Постанова

від 12.09.2012 по справі 1170/2а-1408/12

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2012 року Справа № 1170/2а-1408/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П., при секретарі Юрчук Л.М.,

за участю:

- позивача -Патлатий П.М.,

- відповідача -Ніколаєв С.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Техногідролюкс»(надалі - позивач) до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

В с т а н о в и в :

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача та з урахуванням ухвали суду від 28.04.2012р. (а.с. 58) просив:

- визнати протиправними дії відповідача, щодо коригування в автоматизованій системі "Деталізована інформація по платнику ПДВ, щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", без винесення податкового повідомлення-рішення, задекларованих ТОВ "Техногідролюкс" сум податкового зобов'язання за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р. у розмірі 46112,00 грн., податкового кредиту за період з01.09.2011 р. по 30.09.2011 р. розмірі 56487,00 грн. з податку на додану вартість, та рекомендацію ТОВ "Техногідролюкс" зменшити суми валових витрат по взаємовідносинах з ПП "Зітекс" у податкових деклараціях з податку на прибуток у відповідних податкових періодах на загальну суму 282435,00 грн. та валових доходів на загальну суму 230560,00 грн.

- зобов'язати відповідача відновити в автоматизованій системі "Деталізована інформація по платнику ПДВ, щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" показники податкових зобов'язань ТОВ "Техногідролюкс" сум податкового зобов'язання за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р. у розмірі 46112,00 грн., податкового кредиту за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р. розмірі 56487,00 грн. з податку на додану вартість з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, що були відкориговані на підставі Акту № 5/23-1/35741373 від 13.01.2012 р. "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Техногідролюкс" з питань дотримання вимог податкового законодавства, в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ та правомірності декларування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП "Зітекс" (ЄДРПОУ 37426723) за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р.".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що посадовими особами відповідача проведена документальна невиїзна позапланова перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ та правомірності декларування валових витрат та валових доходів з податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «Зітекс»за період з 01.09.2011р. по 30.09.2011р.

За результатами перевірки було складено акт від 13.01.2012р. №5/23-1/35741373.

Висновки щодо порушення вимог податкового законодавства ґрунтуються на тому, що позивач мав господарські взаємовідносини з ПП «Зітекс». Разом з тим, за висновками посадових осіб відповідача, усі операції купівлі-продажу ПП «Зітекс» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Позивач зазначає, що згідно чинного законодавства висновок про те, чи направлений правочин на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним чи ні, можна робити тільки в тому випадку, коли цей факт буде підтверджений рішенням суду.

В судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Відповідачем подано письмові заперечення на позов, яким вимоги позивача не визнаються, та з посиланням на норми Цивільного кодексу України зазначається про правомірність дій посадових осіб відповідача.

В судовому засіданні 12.09.2012 року на підставі ст. 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Складення постанови в повному обсязі відкладено до 17.09.2011р.

Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Посадовими особами відповідача здійснено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ та правомірності декларування валових витрат та валових доходів з податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «Зітекс»за період з 01.09.2011р. по 30.09.2011р., за результатами якої складено акт від 13.01.2012 року №5/23-1/35741373 (а.с. 10-20).

В ході перевірки встановлено порушення ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем у взаємовідносинах з ПП «Зітекс»на загальну суму 56487 грн., в т.ч. за вересень 2011р. в сумі 56487 грн.

Висновок про вказане порушення ґрунтується на тому, що ПП «Зітекс», має недостатню виробничу та складську базу, трудові та матеріальні ресурси, що унеможливлює виконання ним господарської діяльності. Як наслідок, правочини позивача із ПП «Зітекс»є такими, що не направлені на настання правових наслідків обумовлених цими правочинами.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»встановлений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Акт перевірки не тільки не містить таких посилань, а й не доводить умислу позивача щодо порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

Згідно частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Недійсними правочини можуть вважатися лише за умови доведеності фактів, що свідчать про нікчемність даного правочину. Укладені між позивачем та його контрагентами правочини відповідають обов'язковим загальним вимогам, що передбачені статтею 203 Цивільного Кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Оскільки при укладенні договору з ПП «Зітекс»не порушено жодної з перелічених умов, такий правочин не може тягнути за собою його недійсність.

Як вбачається із змісту Акту перевірки висновок відповідача про нікчемність правочину є необгрунтованим, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладений позивачем договір - нікчемним правочином.

Відповідно до частин 1, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Жодний із правочинів зазначений в Акті перевірки до теперішнього часу не визнаний недійсним у судовому порядку. Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю -не настають.

Посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, статтю 215, частину 1 статті 216 є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

Недійсність правочину між позивачем та ПП «Зітекс»не визнана в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України відносно того, що укладений ним правочини з ПП «Зітккс»не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, та є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, можна дійти висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені підприємством правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі позовної заяви зацікавленої особи після повного та всебічного судового розгляду. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Отже, відповідач, зробивши висновок у акті перевірки про нікчемність правочину, міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеного договору, його позиція про те, що цей правочин очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплений належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Також суд зазначає, що з правового аналізу положень ст. 20 Податкового кодексу України, які регламентують права органів державної податкової служби, вбачається, що податковим органам, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано права здійснення висновків в актах перевірки про нікчемність, або недійсність правочинів, укладених суб'єктами господарювання.

До того ж, відповідно до абз. 2 п. 3 розд. І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, акт -службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 6.1 п. 6 розд. ІІ вказаного Порядку у висновку акту зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

Згідно ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ від 04.12.1990 року державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів; здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів; здійснюють контроль за погашенням векселів; контролюють дотримання виконавчими комітетами сільських і селищних рад порядку прийняття і обліку податків, інших платежів від платників податків, своєчасність і повноту перерахування цих сум до бюджету; здійснюють контроль за наявністю марок акцизного збору на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації; здійснюють контроль за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють роздрібну торгівлю тютюновими виробами, максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів.

Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги мету, з якою відповідач здійснює свої контролюючі повноваження, вбачається, що норми ч. 1 ст. 203, 215, п 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України не відносяться ані до податкового, ані до валютного, ані до іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Таким чином, орган податкової служби при складанні акту протиправно вийшов за межи своїх повноважень і самостійно, поза судової процедури, визнав правочин, укладений позивачем недійсним.

Суд вважає помилковими та необґрунтованими висновки відповідача про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Суд зазначає, що предметом оскарження позивачем в рамках даної адміністративної справи є також дії відповідача, як суб'єкта владних повноважень, по зміні показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача, які на підставі декларацій з ПДВ відображаються відповідачем в електронній базі податкової звітності, а саме в базі даних, яка має назву «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Доказом вчинення відповідачем таких дій є надані суду витяги звітної форми «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»(надалі -Деталізована база співставлення) по ТОВ «Техногідролюкс»по податковому кредиту та податковим зобов'язанням (а.с. 85-87, 127, 128).

Аналіз наданих відповідачем витягів з Деталізованої бази співставлення підтверджує наявність наведених позивачем обставин. В судовому засідання свідок посадова особа відповідача, яка здійснювала перевірку, пояснив, що в якості підстав для відображення відхилень є акт перевірки від 13.01.2012 року №5/23-1/35741373.

Факт декларування позивачем по вказаному контрагенту зазначених сум податкового кредиту та податкових зобов'язань, підтверджується наданою позивачем податковою декларацією з ПДВ з додатками (а.с. 109-120).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується той факт, що на підставі акту перевірки від 13.01.2012 року №5/23-1/35741373 відповідач вчинив дії по зміні задекларованих позивачем показників податкового кредиту та податкових зобов'язань в Деталізованій базі співставлення.

При вирішені питання щодо можливості оскарження таких дій в порядку адміністративного судочинства та обрання належного способу судового захисту прав позивача від наслідків таких дій, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

З наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що дії суб'єктів владних повноважень можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства, якщо такі дії порушують права, свободи та інтереси позивача.

У частині 1 ст.2 КАС України та інших положеннях КАС України йдеться про захист не будь-якого інтересу, а тільки того, що охороняється законом, визначення якого наведено в Рішенні Конституційного суду від 01.12.2004р. №18-рп/2004.

Контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), а також контроль за поданням платниками податків податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, перевірка їх достовірності є одними з основних функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій.

Порядок та механізм такого контролю визначається нормативними документами Державної податкової адміністрації України.

Наказом ДПА України від 18.04.2008р. № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів», затверджені відповідні Методичні рекомендації щодо такої взаємодії.

Згідно п.1.3 даного наказу для реалізації Методичних рекомендацій створені такі програмні продукти:

- система формування та подання до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку податкової звітності в електронному вигляді щодо ведення обліку розшифрування податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів;

- система приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні;

- система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Пункт 2.14 наказу № 266 передбачає, що інформація податкової звітності з ПДВ, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, підлягає розподілу відповідно до вимог Методичних рекомендацій щодо порядку розподілу платників податків за категоріями уваги та співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. №166 затверджена форма декларації з податку на додану вартість та порядок її заповнення і подання. Також цим наказом встановлено, що одночасно з декларацією повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, а також розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої)). У разі подання уточнюючих розрахунків, в яких проводиться коригування податкових зобов'язань та/або податкового кредиту, такі ж розшифровки подаються на суму уточнення.

Таким чином, Деталізована база співставлення є одним з програмних продуктів центральної бази даних податкової звітності, що введена в дію ДПА України з метою проведення перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість, в якій по податковим періодам відображаються показники податкового кредиту та податкових зобов'язань платників податків у розрізі контрагентів на підставі поданої податкової звітності з ПДВ, тобто податкових декларації з податку на додану вартість з додатками №5.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31.12.2008 р. № 827, за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою. Обробка та занесення інформації до електронних баз виконується підрозділом ведення та захисту податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу - підрозділами, на які покладено цю функцію. За відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків, несуть відповідальність підрозділи ведення та захисту податкової звітності.

З наведених нормативних актів вбачається, що обов'язок платника податків подати декларацію з ПДВ узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності.

Таким чином показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в Деталізованій базі співставлення, формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ з додатком №5, і повинні їм відповідати.

Суд погоджується з позицією позивача, що самостійна зміна відповідачем в Деталізованій базі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків), буде порушувати його права та інтереси, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Виходячи з специфіки податку на додану вартість, який сплачується у складі ціни товарів (робіт, послуг), одна операція з продажу товару викликає відповідні податкові наслідки у обох сторін цієї операції, які є платниками ПДВ, а саме у продавця - податкові зобов'язання, а у покупця - податковий кредит на аналогічну суму.

Тому суд вважає, що невідповідність показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, що задекларовані позивачем у деклараціях з ПДВ, показникам з централізованої бази даних податкової звітності, має безпосередній вплив на права та інтереси позивача, оскільки така невідповідність може мати для позивача негативні наслідки, як то: погіршення його ділової репутації, як належного платника податків, відмова його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій, тощо.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що дії податкового органу по зміні задекларованих платником податків показників податкового кредиту та податкових зобов'язань в Деталізованій базі співставлення можуть бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, а належним способом захисту прав та інтересів платника податків у випадку незаконності таких дій повинно бути відновлення в цій базі тих показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, які задекларував платник податків.

При вирішенні питання щодо способу захисту прав позивача, який необхідно застосувати у даній справі, суд вважає, що таким способом правомірно обрано визнання неправомірними дій відповідача по зміні в Деталізованій базі співставлення задекларованого позивачем податкового кредиту та податкових зобов'язань, а також зобов'язання відповідача відновити у цій базі даних податковий кредит та податкові зобов'язання позивача з ПДВ по операціям з його контрагентами у тому вигляді, в якому вони відображені позивачем у додатках №5 до декларації.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 86, 94, 159 -163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії відповідача, щодо коригування в автоматизованій системі "Деталізована інформація по платнику ПДВ, щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", без винесення податкового повідомлення-рішення, задекларованих ТОВ "Техногідролюкс" сум податкового зобов'язання за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р. у розмірі 46112,00 грн., податкового кредиту за період з01.09.2011 р. по 30.09.2011 р. розмірі 56487,00 грн. з податку на додану вартість, та рекомендацію ТОВ "Техногідролюкс" зменшити суми валових витрат по взаємовідносинах з ПП "Зітекс" у податкових деклараціях з податку на прибуток у відповідних податкових періодах на загальну суму 282435,00 грн. та валових доходів на загальну суму 230560,00 грн.

Зобов'язати відповідача відновити в автоматизованій системі "Деталізована інформація по платнику ПДВ, щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" показники податкових зобов'язань ТОВ "Техногідролюкс" сум податкового зобов'язання за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р. у розмірі 46112,00 грн., податкового кредиту за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р. розмірі 56487,00 грн. з податку на додану вартість з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, що були відкориговані на підставі Акту № 5/23-1/35741373 від 13.01.2012 р. "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Техногідролюкс" з питань дотримання вимог податкового законодавства, в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ та правомірності декларування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП "Зітекс" (ЄДРПОУ 37426723) за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р.".

Присудити позивачеві судові витрати з державного бюджету шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби грошові кошти в розмірі 109,40 грн.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 14.09.2012р.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. Пасічник