Рішення

від 11.09.2012 по справі 25/093-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" вересня 2012 р. Справа № 25/093-12

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛ БІЗНЕС - ПАРК",

04080, м. Київ, Подільський район, вул. Фрунзе, 86

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКЕАН СЮРПРИЗІВ",

07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Шолуденко, 13 А

про стягнення 19 858,84 грн.

за участю представників:

позивача -Терновий О.В. (довіреність від 06.08.2012 № 01/245);

відповідача -не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛ БІЗНЕС - ПАРК" (далі -позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКЕАН СЮРПРИЗІВ" (далі -відповідач) про стягнення 19 858,84 грн., з яких: 10 136,83 грн. -основний борг, 205,94 грн. -пеня, 42,31 грн. -3 % річних та 9 473,76 грн. - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди нежилого приміщення від 07.05.2012.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.08.2012 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 28.08.2012.

У судове засідання 09.08.2012 сторони представників не направили, вимоги ухвали суду від 13.08.2012 не виконали, розгляд справи відкладено на 11.09.2012.

11.09.2012 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 14538 від 11.09.2012) позивачем подано письмові пояснення з уточненням періодів прострочення виконання зобов'язання відповідачем.

У судовому засіданні 11.09.2012 представник позивача підтримав позовні вимоги, з підстав, викладених у позові. Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, явку представника у судове засідання вдруге не забезпечив, хоча про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, з огляду на те, що відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 13.08.2012 № 14464704 адреса місцезнаходження відповідача відповідає тій, що зазначена в позовній заяві і на яку направлялися ухвали суду.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 11.09.2012 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛ БІЗНЕС - ПАРК" (далі -орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОКЕАН СЮРПРИЗІВ" (далі -орендар) укладено договір оренди від 07.05.2012 №084/12 (далі -Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування частину нежилих приміщень комплексу будівель, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 86, загальною площею 103,2 кв. м. (далі -приміщення).

Відповідно до пункту 2.1.1. Договору орендар зобов'язаний передати приміщення орендарю не пізніше дати початку оренди за актом приймання-передачі із зазначенням в ньому стану приміщення і переліку обладнання. Акт прийому-передачі підписується сторонами та є невід'ємною частиною Договору.

Згідно пункту 3.1. Договору на дату укладання Договору загальна сума щомісячної орендної плати складає 4 736,88 грн.

Умовами пунктів 3.4., 3.5., 3.6. Договору сторони погодили, що орендна плата нараховується та сплачується з дати початку оренди по день фактичного припинення оренди. Факт повернення приміщення з оренди підтверджується підписанням сторонами акта приймання-передачі (повернення) приміщення з оренди. Якщо час фактичного користування приміщення менше 1 календарного місяця, орендна плата сплачується у розмірі пропорційному фактичному часу користування приміщенням. У разі необхідності визначення розміру орендної плати за один день, розмір орендної плати один повний календарний місяць має бути поділений на кількість календарних днів у відповідному місяці. Орендар зобов'язаний не пізніше 7 числа кожного місяця оплатити орендодавцю орендну плату за поточний місяць, виходячи з розміру, визначеного з розміру, визначеного в пункті 3.1. Договору авансовим платежем, шляхом перерахування цих грошових коштів на банківський рахунок орендодавцю на підставі рахунку-фактури орендодавця або самостійно на підставі Договору. Компенсація орендарем вартості спожитої ним електроенергії та вартості витрат, пов'язаних з експлуатацією електричних мереж та електроустановок, що належить орендодавцю, не входить до складу орендної плати, що компенсується орендарем окремо за фактом їх споживання та використання протягом 3 банківських днів з дня отримання рахунків від орендодавця.

Договір вступає в силу з 01.06.2012 і діє до 31.05.2013 (пункт 1.8. Договору).

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування майно, що підтверджується двосторонньо підписаним Актом прийняття-передачі майна в оренду від 01.06.2012, копію якого залучено до матеріалів справи.

02.07.2012 позивач отримав від відповідача лист про розірвання Договору від 27.06.2012. Копію залучено до матеріалів справи.

Позивачем 06.07.2012 відповідачу надіслано лист №01/269, в якому зазначено, що відповідно до пункту 6.4. Договору у випадку розірвання Договору за ініціативою однієї із сторін, в порядку пред'явлення письмової вимоги, остання зобов'язана письмово повідомити іншу сторону про це за 2 місяці до розірвання. З огляду на лист відповідача про розірвання Договору, який отримано позивачем 02.07.2012, Договір вважається розірваним з 02.09.2012, тобто, через 2 місяці з дня отримання орендодавцем письмової вимоги, а тому, орендна плата має нараховуватись по 02.09.2012. Докази надсилання, а саме: рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та фіскальний чек від 09.07.2012 №9167 залучено до матеріалів справи.

Як слідує з позовної заяви, за відповідачем утворилась заборгованість з грошових зобов'язань за Договором в сумі 10 136,83 грн., що підтверджується наступними рахунками: від 27.06.2012 №СФ-308 (оренда за липень 2012 року) на суму 4 736,88 грн., від 26.07.2012 №СФ-795 на суму 4 736,88 грн. (оренда за серпень 2012 року), від 27.06.2012 №СФ-564 на суму 315,79 грн. (оренда за вересень 2012 року), від 30.06.2012 №СФ-511 на суму 337,68 грн. (комунальні платежі за червень 2012 року), від 30.06.2012 №СФ-661 на суму 9,60 грн. (комунальні платежі за червень 2012 року), копії яких залучені до матеріалів справи.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано в матеріали справи оригінал довідки банківської установи від 20.08.2012 №51-2-12/248 про те, що за період з 07.05.2012 по 20.08.2012 кошти від відповідача на рахунки позивача надійшли лише за рахунком від 31.05.2012 № СФ-158 на суму 4 736,88 грн. (оренда за червень 2012 року).

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

З огляду на те, що вказану довідку підписано уповноваженою особою банківської установи та скріплено відбитком її печатки -судом взято її до уваги у якості письмового доказу наявності заборгованості відповідача перед позивачем.

З огляду на матеріали справи, доводи представника позивача та аналіз норм чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до частини 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (оренди). Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами Договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо сплати передбачених Договором платежів, у зв'язку з чим, за ним на час розгляду справи утворилась заборгованість в розмірі 10 136,83 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача 10 136,83 грн. заборгованості зі сплати платежів за Договором є законною, відповідає обставинам справи, відповідачем не спростована, а, відтак, підлягає задоволенню.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних в розмірі 42,31 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши заявлений позивачем розмір 3% річних, нарахованих на суму боргу, господарський суд встановив, що він відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому позовна вимога про стягнення 42,31 грн. 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач заявляє до стягнення з відповідача на підставі пункту 4.3. Договору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу грошового зобов'язання, яка за розрахунком позивача, складає 205,94 грн. та штраф у розмірі 9 473,76 грн., що становить 100% від суми прострочення платежу.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

З метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду обставин справи, судом здійснено перерахунок заявлених до стягнення сум пені та штрафу та з'ясовано, що розрахунок заявленої до стягнення пені та штрафу є арифметично вірним та відповідає обставинам справи, а тому позовна вимога про стягнення штрафу у розмірі 9 473,76 грн. та пені у розмірі 205,94 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю, у сумі 19 858,84 грн., з яких: 10 136,83 грн. основного боргу, 205,94 грн. пені, 42,31 грн. 3 % річних та 9 473,76 грн. - штрафу.

Крім того, судом враховано, що згідно статті 4 Закону України „Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 1 статті 22 Закону України „Про Державний бюджет України на 2012 рік" станом на 01.01.2012 мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 073,00 грн. Згідно підпункту 2 пункту 2 статті 4 Закону України „Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. Таким чином, мінімальний розмір судового збору за розгляд позовних заяв майнового характеру в господарському суді, поданих у 2012 році становить 1 609,50 грн.

Оскільки позивачем пред'явлено позовні вимоги в загальному розмірі 19 858,84 грн., то судовий збір мав бути сплачений ним у мінімальному розмірі -1 609,50 грн. Проте, з наявного в матеріалах справи оригіналу платіжного доручення від 07.08.2012 №749 вбачається, що судовий збір сплачено у загальному розмірі 1 653,00 грн., тобто, більшому, ніж передбачено законом.

Згідно з пунктом 1 частини 1, частиною 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (у розмірі переплаченої суми).

Відповідно до пункту 4. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 № 01-06/1625/20114 питання повернення сплаченого судового збору має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору. Зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

З огляду на зазначене, судовий збір, що сплачений позивачем при поданні позову згідно платіжного доручення від 07.08.2012 №749 підлягає частковому поверненню позивачу з Державного бюджету України у розмірі 43,50 грн., а решта сплаченого позивачем судового збору у розмірі 1 609,50 грн. відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКЕАН СЮРПРИЗІВ" (07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Шолуденко, 13 А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30521343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛ БІЗНЕС - ПАРК" (04080, м. Київ, Подільський район, вул. Фрунзе, 86, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33787018) 10 136 (десять тисяч сто тридцять шість) грн. 83 коп. основної заборгованості, 205 (двісті п'ять) грн. 94 коп. пені, 42 (сорок дві) грн. 31 коп. 3 % річних, 9 473 (дев'ять тисяч чотириста сімдесят три) грн. 76 коп. штрафу та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛ БІЗНЕС - ПАРК" (04080, м. Київ, Подільський район, вул. Фрунзе, 86, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33787018) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір у розмірі 43 (сорок три) грн. 50 коп., що перерахований відповідно до платіжного доручення від 07.08.2012 №749.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 14.09.2012.

Суддя С.О. Саванчук