Рішення

від 29.08.2012 по справі 5006/22/103/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.08.12 р. Справа № 5006/22/103/2012

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сиророб»

(20540, Черкаська область, Катеринопільський р-н, с. Мокра Калигірка, пров. Жовтневий, 4)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Професійна логістична група»

(83048, м. Донецьк, проспект Титова, 8-Б)

про стягнення 80464,97 грн.

Суддя Архипенко О.М.

За участю представників сторін:

від позивача - Сорокін В.Ю., довіреність від 02.08.2012;

від відповідача - не з'явився.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сиророб» (Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Професійна логістична група» (Відповідач) про стягнення 80464,97 грн, з яких: 75521,97 грн - сума боргу за поставлену продукцію; 4123,15 грн - пеня; 819,85 грн - нараховані за прострочення виконання грошового зобов'язання 3% річних.

Позовні вимоги, із посиланням на статті 526, 530, 612, 625 Цивільного кодексу України, обґрунтовані порушенням Відповідачем умов пункту 6.1 Договору від 14.03.2011 №18 щодо здійснення своєчасної та повної оплати за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.07.2012 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №5006/22/103/2012.

Ухвалою від 09.08.2012 розгляд справи відкладено на 29.08.2012.

Представник Позивача надав в судовому засіданні заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з Відповідача 80448,88 грн, з яких: сума основного боргу за поставлений товар - 75505,88 грн, пеня - 4123,15 грн та 3% річних - 819,85 грн.

Враховуючи приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України

(далі - ГПК України), суд приймає до розгляду зазначену заяву про зменшення позовних вимог.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 ГПК України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Явку представника у судові засідання не забезпечив.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

14.03.2011 та 06.02.2012 між товариством з обмеженою відповідальністю «Сиророб» (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Професійна логістична група» (Покупець) було укладено договори поставки товарів відповідно №18 та №03 (далі - Договори), які є ідентичними за умовами, окрім строку їх дії.

Згідно з пунктом 1.1 Договорів Постачальник зобов'язався на умовах цих Договорів поставити і передати у власність Покупцю товар окремими партіями, асортимент якого зазначається в Додатку №1, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору.

Відповідно до пункту 1.2 Договорів право власності на партію товару переходить від Постачальника до Покупця в момент підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної (інших документів), що засвідчує момент передачі товару.

Кількість, ціна та асортимент кожної партії товару відображаються у видатковій накладній у відповідності до замовлень Покупця (пункт 1.4 Договорів).

Розрахунки здійснюються з відтермінуванням - 21 календарних днів з моменту отримання товару, або за попередньою оплатою за згодою сторін. Оплата за поставлений товар здійснюється шляхом банківського переказу на поточний рахунок Постачальника (пункти 6.1, 6.2 Договорів).

На виконання своїх зобов'язань, у 2012 році Позивач здійснив поставку товару на загальну суму 90505,88 грн, що підтверджується видатковими накладними від 09.01.2012 №РН-00025, від 06.02.2012 №РН-00171, від 20.02.2012 №РН-00263, які підписані уповноваженими особами сторін, а також довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей від 11.01.2012, від 08.02.2012 та від 22.02.2012 (арк.с. 24-29).

У свою чергу, відповідно до умов Договорів, Відповідач повинен був сплатити отриманий товар протягом 21 календарного дня з моменту здійснення поставок, тобто: за видатковою накладною від 09.01.2012 №РН-00025 - до 30.01.2012, за видатковою накладною від 06.02.2012 №РН-00171 - до 27.02.2012, за видатковою накладною від 20.02.2012

№РН-00263 - до 12.03.2012.

Невиконання Відповідачем своїх зобов'язань в частині здійснення своєчасної та повної оплати отриманої продукції і стало підставою звернення Позивача до господарського суду з даним позовом.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з положеннями статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 цього Кодексу договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до наданої Позивачем банківської виписки по його рахунку, Відповідач частково оплатив отриманий за видатковою накладною від 09.01.2012 №РН-00025 товар, на суму 15000,00 грн.

Таким чином, залишок заборгованості Відповідача по сплаті отриманого на підставі видаткових накладних від 09.01.2012 №РН-00025, від 06.02.2012 №РН-00171 та від 20.02.2012 №РН-00263 товару склав 75505,88 грн.

Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості за Договором, тоді як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 75505,88 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Крім того, за прострочення оплати за поставлений товар Позивач просить стягнути з Відповідача:

- за видатковою накладною від 09.01.2012 №РН-00025 в період з 02.02.2012 по 09.07.2012 пеню в сумі 1000,13 грн та 3% у розмірі 197,95 грн;

- за видатковою накладною від 06.02.2012 №РН-00171 в період з 01.03.2012 по 09.07.2012 пеню в сумі 1950,81 грн та 3% у розмірі 387,99 грн;

- за видатковою накладною від 20.02.2012 №РН-00263 в період з 15.03.2012 по 09.07.2012 пеню в сумі 1172,21 грн та 3% у розмірі 233,91 грн.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому, згідно зі статтею 611 вказаного Кодексу, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2 Договорів встановлено, що винна сторона виплачує потерпілій стороні пеню у розмірі 2-х облікових ставок НБУ за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Частиною шостою статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши здійснений Позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про те, що він відповідає вимогам чинного законодавства України, у зв'язку з чим суд визнає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 4123,15 грн такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений Позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку про його відповідність вимогам чинного законодавства України, у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 819,85 грн також підлягають задоволенню.

Таким чином, позов товариства з обмеженою відповідальністю «Сиророб» підлягає задоволенню у повному обсязі: з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню сума боргу за поставлену продукцію у розмірі 75505,88 грн, пеня в сумі 4123,15 грн та 3% річних у розмірі 819,85 грн, всього - 80448,88 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на Відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Сиророб» до товариства з обмеженою відповідальністю «Професійна логістична група» про стягнення суми боргу за поставлену продукцію у розмірі 75505,88 грн, пені в сумі 4123,15 грн та 3% річних у розмірі 819,85 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Професійна логістична група» (83048, м. Донецьк, проспект Титова, 8-Б, ідентифікаційний код 36252523) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сиророб» (20540, Черкаська область, Катеринопільський р-н, с. Мокра Калигірка, пров. Жовтневий, 4, ідентифікаційний код 25212619) суму боргу за поставлену продукцію у розмірі 75505,88 грн (сімдесят п'ять тисяч п'ятсот п'ять грн 88 коп.), пеню у розмірі 4123,15 грн (чотири тисячі сто двадцять три грн 15 коп.), 3% річних у розмірі 819,85 грн (вісімсот дев'ятнадцять грн 85 коп.),

а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1609,50 грн (одна тисяча шістсот дев'ять грн 50 коп.).

Повне рішення складено 03.09.2012.

Суддя Архипенко О.М.