Рішення

від 22.05.2012 по справі 5006/22/31/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.05.12 р. Справа № 5006/22/31/2012

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Дольче Віта»

(02099, м. Київ, Бориспільське шосе, 7-Б)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельне підприємство «Тандем» (83095, м. Донецьк, вул. Володимирська,1)

про стягнення 63889,15 грн.

Суддя Архипенко О.М.

За участю представників сторін:

від позивача - Гурова Г.В., довіреність від 05.12.2011 №308/12;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Дольче Віта» (Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельне підприємство «Тандем» (Відповідач) про стягнення 63889,51 грн, у тому числі: основний борг - 50113,18 грн, пеня - 1164,35 грн, штраф - 8519,24 грн, інфляційні втрати - 102,69 грн, 3% річних - 225,91 грн та проценти за користування чужими коштами в сумі 3764,16 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на норми статей 525, 526, 536, 549, 625 Цивільного кодексу України, обґрунтовані невиконанням Відповідачем зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару за договором дистрибуції №278/11-Д від 04.11.2011.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.04.2012 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просить суд позов задовольнити.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 ГПК України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Явку представника у судові засідання не забезпечив.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

04.11.2011 між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Дольче Віта» (Підприємство) та товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельне підприємство «Тандем» (Дистриб'ютор) укладено договір дистрибуції №278/11-Д (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Підприємство зобов'язалось передати, а Дистриб'ютор прийняти, оплатити та здійснити реалізацію продукції на умовах та в строки, передбачені даним Договором.

Даний Договір набирає сили з моменту підписання його Сторонами і діє протягом одного року, а в частині зобов'язань - до повного їх виконання (пункт 9.1 Договору). У випадку, якщо за 30 днів до закінчення терміну дії Договору жодна із Сторін не виявила бажання припинити його дію, Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік (пункт 9.2 Договору).

У пункті 4.5 Договору сторони встановили, що розрахунок за продукцію Дистриб'ютор зобов'язаний провести не пізніше 21 календарного дня з моменту отримання продукції. Датою отримання продукції вважається дата, зазначена в накладних, відповідно до пунктів 1.3 та 7.3 Договору.

Відповідно до пункту 1.3 Договору перехід права власності і ризиків випадкового знищення або ушкодження продукції відбувається в момент приймання-передачі продукції від Підприємства Дистриб'ютору, що оформлюється у порядку, визначеному діючим законодавством (підписання видаткових накладних та/або ТТН тощо).

Судом встановлено, що Позивач свої зобов'язання за Договором виконував належним чином: на виконання умов Договору Відповідачу був поставлений товар на загальну суму 55421,46 грн за видатковими накладними №ТД-0039633 від 29.11.2011 на суму 11562,00 грн, №ТД-0041353 від 13.12.2011 на суму 6719,70 грн, №ТД-0042241 від 20.12.2011 на суму 3046,20 грн, №ТД-0000039 від 01.01.2012 на суму 5519,40 грн, №Д-00000771 від 12.01.2012 на суму 9498,00 грн, №ТД-0001338 від 17.01.2012 на суму 4292,16 грн, №Д-00003143 від 02.02.2012 на суму 10177,80 грн, №Д-00003800 від 09.02.2012 на суму 4606,20 грн.

Натомість, Відповідач, у свою чергу, несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував отриману продукцію, у зв'язку з чим його заборгованість перед Позивачем склала 50113,18 грн.

Невиконання Відповідачем зобов'язань за Договором щодо здійснення повної та своєчасної оплати за отриману продукцію і стало підставою для звернення Позивача до господарського суду із даним позовом.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами договір є договором поставки.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Зобов'язання, що виникають на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення статей 264-271 ГК України та положення глави 54 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки, згідно з частиною другою статті 712 ЦК України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами у Договорі погоджено, що розрахунок за продукцію Відповідач зобов'язаний провести не пізніше 21 календарного дня з моменту отримання продукції, датою отримання продукції вважається дата зазначена в накладній.

Таким чином, остаточний розрахунок за отриману продукції за видатковими накладними Відповідач повинен був здійснити: за №ТД-0039633 від 29.11.2011 на суму 11562,00 грн - 20.12.2011, за №ТД-0041353 від 13.12.2011 на суму 6719,70 грн - 02.01.2012, за №ТД-0042241 від 20.12.2011 на суму 3046,20 грн - 09.01.2012, за №ТД-0000039 від 01.01.2012 на суму 5519,40 грн - 24.01.2012, за №Д-00000771 від 12.01.2012 на суму 9498,00 грн - 02.02.2012, за №ТД-0001338 від 17.01.2012 на суму 4292,16 грн - 07.02.2012, за №Д-00003143 від 02.02.2012 на суму 10177,80 грн - 23.02.2012, за №Д-00003800 від 09.02.2012 на суму 4606,20 грн - 01.03.2012.

Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості за Договором, тоді як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що станом на день звернення позивача з позовом до суду та на час вирішення спору заборгованість Відповідача складає 50113,18 грн.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості з оплати поставленої продукції в сумі 50113,18 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за Договором Позивач просить стягнути з Відповідача пеню за період прострочення (по 22.03.2012 включно) у розмірі 1164,35 грн та штраф у розмірі 8519,22 грн.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Згідно з пунктом 10.2 Договору у разі прострочення розрахунків за продукцію Дистриб'ютор сплачує Підприємству пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, крім цього, збитки, інфляційні та 3% річних, відповідно до статті 625 ЦК України, а у разі затримки оплати більш, ніж на 30 днів з моменту закінчення терміну, зазначеного у пункті 4.5 Договору Дистриб'ютор сплачує штраф у розмірі 17% від несплаченої суми.

Перевіривши здійснений Позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку, що він відповідає вимогам чинного законодавства України, у зв'язку з чим суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача штрафу 17% в сумі 8519,22 грн підлягають задоволенню.

Однак, перевіривши здійснений Позивачем розрахунок пені, суд дійшов до висновку про його арифметичну невірність, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 1143,11 грн.

Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача за період прострочення виконання грошового зобов'язання 3% річних у розмірі 225,91 грн та інфляційне відшкодування у розмірі 102,69 грн.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений Позивачем розрахунок інфляційного відшкодування, суд дійшов висновку про те, що він відповідає вимогам чинного законодавства України, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 102,69 грн такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, перевіривши здійснений Позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов до висновку про його арифметичну невірність, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 221,71 грн.

Поряд з сумою основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 50% річних за користування чужими коштами в сумі 3764,16 грн за період прострочення.

Частиною п'ятою статті 694 ЦК України передбачено, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Згідно статті 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 10.4 Договору сторони передбачили, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти відповідно до частини першої статті 536 ЦК України у розмірі 50 % річних.

Також, перевіривши розрахунок Позивача стосовно стягнення 50 % річних, суд дійшов до висновку про його арифметичну невірність, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 3695,41 грн.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково: з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 63795,32 грн, у тому числі: сума боргу за поставлену продукцію у розмірі 50113,18 грн, пеня у розмірі 1143,11 грн, інфляційні втрати в сумі 102,69 грн, 3% річних в сумі 221,71 грн, штраф 17% у розмірі 8519,22 грн, 50% річних за користування чужими коштами у розмірі 3695,41 грн.

Витрати Позивача по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельне підприємство «Тандем» (83095, м. Донецьк, вул. Володимирська, 1, ідентифікаційний код 34266529, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дольче Віта» (02099, м. Київ, Бориспільське шосе, 7-Б, ідентифікаційний код 33631780, п/р №2600403255 в АБ "Кліринговий дім", МФО 300647) суму основного боргу у розмірі 50113,18 грн (п'ятдесят тисяч сто тринадцять грн 18 коп.), пеню у розмірі 1143,11 грн (одна тисяча сто сорок три грн 11 коп.), інфляційні втрати у розмірі 102,69 грн (сто дві грн 69 коп.), 3% річних у розмірі 221,71 грн (двісті двадцять одна грн 71 коп.), штраф 17% у розмірі 8519,22 грн (вісім тисяч п'ятсот дев'ятнадцять грн 22 коп.), 50% річних за користування чужими коштами у розмірі 3695,41 грн (три тисячі шістсот дев'яносто п'ять грн 41 коп.), а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1607,14 грн (одна тисяча шістсот сім грн 14 коп.)

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 25.05.2012.

Суддя Архипенко О.М.