Рішення

від 05.09.2012 по справі 5017/2012/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2012 р.Справа № 5017/2012/2012

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Л.Е. Кришиневській

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Європа Агро" про стягнення 122 869,68 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Європа Агро" про стягнення 122 869,68 грн., у т.ч. 110 720,00 грн. основного боргу за договором № 22-6 від 22.06.2011 р., пені в сумі 8651,33 грн.; 3% річних в сумі 3 057,69 грн. та інфляційних втрат в сумі 440,66 грн. Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

22.06.2011 року між ТОВ „Європа Агро" (замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (виконавець) було укладено договір виконання сільськогосподарських робіт № 22-6, предметом якого є виконання ФОП ОСОБА_2 сільськогосподарських робіт по збиранню врожаю зернових сільськогосподарських культур на земельних угіддях замовника, з використанням власної техніки.

Як вказує позивач, згідно договору №22-6 від 22.06.2011 р. він був зобов'язаний виконати на своїй техніці механізовані роботи відповідно до умов договору, організувати роботу техніки згідно норм збирання врожаю, забезпечити якісне виконання робіт в повному об'ємі, здати замовнику виконані роботи, оформивши акт виконаних робіт, підписаний сторонами.

В свою чергу ТОВ „Європа Агро" зобов'язалось забезпечити ФОП ОСОБА_2 обсягом робіт, забезпечити безперебійне вивезення врожаю, створити безпечні умови праці в період виконання робіт, контролювати якість виконаних робіт, оформити пкт виконаних робіт, а також, відповідно до п. 4.1.13 договору, своєчасно провести розрахунок за виконані підрядником роботи.

Так, позивач зазначає, що на виконання умов договору №22-6 від 22.06.2011 року він належним чином організував роботу та зібрав врожай, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт № ОУ-0001017 від 18.07.2011 р. Проте, в порушення умов вказаного договору ТОВ „Європа Агро" не розрахувалося з позивачу у встановлені договором терміни. Зокрема, відповідно до акту здачі-прийняття робіт № ОУ-0001017 від 18.07.2011 р. позивач надав, а ТОВ „Європа Агро" прийняв послуги по збору врожаю зернових культур в кількості 346 га, загальною вартістю робіт (послуг) 110 720,00 гривень (320,00 гривень за 1 га).

При цьому позивач вказує, що відповідно до п. 5.3 договору оплата за виконані роботи здійснюється відповідно до актів виконаних робіт впродовж 10 робочих днів з моменту підписання кожного акта.

Таким чином, в результаті порушення передбачених договором зобов'язань щодо оплати виконаних робіт відповідач має перед позивачем заборгованість в розмірі 110 720,00 грн.

До того ж позивач посилається на п. 6.1. договору, згідно якого за порушення строків розрахунків відповідач як замовник сплачує позивачу як виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Оскільки відповідач не розрахувався з ФОП ОСОБА_2 у встановлені договором строк, позивач у відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України здійснив нарахування пені за 6 місяців з 02.08.2011 р. по 01.02.2012 р. (184 дн.), що складає 8651,33 грн.

Крім того, позивач згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України здійснив нарахування трьох відсотків річних на основну заборгованість, що складають 3057,69 грн., та інфляційних втрат, що становлять 440,66 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.07.2012 р. порушено провадження по справі № 5017/2012/2012 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений судом належним чином за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців згідно спеціального витягу (а.с. 15), про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвал суду.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 зареєстрований виконавчим комітетом Одеської міської ради 04.06.2009 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи -підприємця серії В02 № 952113.

22.06.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Європа Агро" (замовник) фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (виконавець, підрядник) було укладено договір № 22-6 на виконання сільськогосподарських робіт (а.с. 8-10), згідно п. 1.1 якого позивач зобов'язується за попереднім замовленням відповідача виконати сільськогосподарські роботи (збирання врожаю зернових сільськогосподарських культур) на земельних угіддях відповідача, що виконуються технікою позивача -комбайнами у відповідності з умовами даного договору. При цьому сторони домовились, що позивач здійснює збирання зернових культур на земельних угіддях відповідача загальною площею 1200 га (п. 2.1 договору). В свою чергу відповідач згідно п. 1.2 договору зобов'язується надати роботу, прийняти та оплатити виконану роботу в строки і розмірі, обумовлені умовами даного договору. Строк виконання роботи встановлено з 22.06.2011 р. до 15.08.2011 р. (п. 2.2 договору).

Пунктом 3.1 договору визначено, що вартість виконання робіт позивачем по даному договору складає 320,00 грн. за 1 га виконаних робіт по збиранню врожаю. Відповідач здійснює оплату за виконану роботу у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача як виконавця згідно актів виконаних робіт. Інший спосіб оплати, не обумовлений даним договором, оформлюється письмовою додатковою угодою сторін за їх обоюдною згодою (п. 3.2 договору).

Згідно п. 5.1 договору здача-приймання наданих позивачем послуг оформлюється актами виконаних робіт на кожні 300 га зібраної площі із зазначенням об'єму, якості та строку їх виконання, а також розмір плати за виконані роботи. Оплата за виконані роботи здійснюється згідно актів виконаних робіт впродовж 10 робочих днів з моменту підписання кожного акту виконаних робіт (п. 5.3 договору).

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Так, укладений між сторонами по справі договір на виконання сільськогосподарських робіт є підставою для виникнення у сторін договору господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України). В свою чергу згідно ст. 629 ЦК України вказаний договір є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як з'ясовано судом та не спростовано відповідачем, на виконання умов вказаного договору позивачем був проведений збір врожаю зернових культур на площі 346 га. Так, 18.07.2011 р. між позивачем та відповідачем був підписаний акт № ОУ-0001017 здачі-прийняття робіт (надання послуг), відповідно до якого позивач провів збирання врожаю зернових культур на загальній площі 346 га загальною вартістю робіт (послуг) 110720,00 грн., виходячи з розрахунку 320,00 грн. за 1 га, а ТОВ „Європа Агро" прийняло надані позивачем послуги без претензій.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем виконаних позивачем робіт (наданих послуг) є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказані роботи (послуги) відповідно до оформленого акту прийому-передачі виконаних робіт протягом 10 робочих днів з моменту підписання акта, як це передбачено п. 5.3 договору.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з огляду на складення сторонами акту виконаних робіт 18.07.2011 року, останній день по виконанню зобов'язання по сплаті грошових коштів відповідачем становив 01.08.2011 року. Проте, як стверджує позивач та не спростовано відповідачем, останній за надані послуги не розрахувався, у зв'язку з чим заборгованість відповідача за договором № 22-6 від 22.06.2011 р. складає 110720,00 грн.

При цьому слід зазначити, що вказану суму заборгованості відповідач не оспорив, докази її погашення в матеріалах справи відсутні. Так, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Між тим відмовою сплатити позивачу вказану суму заборгованості за вище вказаним договором № 22-6 відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 110720,00 грн.

Так, невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено п. 6. договору № 22-6 від 22.06.2011 р., за порушення строків розрахунків відповідач як замовник сплачує позивачу як виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 Господарського кодексу України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Як вже зазначалось свій обов'язок сплатити за виконані роботи протягом 10 робочих днів після підписання акту здачі-приймання робіт відповідач не виконав, чим порушив умови договору. Отже, має місце прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати виконаних робіт, починаючи з 02.08.201 р.

Враховуючи те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов'язання за договором № 22-6 від 22.06.201 р. щодо здійснення оплати виконаних позивачем робіт по збиранню врожаю зернових культур, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню за 6 місяців за період з 02.08.2011 р. по 01.02.2012 р. (184 дн.), що складає за розрахунком позивача 8651,33 грн. (110720,00 грн./100% х 2 х 7,75%/365 дн. х 184 дн.), виходячи з облікової ставки НБУ, яка діяла у розрахунковий період.

Крім того, частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Разом з тим слід зазначити, що інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому вони є складовою частиною основного боргу. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Приймаючи до уваги вищезазначене, суд вважає правомірним нарахування позивачем інфляційних витрат за період з 02.08.2011 р. по 02.07.2012 р., що складають 440,66 грн. (110720,00 грн./100%*100,39% (сукупний індекс інфляції) - 110720,00 грн.).

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення 3% річних суд зазначає наступне.

Проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. Проте, враховуючи те, що ні законом, ні договором на виконання сільськогосподарських робіт не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів, поряд з інфляційними втратами, є також способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищенаведене та несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем робіт по збиранню врожаю зернових культур за договором № 22-6, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано відповідачу 3% річних на існуючу суму заборгованості у періоді з 02.08.2011 р. по 02.07.2012 р., що складають 3057,69 грн. (110720,00 грн. /100% х 3% / 365 дн. х 336 дн.), розрахунок яких наведено у позові.

Відтак, загальна сума заборгованості відповідача за договором № 22-6 від 22.06.2011 р., що підлягає стягненню на користь позивача, становить 122 869,68 грн. (110720,00 грн. основного боргу + 8651,33 грн. пені + 440,66 грн. інфляційних втрат + 3057,69 грн. 3% річних).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 цілком обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Європа Агро" про стягнення 122 869,68 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Європа Агро" (67541, Одеська область, Комінтернівський район, с. Першотравневе, вул. Мира, 1; код ЄДРПОУ 35990822; р/р 26004003646001 в ПАТ „КБ „Акордбанк" м. Одеса, МФО 380634) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідент. код НОМЕР_1; р/р НОМЕР_2 в ВАТ „МТБ" м. Іллічівськ, МФО 328168) заборгованість за договором № 22-6 від 22.06.2011 р. на виконання сільськогосподарських робіт в сумі 110720/сто десять тисяч сімсот двадцять/грн. 00 коп., пеню в сумі 8651/вісім тисяч шістсот п'ятдесят одна/грн. 33 коп., інфляційні втрати в сумі 440/чотириста сорок/грн. 66 коп., 3% річних в сумі 3057/три тисячі п'ятдесят сім/грн. 69 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 2457/дві тисячі чотириста п'ятдесят сім/грн. 40 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 10.09.2012 р.

Суддя Петров В.С.