Рішення

від 21.05.2012 по справі 5006/22/28/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.05.12 р. Справа № 5006/22/28/2012

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юлія-Лімітед»

(84172, Донецька область, Слов'янский район, смт Билбасівка, вул. Яковенка, 22 )

до товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська солевидобувна компанія» (84101, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Сучасна, 33)

про стягнення 54750,45 грн.

Суддя Архипенко О.М.

За участю представників сторін:

від позивача -Одорошенко Н.М., довіреність від 05.04.2012 б/н;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юлія-Лімітед» (Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська солевидобувна компанія» (Відповідач) про стягнення 54750,45 грн, з яких: сума боргу за поставлену продукцію у розмірі 52821,00 грн, пеня в сумі 1434,79 грн, інфляційні втрати в сумі 264,43 грн та 3% річних в сумі 230,23 грн, а також витрати по оплаті правової допомоги у розмірі 6500,00 грн в порядку статей 44, 49 ГПК України

Позовні вимоги, із посиланням на статті 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, обґрунтовані порушенням Відповідачем умов пункту 5.1 Договору від 15.11.2011 №1-11/11 щодо здійснення оплати за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.04.2012 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

08.05.2012 позивач звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 54797,52 грн, з яких: сума боргу за поставлену продукцію у розмірі 52821,00 грн, пеню в сумі 1432,36 грн, інфляційні втрати в сумі 264,41 грн та 3% річних в сумі 279,75 грн.

21.05.2012 позивач надав заяву в якій відмовився від заявлених вимог відносно стягнення витрат по оплаті правової допомоги у розмірі 6500,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просить суд позов задовольнити.

Відповідач явку представника у судові засідання не забезпечив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. В порядку статті 59 ГПК України надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого визнав наявну заборгованість у сумі 54750,45 грн, та просив розстрочити виконання рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

15.11.2011 між товариством з обмеженою відповідальністю «Юлія-Лімитед» (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Слов'янська солевидобувна компанія» (Одержувач) було укладено договір №1-11/11 (далі - Договір) (арк. с. 13).

Згідно з пунктом 1.1 Договору Постачальник постачає Покупцю гранули з лушпиння соняшника (надалі «Продукція»), а Покупець зобов'язаний прийняти Продукцію і оплатити її на умовах даного Договору та прийнятих Сторонами змін та доповнень.

Відповідно до пунктів 2.1-2.2 Договору він набуває чинності з моменту підписання повноважними представниками Сторін. Договір є чинним до 15 листопада 2012 р. включно.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що Постачальник відвантажує Покупцю продукцію за цінами, що визначені у специфікації Постачальника і які погоджені з Покупцем не пізніше, ніж за 24 год. до відвантаження продукції.

Ціна товару та умови оплати визначені у специфікації, яка прийнята Додатковою угодою №2 від 11.01.2012 (арк.с.14). Так, зокрема, цією Додатковою угодою встановлено, що оплата продукції здійснюється з відстрочкою 3-10 днів.

Відповідно до пункту 5.1 Договору розрахунки за поставлену партію Продукції здійснюється Покупцем шляхом перерахування її вартості в безготівковому порядку на поточний рахунок Постачальника в строки, визначені у специфікації.

На виконання своїх зобов'язань, Позивач здійснив поставку гранул з лушпиння соняшнику на загальну суму 52821,00 грн, що підтверджується накладними від 22.01.2012 №3/12 та від 30.01.2012 №4/12, які підписані уповноваженими особами сторін та скріплені їх печатками, та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей від 12.01.2012 №4, виданою на ім'я Бурякова Валерія Вікторовича (арк.с. 18-20).

Одночасно Позивачем виставлені Відповідачу рахунки-фактури за поставлений товар: від 22.01.2012 №3, від 30.01.2012 №5 (арк.с. 16-17).

Проте, Відповідач свої зобов'язання в частині здійснення своєчасної та повної оплати отриманої продукції не виконав, що і стало підставою звернення Позивача до господарського суду з даним позовом.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з положеннями статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 цього Кодексу договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно акту звірки взаєморозрахунків, підписаного обома сторонами та скріпленого печатками підприємств, станом на 24.02.2012 заборгованість Відповідача становила

52821,00 грн (арк.с. 15).

Відповідач не представив суду доказів виконання зобов'язання зі сплати отриманого товару за Договором та оплати наявного боргу, у той час як відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості у розмірі 52821,00 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.

За прострочення оплати за поставлений товар Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у розмірі 1432,36 грн, 3% річних у розмірі 279,75 грн та суму інфляційних втрат у розмірі 264,41 грн.

За приписами статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому, згідно зі статтею 611 вказаного Кодексу, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки; відшкодування збитків і моральної шкоди.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини другої статті 343 ГК України, статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною шостою статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки пені Позивача (арк.с.45), судом встановлено невірність його здійснення, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 1428,47 грн виходячи з наступного розрахунку суду:

Розрахунок пені за рахунком фактурою від 22.01.2012 №3

Сума боргу (грн) Період прострочення Кількість днів прострочення Розмір облікової ставки НБУ Розмір подвійної облікової ставки НБУ в день Сума пені за період прострочення

29304,00 02.02.2012 - 22.03.2012 50 7.7500 % 0.042 %* 620,51

29304,00 23.03.2012 - 09.04.2012 18 7.5000 % 0.041 %* 216,18

*Значення є округленим і наводиться з довідковою метою. При розрахунках застосовується неокруглене значення.

Розрахунок пені за рахунком фактурою від 30.01.2012 №5

Сума боргу (грн) Період прострочення Кількість днів прострочення Розмір облікової ставки НБУ Розмір подвійної облікової ставки НБУ в день Сума пені за період прострочення

23517,00 10.02.2012 - 22.03.2012 42 7.7500 % 0.042 %* 418,29

23517,00 23.03.2012 - 09.04.2012 18 7.5000 % 0.041 %* 173,49

*Значення є округленим і наводиться з довідковою метою. При розрахунках застосовується неокруглене значення.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми інфляційного відшкодування (арк.с.46), суд дійшов висновку про те, що він невірний, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми інфляційного відшкодування такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 264,10 грн, з наступного розрахунку суду:

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції:

за рахунком фактурою від 22.01.2012 №3

Період заборгованості Сума боргу (грн.) Середній індекс інфляції за період№ Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі

02.02.2012 - 31.03.2012 29304,00 1.005 146,52 29450.52

за рахунком фактурою від 30.01.2012 №5

Період заборгованості Сума боргу (грн.) Середній індекс інфляції за період№ Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі

02.02.2012 - 31.03.2012 23517,00 1.005 117,58 23634.58

Перевіривши розрахунок 3% річних суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог діючого законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково: з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 54793,32 грн, у тому числі сума боргу за поставлену продукцію у розмірі 52821,00 грн, пеня в сумі 1428,47 грн, інфляційні втрати в сумі 264,10 грн та 3% річних в сумі 279,75 грн.

У відзиві на позов Відповідач заявив клопотання про розстрочку виконання рішення суду у зв'язку з тяжким фінансовим становищем підприємства.

Представник Позивача проти розстрочення виконання рішення заперечує.

Згідно з пунктом 6 статті 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

У пункті 2 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996 № 02-5/333 «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України» (з подальшими змінами і доповненнями) зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.03.2003 №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Отже, виходячи із наведеного, в основу судового рішення про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання. З цією метою, під час вирішення питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, суди повинні врахувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Крім того, з аналізу процесуальних норм, які регулюють питання можливості надання відстрочки виконання рішення суду випливає, що законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

В даному випадку, відповідач обґрунтував заяву про розстрочку виконання рішення суду тим, що на підприємстві склалося тяжке фінансове становище.

Господарський суд вважає, що наведені Відповідачем підстави для розстрочки виконання судового рішення не є тими виключними обставинами. До того ж, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження обставин, якими обґрунтовується заява про розстрочку рішення суду.

Відповідно до статей 44, 49 ГПК України при частковому задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська солевидобувна компанія» (84101, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Сучасна, 33, ідентифікаційний номер - 30098637, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юлія-Лімітед» (84172, Донецька область, Слов'янский район, смт Билбасівка, вул. Яковенка, 22, ідентифікаційний код 22019419, р/р 260098102 в ПАО «Укрбізнесбанк», МФО 334969) суму боргу у розмірі 52821,00 грн (п'ятдесят дві тисячі вісімсот двадцять одна грн 52 коп.), пеню в розмірі 1428,47 грн (одна тисяча чотириста двадцять вісім грн 47 коп.), інфляційні втрати в розмірі 264,10 грн (двісті шістдесят чотири грн 10 коп.), 3% річних в сумі 279,75 грн (двісті сімдесят дев'ять грн 75 коп.) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1609,38 грн (одна тисяча шістсот дев'ять грн 38 коп.).

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 24.05.2012.

Суддя Архипенко О.М.