додатка 3 до рішення. Наказ набрав чинності з 01.01.2009р. (т.7, а.с.163).

Доказів у підтвердження скасування або визнання недійсними даних рішення та наказу в матеріалах справи немає.

Рішенням Горлівської міської ради № 616 від 16.06.2004р. було затверджено норми витрат питної води при відсутності квартирних засобів обліку (т. 5 а.с.48-51).

Виконавець надає постачальнику дані про рух жильців щомісячно до 10 числа наступного за звітним місяцем, згідно договору на інформаційне обслуговування (п.3.3 договору).

Пунктом 3.7 договору, який згідно рішення господарського суду Донецької області від 12.02.2010р. по справі №35/132пд викладений в редакції позивача, що залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.07.2010р. з урахуванням ухвали господарського суду Донецької області про виправлення помилки від 08.12.2010р. встановлено, що у випадку встановлення будинкових засобів обліку води в багатоквартирному будинку, де окремі квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживач, який не має квартирних засобів обліку, сплачує послуги згідно з показаннями загальнобудинкових засобів обліку, при цьому не враховуються витрати води (ІТНВПВ) виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є власниками або орендарями приміщень в цьому будинку, та сумарні витрати води за показниками всіх квартирних засобів обліку.

Різниця фактично розподіляється між мешканцями, які не мають квартирних засобів обліку.

У разі, якщо відносно виконавця не затверджені ІТНВПВ -мешканці, які не мають квартирних засобів обліку, сплачують за послуги водопостачання та водовідведення не більше встановлених нормативів (норм) споживання. Різниця, яка виникла між показниками загальнобудинкового засобу обліку та розподіленим згідно цього пункту договору об'ємам води, сплачується виконавцем до 10 числа місяця наступного за поточним виробнику (т.1 а.с. 14-19; 20-24, т. 7 а.с.155-156).

Пунктом 6.1 договору в редакції позивача згідно рішення господарського суду Донецької області від 12.02.2010р. по справі №35/132пд, яке набрало законної сили, встановлено, що договір вступає в силу з 01.01.2009р. та діє до 31.12.2009р. Договір може бути пролонгованим до 31 грудня наступного року, якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії ні від однієї сторони не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду. Договір може бути розірваний достроково в разі настання

випадків, передбачених законодавством, які є підставою для припинення договірних відношень по договору.

На виконання умов договору сторонами було здійснено сумісне зняття показників із загальнобудинкових приладів обліку питної води в підвалах житлових будинків, які знаходяться на обслуговуванні у відповідача. За результатами зняття показників сторонами було складено акти від 26.01.2009р., 23.02.2009р., 26.03.2009р., 24.04.2009р., 25.05.2009р., 24.06.2009р., 24.07.2009р., 25.08.2009р., 24.09.2009р., 26.10.2009р., 23.11.2009р., 24.12.2009р. Зазначені акти були підписані обома сторонами без заперечень (т.1 а.с.26-40).

Як зазначає позивач, вартість різниці між об'ємами води за показниками загальнобудинкових засобів обліку та сумарними об'ємами води за показниками індивідуальних квартирних водомірів та нормативних потреб, утворилася за період з січня по грудень 2009р. та складає 120111,65 грн.

Позивачем були виставлені акти-рахунки за спірний період з зазначенням тарифів 3,50 грн.* 1,317 для води питної та 3,45 грн. - для стоків, за якими підлягає оплаті кількість води та стоків, які направлені на адресу відповідача, що підтверджено поштовими повідомленнями з відміткою про отримання та фіскальними чеками, копії яких додані до матеріалів справи (т.1 а.с. 41-64).

Жодних доказів у підтвердження заперечень по даних актам-рахункам та їх оплати в матеріалах справи немає.

Відповідач заперечував проти суми заборгованості, яку визначив позивач та звернувся з клопотанням про призначення економічної експертизи (т.5 а.с.11).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.03.2011 року провадження у справі 35/270 зупинено у зв'язку з призначенням судової економічної експертизи, проведення якої доручено судовому експерту Кравець Л.О. (т.5, а.с. 14-15).

На вирішення експерту були поставлені питання, з переліком яких звертався відповідач, та які були поставлені перед експертом:

1. Встановити на підставі первинних документів різницю в об»ємах між загально будинковими лічильниками та сумарним об»ємом спожитої води мешканцями житлових будинків у спірному періоді з січня 2009р. по грудень 2009р.

2. Визначити на підставі документів розмір витрат води відповідачем внаслідок розподілення, постачання, транспортування води від загально будинкових приборів обліку в житлових будинках до місця розташування водозабірних кранів (арматури) у квартирах мешканців багатоквартирних житлових будинків.

3. Чи підтверджується документально сума заявлених позовних вимог в розмірі 120111,65грн?

Висновком судової економічної експертизи №2/11/24 від 24.02.2012р. встановлено: по першому питанню: різниця в об'ємах між загальнобудинковими лічильниками та сумарним об'ємом спожитої води (мешканцями житлових будинків та суб'єктами господарювання) за період з січня 2009р. по грудень 2009р. складає 12127,07 куб.м.; по другому питанню: згідно з документами, наданими для обстеження розмір витрат води відповідачем внаслідок розподілу, поставки, транспортування води від загально будинкових приладів обліку у житлових будинках до місця розташування водозабірних кранів (арматури) у приміщенні абонентів багатоквартирних житлових будинків за період з січня 2009р. по грудень 2009р. складає 12127,07 куб.м.; по третьому питанню: сума заявлених позовних вимог документально підтверджується в розмірі 114993,72 грн. з ПДВ.

Зобов'язання згідно із ст.ст. 11 , 509 Цивільного кодексу України , ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст. 19 Закону України № 2918 послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов»язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України , ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України . Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

В свою чергу, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Так, згідно п. 11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення», затверджених постановою КМУ № 630 від 21.07.2005р . встановлено, що у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживач, який не має квартирних засобів обліку, оплачує послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями усіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загально будинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.

За наявності витоків із загальнобудинкової мережі споживачі, які не мають квартирних засобів обліку, оплачують послуги з холодного, гарячого водопостачання та водовідведення за встановленими нормативами (нормами) за місяць, у якому ці витоки виявлено.

В порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання за договором по оплаті різниці між обсягами загальнобудинкових водомірів та сумарними обсягами індивідуальних квартирних водомірів та нормативних потреб не виконав, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 114993,72грн., яка документально підтверджена згідно висновку судової економічної експертизи № 2/11/24.

За приписами частини 5 ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов»язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Частина 5 статті 42 ГПК України містить додаткове до ст. 43 ГПК правило оцінки доказів. Висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів. Висновок експерта не є обов'язковим для суду, оскільки жоден доказ не має заздалегідь установленої сили. Експертний висновок оцінюється судом сукупно з іншими доказами.

Апелянт в обґрунтування поданої скарги зазначив, що при проведенні експертизи та підготовці висновку експертом досліджувалися документи, які не відповідають матеріалам справи.

Згідно з пунктом 2.3.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 30.12.2004 № 144/5, далі-Інструкція), експерту заборонено самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в даних йому матеріалах неоднозначно.

Також слід мати на увазі обов'язки експерта згідно п. 2.1.2 і 2.1.3 Інструкції, а саме судовий експерт зобов'язаний:

- провести повне дослідження, дати обґрунтований та об'єктивний висновок;

- повідомити в письмовій формі особу або орган, яка призначила експертизу, про неможливість її проведення, якщо поставлене питання виходить за межі компетенції експерта або якщо надані йому матеріали недостатні для вирішення поставленого питання, а витребувані додаткові матеріали не були отримані.

Отже, матеріали справи та витребувані документи, які були надані судовому експерту для проведення судової економічної експертизи досліджувались експертом, та якщо б вони були неоднозначними та недостатніми для вирішення поставленого питання, судовий експерт у письмовий формі повідомив би суд про неможливість її проведення. В матеріалах справи відсутній будь який документ судового експерта про неможливість проведення судової економічної експертизи.

Більш того, витребувані ухвалою суду від 07.06.2011р. у відповідача облікові регістри (журнали-ордера, зворотно-сальдові відомості, відомості аналітичного обліку та т.п.) по рахункам «Розрахунки по виданим авансам», «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»та ін., на яких відображені розрахунки з КП «Компанія «Вода Донбасу»в особі відособленого підрозділу Горлівського ВУВКГ у розрізі договорів за 2009 р. помісячно, які суд зобов»язував відповідача надати судовому експерту, останній не надав, пославшись на неможливість їх надання внаслідок відсутності укладеного договору (т.5 а.с.18,23).

Доводи апелянта з посиланням на довідку КП «Міська служба єдиного замовника» № 781 від 04.07.2012р., яка на думку відповідача, відрізняється від фактичних даних щодо кількості квартир у будинках та кількості мешканців у будинках, які наведені позивачем в обґрунтування позовних вимог, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки за умовами п.1.2 договору № 613 від 01.01.2009р. виконавець (він же відповідач у справі) надає до договору перелік жилих будинків на водопостачання та водовідведення з вказанням адреси, а також вбудованих нежитлових приміщень та власників (Додаток № 1), а також виконавець надає постачальнику дані про рух мешканців щомісячно до 10 числа наступного за звітним (п.3.3 договору).

Посилання апелянта на те, що коригування тарифів на послуги з водопостачання, водовідведення та очистку стічних вод здійснюється обласною радою відповідно рішення Донецької обласної Ради від 18.06.2009р. № 5/23-731, яким п. 2 рішення Донецької обласної ради від 25.01.2008р. № 5/14-431 був викладений у новій редакції з виключенням права коригування тарифів генеральним директором КП «Компанія «Вода Донбасу», не спростовує висновку суду першої інстанції, адже, як вже зазначалося сума заборгованості утворилася за рахунками, які були виставлені відповідачу відповідно до тарифів, затверджених рішенням Донецької обласної ради від 25.01.2008р. № 5/14-431. Крім того, слід зазначити, що позивачем було застосовано тариф на послуги водопостачання як для суб»єкта господарювання по утриманню житлових будинків та придомової території. Застосування тарифів при виставленні розрахунків для оплати підтверджено матеріалами справи та не спростовано жодним доказом відповідача.

Слід зазначити, що документи, на які посилається апелянт, а саме довідку КП «Міська служба єдиного замовника»№ 781 від 04.07.2012р., довідку б/н від 04.07.2012р. «Розшифровка обсягів до зняття для будинку по ТОВ «Центренергосервіс»за 2009р.», довідку б/н від 04.07.2012р. «Порівняльні дані про фактичне споживання і оплату води згідно з квитанціями мешканців за період січень-грудень 2009р.», а також оригінали квитанцій мешканців квартир були надані ним вже після проведення експертизи, як додаток до пояснень до відзиву на позовну заяву ( вх. № 06-102/1652 від 05.07.2012р.( т.7 а.с.61-141) та розглянуті судом першої інстанції, про що зазначено у рішенні. У судовому засіданні

апеляційної інстанції представником апелянта було зазначено, що, на його думку, суд при винесенні рішення повинен був врахувати ці документи та надати їм відповідну оцінку. Проте, з яких причин зазначені документи не були надані при проведенні експертизи, представник апелянта не пояснив.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України , ст.ст. 33 , 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 114993,72грн. згідно договору №613 від 01.01.2009р.

Твердження відповідача стосовно оплати судової економічної експертизи колегією суддів не беруться до уваги у зв'язку з тим, що в матеріалах справи на момент винесення оскаржуваного рішення були відсутні належні докази оплати за проведення судової експертизи, а надана копія платіжного доручення №320 від 21.06.2011р. не може вважатися таким доказом (т.7. а.с.184).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що підстав для скасування рішення та задоволення апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центренергосервіс" м. Горлівка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 10.07.2012 року у справі №35/270 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 10.07.2012 року у справі №35/270 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді І.А.Бойко

В.М.Татенко