Постанова

від 12.09.2012 по справі 9064/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 вересня 2012 р. № 2-а- 9064/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання - Мелконян А.П.

за участю представників сторін позивача Малахової Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Палладіум-Україна" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень

встановив:

Позовні вимоги заявлені до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 24.07.2012 року № 0000252220, № 0000242220, № 0000262220.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримала, просила вимоги задовольнити пославшись на те, що порушень законодавства позивач не допускав, податки обчислював правильно, спірні податкові повідомлення-рішення суперечать ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Крім того, позивач послався на безпідставність висновків Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС про непідтвердженість реальності господарських операцій з контрагентом ТОВ «Металург-2010», оскільки за даними операціями товар був поставлений у повному обсязі, реальність здійснення господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, фактом проведення розрахунків, фактом настання змін у складі та структурі активів учасників господарських операцій, даними бухгалтерського обліку. У судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги і доводи заявленого позову, просила суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, у судове засідання свого представника не направив про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями, які наявні у матеріалах справи. Заслухавши думку представника позивача про можливість подальшого розгляду справи, керуючись приписами стст.35,128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

ТОВ «Палладіум-Україна»пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом -33898765, знаходиться на обліку як платник податків (зборів) у Індустріальній МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, зареєстроване платником податку на додану вартість з 05.01.2006 року, номер свідоцтва 29587754.

У період з 15.06.2012 року по 21.06.2012 року фахівцями відповідача проведена позапланова документальна виїзна перевірка ТОВ «Палладіум-Україна»з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Металург-2010»(код за ЄДРПОУ 37365818) за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складений акт від 18.06.2012 року № 1182/22-207/33898765. Перевіркою встановлено порушення п.138.2 ст.138, п.п.139.1 п.139.1 ст.139 ПК України внаслідок чого занижено податок на прибуток підприємств у розмірі 442346 грн.; п.198.3 п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 211674 грн.; п.200.1, 200.3. ст.200 ПК України внаслідок чого підприємством завищена сума грошового зобов'язання,яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 19) за грудень 2011 року на суму 172991,0 грн.

Порушення встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкових повідомлень-рішень

№ 0000242220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 552 932,50 грн. ( в т.ч. за основним платежем -442 346,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -110 586,5 грн.),

№ 0000252220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 264 592,50 грн. ( в т.ч. за основним платежем -211 674,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -52 918,50 грн.),

№ 0000262220, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 172 991 грн. Листом Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 03.08.2012 року № 6026/10/22-216 «Про внесення змін до податкового повідомлення-рішення»повідомлено, що у зв'язку із виявленою технічною помилкою вважати податкове повідомлення-рішення з податку на прибуток від 24.07.2012 року № 0000242220 на загальну суму 442 346,0 грн. у тому числі за основним платежем -442 346,0 грн., за штрафними санкціями - 0,0 грн.

Із дослідженого в судовому засіданні акту перевірки вбачається, що підставою для встановлення позивачем порушень діючого податкового законодавства є виключно висновки ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова, зроблені у акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Металург-2010»(код ЄДРПОУ 37365818) щодо підтвердження господарських відносин із платником податків за грудень 2011 року від 29.02.2012 року № 344/23-30/37365818, яким встановлено, що у ТОВ «Металург-2010»наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності, інших мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень не покладено.

Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд зазначає наступне.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

За змістом п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Так відповідно до п.138.4,138.6 ст.138, п.14.1.228 ст. 14 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до п.198.1 -198.3. ст..198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, з огляду на зазначені приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаних товарів, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою, але не беззаперечною передумовою для визначення правильності формування податкового кредиту. Формування податкового кредиту відбувається не лише на підставі підписання договорів та виписування податкових накладних, воно має бути обумовлено фактичною поставкою товару, в іншому випадку право на податковий кредит у особи не виникає, оскільки не дотримується обов'язкова передумова його виникнення - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Враховуючи викладене вище, відповідно до приписів ч.ч. 4-5 ст. 11 КАС України суд з власної ініціативи витребував у позивача первинні бухгалтерські документи на підтвердження обставин отримання послуг за договорами із контрагентами, сплати їх вартості та подальшого використання у господарській діяльності.

З наявних у справі документів вбачається, що 01.12.2011 року між ТОВ «Металург-2010» (в якості Постачальника) та ТОВ «Палладіум-Україна»»(в якості Покупця) укладено договір № 01/12-11, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товари, визначені у п. 1.2 договору (далі-товар), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах договору № 01/12-11 від 01.12.2011 року, позивачем подані до суду виписані ТОВ «Металург-2010»податкові накладні від 20.12.2011 року № 337 на загальну суму 555 474,53 грн. в тому числі ПДВ -92 579,09 грн., від 20.12.2011 року № 336 на загальну суму 545 486,88 грн. в тому числі ПДВ -90 914,48 грн., від 01.12.2011 року № 334 на загальну суму 256 180,42 грн. в тому числі ПДВ -42 696,74 грн., від 01.12.2011 року № 333 на загальну суму 497 929,24 грн. в тому числі ПДВ -82 988,21 грн., від 01.12.2011 року № 335 на загальну суму 452 816,95 грн. в тому числі ПДВ -75 469,49 грн.

Дослідивши вказані податкові накладні суд встановив, що вони відповідають вимогам ст..201 ПК України, наказу Мінфіну від 25.11.2011, № 1492 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", тобто у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.

Із наявних у матеріалах справи платіжних доручень № 56 від 15.02.2012 року, № 57 від 15.02.2012 року встановлено факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Факт отримання товару та взяття його на облік підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними № 2012-8 від 20.12.2011 року, № 2012-7 від 20.12.2011 року, № 0112-39 від 01.12.2011 року,№ 0112-38 від 01.12.2011 року, № 0112-40 від 01.12.2011 року та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 та звіт про партії товарів по рахунку 281 за грудень 2011 року Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Мінфіну України від 30 листопада 1999 р. № 29

Перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується приєднаними до матеріалів справи товарно-транспортними накладними від 01.12.2011 року № 1, від 01.12.2011 року № 2, від 01.12.2011 року № 3, від 20.12.2011 року № 4, від 20.12.2011 року № 5. Окрім того, до матеріалів справи надана копія договору оренди нежитлового приміщення № В11/02-0622 від 22.06.2011 року, укладеного між Корпорацією «Група BLC»(Наймодавець) та ТОВ «Палладіум-Україна»(Наймач), відповідно до умов якого Наймодавець зобов'язується передати Наймачеві у строкове володіння та користування, а Наймач зобов'язується прийняти у строкове володіння та використання Об'єкт майна, розташований за адресою -м. Харків, площа Повстання, 15 загальною площею 263,8 кв.м.

Подальша реалізація товару підтверджується наявними у матеріалах справи договорами № 546/40/10 від 22.03.2010 року, укладеного між ТОВ «Палладіум-Україна та ТОВ «Епіцентр К», № 10/0085 від 14.04.2010 року, укладеного між ТОВ «Палладіум-Україна»та ТОВ «Леруа Мерлен Україна», № 14/11 від 01.03.2011 року, укладеного між ТОВ «Палладіум-Україна»та ТОВ ВКП «Форпост», № 26/11 від 09.06.2011 року, укладеного між ТОВ «Палладіум-Україна»та ТОВ «Дебют», № 28/11 від 30.06.2011 року, укладеного між ТОВ «Палладіум-Україна»та ФОП ОСОБА_3, відповідно до умов яких ТОВ «Палладіум-Україна»зобов'язується передавати у власність Покупцям товар, придбаний у ТОВ «Металург-2010». Також до матеріалів справи надані копії податкових накладних виписаних ТОВ «Палладіум-Україна»на адресу покупців товару, копії видаткових накладних, які підтверджують факт отримання продукції покупцями, тобто всі документи, які підтверджують факт виконання позивачем своїх зобов'язань в межах вищезазначених договорів.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом -Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Враховуючи викладене вище, суд вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки позивача про відсутність реальності господарських операцій з ТОВ «Металург2010»та відповідно неправомірність формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам із вказаним контрагентом необґрунтованими.

Відповідно до п. 200.1. ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. (п.200.3 ст. 200 ПК України)

Тобто, наведеними нормами передбачено, що при від'ємному значенні суми податку така сума зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума податку має від'ємне значення, то частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах, підлягає бюджетному відшкодуванню.

Оскільки судовим розглядом встановлено правомірність формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Металург 2010»за грудень 2011 року суд вважає необґрунтованими висновки відповідача про порушення підприємством приписів п.п.200.1., 200.3 ст.200 ПК України.

Щодо посилань податкового органу на акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Металург-2010»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за грудень 2011 року від 29.02.2012 року № 344/23-30/37365818, як підстави встановлення порушень податкового законодавства позивачем, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Системно аналізуючи положення Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010 року № 1232; далі за текстом Порядок № 1232), суд доходить до висновку, що судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають значення лише обставини, котрі спричинили таку неможливість. А відтак, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може бути визнаний належним та допустимим доказом вчинення платником податків порушення закону.

Відповідно до ст.ст. 9, 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем по справі не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку визначеному ст..94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 94, 128, 160-163, 186, 254 КАС України, суд,

постановив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Палладіум-Україна" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити

Скасувати податкові повідомлення - рішення від 24.07.2012 року № 0000242220, № 0000252220, № 0000262220.

Стягнути з Державного бюджету на користь ТОВ "Палладіум-Україна" (м.Харків, пл. Повстання,15, код 33898765) судовий збір у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У повному обсязі постанова виготовлена 17.09.2012 року.

Суддя Зоркіна Ю.В.