Рішення

від 14.09.2012 по справі 19/5005/7535/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.09.12р. Справа № 19/5005/7535/2012

За позовом Публічного акціонерного товариства "ТОКМАЦЬКИЙ КОВАЛЬСЬКО-ШТАМПУВАЛЬНИЙ ЗАВОД", м. Токмак

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МТК Україна", м. Дніпропетровськ

про стягнення 15 782,00 грн.

Суддя Петренко І.В.

при секретарі: Серенковій О.О.

Представники:

Від позивача:Лучко М.С. - дов. від 16.05.12р.

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "ТОКМАЦЬКИЙ КОВАЛЬСЬКО-ШТАМПУВАЛЬНИЙ ЗАВОД", м. Томпак звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "МТК Україна", м. Дніпропетровськ про стягнення заборгованості у розмірі 15 782,00 грн. та судових витрат.

Позовні вимоги позивача обгрунтовані тим, що відповідач не виконав зобов'язання належним чином.

Представник позивача підтримує позовні вимоги та наполягає на їх задоволенні в повному обсязі, подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів додаткового повідомлення відповідача про розгляд справи, у зв'язку з чим просить розглянути справу без участі представника відповідача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином, в тому числі додатково телеграмою позивачем, що підтверджується копією телеграми.

Справа розглядається за наявними матеріалами (ст. 75 ГПК України).

Вислухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Відкритим акціонерним товариством "Токмацький ковальсько-штампувальний завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МТК Україна" в квітні-травні 2011р. виникли господарсько-правові відносини, за умовами яких Відповідач зобов'язався оплатити та прийняти товар.

25 травня 2011р. Позивач, Платіжним дорученням №1263, на підставі виставлених рахунків №9 від 13.04.11р. та №21 від 24.05.11р., перерахував на поточний рахунок Відповідача грошові кошти у сумі 75782,00 грн. за конденсаторні банки.

12 липня 2011р. від Відповідача надійшов лист №12/07-01, яким Відповідач повідомляв Позивача про неможливість виконання взятих на себе зобов'язань та про повернення коштів на суму 44 496,00 грн. та 31 286,00 грн. відповідно до сплачених рахунків.

Перевіривши відомості про надходження грошових коштів було виявлено, що Відповідач не доплатив Позивачу суму з перерахованих коштів в розмірі 15 782,00 грн.

16.08.11 р. Позивач направив на адресу Відповідача претензію за №102/2963 про повернення залишку боргу в сумі 15 782,00 грн., яка була залишена Позивачем без відповіді.

25.09.2012р. Позивач повторно звернувся до Відповідача з претензією за №102/1688 про перерахування залишку неповернутих грошових коштів в сумі 15 782,00 грн., на яку Відповідач, листом за №15/06-05 від 15.06.12р., повідомив про підтвердження залишку заборгованості в сумі 15 782,00 грн. та про повернення грошових коштів протягом місяця.

Відповідь Відповідача на претензію була отримана 15.06.12р., про що канцелярією Позивача здійснено запис №1541.

Але Відповідач не повернув грошові кошти до теперешнього часу, таким чином на момент звернення Позивача з позовом до суду заборгованість складає 15 782,00 грн.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбаченні цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною 2 цієї статті передбачено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв'язку.

В даному випадку дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов'язків, що підтверджується виставленими рахунками на оплату, платіжними дорученнями про перерахування грошових коштів та листування посуті взаємовідносин.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно із п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Докази сплати заборгованості в добровільному порядку сторонами не представлені.

На підставі вищевикладеного, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Судові витрати слід віднести на відповідача, оскільки позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 207, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 599, 612, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 1,2, 12,21,32,36,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МТК Україна", 49005, м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи,2 (ЄДРПОУ 35202115, п/р 26009050208823 в КБ "ПриватБанк", м. Дніпропетровськ, МФО 305299, ІПН 352021104639) на користь Публічного акціонерного товариства "Токмацький ковальсько-штампувальний завод", 71709, Запорізька обл., м. Токмак, вул. Куйбишева,59 (ЄДРПОУ 00231584, п/р 26004130056721 в філії "Запорізьке РУ" АТ "Банк Фінанси та Кредит", МФО 313731, ІПН 002315808335) суму заборгованості у розмірі 15 782 (п'ятнадцять тисяч сімсот вісімдесят дві) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп., про що видати наказ.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області набирає законної сили через 10 днів з дня його прийняття відповідно до ст. 85 ГПК України.

Суддя І.В. Петренко