Рішення

від 10.09.2012 по справі 5009/2779/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 3/67/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.12 Справа № 5009/2779/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" (69035, м. Запоріжжя, пр-т. Леніна, 153, ідентифікаційний код 13621376)

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1 (69104, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1)

про визнання права власності

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Скибі О.Б.

Представники:

від позивача: Скуріхін О.В., довіреність № б/н від 04.09.2012р.

від відповідача: не з'явився

ТОВ "Надія" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ПП ОСОБА_1 про визнання права власності на об'єкти нерухомості та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 328, 331, 376, 377, 392 ЦК України, ст. 1, 2, 54 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.07.2012р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 5009/2779/12 (провадження № 3/67/12), справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 10.09.2012р. о 10 годині 00 хвилин.

В судовому засіданні 10.09.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 14.09.2012р.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві від 06.07.2012р., та просить суд визнати за ним право власності на об'єкти нерухомості та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, а саме:

прибудову літ. Б-1, площею 20, 9 кв.м.;

приміщення № 2 другого поверху будівлі літ. Б-2, Б-1, загальною площею 68, 4 кв.м., що складається з кімнати № 1 площею 60,6 кв.м., санвузлу № 2, площею 7,8 кв.м.;

прибудову літ. А-3 нежитлового приміщення № ХІІІ першого поверху, що складається з торговельного залу № 42, загальною площею 96, 0 кв.м.;

паркани № 4,5.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з відповідачем укладено договір оренди нерухомого майна, але останній не визнає право власності на це майно за позивачем, оскільки воно не зареєстровано у встановленому законом порядку.

На підтвердження наявного у нього права власності позивач надав договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 18.12.2001р. № 102 щодо приватизації об'єктів комунальної власності відповідно до рішення сесії Запорізької міської ради від 09.10.2001р. № 7, а також рішення господарського суду Запорізької області.

Також повідомив, що з моменту купівлі нерухомості ним за свій рахунок та власними силами були здійснено добудову та часткову реконструкцію приміщень, внаслідок чого утворилися нові приміщення, які і були передані в оренду відповідачу за договором від 01.06.2012р.

Крім того, відповідач без достатніх правових підстав та без письмового дозволу позивача, як це передбачено умовами договору оренди, також здійснив часткову реконструкцію та перепланування орендованих приміщень, але сторони дійшли згоди про відшкодування позивачем вартості понесених відповідачем витрат за рахунок орендної плати.

Представник позивача вважає, що у нього наявні всі передбачені законом підстави для визнання права власності на спірне майно.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

06.09.2012р. від ПП ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву від 05.09.2012р., в якому відповідач позовні вимоги визнає в повному обсязі і проти їх задоволення не заперечує. Справу просить розглянути без його участі.

Неявка відповідача не перешкоджає розгляду спори по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до договору № 102 купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності від 18.12.2001р., укладеного між Управлінням у справах приватизації Запорізької міської ради (Орган приватизації) та Закритим акціонерним товариством "Надія" (Покупець), позивачу передано право власності на комунальне майно м. Запоріжжя, яке перебуває на балансі КП "ВРЕЖО № 12", шляхом приватизації способом викупу на підставі рішення сесії Запорізької міської ради від 09.10.2001 № 7 та відповідно до наказу Органу приватизації від 23.11.2001 № 295 (п.1.1 Договору).

Об'єктом приватизації є нежитлові приміщення XVII, XVIII першого поверху та підвалу (літера А-5) загальною площею за внутрішніми замірами 846,17 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (п.1.2 Договору).

Згідно п.1.5 Договору, право власності на об'єкт приватизації переходить до Покупця з моменту нотаріального посвідчення цього Договору.

Зазначений в цьому Договорі об'єкт приватизації продано за 408 430,00 грн. (п.1.6 Договору).

Договір № 102 купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності від 18.12.2001р. посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 25.12.2001р.

Позивач за свій рахунок та власними силами здійснив добудову та часткову реконструкцію приміщень, внаслідок чого утворилися нові приміщення.

01.06.2012р. між позивачем ТОВ "Надія" (Орендодавець) та відповідачем ПП ОСОБА_1 (Орендар) укладений договір оренди нерухомого майна за яким Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення для здійснення підприємницької діяльності, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.1.2 Договору, до оренди Орендарю Орендодавцем передається:

прибудову літ. А-3, що складається з торговельного залу № 42 у приміщенні № ХІІІ першого поверху площею 96,0 кв.м.;

прибудову літ. Б-1, площею 20,9 кв.м.;

другий поверх будівлі літ. Б-2 площею 68, 4 кв.м.;

кабінет № 77 площею 8,8 кв.м першого поверху нежитлового приміщення ХІІІ літ. А-5;

паркани № 4,5.

Вказані приміщення передані відповідачу за актом прийому-передачі нерухомого майна в оренду від 01.06.2012р. (додаток № 1 до договору оренди від 01.06.2012р.).

19.06.2012р. ПП ОСОБА_1 звернувся до позивача з повідомленням, відповідно до якого право власності позивача на вищевказане майно відповідачем не визнається на підставі того, що право власності на орендоване майно позивачем не зареєстровано у відповідності з чинним законодавством України порядку, частина приміщень збудована самочинно, право власності в ОП Запорізькому БТІ на ці зміни не зареєстровано.

Згідно технічного звіту за результатами проведення обстеження "Обстеження будівельних конструкції для наступних будівель та споруд ТОВ "Надія": 1) будівля (надбудова 2 поверху, літера Б-2), 2) прибудова (літера А-3), що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (Орджонікідзевський р-н). Висновок про технічний стан досліджених будівельних конструкцій", стан об'єкту на момент проведення дослідження (серпень 2012р.) задовільний, придатний до експлуатації. Вказані об'єкти знаходяться у справному стані, який характеризується відсутністю дефектів та пошкоджень, що впливають на зниження експлуатаційної здатності.

Технічний звіт виконаний ПП "Науково-виробнича фірма "Мій будинок", м. Запоріжжя (ідентифікаційний код 31953043), яке має Ліцензію Серії АВ № 407407 Державної архітектурно-будівельної інспекції Міністерства регіонального розвитку та будівництва України на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком). Ліцензію видано 24.06.2008р., строк дії ліцензії - до 24.06.2013р.

Запорізьким міжміським бюро технічної інвентаризації проведено обстеження та 23.06.2012р. виготовлено технічну документацію (паспорт) на об'єкти нерухомості які реконструйовані та розташовані за адресою АДРЕСА_2 (а.с.11-21).

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами ст. 21 ГПК України відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої -п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Об'єктом позову про визнання права власності є усунення невизначеності відносин прав власності позивача щодо індивідуально-визначеного майна. Підставою позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно, за умови наявності у нього доказів, що підтверджують його право власності, насамперед правовстановлювальні або правопідтверджувальні документи.

Згідно Витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земель від 15.01.2009р. № 1240-0 Управління Держкомзему у м. Запоріжжя (а.с.34), Довідки від 04.12.2008р. Управління Держкомзему у м. Запоріжжя "Про визначення частки земельної ділянки прибудинкової території, яка знаходиться у користування власників (наймачів) вбудовано-прибудованих у будівлю нежитлових приміщень будь-якого призначення, для справляння плати за землю" (а.с.35), Результатів розрахунку № 457/Ордж. у користуванні власників (наймачів) вбудовано-прибудованих у будівлю нежитлових приміщень будь-якого призначення, для справляння плати за землю" (а.с.36), землекористувачем земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_2, є ТОВ "Надія" (ідентифікаційний код 13621376).

На час розгляду справи на вказаній земельній ділянці позивачем збудовані самочинно:

прибудову літ. Б-1, площею 20, 9 кв.м.;

приміщення № 2 другого поверху будівлі літ. Б-2, Б-1, загальною площею 68, 4 кв.м., що складається з кімнати № 1 площею 60,6 кв.м., санвузлу № 2, площею 7,8 кв.м.;

прибудову літ. А-3 нежитлового приміщення № ХІІІ першого поверху, що складається з торговельного залу № 42, загальною площею 96, 0 кв.м.;

паркани № 4,5.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).

Згідно п. "ґ " ч.1 ст.95 Земельного кодексу України, землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право:

ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Відповідно до ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Згідно ч. 1, 2, 4 ст. 375 ЦК України, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч.2 ст. 376 ЦК України).

У частинах 3, 5 ст. 376 ЦК України передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Згідно п.п.1 п.1 ст. 4 Закону України від 01.07.2004р. № 1952-ІУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.

Згідно п. 3 ст. 4 Закону України від 01.07.2004р. № 1952-ІУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", право власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини) може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані.

Право власності на квартиру, житлове та нежитлове приміщення може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), в яких вони розташовані.

Суду не надано доказів про те, що визнання права власності на об'єкти нерухомості та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, а саме:

прибудову літ. Б-1, площею 20, 9 кв.м.;

приміщення № 2 другого поверху будівлі літ. Б-2, Б-1, загальною площею 68, 4 кв.м., що складається з кімнати № 1 площею 60,6 кв.м., санвузлу № 2, площею 7,8 кв.м.;

прибудову літ. А-3 нежитлового приміщення № ХІІІ першого поверху, що складається з торговельного залу № 42, загальною площею 96, 0 кв.м.;

паркани № 4,5,

порушує права інших осіб.

До того ж, на момент розгляду справи право власності на майно, що є предметом вирішення цього спору, ні за ким не зареєстроване.

Відповідно до ст. 181 Цивільного кодексу України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.

Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", нерухоме майно - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

Згідно п. 1.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.07.2010 N v7757500-09), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2002р. за № 157/6445 (далі - Тимчасове положення), це Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно (далі - Положення) визначає порядок проведення державної реєстрації права власності та права користування (сервітуту) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; довірчого управління нерухомим майном; права власності на об'єкти незавершеного будівництва (далі -державна реєстрація прав), а також порядок взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Згідно п. 1.2, 1.3 Тимчасового положення, державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Згідно п. 1.7 Тимчасового положення, державна реєстрація прав проводиться реєстратором БТІ за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, реєстратор якого проводить державну реєстрацію прав на цей об'єкт.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", державна реєстрація прав проводиться на підставі:

"...5) рішень судів, що набрали законної сили;..."

Пунктом 10 Додатку № 2 до Тимчасового положення визначено перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно. Зокрема, це рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011р. N 461 затверджено Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.

Як зазначено в п.1 Порядку, цей Порядок визначає процедуру прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (далі - об'єкти).

Отже, Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів не передбачено прийняття в експлуатацію самочинно збудованих об'єктів нерухомого майна.

Тобто, право власності на самочинно побудовані об'єкти набувається не в загальному порядку, а в спеціальному - на підставі рішення суду, прийнятого у відповідності до вимог ст. 376 ЦК України.

Порядок набуття права власності на самочинне будівництво, передбачений ст. 376 ЦК України, яка є спеціальною нормою в регулюванні спірних правовідносин, унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли загальний порядок будівництва був порушений.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду України від 12.02.2008 р. у справі № 11/30-07 за позовом Акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" до Харківської міської ради про визнання права власності на самочинно збудоване майно - торгівельні павільйони по продажу непродовольчих товарів з подібними приміщеннями.

З огляду на викладене, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

При цьому суд враховує наступне.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачений судовий збір в розмірі 1 609,50 грн.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08.07.2011р. N 02/163-48 "Про судовий збір".

Відповідно до ст. 1 цього Закону, судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду (ст. 2 Закону).

Статтею 3 Закону N 02/163-48 визначено об'єкти справляння судового збору.

Так, судовий збір справляється:

за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством;

за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України;

за видачу судами документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктами 1, 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах:

за подання до господарського суду:

1) позовної заяви майнового характеру -2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат;

2) позовної заяви немайнового характеру -1 розмір мінімальної заробітної плати.

Статтею 13 Закону України від 22.12.2011р. № va315731-11 "Про Державний бюджет України на 2012 рік" установлено на 2012 рік мінімальну заробітну плату:

у місячному розмірі: з 1 січня - 1073 гривні, з 1 квітня - 1094 гривні, з 1 липня - 1102 гривні, з 1 жовтня - 1118 гривень, з 1 грудня - 1134 гривні.

Згідно приписам статті 55 ГПК України, ціна позову визначається:

1) у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку;

2) у позовах про витребування майна - вартістю майна, що витребується;

3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою усіх вимог;

4) у позовах про стягнення іноземної валюти - в іноземній валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

В ціну позову включаються також вказані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені), а якщо вони не вказані, - суми їх, визначені суддею.

Ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

При зверненні до суду позивачем неправильно зазначено ціну позову.

Виходячи з інвентаризаційної вартості самочинно збудованого позивачем майна від 23.06.2012р. у процентному співвідношенні до інвентаризаційної вартості всього майна, що розташоване за адресою АДРЕСА_2, інвентаризаційна вартість самочинно збудованого майна складає 535 903,87 грн.

Отже, при зверненні з позовом про визнання права власності на вказане майно слід сплатити 10 718, 08 грн. (535 903,87 х 2 %).

Оскільки за квитанцією № к12/6/9 від 06.07.2012р. позивачем сплачено лише 1 609,50 грн., з позивача слід стягнути до Держбюджету додатково 9 108, 58 грн.

Керуючись ст. 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Надія" (69035, м. Запоріжжя, пр-т. Леніна, 153, ідентифікаційний код 13621376) право власності на об'єкти нерухомості та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, а саме:

прибудову літ. Б-1, площею 20, 9 кв.м.;

приміщення № 2 другого поверху будівлі літ. Б-2, Б-1, загальною площею 68, 4 кв.м., що складається з кімнати № 1 площею 60,6 кв.м., санвузлу № 2, площею 7,8 кв.м.;

прибудову літ. А-3 нежитлового приміщення № ХІІІ першого поверху, що складається з торговельного залу № 42, загальною площею 96, 0 кв.м.;

паркани № 4,5.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" (69035, м. Запоріжжя, пр-т. Леніна, 153, ідентифікаційний код 13621376) в доход Державного бюджету України (код класифікації доходів бюджету 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)", одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район), 22030001, банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області, р/р 31215206783007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025409) 9 108 (дев'ять тисяч сто вісім) грн. 58 коп. судового збору.

4. Повне рішення складено 14.09.2012р.

Суддя В.М. Соловйов