Рішення

від 10.09.2012 по справі 5010/815/2012-19/47

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2012 р. Справа № 5010/815/2012-19/47

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Конашенко О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Балтійський Торговий Дім", вул. Степана Сагайдака, 114-А, м. Київ, 02660

до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1,78200

про стягнення 360481,15 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з"явилися,

від відповідача: не з"явилися,

ВСТАНОВИВ:

товариство з обмеженою відповідальністю "Балтійський Торговий Дім" звернулось в суд із позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 360481,15 грн. Позивач обґрунтував позовні вимоги невиконанням відповідачем зобов"язань щодо оплати поставленого товару.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, причин нез"явлення суду не повідомив. В судовому засіданні 24.07.12 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, своїм правом на участь в судовому розгляді не скористався, відзиву на позов на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою суду від 24.07.12, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення № 24297281 від 25.07.12, яке вручено відповідачу 31.07.12.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України, суд, враховуючи те, що сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

На день розгляду справи 10.09.12 письмових заяв та клопотань від відповідача про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Розглянувши матеріали справи, подані учасниками процесу та зібрані судом із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

14.12.11 між сторонами даного спору укладено договір №141211, відповідно до якого позивач зобов"язався поставити товари - морепродукти, згідно накладних, які є невід"ємною частиною даного договору, а відповідач в свою чергу - прийняти товар і оплатити в порядку та на умовах, встановлених договором (п.1.1. ).

Відповідно до п.5.1. договору, оплата товару проводиться в безготівковій формі відповідно до рахунку-фактури з відстрочкою платежу 20 календарних днів.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 ЦК України, встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 359100,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №31 та №322 та податковими накладними від 15 грудня 2011 року, а також довіреністю №34 від 15.12.11, копії яких долучено до матеріалів справи (а.с.16-18, 33,34).

В порушення договірних зобов"язань відповідач не оплатив в повному обсязі отриманий товар.

З метою досудового врегулювання даного спору позивач на адресу відповідача направляв претензію від 17.05.12 з вимогою погасити заборгованість, що підтверджується фіскальним чеком від 17.05.12 та повідомленням про вручення, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с.25). Проте, станом на 09.07.12 дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, за документальними даними, поданими позивачем, враховуючи положення договору №141211 від 14.12.11 та беручи до уваги часткову оплату поставленого товару на суму 27000,00 грн. (банківські виписки - а.с.19,20), акт звірки станом на 15.03.12 підписаний сторонами та скріплений печатками, заборгованість відповідача перед позивачем становить 332100,00 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст. 612 ЦК України визначено, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач заперечень проти позову та доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару, тому вимоги позивача про стягнення 332100,00 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Статтею ст.216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 7.1 договору №141211 від 14.12.11 сторони узгодили, що у випадку несвоєчасної оплати товару, відповідач зобов"язаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого зобов"язання за кожний день прострочення.

На підставі правових норм та даного пункту договору позивачем нарахована відповідачу пеня в розмірі 24378,34 грн.

Суд зробив перерахунок нарахованої позивачем пені, оскільки позивачем при здійсненні даного розрахунку збільшено період нарахування.

За таких обставин, сума пені, яка підлягає стягненню по договору за період з 05.01.12 по 30.05.12, враховуючи зміну розміру ставки НБУ становить 20084,80 грн. та підлягає до задоволення. В решті пені слід відмовити.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов"язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

На підставі вказаної норми закону позивачем відповідачу за період з 04.01.12 по 30.05.12 нараховані три відсотки річних в сумі 4002,81 грн.

Відповідно до вимог частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Зважаючи на викладене, суд самостійно здійснив перерахунок річних, оскільки позивачем 3% річних нараховано за більший період існування боргу з 04.01.12, а не з 05.01.12. Згідно розрахунку суду 3% річних за період з 05.01.12 по 30.05.12 становить 3974,31 грн. та підлягає задоволенню. В решті суми річних слід відмовити.

За таких обставин суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: 332100,00 грн. - основного боргу, 20084,80 грн. - пені та 3974,31 грн. - 3% річних.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи пропорційно до задоволених вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. 124 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 546, 549, 610, 612, 614, 625, 629, 712 Цивільного Кодексу України, ст.173, 193, 216, 230, 231 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4-7, 43, 22, 49, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Балтійський Торговий Дім" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 360481,15 грн. задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1,78200 (код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Балтійський Торговий Дім", вул. Степана Сагайдака, 114-А, м. Київ, 02660 (код 35912849) - 332100,00 (триста тридцять дві тисячі сто гривень) - основної заборгованості, 20084,80 (двадцять тисяч вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок) -пені, 3974,31 (три тисячі дев"ятсот сімдесят чотири гривні тридцять одну копійку ) -3 % річних, а також 7123,18 (сім тисяч сто двадцять три гривні вісімнадцять копійок) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.09.12

Суддя Максимів Т. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"