Рішення

від 22.05.2012 по справі 5006/22/29/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.05.12 р. Справа № 5006/22/29/2012

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпром Україна»

(83023, м. Донецьк, вул. Харитонова, 15)

до публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь»

(87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського,1)

про стягнення 45832,73 грн.

Суддя Архипенко О.М.

За участю представників сторін:

від позивача - Оплімах А.В., довіреність від 01.10.2011 б/н;

від відповідача - Бузивська Н.Н., довіреність від 27.12.2011 №09-18/2353.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпром Україна» (Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (Відповідач) про стягнення 45832,73 грн, з яких: сума боргу за поставлену продукцію у розмірі 44853,33 грн, інфляційні втрати в сумі 448,53 грн та 3% річних в сумі 530,87 грн.

Позовні вимоги, із посиланням на статті 11, 15, 16, 202, 205, 208, 218, 525, 526, 530, 610, 655, 689, 692 Цивільного кодексу України та статті 193, 265 Господарського кодексу України обґрунтовані порушенням Відповідачем умов угоди (договору) в частині здійснення оплати за поставлений товар в сумі 44853,33 грн, що підтверджується видатковими накладними від 17.09.2010 №0917-01, від 20.09.2010 №0920-01, від 21.09.2010 №0921-01, від 23.09.2010 №0923-02, від 24.09.2010 №0924-01, від 28.09.2010 № 0928-01, від 17.12.2010 №1217-2, та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей від 16.09.2010 №15327/8166, від 28.09.2010 №15339/8178, від 17.12.2010 №15474/8312.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.04.2012 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 10.05.2012 №09-9/30 та від 21.05.2012

№09-9/30 проти позову заперечує та, із посиланням на статті 208, 625, 655 Цивільного кодексу України, статті 175, 181, 216, 217, 232, 233 Господарського кодексу України, статті 33, 54 Господарського процесуального кодексу України, статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, зокрема, зазначає:

- Позивач не надав доказів поставки на адресу Відповідача товару за умовами договору, а також докази укладення господарського договору спрощеним способом;

- довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей видані на отримання товарно-матеріальних цінностей від Позивача на підставі договору, проте такий договір між сторонами не укладався;

- у видаткових накладних відсутні дані про посаду та прізвища осіб, відповідальних за виконання та оформлення господарських операцій. Крім того, в наданих Позивачем документах відсутні штампи, печаті, що підтверджують отримання Відповідачем товару;

- Позивачем в підтвердження здійснення поставки товару на адресу Відповідача не надані документи, що підтверджують їх транспортування, відсутні товарно-транспортні накладні;

- просить у разі прийняття рішення про задоволення позовних вимог, зменшити розмір штрафних санкцій у зв'язку з тим, що нараховані Позивачем штрафні санкції є занадто великими порівняно зі збитками кредитора.

У судовому засіданні 10.05.2012 оголошувалась перерва в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У судовому засіданні 22.05.2012 представник Відповідача надав заяву про зміну найменування Відповідача з відкритого акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» на публічне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» посилаючись на рішення загальних зборів акціонерів від 22.04.2011, свідоцтво про державну реєстрацію та довідку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до частини третьої статті 90 Цивільного кодексу України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про організаційно-правову форму. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до Єдиного державного реєстру.

Як свідчать наявні в матеріалах справи документи 29.04.2011 державним реєстратором виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області була проведена державна реєстрація змін до установчих документів Відповідача, зокрема, щодо зміни його найменування, про що зроблено відповідний запис за № 12741050021000396.

При цьому, суд приймає до уваги, що зміна найменування сторони не є правонаступництвом, оскільки підстави для зміни сторони її правонаступником, передбачені статтею 25 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Виходячи з викладеного, а також приймаючи до уваги зміст наявних в матеріалах справи документів, суд дійшов висновку про необхідність зміни найменування Відкритого акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» на Публічне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь».

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечує, позовні вимоги не визнає з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпром Україна» та відкритим акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» була досягнута домовленість, відповідно до якої Позивач зобов'язався поставити Відповідачеві товар, а відповідач, у свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити вартість поставленого товару.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання досягнутої домовленості Відповідач отримав від Позивача товар на суму 44853,33 грн. Факт вказаної поставки підтверджується видатковими накладними від 17.09.2010 №0917-01, від 20.09.2010 №0920-01, від 21.09.2010 №0921-01, від 23.09.2010 №0923-02, від 24.09.2010 №0924-01, від 28.09.2010 № 0928-01, від 17.12.2010 №1217-2 (далі - Видаткові накладні), та довіреностями на отримання матеріально-товарних цінностей від 16.09.2010 №15327/8166, від 28.09.2010 №15339/8178, від 17.12.2010 №15474/8312 (далі - Довіреності на МТЦ).

Однак, як зазначає Позивач, Відповідач, отримавши товар, свої зобов'язання по його оплаті не виконав, внаслідок чого виникла заявлена до стягнення сума заборгованості.

Листом від 11.11.2011 вих. №111111 Позивач, керуючись частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), разом з документами, які підтверджують поставку товару та рахунками на його оплату, направив на адресу Відповідача вимогу про сплату наявної суми заборгованості.

Відповідачем відповіді на вказану вимогу не надано, суму заборгованості за одержаний товар не сплачено, у зв'язку з чим борг Відповідача склав 44853,33 грн, що і стало підставою для звернення до господарського суду із даним позовом.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Частиною другою статті 642 ЦК України встановлено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Відповідно до частини першої статті 644 ЦК України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

Частиною першою статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як стверджує Позивач, 16.09.2010 факсограмою №020-01/849 до нього звернувся Відповідач в особі комерційного директора Низова І.В. з проханням здійснити термінову поставку товару - блоків ФБС. Вказана пропозиція була прийнята Позивачем, що підтверджується складанням Видаткових накладних та рахунків-фактури, які містять всі істотні умови: предмет договору, ціну та кількість товару.

Факт прийняття пропозиції Відповідачем підтверджують дії, які засвідчують бажання укласти договір поставки на запропонованих умовах, а саме: оформлення довіреностей на товарно-матеріально відповідальних осіб та отримання товару шляхом підписання Видаткових накладних, що свідчить про надання останнім згоди на отримання саме такого виду товару, в кількості та по ціні, зазначеним в накладних.

Як зазначалось вище, Позивачем за Видатковими накладними був поставлений товар - блоки ФБС, загальною вартістю 44853,33 грн.

Відповідно до пункту 11 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР №П-6 від 15.07.1965, приймання товарів мають право здійснювати працівники отримувача (покупця), уповноважені на це керівництвом підприємства-отримувача, і ці працівники повинні відноситись до категорії матеріально-відповідальних осіб. Відпуск товарно-матеріальних цінностей покупцям або передача їх безоплатно здійснюється підприємствами тільки на підставі доручень отримувачів (покупців).

Порядок використання доручень регулюється наказом Мінфіну України від 16.05.1996 №99 «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей» (зареєстровано у Мін'юсті України за №293/1318 від 12.06.96). Пунктом 2 Інструкції визначено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувача.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено інший первинний документ - накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей.

У суду відсутні сумніви щодо отримання товару саме представниками Відповідача, оскільки в матеріалах справи наявні довіреності від 16.09.2010 №15327/8166, від 28.09.2010 №15339/8178, від 17.12.2010 №15474/8312, якими Відповідач уповноважував своїх працівників на отримання матеріальних цінностей від Позивача.

Посилання Відповідача на те, що вказаними довіреностями передбачено отримання матеріальних цінностей за договором, а не за Видатковими накладними, спростовується встановленим судом фактом укладення між сторонами договору у спрощений спосіб. Крім того, Відповідачем не доведено існування протягом вересня-грудня 2010 року інших правовідносин між сторонами (наприклад на підставі іншого договору), ніж ті, що є предметом розгляду в цій справі.

З огляду на фактичні правовідносини, які склалися між Позивачем та Відповідачем, судом встановлено, що між сторонами виникли зобов'язальні відносини, на підставі укладеного у спрощений спосіб договору поставки.

Згідно з положеннями статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, строк оплати поставленого товару сторонами не погоджувався.

Частиною другою статті 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Така вимога про оплату поставленого товару на суму 44853,33 грн за Видатковими накладними була направлена Позивачем на адресу Відповідача 11.11.2011, та отримана останнім 17.11.2011 про що свідчить дублікат повідомлення про вручення поштового відправлення з претензією Позивача та лист Донецької дирекції УДППЗ «Укрпошта» від 06.04.2012 №07/5-348.

Виходячи з викладеного, семиденний строк оплати для відповідача наступив у період з 18.11.2011 по 24.11.2011 включно, а вже з 25.11.2011 почалося прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості за Видатковими накладними, тоді як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що станом на день звернення Позивача з позовом до суду та на час вирішення спору заборгованість Відповідача складає 44853,33 грн.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості з оплати поставленої продукції в сумі 44853,33 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача за період прострочення виконання грошового зобов'язання 3% річних у розмірі 530,87 грн та інфляційне відшкодування у розмірі 448,53 грн.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми інфляційного відшкодування (арк.с.10), суд дійшов висновку про те, що він невірний, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми інфляційного відшкодування такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 403,68 грн, з наступного розрахунку суду:

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованості Сума боргу (грн.) Середній індекс інфляції за період Інфляційне збільшення суми боргу Сума боргу з врахуванням індексу інфляції

25.11.2011-17.04.2012 44853.86 1.009 403.68 45257.54

Перевіривши розрахунок 3% річних суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог діючого законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково: з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 45787,88 грн, у тому числі сума боргу за поставлену продукцію у розмірі 44853,33 грн, інфляційні втрати в сумі 403,68 грн та 3% річних в сумі 530,87 грн.

Відповідно до статей 44, 49 ГПК України при частковому задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Змінити найменування відповідача у справі з відкритого акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» на публічне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь».

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського,1, ідентифікаційний код 00191158, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпром Україна» (83023, м. Донецьк, вул. Харитонова, 15, ідентифікаційний код 37134278, р/р 26008969968703 в ПАТ «ПУМБ»,

МФО 335537) суму боргу у розмірі 44853,33 грн (сорок чотири тисячі вісімсот п'ятдесят три грн 33 коп.), 3% річних в сумі 530,87 грн (п'ятсот тридцять грн 87 коп.), інфляційні втрати в розмірі 403,68 грн (чотириста три грн 68 коп.) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1607,93 грн (одна тисяча шістсот сім грн 93 коп.).

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 25.05.2012.

Суддя Архипенко О.М.