Рішення

від 04.09.2012 по справі 5006/22/112/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.09.12 р. Справа № 5006/22/112/2012

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофоспром-2008»

(61012, м. Харків, вул. Карла Маркса, 13/15, кв. 2)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Амвросіївська птахофабрика»

(87300, Донецька область, м. Амвросіївка, вул. Карла Лібкнехта, 80)

про стягнення 32614,39 грн.

Суддя Архипенко О.М.

За участю представників сторін:

від позивача - Тарасенко О.М., довіреність від 03.10.2011;

від відповідача - не з'явився.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофоспром-2008» (Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Амвросіївська птахофабрика» (Відповідач) про стягнення 32614,39 грн, з яких: сума боргу за поставлену продукцію у розмірі 30000,00 грн; пеня в сумі 2085,61 грн; інфляційні втрати в сумі 117,00 грн та 3% річних у розмірі 411,78 грн.

Позовні вимоги, із посиланням на статті 526, 625, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, статті 20, 175, 193 Господарського кодексу України, обґрунтовані порушенням Відповідачем умов пункту 4.3 Договору поставки від 05.10.2011 №051011 та Специфікації до Договору від 28.12.2011 №5 щодо здійснення своєчасної і повної оплати за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 27.07.2012 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.08.2012 розгляд справи було відкладено на 04.09.2012.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просить суд позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, до початку судового засідання, в порядку статті 59 ГПК України надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого визнав позов та просив розглянути справу без його участі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

05.10.2011 між товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофоспром-2008» (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Амвросіївська птахофабрика» (Покупець) було укладено договір поставки №051011 (далі - Договір)

(арк. с. 10-11).

Згідно з пунктом 1.1 Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити даний товар.

Найменування товару: метіонін кормовий, трикальційфосфат кормовий (пункт 2.1 Договору).

Кількість товару, який поставляється відповідно до умов цього договору, визначається сторонами у Специфікаціях, які повинні укладатися сторонами на кожну партію товару, та від дати їх підписання Сторонами складатимуть невід'ємну частину цього договору (пункт 2.2 Договору).

Строк поставки кожної окремої партії товару погоджується сторонами у Специфікаціях (пункт 3.2 Договору).

В пункті 3.5 Договору сторони погодили, що датою поставки вважається дата підписання Покупцем видаткової накладної Постачальника на поставку товару.

Розрахунки за поставлені згідно цього Договору партії товару здійснюються на умовах 100% оплати вартості на протязі 10 банківських днів з дати отримання товару (пункт 4.3 Договору).

Згідно з пунктом 12.2 Договору він набирає чинності з дня його підписання і діє

до 31 грудня 2011 р., до повного виконання сторонами своїх обов'язків по даному договору.

Специфікацією від 28.12.2011 №5 до Договору (далі - Специфікація) сторони погодили наступний асортимент, ціну та кількість товару: найменування - трикальційфосфат кормовий, кількість - 9,960 тн., вартість з ПДВ - 47808,00 грн.

Судом встановлено, що Позивач свої зобов'язання за Договором виконував належним чином: на виконання умов Договору Відповідачу був поставлений товар на загальну суму 47808,00 грн, що підтверджується видатковою накладною від 29.12.2011 №РН-0000667, яка підписана уповноваженими особами сторін та скріплена їх печатками, а також довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (арк.с.13,15). Факт отримання від Позивача продукції на зазначену суму також підтверджений Відповідачем у відзиві на позовну заяву.

У свою чергу, відповідно до умов Договору та Специфікації, Відповідач повинен був сплатити отриманий товар протягом 10 банківських днів, тобто - до 13.01.2012 включно.

Невиконання Відповідачем своїх зобов'язань в частині здійснення своєчасної та повної оплати отриманої продукції і стало підставою звернення Позивача до господарського суду з даним позовом.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з положеннями статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 цього Кодексу договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до банківських виписок по рахунку Позивача, Відповідач частково оплатив отриманий за видатковою накладною від 29.12.2011 №РН-0000667 товар, на суму 17808,00 грн. Залишок заборгованості склав - 30000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням наданого Відповідачем відзиву на позов, позовні вимоги про стягнення з останнього заборгованості у розмірі 30000,00 грн суд визнає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за прострочення оплати за поставлений товар Позивач (з 18.01.2012 по 02.07.2012) просить стягнути з Відповідача пеню в сумі 2085,61 грн, інфляційні втрати в сумі 117,00 грн, 3% річних у розмірі 411,78 грн.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому, згідно зі статтею 611 вказаного Кодексу, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.3 Договору сторони погодили, що у разі порушення Покупцем терміну оплати товару, зазначеного в п.4.3 даного Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (на період нарахування) від вартості отриманого і не оплаченого товару за кожен день прострочення виконання зобов'язань.

Частиною шостою статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши здійснений Позивачем розрахунок пені за період з 18.01.2012 по 02.07.2012, суд дійшов до висновку про його невірність. За власним розрахунком суду, здійсненим за допомогою системи інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН, пеня за вказаний період прострочення сплати поставленого товару складає 2079,92 грн, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 2085,61 грн підлягають задоволенню частково в сумі 2079,92 грн.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений Позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку про те, що він відповідає вимогам чинного законодавства України, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 411,78 грн такими, що підлягають задоволенню.

Перевіривши здійснений Позивачем розрахунок інфляційного відшкодування, суд дійшов до висновку про його невірність. За власним розрахунком суду, здійсненим за допомогою системи інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН, інфляційне відшкодування за період прострочення сплати за надану теплову енергію складає 60,00 грн, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 117,00 грн підлягають задоволенню частково в сумі 60,00 грн.

Таким чином, позов товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофоспром-2008» підлягає задоволенню частково: з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню сума боргу за поставлену продукцію у розмірі 30000,00 грн, пеня в сумі 2079,92 грн, інфляційні втрати в сумі 60,00 грн, 3% річних у розмірі 411,78 грн, всього - 32551,70 грн.

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат зі сплати судового збору, суд зазначає наступне.

Справляння судового збору в Україні регулюється Законом України «Про судовий збір» (далі - Закон), із відповідними змінами і доповненнями.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати (частина друга

статті 4 Закону).

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2012 становить 1073,00 грн.

Таким чином, при зверненні до господарського суду з даним позовом Позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1609,50 грн.

При цьому, як вбачається з платіжного доручення від 03.07.2012 №1600, наданого Позивачем в якості доказу сплати ним судового збору за подання до суду позову, фактично Позивачем було сплачено 1653,00 грн, тобто судовий збір було внесено в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Розмір переплати становить 43,50 грн.

На підставі того, що за приписами пункту 1 частини першої статті 7 Закону сплачена сума судового збору повертається у разі внесення її в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сума судового збору у розмірі 43,50 грн, перерахована згідно з платіжних дорученням від 03.07.2012 №1600 на суму 1653,00 грн, підлягає поверненню Позивачу з Державного бюджету України.

Решта витрат по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофоспром-2008» до товариства з обмеженою відповідальністю «Амвросіївська птахофабрика» про стягнення суми боргу за поставлену продукцію у розмірі 30000,00 грн, пені в сумі 2085,61 грн, інфляційних втрат в сумі 117,00 грн та 3% річних у розмірі 411,78 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Амвросіївська птахофабрика» (87300, Донецька область, м. Амвросіївка, вул. Карла Лібкнехта, 80, ідентифікаційний код 35147133) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофоспром-2008» (61012, м. Харків, вул. Карла Маркса, 13/15, кв. 2, ідентифікаційний код 35478256) суму боргу за поставлену продукцію у розмірі 30000,00 грн (тридцять тисяч грн 00 коп.), пеню у розмірі 2079,92 грн (дві тисячі сімдесят дев'ять грн 92 коп.), 3% річних у розмірі 411,78 грн (чотириста одинадцять грн 78 коп.), інфляційні втрати у розмірі

60,00 грн (шістдесят грн 00 коп.), а також витрати по сплаті судового збору у розмірі

1606,41 грн (одна тисяча шістсот шість грн 41 коп.).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофоспром-2008» (61012, м. Харків, вул. Карла Маркса, 13/15, кв. 2, ідентифікаційний код 35478256) з Державного бюджету України суму судового збору в розмірі 43,50 грн, сплаченого на підставі платіжного доручення від 03.07.2012 №1600 на суму 1653,00 грн

Повне рішення складено 06.09.2012.

Суддя Архипенко О.М.