Постанова

від 12.09.2012 по справі 2а-2969/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2012 року 2а-2969/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Корецькому І.О., за участю:

представників позивача : Суслікова Ю.А., Батуревича О.П.,

представника відповідача : Ткачова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тера-Вінд» доБроварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тера-Вінд» (далі -ТОВ «Тера - Вінд») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (надалі - Броварська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.01.2012 №0000072301.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача про порушення вимог пунктів 198.1, 198.3, статті 198 Податкового кодексу України є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених податкових накладних сформовано податковий кредит. Проте, як стверджує позивач, податковий орган дійшов помилкового висновку про нікчемність укладених між позивачем та його контрагентом угод та неправомірно нарахував грошове зобов'язання по податку на додану вартість. Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представники позивача у судовому засіданні 12.09.2012 підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у його задоволенні відмовити. В обґрунтування заперечень пояснив, що угоди, укладені позивачем з ПП «Енерго-Комплекс» та з ПВКФ "Проксин" є нікчемними, оскільки спрямовані на порушення публічного порядку, а контрагенти позивача надавали послуги та виконували роботи без мети реального настання правових наслідків, а відтак, позивачем безпідставно сформовано податковий кредит. Таким чином, на думку відповідача, оскаржуване рішення прийнято ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.09.2012 заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «Тера-Вінд»є юридичною особою, що зареєстрована виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області з 09.03.2006 за № 13551020000001522, про що видано Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи. Як платник податків перебуває на податковому обліку з 10.08.2006 за № 2745. У періоді, за який проводилась перевірка, позивач, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 22.03.2006 за № 13643756, виданого Броварською ДПА, був платником податку на додану вартість.

Основними видами діяльності ТОВ «Тера-Вінд» є будівництво будівель, електромонтажні роботи, діяльність у сфері інжинірингу, монтаж систем пожежної та охоронної сигналізації, монтаж антен, інші роботи з електроустаткування будівель, будівництво місцевих трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання, монтаж електропроводки і арматури.

У період з 09.12.2011 по 15.12.2011 на підставі наказу Броварської ОДПІ від 09.12.2011 № 1924/232 відповідно до положень підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 78.1.1 та 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України посадовими особами Броварської ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Тера-Вінд»код ЄДРПОУ 34198680 з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з ПП «Енерго-комплекс»код ЄДРПОУ 31033654 за період з 01.06.2011 по 31.07.2011 та ПВКФ «Проксин» код за ЄДРПОУ 20576426 за період з 01.07.2011 по 31.07.2011.

За результатами перевірки складений акт від 22.12.2011 № 2025/232/34198680(надалі - Акт перевірки), який містить висновки про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 61190, 00 грн. у тому числі за червень 2011 року на суму 10664, 00 грн. за липень 2011 року на суму 50526, 00 грн.; пунктів 1, 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228, статті 626, статті 629, статті 650, статті 655, статті 658, статті 662 Цивільного кодексу України.

На підставі Акта перевірки, відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, Броварською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.01.2012 № 0000072301, відповідно до якого позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 73822, 50 грн., в тому числі, за основним платежем -61190, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 12632, 50 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач скористався своїм правом на оскарження його в судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

З матеріалів адміністративної справи та пояснень представника відповідача вбачається, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення -рішення є висновок податкового органу про відсутність наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків. У зв'язку з чим, правочини укладені позивачем з ПП «Енерго-Комплекс»та зПВКФ «Проксин», спрямовані винятково на зменшення бази оподаткування контрагентів.

При цьому, такий висновок ґрунтується виключно на висновках акта перевірки Броварської ОДПІ від 30.09.2011 № 1384/232/31033654 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Енерго-Комплекс»код ЄДРПОУ 31033654 з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_5 за період червень 2010 року, квітень, червень, липень 2011 року, та з ФОП ОСОБА_6 за період червень 2010 року, квітень, червень, липень 2011 року», та акта перевірки Броварської ОДПІ від 30.09.2011 №1385/232/20576423 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПВКФ «Проксин»код ЄДРПОУ 20576423 з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_5 за період червень 2010 року, квітень, червень, липень 2011 року, та з ФОП ОСОБА_6 за період червень 2010 року, квітень, червень, липень 2011 року.

В обґрунтування такого висновку посадові особи податкового органу зазначили, що як їм стало відомо зі змісту даних актів перевірок, операції з купівлі-продажу товарів (робіт, послуг) по ланцюгу постачання ФОП ОСОБА_5 -ПП «Енерго-Комплекс», ПВКФ «Проксин» та ФОП ОСОБА_6 -ПП «Енерго-Комплекс», ПВКФ «Проксин»- порушують вимоги чинного законодавства, а саме пункти 1, 5 статті 203, пункти 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства.

У зв'язку з не підтвердженням ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 податкового кредиту з податку на додану вартість, встановлення відсутності у них об'єктів оподаткування податком на додану вартість як з операцій придбання так і по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам - покупцям ПП «Енерго-Комплекс», ПВКФ «Проксин», перевіряючі дійшли висновку, що надані ТОВ «Тера - Вінд»до перевірки первинні документи бухгалтерського та податкового обліку по взаємовідносинам з ПП «Енерго-Комплекс» та з ПВКФ «Проксин»не мають юридичної сили та доказовості.

Таким чином, вирішення даної справи, залежить від доведеності суду факту отримання від ПП «Енерго-Комплекс» та від ПВКФ «Проксин»продукції (робіт, послуг).

У ході з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що у червні та липні 2011 року ПП «Енерго-Комплекс»були виконанні електровимірювальні роботи, а ПВКФ «Проксин»надані послуги по обслуговування пожежного стану об'єкта на замовлення позивача.

Вказана обставина підтверджується рахунками фактурами, які надані ПП «Енерго-Комплекс»та ПВКФ «Проксин» від 30.06.2011 № 63001 на загальну суму 10364, 59 грн., від 04.07.2011 № 70402 на загальну суму 168347, 57 грн., від 04.07.2011 № 040711/07 на загальну суму 134808, 17 грн.; податковими накладними від 04.07.2011 № 21 на суму 168347, 57 грн. у тому числі ПДВ 28057, 93 грн., від 30.06.2011 № 221 на суму 63984, 47 грн. у тому числі ПДВ 10664, 08 грн., від 04.07.2011 № 11 на суму 134808, 17 грн. у тому числі ПДВ 22468, 03 грн., актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 70402, № СВ-63001, № ОУ-3118.01.

Крім цього, надані до перевірки та наявні в матеріалах справи документи скріплені підписами директорів та печатками ПП «Енерго-Комплекс» і ПВКФ «Проксин», відповідно, та містять всі необхідні реквізити.

Суд звертає увагу на ту обставину, що під час проведення відповідачем перевірки порушень в оформленні документів не встановлено, в ході розгляду справи представник відповідача жодних заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів не висловлено. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам відповідач суду не надав.

Факт перерахування коштів за наданні роботи (послуги) зафіксовано у в акті перевірки відповідача, не заперечується сторонами та підтверджується наявними матеріалами справи.

Згідно з даними Акта перевірки, що також не заперечувалось сторонами у судовому засіданні, сума податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Енерго-Комплекс» та з ПВКФ «Проксин»включена позивачем до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, відображена в реєстрі отриманих податкових накладних та відповідає даним податкових декларацій з податку на додану вартість позивача за відповідний період.

Крім цього, як позивач так і ПП «Енерго-Комплекс»та ПВКФ «Проксин» відобразили податкові зобов'язання за перевіряє мий період у додатку № 5 податкових деклараціях з податку на додану вартість (а.с . 120-135 том І).

Тобто, позивачем відповідачеві під час проведення перевірки надані усі документи первинного бухгалтерського обліку, які встановлюють факт здійснення господарської операції щодо надання робіт (послуг) від ПП «Енерго-Комплекс» та від ПВКФ «Проксин»та їх оплати.

Вказана обставина не заперечувалась відповідачем.

Таким чином, факт надання позивачеві робіт (послуг) від ПП «Енерго-Комплекс» і ПВКФ «Проксин», та оплати їх вартості підтверджується документально, а результати господарської операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Відповідно до пояснень представника позивача, перед укладенням договорів на виконання будівельних (підрядних, субпідрядних) робіт та отримання послуг для перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності ПП «Енерго-Комплекс» і ПВКФ «Проксин»позивачем було запитано та отримано від контрагентів документи про наявність державної реєстрації та стан юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; наявність державної реєстрації як платників податку на додану вартість, дозвільних документів на проведення будівельних робіт та ліцензії на проектування, монтаж, технічне обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінки протипожежного стану об'єктів, тощо.

У зв'язку з чим, судом встановлено, що позивачем було вжито всіх необхідних від нього заходів стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності у ПП «Енерго-Комплекс» і ПВКФ «Проксин», наявності дефектів у їх правовому статусі (відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, що ведеться Державною податковою службою України.

Як встановлено судом, на час укладання та виконання правочинів , контрагенти позивача були зареєстровані юридичними особами. Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Енерго-Комплекс» та ПВКФ «Проксин»були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду як на дату укладання чи виконання договорів так і на дату складання податкових накладних.

Відповідачем не заперечувався факт наявності та надання позивачем до перевірки усіх документів первинного бухгалтерського обліку, які встановлюють факт здійснення господарської операції щодо надання робіт (послуг) від ПП «Енерго-Комплекс» і ПВКФ «Проксин»та їх оплати (а.с . 14 том І).

Факт поставки позивачеві товару (робіт, послуг) від ПП «Енерго-Комплекс» та від ПВКФ «Проксин» , оплати його вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості продукції (робіт, послуг), придбаних у ПП «Енерго-Комплекс»та ПВКФ «Проксин», посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання визначено позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагентам в складі ціни придбаних товарів, робіт, послуг. Оскільки, на думку податкового органу, роботи фактично не виконувались, а послуги не надавались учасниками правочину переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, такі угоди є нікчемними, тому формування податкового кредиту з податку на додану вартість вчинено позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, які покладено в основу висновків про нікчемність правочинів та прийнятого податкового повідомлення-рішення, яке оскаржується у даній справі.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України).

В силу положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин , який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину , згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується , що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Суд звертає увагу на те, що у даній адміністративній справі, відповідачем, який посилається на нікчемність укладених між позивачем та його контрагентами договорів, повинно бути надано належні докази на обґрунтування нікчемності укладених правочинів .

Крім того, для визнання правочину нікчемним на тій підставі, що його укладено з метою порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, суд досліджує в чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення правочину , якою із сторін і в якій мірі виконано правочин , а також вину сторін у формі умислу.

Під наявністю умислу у сторін правочину суд розуміє те, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали протиправність правочину , який укладався, і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, передбачали настання протиправних наслідків і бажали або свідомо допускали їх настання.

Проте, відповідачем на підтвердження позиції щодо нікчемності правочину не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності.

Наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського обліку, податкового обліку містять усі дані стосовно змісту операції. Вказані документи містять назву постачальника та покупця, перелік проданого товару (робіт, послуг), підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та фіксують факт здійснення господарської операції.

Всі наявні накладні дають змогу визначити, які саме товари (роботи, послуги) були продані (надані), за якою ціною та між якими контрагентами.

Судом встановлено, що на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість, а тому мали право видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Наявні матеріали справи підтверджують фактичне здійснення позивачем господарської операції щодо придбаних у ПП «Енерго-Комплекс»і ПВКФ «Проксин»товарів (робіт, послуг) з урахуванням його виду економічної діяльності та їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності.

Відповідно до спеціальних витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основними видами діяльності:

- ПП «Енерго-Комплекс»є обслуговування систем безпеки, монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, неспеціалізована оптова торгівля, електромонтажні роботи, інші будівельно-монтажні роботи, будівництво житлових і нежитлових будівель;

- ПВКФ «Проксин»є діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, обслуговування систем безпеки, неспеціалізована оптова торгівля, інша професійна, наукова та технічна діяльність, технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, електромонтажні роботи, будівництво житлових і нежитлових будівель.

Крім цього, матеріали справи містять ряд ліцензій, виданих уповноваженими державними органами, зокрема, ліцензію Міністерства регіонального розвитку та будівництва України на право здійснення будівельної діяльності серії АВ за № 356654 з строком дії з 18.07.2007 по 18.07.2012, видана 18.07.2007ПП «Енерго-Комплекс»; ліцензію Державного департаменту пожежної безпеки МНС України серії АВ за № 548374, що підтверджує право ПВКФ «Проксин»на проведення діяльності у сфері проектуванню, монтажу та технічного обслуговування засобів протипожежного захисту; ліцензію Міністерства регіонального розвитку та будівництва України на право здійснення будівельної діяльності серії АВ № 357267 з строком дії з 08.08.2007 по 08.08.2012, яка видана 08.08.2007 ПВКФ «Проксин».

Крім цього, відповідачем не доведено того факту, що зазначені правочини були укладені не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, а з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що вони спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею, її надрами, іншими природними ресурсами, укладені щодо відчуження викраденого майна або порушує правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Водночас, в силу положень статті 228 Цивільного кодексу України при кваліфікації правочину має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, жодних рішень із зазначеного приводу відповідачем суду не надано, а тому вказані правочини не можуть розглядатися як нікчемні з мотивів його завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують виконання правочинів як і не надано відомостей про звернення до правоохоронних органів у зв'язку з виявленими порушеннями складання завідомо неправдивих документів звітності.

Суду не надано жодного доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента позивача.

Посилання відповідача на відсутність мети у ПВКФ «Проксин»та «Енерго-Комплекс»щодо реального настання правових наслідків та укладення правочинів задля заниження об'єкту оподаткування і несплати податків при постачанні товару судом не береться до уваги з таких підстав.

Як вбачається з Акта перевірки, на час проведення перевірки, а також станом на день розгляду справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ПВКФ «Проксин»та «Енерго-Комплекс», пов'язаних із знищенням, пошкодженням майна, незаконним його заволодінням.

В Акті перевірки позивача відсутні також посилання на ухилення контрагентів позивача від уплати податків та зборів, визначення йому податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємства або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушують публічний порядок.

Згідно частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (частина перша статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем під час розгляду справи не доведено належними та допустими доказами наявності "дефектів" у правовому статусі контрагентів позивача - ПВКФ «Проксин»та «Енерго-Комплекс», а також ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_4, які в свою чергу є контрагентами ПВКФ «Проксин»та «Енерго-Комплекс». Не доведено також "фіктивність" господарських операцій та їх здійснення з метою отримання податкової вигоди, а ні по ланцюгу постачання, а ні безпосередньо між позивачем та ПВКФ «Проксин»і «Енерго-Комплекс».

Також, суд звертає увагу на ту обставину, що нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

За наведених обставин твердження податкового органу про порушення позивачем вимог частини п'ятої статті 203, частини першої та другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України, що виявилось в недодержанні вимог зазначених норм в момент вчинення правочинів , які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, є безпідставними.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

У 2011 році порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт придбання робіт, послуг позивачем у ПВКФ «Проксин»та «Енерго-Комплекс»документально підтверджується.

Твердження податкового органу про відсутність факту надання робіт, послуг у судовому засіданні не були доказані, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції.

Окремо суд зауважує, щодіючим законодавством не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Незважаючи на це, відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності осіб по ланцюгу до інших постачальників, з якими позивач навіть не перебував у будь-яких правовідносинах. Разом з цим, невиконання такими особами свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету тягне негативні наслідки саме для цих осіб, а не для позивача.

Такий висновок також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що "платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності".

А відтак, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість є безпідставними.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Разом з цим, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт реальної поставки товарів (робіт, послуг) і їх зв'язок зі своєю господарською діяльністю.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності, ту обставину, що єдиною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідно до пояснень відповідача слугував висновок податкового органу про нікчемність правочинів , який був зроблений виключно на висновках актів перевірки контрагентів ПВКФ «Проксин»та «Енерго-Комплекс»; відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи то безтоварними; зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарської операції, відповідають вимогами чинного законодавства необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості; твердження про відсутність факту надання робіт, послуг спростовується наявними матеріалами справи; суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача,суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Жодних заяв з приводу відшкодування судових витрат позивачем суду не заявлено, у зв'язку з чим судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70 - 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 06.01.2012 № 0000072301.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови - 17.09.2012