Постанова

від 17.08.2012 по справі 2а-4980/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2а-4980/12/2670   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ  17 серпня 2012 року                      № 2а-4980/12/2670 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ялтаморбуд» доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.01.2012 р. №0000092307. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ялтаморбуд»(надалі –позивач), з урахуванням заяви про зміну предмету позову, звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (надалі–відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.01.2012р. №0000092307.   Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2012  відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу №2а-4980/12/2670 до судового розгляду в судовому засіданні на 14 травня 2012, яке в подальшому неодноразово відкладалось з метою отримання додаткових доказів по справі. В судовому засіданні 23.07.2012 суд, за власною ініціативою, суд замінив неналежного відповідача на належного –Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби у зв'язку з її перетворенням. Представники сторін проти заміни неналежного відповідача не заперечували. Під час розгляду справи представник Позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та, в свою чергу зазначив, що не погоджується з висновками Акту перевірки щодо порушення Позивачем п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755 (зі змінами та доповненнями) (надалі –Кодекс), в результаті чого встановлено завищення суми податкового кредиту з ПДВ за квітень 2011 в розмірі 192667грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного періоду на 21532грн., оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки, щодо порушень Позивачем вищевказаних положень Кодексу при формуванні податкового кредиту, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження доказами. Не погоджуючись з висновками про завищення податкового кредиту, позивач посилається на те, що податковий кредит сформований ним відповідно до вимог Закону, на підставі належним чином оформлених податкових накладних. За наведених обставин, представник Позивача просив суд скасувати спірне податкове повідомлення –рішення. Відповідач письмових заперечень не надав, натомість представник Відповідача усно заперечував проти задоволення позову ТОВ «Ялтаморбуд». Справа розглянута в письмовому провадженні на підставі ч. 4 ст.122 КАС України з огляду на подане сторонами письмове клопотання. Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: В період з 14.12.2011 року по 20.12.2011 року посадовими особами відділу перевірок товариств з обмеженою відповідальністю та державних підприємств управління податкового контролю юридичних осіб Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, відповідно до Наказу начальника ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 14.12.2011 р. №3353/2307, проведена позапланова невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯЛТАМОРБУД»з питань достовірності задекларованих показників у декларації з ПДВ за період квітень 2011року. За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва складено Акт невиїзної позапланової податкової перевірки № 2604/2307/36468652 від 27.12.11 року та винесено спірне податкове повідомлення-рішення від 11.01.2012 р. №0000092307, яким ТОВ «Ялтаморбуд»зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 21 532грн.           Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва є таким, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне. Так, згідно зі ст. 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема: 1)          чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2)          чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження. Відповідно до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.  Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів. Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Відповідно до частини 5, 6 ст.71 КАС України суд може збирати докази з власної ініціативи.  Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. В ході розгляду справи встановлено, що на формування позивачем податкового кредиту мали вплив наступні обставини. 29 березня 2010 в м. Донецьку між ТОВ «Ялтаморбуд»(Замовник) з однієї сторони та ТОВ «КФ Сервіс-Комплект»(Підрядник)  укладено Договір №76, за яким Замовник доручає, а Підрядник бере на себе зобов'язання по виконанню ремонту обладнання самохідного плавучого крану «Чорноморець-39»(надалі –«Судно») в обсязі, погодженому сторонами. Відповідно до п.2.1 Договору, вартість робіт по Договору складає 1156000 грн., в т.ч. ПДВ –192666,67грн. Сторонами Погоджено порядок приймання-здачі робіт, за яким виконані роботи приймаються представником Замовника, екіпажем судна. По закінченню виконання робіт Сторони по Договору оформлюють двосторонній Акт здачі-приймання робіт. Вказані по Договору  №76 від 29.03.10 послуги були придбані Позивачем в травні та червні 2010 року на загальну суму 1156000 грн. з ПДВ, що підтверджується Актом виконаних робіт від 02.06.10 на загальну суму 1156000 грн., в т.ч. ПДВ 192666,57грн. На виконання умов договору, укладеного між Позивачем та ТОВ «КФ»Сервіс-Комплекс»Позивачем були здійснені наступні платежі на загальну суму 1 156 000,00 грн: -19.05.2010 на суму 636 000,00 грн. -          27.05.2010 на суму 200 000,00 грн. -          31.05.2010 на суму 120 000,00 грн. -          03.06.2010 на суму 200 000,00 грн. За наслідками наданих послуг на Позивача з боку Виконавця були виписані наступні податкові накладні, суми ПДВ по яким і були включені ТОВ «Ялтаморбуд»до податкового кредиту за квітень 2011, а саме: -          №485147 від 31.05.2010 на суму 956 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 159 333,33 грн. -          №488006 від 03.06.2010 на суму 200 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 33333,33 грн. На момент укладання сторонами вказаного договору та підписання Акту виконаних робіт, тобто на момент придбання Позивачем вказаних послуг, самохідний плавучий кран «Черноморець-39»(далі –плавкран) перебував на праві власності у Позивача, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на судно №003524 від 23.03.2010. Зазначений плавкран був придбаний Позивачем на підставі біржового договору купівлі-продажу, що укладений згідно Аукціону (Протоколу Аукціону №1 від 29.12.2009р.), копія якого позивачем додана до матеріалів справи. Крім того, як вбачається зі змісту Акту перевірки, Відповідач посилається на те, що рішенням Вищого Господарського суду України від 08.09.10 р. №2-6/505-2010 результати аукціону визнані недійсними, як наслідок, на думку контролюючого органу, ТОВ «Ялтаморбуд»порушено ст. 228 Цивільного кодексу України щодо укладання правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже –є нікчемним.   Проте, з даними висновками Відповідача суд не вбачає за можливе погодитись,  з огляду на таке. Відповідно до обставин, що викладені в постанові Вищого господарського суду України від 08.09.10 р. №2-6/505-2010, на яку посилається Відповідач в Акті перевірки, ВГСУ встановлено наступне. В січні 2010 року ТОВ "ЮгЛизингПром" звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до в Регіонального Агентства з питань банкрутства в Автономній Республіці Крим та в місті Севастополі Державної госпрозрахункової установи "Агентство з питань банкрутства", про визнання проведеного 29.12.2009 року аукціону з продажу серійного морського самохідного плавучого крану "Чорноморець" і додаткового обладнання таким, що відбувся з порушенням чинного законодавства, визнання результату цього аукціону незаконним. У відповідності до резолютивної частини рішення, суд постановив - рішення судів 1-ї та апеляційної інстанції скасувати, справу №2-6/505-2010 відправити на новий розгляд до суду 1-ї інстанції. Відтак, у вказаному рішенні ВГСУ судом не вбачається висновки про те, що результати аукціону з продажу плавкрану слід вважати недійсними. В подальшому, на виконання постанови Вищого господарського суду України від 08.09.10 р. №2-6/505-2010, за результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим по справі №2-12/505.1-2010 від 23.12.2010 в задоволенні позовних вимог ТОВ «ЮгЛизингПром»про визнання проведеного 29.12.2009 року аукціону з продажу серійного морського самохідного плавучого крану "Чорноморець"- відмовлено в повному обсязі. Як вбачається з листа Господарського суду Автономної республіки Крим від 10.07.2012 №02-20/692, станом на 10.07.2012 рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.12.2010 по справі №5002-12/505.1-2010 в апеляційному та касаційному порядку оскаржено не було, а відтак, вказане Рішення набрало законної сили. Таким чином, законність правочинів з проведення аукціону та укладання договору купівлі-продажу плавкрану, а також дійсність договору купівлі-продажу плав крану та відповідність його нормам чинного законодавства, встановлені вказаним вище Рішенням суду 1-ї інстанції, що набрало законної сили, а доводи Відповідача, що відображені в Акті перевірки спростовуються доказами, зібраними в ході розгляду справи. Згідно ч.3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне звернути увагу на те, що ані Позивачем, ані Відповідачем не заперечувалось те, що самохідний плавучий кран «Черноморець-39», визначений в договорі №76, та серійний морський самохідний плавучий кран "Чорноморець", визначений в судових рішеннях господарської юрисдикції, є одним і тим же плавкраном.   До того ж, з метою всебічного і повного з'ясування обставин, на яких ґрунтуються заперечення відповідача проти заявленого адміністративного позову, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за доцільне надати правову оцінку наступним обставинам, що спричинили визнання податковим органом  Договору про надання послуг з ремонт плавучого крану №76 від 29.03.10 нікчемним. Так, в п. 3.2 Акту перевірки зазначено, що згідно баз ДПС ТОВ «КФ»Сервіс-Комплекс»має стан 11- припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті), основний вид діяльності -будівництво будівель, чисельність - 0, основні фонди не значаться. Зазначене, на думку Відповідача, дає підстави вважати, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «ЯЛТАМОРБУД»здійснюється поза межами правового поля, а фінансово-господарські взаємовідносини між покупцем ТОВ «ЯЛТАМОРБУД»та контрагентом-постачальником ТОВ «КФ»Сервіс-Комплекс»за період травень-червень 2010 року є нікчемними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. Таким чином, Відповідачем зроблено висновок про те, що суми податку за операціями між Позивачем та ТОВ «КФ»Сервіс-Комплекс»у розмірі 192 667,00 грн. неправомірно віднесені Позивачем до складу податкового кредиту, оскільки правочин між вказаними підприємствами, на думку Відповідача, відповідно до п.п.1,2 ст.215, п.п.1,5 ст. 203 ЦК України є нікчемним та таким, що вчинений без наміру створення правових наслідків. Зазначені обставини Відповідач обґрунтовує тим, що ТОВ «КФ»Сервіс-Комплекс»не має виробничих активів, необхідних для ведення відповідної господарської діяльності та виконання зобов'язань, що виникли в результаті договірних відносин з Позивачем, а оскільки у ТОВ «КФ»Сервіс-Комплекс»відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по послугам з ремонту плавкрану - це свідчить про неможливість вчинення ТОВ «КФ»Сервіс-Комплекс»фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, та свідчить про неможливість настання правових наслідків, обумовлених правочином, що в свою чергу свідчить про його нікчемність. Проте, такі висновки Відповідача не відповідають дійсності, не підтверджуються доказами та суперечать нормам чинного законодавства. Як вже зазначалось, на виконання умов Договору ТОВ «КФ»Сервіс-Комплекс»були виконані, а Замовником прийняті, роботи на суму 1 156 000,00 грн., за результатом виконання робіт ТОВ «КФ»Сервіс-Комплекс», між сторонами був підписаний Акт приймання виконаних робіт, а позивачем здійснено оплату отриманих послуг (робіт) в повному обсязі, що підтверджується доказами, забраними судом в ході розгляду справи. Відповідно до п. 198.3 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: -          придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; -          придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також незалежно від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про те, що Позивачем сформовано податковий кредит на підставі належно оформлених за результатами господарської операції первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами бухгалтерського і податкового обліку. Крім того, з огляду на Акт перевірки позивача вбачається за можливе прийти до висновку про те, що під час проведення перевірки податковим органом не було здійснено аналізу первинних бухгалтерських документів контрагента Позивача по спірним господарським взаємовідносинам, які могли б підтвердити або спростувати факт надання послуг. При проведенні перевірки Позивача, Відповідачем була використана інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем, а саме Бази даних «Співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість). Однак, інформація бази даних «АІС»не є офіційною та такою, що підтверджує/спростовує нарахування і сплату податків та зборів (обов'язкових платежів), а отже, на думку суду, не може бути належним та єдиним доказом порушення позивачем визначеної законодавцем процедури формування своїх податкових зобов'язань або податкового кредиту за наслідками здійснення господарської діяльності. Узагальнюючи наведене, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне звернути увагу на те, що в процесі розгляду справи судом не встановлено обставин, які б у сукупності підтверджували позицію Відповідача, викладену в Акті перевірки, а тому спірне податкове повідомлення-рішення від 11.01.2012 р. №0000092307 по податку на додану вартість є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Крім того, надані позивачем документи є достатньою підставою для висновку про сплату ним сум податку на додану вартість в ціні товарів та робіт, а сума податкового кредиту з ПДВ підтверджена належним чином оформленими податковими накладними. До того ж, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.   Відповідач, як вже зазначалось вище, не надав до матеріалів справи вироків суду по посадовим особам контрагента Позивача, не надав доказів визначення контрагенту Позивача податкових зобов'язань по податку на додану вартість по взаємовідносинам з Позивачем, що у сукупності давали б підстави суду погодитись з доводами Акту перевірки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва. Всупереч ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.           Позивач, в силу положень ст.11, ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, довів обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 3 ст. 72 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано,  тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ялтаморбуд», в даному випадку, підлягають задоволенню. Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів. Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача. Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, - ПОСТАНОВИВ:            1.          Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю  «ЯЛТАМОРБУД»задовольнити повністю. 2.          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 11.01.2012 р. №0000092307. 3.          Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯЛТАМОРБУД»(код ЄДРПОУ 36468652, адреса: 04111, м. Київ, вулиця Щербакова, будинок 46, приміщення 2) судові витрати в сумі 215 (двісті п'ятнадцять) грн. 32 коп. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (адреса: 04107, м. Київ, вулиця Багговутівська, 26).                          Суддя                                                                                                     П.О. Григорович Постанова  може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.