Рішення

від 10.05.2012 по справі 57/375

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.05.12 р. Справа № 57/375

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нектар-Плюс»

(45000, Волинська область, м. Ковель, вул. Незалежності, 44)

до приватного підприємства «Топаз-Регіон»

(83085, м. Донецьк, вул. Баумана, 12)

про стягнення 15199,00 грн.

Суддя Архипенко О.М.

Представники сторін не з'явились.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нектар-Плюс» (Позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до приватного підприємства «Топаз-Регіон» (Відповідач) про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу у розмірі 15199,00 грн.

Вимоги Позивача, з посиланням на статті 526, 530, 610, 692 Цивільного кодексу України та статті 173, 193, 265 Господарського кодексу України, обґрунтовані тим, що на виконання умов договору купівлі - продажу протягом квітня 2009 року Позивач здійснив поставку товару Відповідачу на загальну суму 20899,00 грн, що підтверджується видатковими накладними №Т\Н-00094 від 03.04.2009 на суму 11933,00 грн та №Т\Н-00115 від 22.04.2009 на суму 8966,00 грн, однак станом на 19.09.2011 оплата була здійснена частково в сумі 5700,00 грн, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 15199,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.10.2011 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Нектар-Плюс» прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 57/375.

На виконання ухвали господарського суду міста Києва від 29.11.2011 матеріали справи № 57/375 передано за підсудністю до господарського суду Донецької області.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.12.2012 вказану судову справу прийнято до провадження.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.02.2012 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Нектар-Плюс» залишено без розгляду.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2012 ухвалу господарського суду Донецької області від 14.02.2012 скасовано, справу № 57/375 передано на розгляд до місцевого господарського суду.

Ухвалою господарського суду від 03.04.2012 справу прийнято до провадження суддею Архипенко О.М. та призначено до розгляду на 17.04.2012.

Ухвалою суду від 17.04.2012 розгляд справи відкладений на 10.05.2012.

Позивач в засідання суду явку свого представника не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки не повідомив. В матеріалах справи містяться заяви Позивача від 22.11.2011 та 13.02.2012 про розгляд справи за відсутності його представника (арк.с. 19, 52).

Позивач не виконав вимоги суду щодо подання первинних документів бухгалтерського обліку та огляду у судовому засіданні оригіналів документів, доданих до позовної заяви, з посиланням на проведення податковою міліцією ДПА у Волинській області перевірки, у процесі якої була вилучена документація з первинного бухгалтерського обліку, на підтвердження чого надав належним чином засвідчену копію протоколу обшуку від 01.12.2010 (арк.с. 21-28).

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України): не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Явку представника у судові засідання не забезпечив. Поштові відправлення з процесуальними документами суду повернуті з відміткою відділення зв'язку - «організація не зареєстрована».

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови Пленуми Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

В С Т А Н О В И В:

У 2008 році (за твердженням Позивача) між товариством з обмеженою відповідальністю «Нектар-Плюс» (Продавець) та приватним підприємством «Топаз-Регіон» (Покупець) укладений договір купівлі-продажу (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору Продавець зобов'язався поставити та передати у власність (повне господарське відання) Покупця товар, а Покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах цього Договору.

Найменування товару: продукти харчування в асортименті згідно із замовленням (пункт 1.2 Договору).

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що ціна на кожну партію товару погоджується окремо в залежності від цін виробника.

Згідно з пунктом 3.1 Договору оплата за отриманий товар проводиться протягом 14 банківських днів з моменту отримання.

Відповідно до пункту 4.1 Договір набрав чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2009 у зв'язку з пролонгацією.

Договір підписаний керівниками сторін та скріплений їх печатками.

На виконання цього Договору, як стверджує Позивач, останнім був поставлений Відповідачу у квітні 2009 року товар на загальну суму 20899,00 грн, що підтверджується видатковими накладними від 03.04.2009 №Т\Н-00094 на суму 11933,00 грн та від 22.04.2009 №Т\Н-00115 на суму 8966,00 грн.

У зв'язку з неповною та несвоєчасною оплатою відповідачем отриманого товару, Позивачем на адресу Відповідача була направлена претензія від 02.09.2011 про сплату наявного боргу у розмірі 15199,00 грн, яка Відповідачем була залишена без реагування (арк.с. 16-17).

Невиконання Відповідачем зобов'язань за Договором щодо повної та своєчасної оплати за отриманий товар на підставі видаткових накладних від 03.04.2009 №Т\Н-00094 та від 22.04.2009 №Т\Н-00115 і стало причиною для звернення Позивача до господарського суду із даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частин та другої статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема з договорів та інших правочинів.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частинами першою та другою статті 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з положеннями статті 193 ГК України та статей 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, інших документів, крім видаткових накладних, які б підтверджували факт поставки та отримання товару Відповідачем, Позивачем надано не було.

Таким чином, видаткові накладні є єдиним засобом доказування, який може підтвердити факт здійснення поставки товару Позивачем Відповідачу, а отже підлягає ретельному, всебічному, повному вивченню та дослідженню.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Так, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з видаткової накладної від 22.04.2009 №Т\Н-00115 товар на загальну суму 8966,00 грн отримано керівником Відповідача. Про вказане свідчить ідентичність підпису отримувача на накладній з підписом в Договорі, та скріплення його печаткою підприємства.

Водночас, відповідно до видаткової накладної від 03.04.2009 №Т\Н-00094 товар на загальну суму 11933,00 грн від імені Відповідача отримано Каніфонтовим А.В. з поміткою «без печаті вірити». При цьому, вказана накладна не містить реквізитів довіреності, якою Каніфонтов А.В. уповноважувався отримати відповідні цінності, посадове становище останнього, печатки юридичної особи тощо.

Матеріали справи не містять також ані самої довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, обов'язковість наявності якої встановлена пунктом 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. N 99 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 р. за N 293/1318), ані будь-яких інших документів, які б підтверджували повноваження Каніфонтова А.В. на отримання від імені Відповідача матеріальних цінностей за накладною від 03.04.2009 №Т\Н-00094.

Таким чином, видаткова накладна від 03.04.2009 №Т\Н-00094 не підтверджує одержання матеріальних цінностей на суму 11933,00 грн саме Відповідачем (керівником юридичної особи або її довіреною особою).

Відповідно до частини першої статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (частина перша статті 43 ГПК України).

З урахуванням викладеного, внаслідок недоведеності належними доказами у справі факту передачі товару та його отримання саме покупцем, на Відповідача не може бути покладений обов'язок його сплатити, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині щодо стягнення боргу за видатковою накладною від 03.04.2009 №Т\Н-00094 на суму 11933,00 грн.

Натомість, суд визнає, що позивачем доведено належними і допустимими доказами факт постачання 22.04.2009 товару Відповідачу на загальну суму 8966,00 грн.

Відповідач не представив суду доказів виконання зобов'язання зі сплати за поставлений товар за видатковою накладною від 22.04.2009 №Т\Н-00115, у той час як відповідно до вимог господарського процесуального законодавства кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 8966,00 грн суд визнає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства «Топаз-Регіон» (83085, м. Донецьк, вул. Баумана, 12, ідентифікаційний код 31243891, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Нектар-Плюс» (45000, Волинська область, м. Ковель, вул. Незалежності, 44, ідентифікаційний код 30739470, відомості про рахунки в установах банків відсутні) суму боргу у розмірі 8966,00 грн (вісім тисяч дев'ятсот шістдесят шість грн. 00 коп.), витрати по сплаті державного мита у розмірі 89,67 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 139,22 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 15.05.2012.

Суддя Архипенко О.М.