Ухвала

від 04.09.2012 по справі 2а-12691/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12691/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"04" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: суддів: секретаря: за участю:Федорової Г.Г., Вівдиченко Т.Р., Ключковича В.Ю., Павленко Т.А., представника апелянта -Борисова О.В., представників відповідача -Перепелюка О.В., Воєводіна Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Зовнішінформаудит С»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зовнішінформаудит С»до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Зовнішінформаудит С»(далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби від 08.04.2011 року № 00000202360 та № 00000212360.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2012 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Зовнішінформаудит С»відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 14.02.2011 року по 15.03.2011 року, службовими особами відповідача було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Грант Торнтон Україна»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, в ході проведення якої було встановлено порушення позивачем:

- п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.3 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Наказу ДПА України від 29.03.2003 року № 143 «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання», що відобразилося у занижені податку на прибуток на загальну суму 85 055,00 грн., в тому числі по періодах: 1 квартал 2008 року -8 185,00 грн.; І півріччя 2008 року -18 590,00 грн. (II квартал 2008 року -10 405,00 грн.); 3 квартали 2008 року -45 959,00 грн. (III квартал 2008 року -27 369,00 грн.); 2008 рік -53 434,00 грн. (IV квартал 2008 року -7 475,00 грн.); І квартал 2009 року -4 400,00 грн.; І півріччя 2009 року -8 397,00 грн. (II квартал 2009 року -3 997,00 грн.); 3 квартали 2009 року -16 498,00 грн. (III квартал 2009 року -8 101,00 грн.); 2009 рік -19 656,00 грн. (IV квартал 2009 року -3 158,00 грн.); І квартал 2010 року -4 058,00 грн.; І півріччя 2010 року -5 389,00 грн. (II квартал 2008 року -1 331,00 грн.); 3 квартали 2010 року -7 782,00 грн. (III квартал 2009 року -2 393,00 грн.); 2010 рік -11 965,00 грн. (IV квартал 2010 року -4 183,00 грн.);

- пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, пп. «а»п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», що відобразилося у заниженні податку на додану вартість на загальну суму 2 237 593,00 грн., в тому числі по періодам: січень 2008 року на суму 63 529,00 грн.; лютий 2008 року -15 150,00 грн.; березень 2008 року -102 527,00 грн.; квітень 2008 року -118 955,0 грн.; травень 2008 року -15 150,00 грн.; червень 2008 року -27 892,00 грн.; липень 2008 року -339 036,00 грн.; серпень 2008 року -69 768,00 грн.; вересень 2008 року -61 694,00 грн.; жовтень 2008 року - 77 022,00 грн.; листопад 2008 року -90 247,00 грн.; грудень 2008 року -32 896,00 грн.; січень 2009 року - 31 416,00 грн.; лютий 2009 року -121 642,00 грн.; березень 2009 року -44 293,00 грн.; квітень 2009 року -22 244,00 грн.; травень 2009 року -107 830,00 грн.; червень 2009 року -32 457,00 грн.; липень 2009 року -29 745,00 грн.; серпень 2009 року -26 848,00 грн.; вересень 2009 року -258 147,00 грн.; жовтень 2009 року -2 802,00 грн.; листопад 2009 року -123 793,00 грн.; грудень 2009 року -48 552,00 грн.; січень 2010 року - 793,00 грн.; лютий 2010 року -23 046,00 грн.; березень 2010 року -95 386,00 грн.; травень 2010 року -4 035,00 грн.; червень 2010 року -63 777,00 грн.; липень 2010 року -8 689,00 грн.; серпень 2010 року -8 680,00 грн.; вересень 2010 року -22 171,00 грн.; листопад 2010 року -89 231,00 грн.; грудень 2010 року -58 150,00 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт № 78/23-611/30575404 від 21.03.2011 року (т. 1 а.с. 6-52), на підставі якого, ДПІ у Подільському районі м. Києва були прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.04.2011 року:

- № 00000212360, яким ТОВ «Грант Торнтон Україна»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 106 019,00 грн., у тому числі 85 055,00 грн. -за основним платежем та 21 264,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 00000202360, яким ТОВ «Грант Торнтон Україна»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 796 991,00 грн., у тому числі 2 237 593,00 грн. -за основним платежем та 559 398,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т. 1 а.с. 63-64).

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленням-рішеннями, позивач розпочав процедуру їх адміністративного оскарження.

За результатами розгляду скарги, ДПА у м. Києві було прийнято рішення від 21.06.2011 року № 6583/10/25-114, відповідно до якого скаргу позивача було залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 08.04.2011 року № 00000212360 та № 00000202360 - без змін (т. 1 а.с. 69-76).

За результатами розгляду скарги позивача, ДПА України було прийнято рішення від 25.08.2011 року № 15248/6/25-0115, відповідно до якого скаргу позивача було залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 08.04.2011 року № 00000212360 та № 00000202360 та рішення ДПА у м. Києві від 21.06.2011 року № 6583/10/25-114 -без змін (т. 1 а.с. 81-87).

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем, при наданні нерезидентам аудиторських послуг на митній території України, до складу податкових зобов'язань не було віднесено податок на додану вартість з вартості наданих послуг на митній території України.

Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору №12-06/AU від 23.06.2010 року, укладеного з Black Sea Enhanced Return Fund Limited, договору №31-09/AU від 02.09.2010 року укладеного з CONISTON FINANCE LIMITED, договору №151 від 28.05.2009 року укладеного зInternational, договору №81 від 04.03.2009 року укладеного зCompany, договору №AUB 62-12 від 17.12.2007 року укладеного з Creditwest Factoring Hizmetleri Amonit Sirketi, до договору №17-04 від 17.07.2008 року та договору №26-10 від 06.10.2008 року укладених зManagement Limited company, до договору №262 від 10.06.2009 року укладеного з Fahn Kanne Control Management Ltd, договору №180 від 10.06.2009 року укладеного зРТЕ LTD, договору №DG\10\2010 від 21.10.2010 року укладеного з Thornton FRACKOWIAK (Poland), договору № AU-10-02 від 02.02.2009 року та договору № AU-47-10 від 15.10.2009 року укладених з Grant Thornton ADVIDATA KG (Германія), договору № 60-11 від 02.11.2009 року укладеного з Grant Thornton Cyprus, договору № AU 09-01 від 22.01.2008 року, договору б/н від 24.12.2008 року, договору б/н від 01.04.2009 року, договору б/н від 01.09.2009 року, договору б/н від 29.09.2010 року укладених зLLP (США), договору №56 від 11.02.2009 року укладеного зSweden AB, договору б/н від 25.09.2008 року укладеного зUK LLP (London), договору №54-09 від 01.09.2008 року (м. Київ), договору № AU 23-06 від 01.07.2009 року укладеного з ICS VA»SRL, договору №DD-61-12 від 17.12.2007 року, договору № ТХ 19-01 щодо надання послуг з фінансового аналізу від 24.01.2008 року, договору № ТХ 1-06 від 02.06.2008 року укладених зg Limited (Кіпр), договору б/н від 09.04.2010 року укладеного зB.V., договору № CF/DD 60-12 від 04.12.2007 року укладеного зGENERAL INMOBILIARIA DE ESPANA, S.A., договору №AU-32-08 від 14.08.2007 року укладеного з LLP, договору №32-02/ТХ від 19.08.2009 року укладеного з MEDIAL AG, договору №AU 34-08 від 20.08.2007 року, договору №AU 67-12 від 28.12.2007 року укладених з & Partners, договору №347 від 27.11.2009 року, договору №211 від 21.09.2010 року укладених з , договору №AU 02-01 від 03.01.2008 року, договору №AU 03-01 від 03.01.2008 року, договору № AU 04-01 від 03.01.2008 року, договору № AU 75-10 від 30.10.2008 року, договору №AU 76-10 від 30.10.2008 року, договору №AU 30-08/AU від 20.08.2009 року, договору №AU 31-08 від 20.08.2009 року укладених зCorpor., договору №CF 53-11 від 05.12.2007 року, договору №ТХ 23-03 від 31.03.2008 року укладених з SVITLAND LIMITED, договору №DD 12-02 від 12.02.2008 року укладеного з Company Epcos Holding Limited, до договору №21-01 від 20.01.2008 року, договору №24-03 від 27.03.2008 року та договору №25-07 від 07.07.2008 року укладених зG.L.U. Limited, договору № AU 08-01 від 15.01.2008 року укладеного з The CWT Limited, до договору № AU 35-06 від 09.07.2008 року, договору № AU 43-08 від 11.08.2008 року укладених з Transeuro Energy Corp, договору №16022009 від 16.02.2009 року укладеного зInvestments Limited, договору № AU 64-10 від 28.10.2008 року укладеного з &PARTNERS LLP, договору М-С17463 від 15.05.2008 року, договору № С17711 REV від 23.09.2008 року, договору №С 17681 від 07.07.2008 року, договору №С 16805 від 01.12.2007 року, договору №С 17962 від 15.09.2008 року, договору № С18277 від 12.12.2008 року, договору № С18284 від 12.12.2008 року, договору № С18763 від 01.06.2009 року укладених з Європейський банк реконструкції і розвитку, договору №AU 41-09 від 24.09.2007 рокуукладеного з Моментум Ентерпрайсиз (Юроп) Лтд, договору №43-10/CF від 13.10.2010 року укладеного з ОАО «Силовые машины - ЗТЛ, ЛМЗ, Электросила, Энергомашэкспорт» ТОВ «Грант Торнтон Україна»надавало послуги з проведення фінансового та податкового огляду компаній; аудиторських перевірок; аналізу фінансового стану підприємств; проведення аудиту консолідованої фінансової звітності; проведення аудиту фінансової звітності підприємств, підготовленого відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності, у відповідності з МСА. Виконавцями послуг є співробітники ТОВ «Грант Торнтон Україна».

З акту перевірки вбачається, що на виконання умов вищезазначених договорів свідчать акти здачі-приймання послуг та податкові накладні.

При цьому, перевіркою було встановлено, що в податкових деклараціях з податку на додану вартість суми, отримані від нерезидентів за консультаційні послуги, відображались у рядку 9 «Крім того поставка послуг за межами митної території України або послуг, місце поставки яких визначено відповідно до п. 6.5. ст. 6 Закону за межами митної території України (колонка А)».

Тобто, позивачем до складу податкових зобов'язань не віднесено податок на додану вартість з вартості наданих послуг вищевказаним нерезидентам за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року у загальній сумі 11 187 966,00грн.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

На момент виникнення спірних правовідносин діяв Закон України «Про податок на додану вартість»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі -Закон № 334/94-ВР), який визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі -Закон № 168/97-ВР), об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. «г» п. 10.1 ст. 10 Закону № 168/97-ВР, при наданні послуг нерезидентом, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) ПДВ до бюджету, є постійне представництво такого нерезидента, а при відсутності такого - особа, яка отримує такі послуги, якщо місце надання таких послуг знаходиться на митній території України.

Пунктом 4.3 ст. 4 Закону № 168/97-ВР визначено, що базою оподаткування для послуг, які поставляються нерезидентами з місцем їх надання на митній території України, є договірна (контрактна) вартість таких робіт (послуг) з урахуванням акцизного збору, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком ПДВ, що включаються у ціну поставки робіт (послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.

Таким чином, умовою для визначення об'єкта оподаткування та бази оподаткування податком на додану вартість щодо операцій з надання послуг нерезидентам чи отриманні їх від нерезидента та визнання платника ПДВ - резидента особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) ПДВ до бюджету є визначення та встановлення місця фактичного надання таких послуг нерезидентам на митній території України.

Визначення місця поставки здійснюється за правилами, встановленими п. 6.5 ст. 6 Закону № 168/97-ВР.

На думку податкового органу, визначати місце надання послуг, обумовлених вищезазначеними договорами, слід за правилами, встановленими пп. «а»п. 6.5 ст. 6 Закону № 168/97-ВР, який передбачає, що місцем поставки послуг вважається за винятками, визначеними у підпунктах «в», «д»- «е»цього підпункту, - місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку, а у разі якщо така послуга надається нерезидентом - місце розташування його представництва, а за відсутності такого - місце розташування резидента, який виконує агентські (представницькі) дії від імені такого нерезидента, а за відсутності такого - місце фактичного розташування покупця (отримувача), який у цьому випадку виступає податковим агентом такого нерезидента.

Апелянт вважає, що місцем надання вищевказаних послуг є місце реєстрації покупця таких послуг.

Відповідно до пп. «д» п. 6.5 ст. 6 Закону № 168/97-ВР, місцем поставки послуг є місце реєстрації покупця або його постійного представництва, а за відсутності такого місця реєстрації - місце постійної адреси або постійного проживання, в разі якщо покупці, яким надаються нижченаведені послуги, проживають за межами митної території України, надають послуги з: передання чи надання авторських прав, патентів, ліцензій, а також суміжних прав, у тому числі торгових марок; надання рекламних послуг та інших послуг з просування товарів (послуг) на ринку (промовтерства); надання послуг консультантами, інженерами, адвокатами, бухгалтерами, аудиторами, актуаріями та інших аналогічних послуг, а також з обробки даних та надання інформації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем; надання обов'язку утримуватися від проведення окремих видів діяльності частково або повністю; надання послуг фізичними особами, які перебувають у відносинах трудового найму з постачальником, на користь іншої особи; надання агентських послуг від імені та за рахунок іншої особи, якщо забезпечується надання покупцю послуг, перерахованих у цьому підпункті; надання в оренду рухомого майна (у тому числі банківських сейфів).

Аналізуючи умови договорів про надання послуг з аудиту фінансової звітності згідно Міжнародних стандартів аудиту, про надання послуг з компіляції фінансової звітності згідно Міжнародних стандартів фінансової звітності, колегія суддів встановила, що місце надання послуг з аудиту фінансової звітності згідно Міжнародних стандартів аудиту та з компіляції фінансової звітності згідно Міжнародних стандартів фінансової звітності не визначене.

Аналізуючи умови договорів про надання послуг з фінансового та податкового огляду, колегія суддів встановила, що місцем надання послуг в галузі проведення фінансового та податкового огляду є місце розташування клієнта.

В матеріалах справи містяться копії актів здачі-приймання послуг, обумовлених договорами. Такі акти засвідчують надання ТОВ «Грант Торнтон Україна»послуг з проведення фінансового та податкового огляду компаній; аудиторських перевірок; аналізу фінансового стану підприємств; проведення аудиту консолідованої фінансової звітності; проведення аудиту фінансової звітності підприємств, підготовленого відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності, у відповідності з МСА.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що з даних актів здачі-приймання послуг не вбачається місце їх складання.

Крім цього, матеріали справи не містять, а апелянтом не було надано доказів відрядження працівник ТОВ «Грант Торнтон Україна»до місцезнаходження (місця реєстрації) клієнтів для надання послуг, обумовленими договорами.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Проте, апелянтом не було надано доказів того, що послуги надавались за межами митної території України.

Відповідно до абз. 2 п.п. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, у разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України «Про податок на додану вартість».

Згідно п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків, зокрема суми нарахованого податкового зобов'язання.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ТОВ «Зовнішінформаудит С»було порушено вимоги п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.3 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Наказу ДПА України від 29.03.2003 року № 143 «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання», пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, пп. «а»п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому заявлені позивачем вимоги є необґрунтованими, не підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що не підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зовнішінформаудит С»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2012 року -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Ключкович В.Ю.

Повний текст ухвали складено та підписано -10.09.12р .