Ухвала

від 12.09.2012 по справі 2а/0570/3216/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2012 року м. Київ К/9991/44024/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий: суддя Бухтіярова І.О., судді: Костенко М.І., Приходько І.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 року

у справі № 2а/0570/3216/2012

за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 (далі -позивач) у березні 2012 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька (далі -ДПІ у Петровському районі м. Донецька) про визнання протиправним і скасування рішення Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька від 03.02.2012 року № 2194/Р/17-113 та зобов'язання видати свідоцтво платника єдиного податку.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17.04.2012 року адміністративний позов задоволено: визнано недійсним рішення Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від 03.02.2012 року № 2194/Н/17-113 про відмову у вдачі свідоцтва платника єдиного податку та зобов'язано Державну податкову інспекцію у Петровському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби видати свідоцтво про право сплати єдиного податку фізичною особою -підприємцем згідно поданої заяви про застосування спрощеної системи оподаткування.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 року апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби задоволена. Постанова Донецького окружного адміністративного суду від 17.04.2012 року скасована. В задоволенні позовних вимог фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Петровському районі Донецької області Державної податкової служби про скасування рішення № 2194/Н/17-113 від 03.02.2012 року та зобов'язання видати свідоцтво про платника єдиного податку відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача не надав.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 є фізичною особою -підприємцем, включений до ЄДРПОУ за номером 37850381, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Петровському районі м. Донецька.

Позивач звернувся до ДПІ у Петровському районі м. Донецька з заявою від 23.01.2012 року про застосування спрощеної системи оподаткування. У вказаній заяві позивачем були вказані наступні обрані види діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005: 52.48.2 -роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами; 52.48.9 -роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не включеними до інших угруповань.

03.02.2012 року податковим органом було направлено позивачу рішення № 2194/Н/17-113 про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку, яке вмотивоване тим, що відповідно до підпункту 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України , не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вважав вказану відмову відповідача незаконною та не обґрунтованою.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, з висновком якого погодився суд касаційної інстанції, виходив із того що, відповідно до абзацу 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку фізичні особи -підприємці, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції, яка зауважила, що у Податковому кодексі України не визначено поняття «дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння»і поняття щодо діяльності з їх «видобутку, виробництва та реалізації». З огляду на вимоги статті 5 Податкового кодексу України , застосуванню підлягають норми інших нормативно-правових актів.

Спеціальним законом, який здійснює державне регулювання видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними, є Закон України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» .

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» :

- дорогоцінні метали -це золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо);

- дорогоцінне каміння -це природні та штучні (синтетичні) мінерали у сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах).

Оскільки позивач обрав такий вид діяльності як роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами (52.48.2) та роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами (52.48.9), то позивач немає права на спрощену систему оподаткування, оскільки торгівля годинниками і ювелірними виробами (в роздріб чи оптом) є реалізацією дорогоцінного металу та дорогоцінного каміння у виробах.

Також, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, яка зазначила, що у абзаці 4 пп. 291.5.1. п. 291.5 ст. 291 ПК України перераховані всі види господарських операцій, які не дають право на застосування спрощеної системи оподаткування, тобто, суб'єкт підприємницької діяльності, який здійснює лише видобуток, або лише виробництво, або реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння зобов'язаний застосовувати загальну систему оподаткування.

При вирішенні спору судом першої інстанції зазначене не було враховане.

У зв'язку з чим колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що в діях суду першої інстанції вбачається порушення норм права, що призвели до неправильного вирішення спору, і висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову не відповідають обставинам справи.

Також посилання позивача на положення Національного класифікатора України ДК 009:2005, (затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005 року № 375 (в Міністерстві юстиції України не зареєстрований) як на підставу для перебування на спрощеній системі оподаткування колегія суддів апеляційної інстанції, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції, оцінила критично, оскільки згідно листа Державної служби статистики України від 30.12.2011 року № 14/3-12/636 , класифікація видів економічної діяльності має статистичне призначення та методологічні основи застосування.

Беручи до уваги викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо підтвердження правомірності дій податкового органу щодо відмови позивачу у видачі свідоцтва платника єдиного податку на підставі підпункту 291.5.1 пункту 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2 , ч. 2 ст. 71 КАС України , суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220 - 1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222-224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 -відхилити .

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 року у справі № 2а/0570/3216/2012 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько