Рішення

від 24.07.2012 по справі 5006/22/77/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.07.12 р. Справа № 5006/22/77/2012

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українські будівельні склади»

(83052, м. Донецьк, проспект Ілліча, 76, кв.1)

до приватного підприємства «Екоснаб»

(18000, м. Черкаси, вул. Гоголя, 221, кв. 89)

та товариства з обмеженою відповідальністю «Донмегапром»

(83059, м. Донецьк, проспект Ілліча, 109-А)

про стягнення 10225,08 грн.

Суддя Архипенко О.М.

За участю представників сторін:

від позивача - Дітковський А.М., довіреність від 03.06.2012 №238;

від відповідача (ПП «Екоснаб») - не з'явився;

від відповідача (ТОВ «Донмегапром») - Ричкаль М.В., довіреність від 03.06.2012 б/н.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські будівельні склади» (Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до приватного підприємства «Екоснаб» (Відповідач 1) та товариства з обмеженою відповідальністю «Донмегапром» (Відповідач 2) про стягнення 10225,08 грн, а саме: з Відповідача 1 - суми боргу за поставлену продукцію у розмірі 9923,76 грн, пені у розмірі 250,07 грн та 3% річних в сумі 51,25 грн; з Відповідача 2 - в солідарному порядку суми боргу за поставлену продукцію у розмірі 2000,00 грн.

Позовні вимоги, із посиланням на статті 525, 526, 625, 629, 692 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, обґрунтовані порушенням Відповідачем 1 умов Договору поставки від 29.10.2010 №182 щодо здійснення повної та своєчасної оплати за товар, поставлений на підставі видаткових накладних від 27.10.2010 №УБ-0010712, від 25.01.2011 №0000298, від 09.03.2011 №УБ-0001231 та від 11.04.2012 №УБ-0001842.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25.05.2012 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №5006/22/77/2012.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 02.07.2012 справу № 5006/22/77/2012 було передано на розгляд судді Філімоновій О.Ю., у зв'язку із перебуванням судді Архипенка О.М. на лікарняному.

Ухвалою від 04.07.2012 розгляд справи відкладено на 24.07.2012.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.07.2012, на виконання розпорядження голови господарського суду Донецької області від 19.07.2012, справу №5006/22/77/2012 прийнято до провадження суддею Архипенко О.М.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просить суд позов задовольнити.

Відповідач 1 явку представника у судове засідання не забезпечив. Про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. 15.06.2012 та 16.07.2012 від Відповідача 1 на адресу господарського суду надійшли відзиви на позов, відповідно до яких останній не визнав позовні вимоги у повному обсязі, зокрема, зазначив, що:

- претензія Позивача від 13.03.2012 про сплату наявної суми заборгованості не відповідає вимогам чинного законодавства;

- акт перевірки кількості реалізованого товару, складений Позивачем 19.03.2011, не може підтверджувати факт реалізації товару, оскільки перевірка проводилась без участі представника ПП «Екоснаб» та не відомо за якою адресою;

- його лист від 19.03.2012 за вих.№17 про визнання наявної заборгованості не відповідає умовам Договору поставки, а тому не може бути взято за дату настання терміну виконання зобов'язання;

- товар до цього дня не реалізований, а тому у нього не виникло зобов'язання по сплаті отриманого товару.

Відповідач 2 у відзиві на позов заявлені до нього вимоги також не визнав, зазначивши, що його зобов'язання перед Позивачем за Договором поруки припинилися, ще до моменту виникнення заборгованості Відповідача 1.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача 2, суд

В С Т А Н О В И В:

29.10.2010 між товариством з обмеженою відповідальністю «Українські будівельні склади» (Постачальник) та приватним підприємством «Екоснаб» (Покупець) було укладено договір поставки № 182 (далі - Договір) (арк. с. 12-16).

Згідно з пунктом 1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити Покупцю панелі ПВХ (далі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до пункту 1.2 Договору кількість, асортимент та ціна Товару узгоджується сторонами у відповідності до умов цього Договору та відображається у видаткових накладних на кожну партію Товару. Видаткові накладні, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін (крім тих випадків, коли Покупцем надається довіреність), додаються до цього Договору та є його невід'ємною частиною.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що ціна одиниці Товару та загальна вартість партії Товару, вказані у рахунку-фактурі та видатковій накладній, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Оплата Товару здійснюється Покупцем на підставі належним чином оформленої видаткової накладної, шляхом перерахування грошових коштів та поточний рахунок Постачальника. Розрахунок між сторонами здійснюється в національній грошовій одиниці - гривні (пункт 2.3 Договору).

Покупець здійснює оплату вартості Товару Постачальнику в порядку, який передбачений п. 2.3 цього Договору по факту реалізації Товару (одиниці товару) кінцевому споживачу продовж 3 (трьох) банківських днів, наступних за останнім днем тижня, на протязі якого Товар був реалізований кінцевому споживачу (пункт 2.5 Договору).

Згідно з пунктом 8.1 Договору він вступає в силу з моменту його підписання та діє безстроково до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань по цьому договору.

На виконання своїх зобов'язань, Постачальник здійснив поставку товару на загальну суму 53592,05 грн, що підтверджується видатковими накладними від 27.10.2010

№УБ-0010712, від 25.01.2011 №УБ-0000298, від 09.03.2011 №УБ-0001231 та від 20.04.2012 №УБ-0002372 та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей

від 20.10.2010 №284, від 24.01.2011 №57, від 09.03.2011 №188.

Відповідачем 1 було повернуто частину поставленого Товару на загальну суму 16469,24 грн, що підтверджується накладними повернення товару від 17.11.2011 №40, від 17.11.2011 №41, від 17.11.2011 №42, від 17.11.2011 №43, від 17.11.2011 №44, від 17.11.2011 №45.

Іншу частину отриманого за Договором товару, як зазначає Позивач, Відповідач 1 оплатив частково. Вартість несплаченого товару склала 9923,76 грн.

13.03.2012 Позивач звернувся з претензією до Відповідача 1, в якій вимагав сплати останнім коштів за отриманий товар в сумі 9923,76 грн (арк.с.31).

Листом від 19.03.2012 за вих. №17 Відповідач 1 повідомив, що у зв'язку із переміщенням підприємства на нові торгові площі у нього виникли тимчасові фінансові труднощі. Водночас, Відповідач 1 зазначив, що не знімає з себе відповідальності та зобов'язався в термін до 30.04.2012 погасити наявну заборгованість в сумі 9923,76 грн. Вказаний лист підписаний директором Відповідача 1 та скріплений печаткою підприємства (арк.с. 32).

Але, як стверджує Позивач, Відповідач 1 так і не погасив наявну заборгованість в сумі 9923,76 грн, що і стало підставою для звернення Позивача до господарського суду із даним позовом.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з положеннями статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як раніше встановлено судом, в Договорі сторони погодили строк оплати Відповідачем отриманої продукції - продовж 3 (трьох) банківських днів, наступних за останнім днем тижня, на протязі якого Товар був реалізований кінцевому споживачу.

Таким чином, момент виникнення зобов'язання Відповідача 1 по оплаті отриманого на підставі Договору товару, був визначений вказівкою на подію - реалізацію останнім товару кінцевому споживачу.

У зв'язку з цим, пунктом 2.7 Договору сторони погодили наступний порядок контролю кількості реалізованого Товару Покупцем:

- Покупець зобов'язаний щотижня (у понеділок) надавати Постачальнику звіт про реалізований Товар (форма бланку затверджена в Додатковій угоді №1 до цього Договору). Звіт про реалізований Товар підписується уповноваженим представником Покупця (перелік уповноважених представників узгоджується сторонами у Додатковій угоді №1 до цього Договору);

- за вимогою Постачальника Покупець зобов'язаний допускати уповноважених представників останнього (перелік уповноважених представників узгоджується сторонами у Додатковій угоді №1 до цього Договору) на територію зберігання Товару з метою проведення звірки залишків нереалізованого Товару.

Щодо першого способу визначення моменту реалізації Відповідачем 1 отриманого товару, то суд встановив, що матеріали справи не містять, а Позивачем не надані щотижневі звіти Покупця про реалізований товар.

Водночас, Позивач стверджує, що керуючись другим способом контролю кількості реалізованого Покупцем товару, його повноважними представниками 19.03.2012 була проведена перевірка залишків поставленого товару, та встановлено, що весь товар був реалізований, про що складено відповідний акт (арк.с. 34).

Але, на думку суду, вказаний акт також не може бути належним доказом, що підтверджує факт реалізації товару Відповідачем 1, оскільки складений з порушенням умов Договору. Так, Позивачем не надано суду передбаченого умовами Договору (підпункт 2.7.2) переліку уповноважених на здійснення відповідних перевірок представників, а відтак суд визнає акт перевірки від 19.03.2012 таким, що складений неповноважними особами сторін, і, як наслідок, - неналежним доказом у справі.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що способами, встановленими Договором, визначити безпосередньо факт та конкретний момент реалізації Покупцем товару не вбачається за можливе.

Водночас, в листі від 19.03.2012 Відповідач визнав наявну заборгованість за Договором у розмірі 9923,76 грн, що фактично свідчить про реалізацію останнім отриманого від Позивача товару. Таке визнання зобов'язання не суперечить чинному законодавству, а тому є належним доказом наявності заборгованості Відповідача 1 перед Позивачем за Договором у розмірі 9923,76 грн.

При цьому, оскільки відсутні інші докази, за допомогою яких можливо встановити конкретний день реалізації товару, суд вважає, що таким днем є день визнання Відповідачем 1 наявної заборгованості, тобто 19.03.2012 (дата підписання листа за вих. №17).

Таким чином, остаточний розрахунок за отриману продукцію Відповідач 1 повинен був здійснити до 28.03.2012, тобто продовж 3 (трьох) банківських днів, наступних за останнім днем тижня, на протязі якого Товар був реалізований кінцевому споживачу.

Відповідач 1 не представив суду доказів виконання зобов'язання зі сплати отриманого товару за Договором та оплати наявного боргу, у той час як відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що станом на день звернення Позивача з позовом до суду та на час вирішення спору заборгованість Відповідача 1 складає 9923,76 грн.

За приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 цього Кодексу договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з Відповідача 1 основної заборгованості у розмірі 9923,76 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Крім того, за прострочення оплати за поставлений товар Позивач просить стягнути з Відповідача 1 пеню у розмірі 250,07 грн та 3% річних у розмірі 51,25 грн.

За приписами статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому, згідно зі статтею 611 вказаного Кодексу, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки; відшкодування збитків і моральної шкоди.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини другої статті 343 ГК України, статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною шостою статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 5.3 Договору, у разі порушення Покупцем порядку та строку оплати, передбаченого п. 2.5 цього Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості по сплаті за товар за кожен день прострочки платежу до моменту належного виконання.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені Позивачем розрахунки пені та 3% річних, суд дійшов до висновку про їх невірність. Відповідно до розрахунків суду, здійсненими за допомогою системи інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН, за період прострочення оплати заборгованості у розмірі 9923,76 грн (з 29.03.2012 по 21.05.2012) розмір пені та 3%річних становить відповідно 219,62 грн та 44,05 грн.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення пені та 3% річних, нарахованих на суму основної заборгованості за Договором у розмірі 9923,76 грн, підлягають задоволенню частково, відповідно в сумах 219,62 грн та 44,05 грн.

Таким чином, з Відповідача 1 на користь Позивача підлягає стягненню 10187,43 грн, у тому числі: основна заборгованість у розмірі 9923,76 грн, пеня у розмірі 219,62 грн та 3% річних в сумі 44,05 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення в солідарному порядку з Відповідача 2 частини суми основного боргу Відповідача 1 у розмірі 2000,00 грн суд зазначає наступне.

29.10.2010 між товариством з обмеженою відповідальністю «Українські будівельні склади» (Кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «Донмегапром» (Поручитель) укладено Договір поруки №3 (арк. с. 17).

Пунктом 1.1 Договору поруки встановлено, що Поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед Кредитором, в обсязі встановленому цим Договором, за своєчасне виконання Боржником усіх зобов'язань за Договором поставки №182 від 29.10.2010, як існуючим на момент укладення Договору, так і тими, що виникають на його підставі в майбутньому.

Боржником за цим Договором згідно Договору поставки є приватне підприємство «Екоснаб» (пункт 1.2 Договору поруки).

Згідно з пунктом 1.5 Договору поруки обсяг відповідальності Поручителя за зобов'язаннями Боржника відповідно до цього Договору обмежується 2000,00 грн, та у будь-якому випадку не може перевищувати зазначену суму.

Відповідно до пункту 4.1 Договору поруки він набирає юридичної сили з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін та діє до 31.12.2010 (з урахуванням змін, які внесені Додатковою угодою №1 від 29.11.2010) (арк.с. 52).

Порука за цим Договором припиняється з припиненням забезпечених нею зобов'язань за Договором поставки. У випадку дострокового припинення терміну дії цього Договору, зобов'язання Поручителя за ним припиняється в повному обсязі (пункт 4.2 Договору поруки).

Частиною четвертою статті 559 ЦК України встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

За таких обставин, у зв'язку з припиненням зобов'язань Відповідача 2 перед Позивачем за Договором поруки ще 31.12.2010 (останній день дії Договору поруки), тобто до моменту виникнення зобов'язання Відповідача 1 перед Позивачем по оплаті отриманого на підставі Договору товару, суд визнає позовні вимоги в частині, заявленої до Відповідача 2 безпідставними, і такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат зі сплати судового збору, суд зазначає наступне.

Справляння судового збору в Україні регулюється Законом України «Про судовий збір» (далі - Закон), із відповідними змінами і доповненнями.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, за подання позовної заяви немайнового характеру -1 розмір мінімальної заробітної плати (частина друга

статті 4 Закону).

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2012 становить 1073,00 грн.

Таким чином при зверненні до господарського суду з даним позовом Позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1609,50 грн.

При цьому, як вбачається з платіжного доручення від 21.05.2012 №76120, наданого Позивачем в якості доказу сплати ним судового збору за подання до суду позову, фактично Позивачем було сплачено 1641,00 грн, тобто судовий збір було внесено в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Розмір переплати становить 31,50 грн.оРо РоРоРо

На підставі того, що за приписами пункту 1 частини першої статті 7 Закону сплачена сума судового повертається у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сума судового збору у розмірі 31,50 грн, перерахована згідно з платіжним дорученням від 21.05.2012 №76120 на суму 1641,00 грн, підлягає поверненню Позивачу з Державного бюджету України.

Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства «Екоснаб» (18000, м. Черкаси, вул. Гоголя, 221, кв. 89, ідентифікаційний код - 36860687, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Українські будівельні склади» (83052, м. Донецьк, проспект Ілліча, 76, кв.1, ідентифікаційний код - 32193611) суму боргу у розмірі 9923,76 грн (дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять три грн 76 коп.),

3% річних в розмірі 44,05 грн (сорок чотири грн 05 коп.), пеню у розмірі 219,62 грн (двісті дев'ятнадцять грн 62 коп.) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1603,57 грн (одна тисяча шістсот три грн 57 коп).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Українські будівельні склади» (83052, м. Донецьк, проспект Ілліча, 76, кв.1, ідентифікаційний код - 32193611)

з Державного бюджету України суму судового збору в розмірі 31,50 грн, сплаченого на підставі платіжного доручення від 21.05.2012 №76120 на суму 1641,00 грн.

Повне рішення складено 30.07.2012.

Суддя Архипенко О.М.