Рішення

від 04.09.2012 по справі 9/063-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" вересня 2012 р. Справа № 9/063-12

За позовом Комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради

До Приватного підприємства «Фірма «Ліра-ЛП»

Про стягнення 28 546, 25 грн.

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

Від позивача Бабіков І.А. (дов. № 738 від 04.09.2012 р.)

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради до Приватного підприємства «Фірма «Ліра-ЛП»про стягнення 28 546, 25 грн.

Ухвалою суду від 04.07.2012 р. порушено провадження у справі № 9/063-12 та призначено розгляд справи на 24.07.2012 р.; зобов'язано позивача подати: пропозиції стосовно складу осіб, які братимуть участь у справі; оригінали установчих документів (для огляду) та їх копії (для долучення до матеріалів справи), на підставі яких діє позивач (установчий договір, статут, положення, свідоцтво про державну реєстрацію тощо), довідку з органу статистики про знаходження позивача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення відповідача до ЄДРПОУ станом на час винесення даної ухвали; власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, нема справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та нема рішення цих органів з такого спору; зобов'язано відповідача подати: оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки з органу статистики про знаходження відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідки про найменування і номери рахунків відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України, інші докази стосовно заявлених вимог.

У судове засідання 24.07.2012 р. представники сторін не з'явилися; про причини неявки судне повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 24.07.2012 р. розгляд справи відкладено на 04.09.2012 р., зобов'язано сторони виконати вимоги ухвали суду від 04.07.2012 р.

У судове засідання 04.09.2012 р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду був повідомлений належним чином; представник позивача з'явився та надав суду пояснення по суті позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Враховуючи те, що ухвали суду були направлені на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві та довідці ЄДРПОУ, то суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважних представників відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача також не надходило.

Враховуючи те, що відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2008 р. між Комунальним підприємством житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради (далі - позивач) та Приватним підприємством «Фірма «Ліра-ЛП»(далі - відповідач) було укладено договір № 10/08 про надання послуг з стаціонарного опалення та постачання гарячої води за адресою: м. Вишгород, вул. Полуденка, 6В (далі - договір).

Відповідно до п. 1 договору позивач зобов'язується надавати відповідачу вчасно та відповідної якості послуги з стаціонарного опалення та постачання гарячої води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

Згідно п. 2 договору опалювальна площа приміщення становить 123,2 кв.м.

Пунктом 5 договору передбачено тарифи на послуги з опалення та гарячого водопостачання. Плата за надані послуги за наявності засобів обліку води і теплової енергії справляється за їх показаннями згідно з пунктами 10-13 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (п. 6 договору).

Пунктом 8 договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

В силу п. 16 договору відповідач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.

З наданих представником позивача актів надання послуг, підписаних уповноваженими представниками сторін та скріплених їх мокрими печатками, які знаходяться в матеріалах справи, вбачається, що відповідач претензій по об'єму, якості та строкам надання послуг не має, що свідчить про належне виконання позивачем зобов'язань за договором про надання послуг з стаціонарного опалення та постачання гарячої води № 10/08 від 01.11.2008 р. на загальну суму 28 317,72 грн.

Проте, як зазначає позивач, з 30.06.2009 р. по 31.10.2010 р. відповідач належним чином та в повному обсязі не розраховувався за надані послуги, а саме вносив платежі невчасно та не в повному обсязі на загальну суму 1 725,31 грн., що підтверджується наданим представником позивача розрахунком за період: червень 2009 р. - листопад 2011 р. між позивачем та відповідачем.

Зі змісту вищезазначеного розрахунку вбачається, що за даними Комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради, станом на 30.11.2011 р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 26 592,41 грн.

З огляду на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманих послуг, 13.12.2011 р. позивач направив на адресу відповідача претензію з проханням сплатити існуючу заборгованість у розмірі 26 592,41 грн. до 12.01.2012 р. та підписати акт звірки взаємних розрахунків.

За ствердженням позивача, відповідач відповіді на вказану претензію не надав, акт звірки взаємних розрахунків не підписав та не погасив існуючу заборгованість.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами -юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В силу ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позивач свої зобов'язання з стаціонарного опалення та постачання гарячої води виконав належним чином відповідно до умов договору про надання послуг № 10/08 від 01.11.2008 р., проте відповідач за отримані послуги належним чином не розрахувався. Тобто він є таким, що порушив умови виконання зобов'язання.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідач в судове засідання жодного разу не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, доказів відсутності боргу або інших заперечень щодо позовних вимог не надав та не надіслав.

За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради щодо стягнення з Приватного підприємства «Фірма «Ліра-ЛП»основної заборгованості за договором про надання послуг № 10/08 від 01.11.2008 р. у розмірі 26 592, 41 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат за період прострочення розрахунків за отримані послуги у розмірі 358,30 грн.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Господарський суд зазначає, що вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом позивача, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо позивач приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Аналогічна правова позиція міститься у Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»в якому зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що він здійснений обґрунтовано та є арифметично вірним.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради щодо стягнення з Приватного підприємства «Фірма «Ліра-ЛП»інфляційних втрат у розмірі 358,30 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 595,54 грн. за період з 01.11.2008 р. по 31.10.2010 р.

Статтею 625 ЦК України передбачено можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних, передбачені коментованою статтею, є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що період нарахування є необґрунтованим та арифметично невірним.

Відповідно до п. 8 договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Таким чином, судом встановлено, що розрахунок суми 3% річних повинен бути здійснений, починаючи з 21.12.2008 р.

Так, згідно розрахунку здійсненого судом за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.»розмір 3% річних складає 1072,07 грн.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 3783.22 21.12.2008 - 31.10.2010 680 3 % 211.45 1071.84 31.01.2009 - 31.10.2010 639 3 % 56.29 1176.80 28.02.2009 - 31.10.2010 611 3 % 59.10 388.82 31.03.2009 - 31.10.2010 580 3 % 18.54 136.01 30.04.2009 - 31.10.2010 550 3 % 6.15 68 30.06.2009 - 31.10.2010 489 3 % 2.73 13581.10 31.07.2009 - 31.10.2010 458 3 % 511.24 68 31.08.2009 - 31.10.2010 427 3 % 2.39 68 30.09.2009 - 31.10.2010 397 3 % 2.22 989.05 31.10.2009 - 31.10.2010 366 3 % 29.75 2081.59 30.11.2009 - 31.10.2010 336 3 % 57.49 1941.14 31.12.2009 - 31.10.2010 305 3 % 48.66 1030.44 31.01.2010 - 31.10.2010 274 3 % 23.21 1014.18 28.02.2010 - 31.10.2010 246 3 % 20.51 1014.18 31.03.2010 - 31.10.2010 215 3 % 17.92 68 30.04.2010 - 31.10.2010 185 3 % 1.03 68 31.05.2010 - 31.10.2010 154 3 % 0.86 68 30.06.2010 - 31.10.2010 124 3 % 0.69 68 31.07.2010 - 31.10.2010 93 3 % 0.52 68 31.08.2010 - 31.10.2010 62 3 % 0.35 369.6 30.09.2010 - 31.10.2010 32 3 % 0.97 Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради щодо стягнення з Приватного підприємства «Фірма «Ліра-ЛП»3% річних у розмірі 1 595,54 грн. підлягають задоволенню частково у розмірі 1072,07 грн.

В повній мірі дослідивши обставини справи, наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення сторін, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради щодо стягнення з Приватного підприємства «Фірма «Ліра-ЛП»заборгованості підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

При частковому задоволенні позову, витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись: ст.ст. 21, 22, 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд Київської області, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Фірма «Ліра-ЛП»(07300, Київська область, Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Шолуденка, буд. 19, код ЄДРПОУ 33430830) на користь Комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Кургузова, буд. 9А, код ЄДРПОУ 33007799) суму основного боргу у розмірі 26 592 (двадцять шість тисяч п'ятсот дев'яносто дві) грн. 41 коп., інфляційні втрати у розмірі 358 (триста п'ятдесят вісім) грн. 30 коп., 3% річних у розмірі 1 072 (одна тисяча сімдесят дві) грн. 07 коп. та судовий збір у розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот девять) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Л. В. Сокуренко

Рішення суду підписане 11.09.2012 р.