Рішення

від 18.10.2006 по справі 11288-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

АВТОНОМНОЇ

РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна

Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к.

РІШЕННЯ

Іменем

України

18.10.2006

Справа №2-3/11288-2006

Первісний позов:

за позовом суб'єкта підприємницької

діяльності фізичної особи    ОСОБА_1

АДРЕСА_1

до відповідача  Далековської сільської Ради, Чорноморський

район ( Чорноморський район , с. Далеке, вул.. Радянська,40)

про стягнення 22736,00 грн.

зустрічний позов

За позовом Далековської сільської

Ради, Чорноморський район ( Чорноморський район , с. Далеке, вул..

Радянська,40)

До 

відповідача  суб'єкта

підприємницької діяльності фізичної особи 

ОСОБА_1    АДРЕСА_1

про визнання недійсним договорів

Суддя  Соколова І.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від 

позивача за первісним позовом ( відповідача за зустрічним позовом)

-  представник ОСОБА_1- п/ п, представник

ОСОБА_3  за дор. від 20.07.06р

Від відповідача за первісним

позовом (позивача за зустрічним позовом) - сільський голова ОСОБА_2

Сутність спору:  Позивач 

- СПД ФО  ОСОБА_1  звернувся з позовом про стягнення з

відповідача - Далековської сільської Ради, Чорноморський район 22736,00 грн.

заборгованості по розрахункам по договорам перевезення учнів від 01.10.04р ,

від 01.01.05р,  від 31.08.05р.

Позивач по первісному позову

підтримав свої  позовні вимоги  у повному обсязі.

Відповідач - Далековська  сільрада позовні вимоги не визнав та

спрямував до Господарського суду АРК зустрічну позовну заяву від 12.07.06 р.

про визнання недійсними договори про перевізку учнів, які  були укладені з СПД ФО   ОСОБА_1     

01.10.04р , від 01.01.05р,  від

31.08.05р.

Ухвалою ГС АРК від 12.09.2006 р.

зустрічний позов Далековської  сільради,

на підставі ст. 60 ГПК України,  був

прийнятий до розгляду з первісним позовом.

Позивач по зустрічному позову також

підтримав свої вимоги.

Відповідач по зустрічному

позову  позовні вимоги не визнав за

підставами, викладеними у відзиві на позов.

У судовому засіданні 05.10.2006 р.

оголошувалась перерва до 18.10.2006 р. 

Судове засідання 18.10.2006 р.

продовжено за участю представників сторін.

Розглянувши матеріали  справи, додатково представлені

документи,  заслухавши  пояснення 

представників  сторін,  суд 

встановив:

Свої позовні вимоги позивач по

первісному позову - СПД ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що у 2004 - 2005 рр. між ним

та відповідачем були укладені договори, згідно з якими він надавав відповідачу

-  Далековської сільської Ради послуги по

перевозки учнів Далековської СЗШ.

Згідно з п.3.1. договорів від

01.10.04 р., 01.01.05 р., 31.08.05 р. відповідач зобов'язувався проводити з СПД

ОСОБА_1 розрахунок за фактичну виконану роботу 

у встановлені договором строки, а також виходячи із розцінок,

встановлених договорами.

Позивач по первісному позову

вважає, що виконав свої зобов'язання по вказаним договорам у повному обсязі, що

підтверджується реєстрами за виконані роботи за 2004-2005 рр., які були

підписані Далековським сільголовою та СПД 

ОСОБА_1 ( а.с. 53-76).

Але, як вказує позивач у позовній

заяві, відповідач не в повному обсязі розрахувався з ним за отримані

послуги  по перевезенню  учнів, а тому на день пред'явлення позову

заборгованість Далековської  сільради, на

думку СПД ОСОБА_1, складає 22736 грн.

Як було вказано вище, відповідач по

первісному позову вимоги відповідача не визнав, посилаючись на те, що договори

про надання послуг перевезення  учнів

2004 - 2005 рр., на які посилається СПД ОСОБА_1, були укладені з порушенням

вимог діючого законодавства, а саме: ст.. 50 Цивільного кодексу України, ст.. 9

Закону України „Про автомобільний транспорт”, тому як позивач не має та ніколи

не мав ліцензії на здійснення цього  вида

діяльності .

Крим того, Далековська сільська

Рада заявила зустрічний позов про визнання недійсними вказаних вище договорів

від 01.10.04 р., від 01.01.05 р., від 31.08.05 р.

Як було встановлено у процесі

розгляду справи, і цій факт не заперечує СПД ФО ОСОБА_1, у нього дійсно була

відсутня ліцензія на провадження такого виду господарської діяльності, як  перевезення пасажирів  автомобільним транспортом.

Але, відповідач по зустрічному

позову, звертав увагу суду на те, що згідно зі ст.. 216 Цивільного кодексу

України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути

другій  стороні у натурі все, що вона

одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення,

зокрема тоді, коли  одержане полягає у

користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість

того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодовування.

А тому, на думку відповідача - СПД

ОСОБА_1, Далеківська сільрада повинна відшкодувати йому вартість отриманих

послуг по перевезенню учнів за цінами, що існують на день відшкодування.

Таким чином, судом встановлено, що

СПД ФО ОСОБА_1 протягом 2004 -2005 рр. надавав послуги, які були пов'язані з

перевезенням пасажирів автобусами ЛАЗ 695 НОМЕР_1 та КАВЗ 3270  НОМЕР_2, на що є посилання в реєстрах,

доданих позивачем до матеріалів справи.

Законом України „ Про автомобільний

транспорт” ( у редакції від 23.02.06 р.), який визначає засади організації та

діяльності автомобільного транспорту, передбачено, що на господарську

діяльність з наданням послуг з перевезення пасажирів і вантажів, у тому числі

надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів автобусами, видається ліцензія

(ст. 9 Закону).

Але, СПД ФО ОСОБА_1 не мав ліцензії

на господарську діяльність з наданням послуг з перевезень пасажирів  автобусами, як при укладанні вказаних вище

договорів, так і у  наступний час.

Вищій Арбітражний суд України у

своїх Роз'ясненнях „Про деякі питання практики вирішення спорів,

пов'язаних  визнанням угод недійсними”

НОМЕР_3, (зі змінами та доповненнями 

Президії Вищого Господарського суду України від 26.04.02 р., від

18.11.03 р., від 10.12.04 р.) за станом на 04.10.2006 р. вказував на те, що у

разі відсутності у суб'єкта господарювання ліцензії на провадження певного виду

господарської діяльності договір, безпосередньо пов'язаний з такою діяльністю,

повинен бути визнаний недійсним на підставі ст.. 49 Цивільного кодексу України

( що діяв до 01.01.2004 р.), тобто недійсність угоди, вчиненої з ціллю противної

інтересам держави і суспільства.

Згідно зі ст.. 207 Господарського

кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону,

або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства,

або укладена учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них

господарської компетенції ( спеціальної правосуб'єктності) може бути на вимогу

однієї із сторін або відповідно органу державної влади визнано судом не дійсним

повністю або в частині.

Але, при визнанні договору, який

завідомо суперечить інтересам держави і суспільства  недійсним, діючим господарським

законодавством не передбачено подвійна реституція, коли кожна із сторін

зобов'язана повернути другій стороні все отримане по зобов'язанню, а при

неможливості  повернення отриманого в

натурі - відшкодувати його вартість грошима 

(ст.. 208 Господарського кодексу України).

З урахуванням вказаного, суд

вважає, що договори перевезень від 01.10.04 р., від 01.11.05 р., від 31.08.05

р., укладені між СПД ОСОБА_1 та Далековською сільрадою, підлягають визнанню

недійсними, як таки, що заведемо суперечать інтересам держави і суспільства.

При цьому суд приймає до уваги, що

сторони по дійсній справі, укладаючи вказані вище договори, завідомо знали про

те, що СПД ФО ОСОБА_1 не має відповідної ліцензії, а тому не має законних

підстав на надання послуг  перевезень

пасажирів автобусами.

Таким чином,  позовні вимоги СПД ФО ОСОБА_1 по первісному

позову задоволенню не підлягають на підставі вищевказаних обставин, а

зустрічний позов Далековської сільради слід задовольнити.

У чинність ст. 49 ГПК України,

стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито,

а також інші судові витрати  за рахунок

другої сторони.

За згодою представників сторін у

судовому засіданні 18.10.2006 р. були оголошені тільки вступна та резолютивна

частини рішення по первісному та зустрічному позовам.

З обліком  викладеного, керуючись, ст. ст.. 207, 208

Господарського кодексу України,  ст. ст.

49, 60, 77, 82-84 Господарського процесуального кодексу  України, суд -

ВИРIШИВ:

По первісному позову:

1.          У задоволенні первісного позову СПД

ФО ОСОБА_1 до Далековської сільської Ради про стягнення 22736 грн. відмовити.

               По зустрічному позову:

2.          Визнати недійсними договори про

надання послуг перевозки від 01.10.04р , від 01.01.05р,  від 31.08.05р., які укладені між Далековською

сільською Радою, Чорноморський район та СПД ФО ОСОБА_1.

3.          Стягнути з суб'єкта підприємницької

діяльності фізичної особи    ОСОБА_1 (

АДРЕСА_1, відомості про банківські реквізити у матеріалах справи відсутні) на

користь Далековської  сільської Ради  (96412, Чорноморський район, с. Далеке, вул.

Советська, 40, р/р 35413008001270 в УДК в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО

04368493) 85 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу.

Наказ буде виданий стягувачеві або

висланий йому  після набрання рішення

законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                       

Соколова І.А.