Постанова

від 30.08.2012 по справі 2а-9590/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 серпня 2012 року 12:02 № 2а-9590/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Грабовському В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Рубін» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень від 24.01.2012р., за участю:

позивача - Дьячков В.Є.

відповідач -Столярець С.Ю.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 30 серпня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рубін»(далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень від 24.01.2012р. №0000132380 та №0000142380.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення -рішення прийняті відповідачем протиправно, а тому підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на те, що податкові повідомлення -рішення прийняті правомірно.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубін»за результатами якої 11.01.2012р. складено акт №14/23-80/30854987 про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Луганський торгівельний холдинг»(код ЄДРПОУ 36256182) за період з 01.01.2009р. по 31.12.2010р. (далі по тексту -Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 73603грн., у тому числі за 3 квартал 2009 року в сумі 40391грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 33212грн.; п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 статті 7, п.п. 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено ПДВ в періоді, що перевірявся на загальну суму 58881грн., в тому числі за серпень 2009 року в сумі 22580грн., вересень 2009 року в сумі 9732грн., листопад 2009 року в сумі 19681грн., грудень 2009 року в сумі 6888грн.; відповідно до частини 1, 2 статті 215, частини 2 статті 228, частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України правочини щодо оформлення будь-яких документів між позивачем та контрагентом протягом 01.01.2009р. -31.12.2010р. є нікчемними та як наслідок недійсними з моменту їх вчинення.

На підставі встановленого порушення відповідачем 24.01.2012р. прийняті податкові повідомлення -рішення №0000142380, яким за порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 92 003,75грн., в тому числі 73 603грн. -основний платіж та 18 400,75грн. -штрафні санкції та №0000132380, яким за порушення п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 статті 7, п.п. 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу збільшено суму ПДВ в розмірі 73 601,25грн., в тому числі -58 881грн. -основний платіж та 14 720,25грн. -штрафні санкції.

В порядку адміністративного оскарження податкові повідомлення - рішення залишені без змін.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «Луганський торгівельний холдинг»(код ЄДРПОУ 36256182) (Постачальник) укладено договір поставки №010609/1 від 01.06.2009р., згідно якого Постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки Покупцю товар, а Покупець зобов'язується прийняти продукцію і оплатити її на умовах, визначених цим договором. Оплата здійснюється Покупцем на підставі цього договору шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника на підставі виставлених рахунків -фактур на кожну окрему партію продукції.

На виконання умов даного договору Постачальником виписані наступні податкові накладні: №872 від 18.12.2009р. на суму 26923,02грн. з ПДВ; №869 від 01.12.2009р. на суму 11402,58грн. з ПДВ; №777 від 13.11.2009р. на суму 26060,34грн. з ПДВ; №776 від 03.11.2009р. на суму 18435грн. з ПДВ; №775 від 02.11.2009р. на суму 31351,86грн. з ПДВ; №679 від 08.10.2009р. на суму 11581,80грн. з ПДВ; №678 від 01.10.2009р. на суму 30659,22грн. з ПДВ; №596 від 15.09.2009р. на суму 20810,22грн. з ПДВ; №595 від 08.09.2009р. на суму 14515,20грн. з ПДВ; №594 від 01.09.2009р. на суму 23070,48грн. з ПДВ; №535 від 21.08.2009р. на суму 25272,48грн. з ПДВ; №534 від 12.08.2009р. на суму 26231,10грн. з ПДВ; №533 від 03.08.2009р. на суму 28040,94грн. з ПДВ; №389 від 21.07.2009р. на суму 17624,40грн. з ПДВ; №388 від 13.07.2009р. на суму 19616,70грн. з ПДВ; №387 від 01.07.2009р. на суму 18697,62грн. з ПДВ.

Суми ПДВ за значеними податковими накладними включені позивачем до податкового кредиту.

З Акту перевірки судом вбачається, що в провадженні СВ ПМ ДПА у Харківській області перебуває кримінальна справа №16100013 порушена за фактом фіктивного підприємства шляхом створення ТОВ «Луганський торгівельний холдинг»з метою прикриття незаконної діяльності, встановлено, що значна сума податкового кредиту з позивачем за перевіряємий період сформована за рахунок проведення взаємовідносин з ТОВ «Луганський торгівельний холдинг», яке має ознаки «фіктивності».

Згідно матеріалів кримінальної справи, директором та засновником ТОВ «Луганський торгівельний холдинг»є ОСОБА_3, який є «фіктивним директором». Однак, договір поставки товарів, податкові та видаткові накладні підписані ОСОБА_3 Відповідно до протоколу явки з повинною від 30.06.2010р. «…Я, ОСОБА_3 з травня 2008 року працюю на посаді заступника відділу проектів ТОВ «Надра Луганщини». На цій посаді моя заробітна плата становить 1000грн. за місяць. Оскільки на ці кошти в теперішній час важко прожити, то я постійно шукав більш кращий заробіток. З цією пропозицією я звернувся до брата своєї жінки ОСОБА_4 В результаті бесіди зазначений ОСОБА_4 запропонував мені стати директором ТОВ «Луганський торгівельний холдинг». Для реєстрації зазначеного підприємства я звернувся до юридичної фірми, в яку саме не пам'ятаю. Будучи директором ТОВ «Луганський торгівельний холдинг»я виконував наступне: Ранком о 09:00 годині я приходив на своє робоче місце (м. Харків, вулиця Оборонна 34/А, кім. 219). Крім мене, в зазначеному місці знаходились ОСОБА_5, бухгалтерів ОСОБА_7 та ОСОБА_6. До мого приходу на робоче місце ОСОБА_5 писав мені на аркуші паперу номера декларацій вхідних в компанію «Автолюкс», які мені було необхідно отримати. Зазначені декларації я привозив до офісу та передавав їх ОСОБА_5 або залишав їх на робочому місці.

В подальшому на протязі дня ОСОБА_5 давав мені папку з документами, серед яких іноді знаходились документи підприємства на якому я був директором. В цьому випадку я ставив свою візу на цих документах та відвозив їх до компанії «Автолюкс»та відправляв на дані вказані мені ОСОБА_5 (договори, податкові/видаткові накладні та інші первинні документи між іншими СПД серед яких і документи ТОВ «Луганський торгівельний холдинг».

Всі зазначені послуги я виконував згідно домовленостей з ОСОБА_4 за 1000грн. щомісячно. За весь час роботи на посаді ТОВ «Луганський торгівельний холдинг»я ніколи не бачив якого-небудь товару яких проходив по вищезазначених документах, а також особисто нікому не надавав із контрагентів яких -не будь послуг…».

На підставі вищевикладеного податковий орган прийшов до висновку, що договір укладений між позивачем та ТОВ «Луганський торгівельний холдинг»є нікчемним.

З вказаними висновками та доводами відповідача суд не погоджується, з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.3 та п.п. 7.2.4 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З викладеної норми можна зробити висновок, що витрати по сплаті податку на додану вартість не включаються до складу податкового кредиту лише у разі відсутності податкової накладеної, тобто інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість законом непередбачено.

Так, судом встановлено, що відповідно до норм п.п. 7.2.3 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкові накладні складені у момент виникнення податкових зобов'язань постачальника (ТОВ «Луганський торгівельний холдинг») та надані покупцю (позивач), складені без порушень п.п. 7.2.1 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Дані податкові накладні містять зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Крім того, в Акті перевірки зазначено, що всі первинні документи підписані директором ТОВ «Луганський торгівельний холдинг» ОСОБА_3

Разом з тим, судом встановлено, що як на момент укладення договору так і на момент розгляду справи ТОВ «Луганський торгівельний холдинг»було платником податку на додану вартість.

Відповідно до п. 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту. На момент укладення договору контрагент позивача був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ і позивач не може нести відповідальність за несплату податків останнім.

Позиція суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності (п. 71 рішення Європейського Суду). В цьому ж рішенні Європейський Суд з прав людини зазначає, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідної суми до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника, могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Таким чином, право компанії-заявника на нарахування податкового кредиту прирівнюється щонайменше до «правомірного очікування»того, що їй буде надана можливість реалізувати своє право власності (в рішенні право податкового кредиту прирівнюється до власності).

Таким чином, суд приходить до висновку про безпідставність винесення податковим органом податкових повідомлень-рішень від 24.01.2012р. №0000132380 та №0000142380.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва ДПС не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття податкових повідомлень-рішень від 24.01.2012р. №0000132380 та №0000142380 з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубін»підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубін»задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення від 24.01.2012р. №0000132380.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення від 24.01.2012р. №0000142380.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 06.09.2012р.

Суддя В.В. Амельохін