Рішення

від 15.05.2012 по справі 5006/22/10/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.05.12 р. Справа № 5006/22/10/2012

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інвард»

(84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Вознесенського, 31)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська солевидобувна компанія» (84101, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Сучасна, 33)

про стягнення 83297,15 грн.

Суддя Архипенко О.М.

За участю представників сторін:

від позивача - Масалітін С.М., довіреність від 20.04.2012 № 12;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвард» (Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська солевидобувна компанія» (Відповідач) про стягнення 83297,15 грн, з яких: сума боргу за поставлену продукцію у розмірі 79266,80 грн, пеня в сумі 3054,66 грн, інфляційні втрати в сумі 348,03 грн та 3% річних в сумі 627,66 грн.

Позовні вимоги, із посиланням на статті 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, обґрунтовані порушенням Відповідачем умов пункту 5.1 Договору від 05.05.2011 №0505 щодо здійснення оплати за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 09.04.2012 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

27.04.2012 позивач звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог, відповідно до якої додатково просить покласти на відповідача витрати по оплаті правової допомоги у розмірі 6500,00 грн в порядку статей 44, 49 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просить суд позов задовольнити.

Відповідач явку представника у судові засідання не забезпечив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. В порядку статті 59 ГПК України надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого визнав наявну заборгованість у сумі 83297,15 грн, та просив розстрочити виконання рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

05.05.2011 між товариством з обмеженою відповідальністю «Інвард» (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Слов'янська солевидобувна компанія» (Одержувач) було укладено договір №0505 (далі - Договір) (арк. с. 18-20).

Згідно з пунктом 1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити за адресою Одержувача, а Одержувач зобов'язується прийняти від Постачальника та оплатити товар.

Пунктом 1.3. Договору встановлено, що найменування, кількість товару, його ціна, умови поставки вказуються у специфікаціях до даного договору та рахунках.

Пунктом 2.1 Договору (зі змінами, внесеними додатковими угодами від 07.10.2011 №3 та від 28.10.2011 №4) сторони погодили ціну товару.

Відповідно до пункту 5.1 Договору платежі за партію товару, який поставляється за Договором повинні здійснюватися Одержувачем, шляхом передплати, згідно виставленого рахунку, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника, на протязі доби, з моменту його виставлення.

Згідно з пунктами 10.1-10.2 Договору він вважається укладеним та вступає в силу з моменту його підписання Сторонами та скріплення його печатками Сторін. Договір діє до 31.12.2012.

На виконання своїх зобов'язань, Позивач здійснив поставку паливних гранул з лушпиння соняшнику на загальну суму 98026,80 грн, що підтверджується видатковими накладними від 21.10.2011 №Р1021/03, від 15.11.2011 №Р1115/02, від 21.11.2011 №Р1121/06 та від 23.01.2012 №Р0123/02, які підписані уповноваженими особами сторін та скріплені їх печатками (арк.с. 10-13).

Одночасно Позивачем виставлені Відповідачу рахунки-фактури за поставлений товар: від 21.10.2011 №Р1021/13, від 15.11.2011 №Р1115/02, від 21.11.2011 №Р1121/15 та від 23.01.2012 №Р0123/03 (арк.с. 14-17).

Проте, Відповідач свої зобов'язання в частині здійснення своєчасної та повної оплати отриманої продукції не виконав, що і стало підставою звернення Позивача до господарського суду з даним позовом.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з положеннями статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 цього Кодексу договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно акту звірки взаєморозрахунків, підписаного обома сторонами та скріпленого печатками підприємств, станом на 27.02.2012 заборгованість Відповідача становила 79266,80 грн (арк.с. 23).

Відповідач не представив суду доказів виконання зобов'язання зі сплати отриманого товару за Договором та оплати наявного боргу, у той час як відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості у розмірі 79266,80 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.

За прострочення оплати за поставлений товар Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у розмірі 3054,66 грн, 3% річних у розмірі 627,66 грн та суму інфляційних втрат у розмірі 348,03 грн.

За приписами статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому, згідно зі статтею 611 вказаного Кодексу, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки; відшкодування збитків і моральної шкоди.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини другої статті 343 ГК України, статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений Позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог діючого законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 83297,15 грн, у тому числі сума боргу за поставлену продукцію у розмірі 79266,80 грн, пеня в сумі 3054,66 грн, інфляційні втрати в сумі 348,03 грн та 3% річних в сумі 627,66 грн.

У відзиві на позов Відповідач заявив клопотання про розстрочку виконання рішення суду у зв'язку з тяжким фінансовим становищем підприємства.

Представник Позивача проти розстрочення виконання рішення заперечує.

Згідно з пунктом 6 статті 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

У пункті 2 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996 № 02-5/333 «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України» (з подальшими змінами і доповненнями) зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.03.2003 №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Отже, виходячи із наведеного, в основу судового рішення про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання. З цією метою, під час вирішення питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, суди повинні врахувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Крім того, з аналізу процесуальних норм, які регулюють питання можливості надання відстрочки виконання рішення суду випливає, що законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

В даному випадку, відповідач обґрунтував заяву про розстрочку виконання рішення суду тим, що на підприємстві склалося важке фінансове становище.

Господарський суд вважає, що наведені Відповідачем підстави для розстрочки виконання судового рішення не є тими виключними обставинами. До того ж, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження обставин, якими обґрунтовується заява про розстрочку рішення суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про недоведеність та необґрунтованість заяви про розстрочку рішення суду, і, як наслідок, відмовляє в її задоволенні.

Заявою про уточнення позовних вимог Позивач просить покласти на Відповідача витрати по оплаті правової допомоги у розмірі 6500,00 грн в порядку статей 44, 49 ГПК України.

В обґрунтування вказаного клопотання Позивач посилається на укладений 20.03.2012 між товариством з обмеженою відповідальністю «Бек-офіс» (Компанія) та товариством з обмеженою відповідальністю «Інвард» (Клієнт) Договір №45 на представництво інтересів в суді.

Відповідно до пункту 1.1 цього Договору Клієнт зобов'язує Компанію діяти в інтересах Клієнта. При цьому Компанія зобов'язується представляти права та захищати інтереси Клієнта у його судовому спорі з товариством з обмеженою відповідальністю «Слов'янська солевидобувна компанія». Таке представництво та захист прав Клієнта розповсюджується на судові засідання по всіх судових інстанціях.

Вартість послуг за Договором склала 6500,00 грн (пункт 4.2 Договору).

На підтвердження понесених витрат по оплаті правової допомоги Позивачем надано платіжне доручення від 20.04.2012 №1267, відповідно до якого останній перерахував на розрахунковий рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Бек-офіс» суму коштів у розмірі 6500,00 грн, як оплату за Договором.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини третьої статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру» (далі - Закон про адвокатуру). Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону про адвокатуру, котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

У частинах другої та п'ятої статті 4 Закон про адвокатуру зазначено, що адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань. Адвокатські бюро, колегії, фірми, контори та інші адвокатські об'єднання є юридичними особами.

Таким чином, стаття 44 ГПК України передбачає відшкодування сум як судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 01.10.2002 у справі №30/63.

Із матеріалів справи вбачається, що понесені Позивачем витрати, не пов'язані з наданням адвокатських послуг та не відносяться до складу судових витрат у розумінні статті 44 ГПК України, а тому суд вважає вимогу Позивача щодо покладення на Відповідача витрат по оплаті правової допомоги, наданої товариством з обмеженою відповідальністю «Бек-офіс», такою, що не підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на Відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська солевидобувна компанія» (84101, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Сучасна, 33, ідентифікаційний номер - 30098637, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інвард» (84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Вознесенського, 31, ідентифікаційний код 32197899, р/р 26006301008458 в ПАО «Банк Перший», МФО 320995) суму боргу у розмірі 79266,80 грн (сімдесят дев'ять тисяч двісті шістдесят шість грн 80 коп.), пеню в розмірі 3054,66 грн (три тисячі п'ятдесят чотири тисячі грн 66 коп.), інфляційні втрати в розмірі 348,03 грн (триста сорок вісім грн 03 коп.), 3% річних в сумі 627,66 грн (шістсот двадцять сім грн 66 коп.) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1665,94 грн (одна тисяча шістсот шістдесят п'ять грн 94 коп.).

Повне рішення складено 21.05.2012.

Суддя Архипенко О.М.