Рішення

від 10.09.2012 по справі 23/5014/1748/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.09.12 Справа № 23/5014/1748/2012

За позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Перевальськ Луганської області)

до Приватного підприємства Фірми «Варіант» (м. Перевальськ Луганської області)

про стягнення 69972 грн. 00 коп.,

Суддя Воронько В.Д.

представники, присутні у судовому засіданні 30.08.2012 та, після оголошення перерви, 10.09.2012:

від позивача -ОСОБА_2, адвокат, договір б/н від 11.07.2012, посвідчення НОМЕР_2 від 09.04.2010;

від відповідача -Кващенко Г.М., юрисконсульт, довіреність № 1 від 30.07.2012.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 30.08.2012 оголошено перерву до 10.09.2012 об 11 год. 30 хв.

в с т а н о в и в:

01 серпня 2010 року між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди б/н від 01 серпня 2010 року.

Відповідно до п. 1.1 зазначеного вище договору позивач передав в оренду відповідачеві для здійснення господарської діяльності майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1:

- виробничий майданчик, територія якого має тверде покриття (асфальт, бетон), площею 3120 кв. м;

- прибудовані складські та підсобні нежитлові приміщення, загальною площею 140,9 кв. м для використання під офіс (Будівля К-1, згідно з додатком 33 до Договору № б/н від 01 серпня 2010 року);

- прибудоване двоповерхове офісне і підсобне нежитлове приміщення, загальною площею 138,1 кв. м (Будівля Р-1, згідно з додатком №2 до Договору № б/н від 01 серпня 2010 року).

Загальна площа всіх приміщень складає 279,00 кв. м.

Згідно з п. 2.1 договору плата за користування майном встановлена в розмірі 4800 грн. щомісячно.

Відповідно до п. 2.2 договору плата за користування майном повинна вноситися відповідачем на розрахунковий рахунок позивача щомісячно шляхом 100% оплати до 25 числа поточного місяця без виставлення рахунку на оплату.

01 серпня 2010 року відповідач прийняв в оренду вказане майно, про що був складений відповідний акт приймання-передачі.

Відповідно до п. 5.1 договору оренди майно було здано в оренду строком на 5 місяців, тобто по 31 грудня 2010 року.

01 липня 2011 року між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди № 07/11 від 01 липня 2011 року.

Відповідно до п. 1.1 зазначеного вище договору позивач передав в оренду відповідачеві для здійснення господарської діяльності майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1: прибудоване двоповерхове офісне і підсобне нежитлове приміщення, загальною площею 100,9 кв. м (Будівля Р-1, згідно з додатком №2 до Договору №07/11 від 01 липня 2010 року).

Загальна площа всіх приміщень складає 100,9 кв. м.

Згідно з п. 2.1 договору плата за користування майном встановлена в розмірі 1600 грн. щомісячно.

Відповідно до п. 2.2 договору плата за користування майном повинна вноситися відповідачем на розрахунковий рахунок позивача щомісячно шляхом 100% оплати до 25 числа поточного місяця без виставлення рахунку на оплату.

01 липня 2010 року відповідач прийняв в оренду вказане майно, про що був складений відповідний акт приймання-передачі.

Відповідно до п. 5.1 договору оренди майно було здано в оренду строком на 6 місяців, тобто по 31 грудня 2010 року.

Згідно з п. 4.3 договору за прострочення оплати плати за користування та утримання Орендатор сплачує Орендодавцю пеню в розмірі 1(одного)% від неоплаченої в строк суми за кожен день прострочення оплати. За прострочення оплати більше тридцяти календарних днів орендатор сплачує пеню в розмірі 10(десяти)% від неоплаченої суми за кожен день прострочення оплати.

12.07.2007 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Луганської області з позовом до Приватного підприємства Фірми «Варіант»з вимогами:

- стягнути з відповідача заборгованість з плати за користування майном за договором оренди б/н від 01 серпня 2010 року в сумі 23600 грн. 00 коп.

- стягнути з відповідача пеню за прострочення плати за користування майном за договором оренди №07/11 від 01 липня 2011 року в сумі 26672 грн. 00 коп.

- стягнути з відповідача неустойку за прострочення повернення майна за договором оренди № 07/11 від 01 липня 2011 року в сумі 19200 грн. 00 коп. і штраф в сумі 500 грн. 00 коп.

- стягнути з відповідача витрати з оплати судового збору в сумі 1609 грн. 50 коп. та витрати з оплати послуг адвоката в сумі 3000 грн. 00 коп.

В обґрунтування позову позивач вказує, що відповідач не виконує свої зобов'язання за договором, заборгованість за договором від 01.08.2010 складає 23600 грн. 00 коп. За договором від 01.07.2011 оплата здійснена несвоєчасно, тому за прострочку платежу нарахована пеня в сумі 26672 грн. 00 коп., 19200 грн. 00 коп. неустойки та 500 грн. 00 коп. штрафу за несвоєчасне повернення майна після закінчення строку.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що із позовною заявою відповідач частково не згоден та вважає, що позов має бути задоволений тільки в частині стягнення заборгованості за договором оренди б/н від 01.08.2010 року в розмірі 23600,00 грн. 00 коп., в іншій частині позову має бути відмовлено виходячи з наступного.

Між позивачем та відповідачем дійсно був укладений договір оренди № 07/11 від 01.07.2011. Даний договір був укладений строком на шість місяців, відповідно до п. 5.1 договору. Тобто договір припинив свою дію 31.01.2012 року.

Згідно зі ст. 223 Господарського кодексу України, при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом. Строки застосування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання встановлюються цим Кодексом.

Відповідно до Цивільного кодексу України, для стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна скорочена позовна давність в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України).

З моменту закінчення строку дії договору у позивача вже минув строк вимоги про стягнення штрафних санкцій за договором. Згідно штампу на поштовому відправленні, яке надійшло на адресу відповідача стоїть дата «12.07.2012 рік», тобто позовна заява надійшла з пропуском строку давності на стягнення штрафних санкцій.

Більш того у розрахунку пені позивач зазначив невірні дані.

Позивач розраховує та стягує пеню за жовтень 2011 року, хоча 21 жовтня 2011 року відповідач оплатив орендний платіж в строки встановлені договором. У листопаді відповідач також розрахувався в повному обсязі та в строки передбачені договором, тобто 04.11.2011. Також позивач стягує пеню за грудень 2012 року, хоча 6 грудня відповідач оплатив орендний платіж, те саме стосується березня 2012 року, коли відповідач вніс платіж. Тобто розрахунок пені позивача є невірним.

Договір оренди від 01.07.2011 був укладений строком на шість місяців.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Позивач жодного разу після закінчення строку дії договору не направляв відповідачу листів з проханням повернути майно, що свідчить про бажання позивача продовжувати договір.

Таким чином, відповідач вважає, договір оренди № 07/11 від 01.07.2011 є таким, що діє до цього часу, а тому у позивача немає правових підстав стягувати штрафні санкції за несвоєчасне неповернення майна.

Враховуючи обставини справи, надані матеріали, суд дійшов до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідач має перед позивачем заборгованість по оплаті орендованого за договором від 01.08.2010 майна в сумі 23600 грн. 00 коп., що не заперечується відповідачем.

Пунктом 5.1. договору оренди від 01.07.2011 передбачено, що майно передається в оренду строком на 6 місяців з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі майна.

В пункті 4.4 сторони передбачили, що за прострочку повернення майна після закінчення строку оренди, орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю неустойку в розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочки. У випадку не повернення майна в строк більше 15 календарних днів або не підписання акту повернення майна у встановлений даним договором строк, орендар додатково сплачує штраф у розмірі 500 грн. 00 коп.

На підставі вищевикладеного позивач нарахував та заявив до стягнення 500 грн. штрафу та 19200 грн. неустойки за неповернення в строк майна.

В той же час ця відповідальність встановлена за неповернення майна після закінчення строку оренди.

Згідно ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

В даному випадку відповідач продовжує користуватись майном, позивач не заявляв проти цього заперечень, не заявляв вимог про повернення майна, тому слід визнати, що дія договору оренди продовжувалась кожні 6 місяців і в даний час він також є чинним. У зв'язку з цим відповідач зобов'язаний сплачувати орендну плату за майно, підстава для нарахування штрафу та неустойки відсутні.

Згідно умов пункту 4.3 договору позивач нарахував пеню по 1% за кожний день прострочення та 10% при простроченні більше ніж на 30 днів, але згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін та її розмір обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 07.11.2011 № 5002-2/5109-2010, і є обов'язковою при вирішенні спорів.

Згідно положень ст. 111 28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Згідно уточненого розрахунку розмір пені складає 171 грн. 87 коп.

Таким чином позов підлягає задоволенню в частині вимог про стягнення 23600 грн. боргу, 171 грн. 87 коп. пені, в решті позову слід відмовити.

Відповідачем у судовому засіданні 31.07.2012 заявлялось про надання розстрочки для сплати заборгованості за договором оренди б/н від 01.08.2010 на 8 місяців по 2950 грн. 00 коп. починаючи з 15.08.2012 по 15.03.2013, яке судом відхиляється як необґрунтоване. Скрутне матеріальне становище не є винятковим випадком, що ускладнює виконання рішення та не є підставою для надання розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у розмірі, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: судовий збір у розмірі 546 грн. 74 коп. та витрати позивача з оплати послуг адвоката у розмірі 1019 грн. 00 коп.

У судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства Фірми «Варіант»(Луганська область, м. Перевальськ, вул. Індустріальна, 13, ідентифікаційний код 30007466) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) борг у сумі 23600 грн. 00 коп., пеню у сумі 171 грн. 87 коп., витрати з оплати послуг адвоката у розмірі 1019 грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 546 грн. 74 коп., наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволені решти позовних вимог відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Рішення підписано - 17.09.2012.

Суддя В.Д.Воронько