Постанова

від 12.09.2012 по справі 8005/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2012 р. № 2а- 8005/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Зоркіна Ю.В., при секретарі судового засідання - Мелконян А.П.

за участю представників сторін

позивача Архангельського М.Ю., відповідача Зібрової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Альтаріс" до Вовчанська міжрайонна державна податкова інспекція Харківської області, треті особи Західна МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС, Департамент державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Харківської міської ради про скасування податкового повідомлення-рішення

встановив:

Позовні вимоги заявлені до Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, треті особи Західна міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області ДПС, Департамент державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Харківської міської ради про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.03.2012 року №0000152301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 125151,10 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -31278,8 грн.

Представники третіх осіб у судове засідання не прибули про розгляд справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, правом участі у судовому засіданні не скористалися.

Заслухавши думку представників сторін, щодо можливості подальшого розгляду справи, суд, керуючись ст.ст.35,122,128 КАС України вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників третіх осіб.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Судовим розглядом встановлено, що позивач пройшовши передбачену діючим законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу суб'єкта господарювання юридичної особи, про щ йому видане відповідне свідоцтво серії А 01 № 391016, основними видами діяльності позивача згідно довідки зі статистики є оптово-роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (45.31, 45.32); оптова торгівля сільськогосподарськими машинами та устаткування (46.61); неспеціалізована оптова торгівля (46.90) ; консультування з питань комерційної діяльності й керування (70.32).

У період з 27.02.2012 року по 01.03.20121 року фахівцями відповідача проведено позапланову невиїзну перевірку ПП "Альтаріс" з питань правильності визначення, повноти нарахування та сплати ПДВ за період з 01.09.2011 року по 30.11.2011 по взаємовідносинам з ТОВ "Промтехноопт", за результатами якої складено акт від 03.03.12 за №3/22-35787685, яким зафіксовані порушення п. 198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200 ПК України, що призвело до завищення суми податкового кредиту у розмірі 125151,14 грн.

Порушення, встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкового повідомлення рішення від 25.10.2011 року № 0002111520, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1564138,90 грн., в тому числі 125151,10 грн. (основний платіж), штрафні санкції 31287,80 грн.

Перевіривши оскаржуване рішення на відповідність приписам ч.3 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, передбачено, що самостійно визначений платником податку податковий кредит вважається сформованим правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Відповідно до п.198.1 -198.3. ст..198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, з огляду на зазначені приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою, але не беззаперечною передумовою для визначення правильності формування податкового кредиту. Формування податкового кредиту відбувається не лише на підставі підписання договорів та виписування податкових накладних, воно має бути обумовлено фактичною поставкою товару, в іншому випадку право на податковий кредит у особи не виникає, оскільки не дотримується обов'язкова передумова його виникнення - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Враховуючи викладене вище, відповідно до приписів ч.ч. 4-5 ст. 11 КАС України суд з власної ініціативи витребував у позивача первинні бухгалтерські документи на підтвердження обставин отримання послуг за договорами із контрагентами, сплати їх вартості та подальшого використання у господарській діяльності.

З наявних у справі документів вбачається, що 01.04.2011 року між позивачем та ТОВ «Промтехноопт»укладено договір купівлі-продажу № 0401/01, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність товарно-матеріальні цінності: запчастини до сільськогосподарської техніки, а покупець прийняти та своєчасно оплатити їх на умовах договору (п.1.1. Договору).

На виконання умов договору контрагентом позивача виписані податкові накладні (а.с.132-153, т.1), дослідивши які, суд встановив, що вони відповідають вимогам ст..201 ПК України, наказу Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 № 41 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", тобто у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.

Із наявного у матеріалах справи реєстру платіжних доручень (а.с.243,т.2) встановлено факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Факт отримання товару, взяття його на облік підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними (а.с.110-131, т.1), приходом на склад (а.с.19-20, 22-23, 25-26, 29-32, 34-44, т.3). Перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується приєднаними до матеріалів справи товарно-транспортними накладними (а.с.88-109, т.1), зі змісту яких вбачається, що пунктом розвантаження є склад позивача за адресою м.Харків вул.. Каліна,79, який знаходиться у віданні позивача згідно договору оренди з ТОВ «Ренесанс»від 06.02.09 № 5/09 (а. с. 6-11, т.3). Подальша реалізація товару підтверджується наявними у матеріалах справи договорами (а.с.154-214, т.1, а.с.1-10, т.2) відповідно до яких позивач зобов'язується передавати у власність покупцям товар, придбаний у ТОВ «Промтехноопт», також до матеріалів справи долучено копії видаткових та податкових накладних на підставі яких здійснено подальшу реалізацію спірних ТМЦ до контрагентів позивача (а.с.9-242, т.2), рас ходні накладні на списання ТМЦ зі складу (а.с.45-109, т.3)

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом -Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Враховуючи викладене вище, суд вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки позивача про відсутність реальності господарських операцій з ТОВ «Промтехноопт»та відповідно неправомірність формування податкового кредиту по взаємовідносинам із вказаним контрагентом необґрунтованими.

Щодо посилань податкового органу на актів про неможливість проведення зустрічних звірок суб'єкта господарювання ТОВ «Промтехноопт»від 14.12.2011 року № 324/23-03-05/37092055 за період з вересня по жовтень 2011 року та від 26.01.2012 року № 41/15-02-36/37092055, висновку ВПМ ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова № 6/24-42 від 13.09.2011 року щодо відсутності факту реального здійснення господарської лдіяльності, як підстави встановлення порушень податкового законодавства позивачем, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Системно аналізуючи положення Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010 року № 1232; далі за текстом Порядок № 1232), суд доходить до висновку, що судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають значення лише обставини, котрі спричинили таку неможливість. А відтак, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може бути визнаний належним та допустимим доказом вчинення платником податків порушення закону.

Відповідно до ст.ст. 9, 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем по справі не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Судові витрати підлягають розподілу в порядку визначеному ст..94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160-163, 186, 254 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Альтаріс" до Вовчанська міжрайонна державна податкова інспекція Харківської області, третя особа Західна МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС, Департамент державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Харківської міської ради про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі

Скасувати податкове повідомлення рішення від 14.03.2012 року № 0000152301

Стягнути з Державного бюджету України на користь ПП "Альтаріс" (62508, Харківська область, с. Вовчанські хутори, вул. Прасола,11, код ЄДРПОУ 35787685) судовий збір у розмірі 1565 (одна тисяча п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У повному обсязі постанова виготовлена 17.09.2012 року.

Суддя Зоркіна Ю.В.