Рішення

від 30.08.2012 по справі 5006/22/59/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.08.12 р. Справа № 5006/22/59/2012

За позовом підприємства Маріупольського виправного центру управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області (№138) (87527, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Каменська, 71)

до приватного підприємства «Д І В»

(87535, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Менжинського, 12)

про стягнення 45500,00 грн.

Суддя Архипенко О.М.

За участю представників сторін:

від позивача - Паук С.М., довіреність від 12.03.2012 б/н,

Курто О.В., директор, наказ від 13.07.2012 №67о/с;

від відповідача - не з'явився.

Підприємство Маріупольського виправного центру управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області (№138) (Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до приватного підприємства «Д І В» (Відповідач) про стягнення 45500,00 грн.

Позовні вимоги, із посиланням на статті 525, 526, 629, 1212 Цивільного кодексу України, обґрунтовані невиконанням Відповідачем зобов'язання по поверненню безпідставно отриманих та збережених грошових коштів в сумі 45500,00 грн, які перераховані Позивачем платіжними дорученнями від 06.12.2010 №186 та від 27.12.2010 №196.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.05.2012 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №5006/22/59/2012.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 06.07.2012 справу № 5006/22/59/2012 було передано на розгляд судді Мальцеву М.Ю., у зв'язку із перебуванням судді Архипенка О.М. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.07.2012, на виконання розпорядження голови господарського суду Донецької області від 19.07.2012, справу №5006/22/59/2012 прийнято до провадження суддею Архипенко О.М.

Ухвалою господарського суду від 30.07.2012 виправлено найменування позивача в даній справі: з вказаного у процесуальних документах «підприємство Маріупольського виправного центру №138» зазначено «підприємство Маріупольського виправного центру управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області (№138).

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 ГПК України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Явку представника у судові засідання не забезпечив.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників Позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

04.10.2010 між приватним підприємством «Д І В» (Продавець) та підприємством Маріупольського виправного центру управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області (№138) (Покупець) укладений договір купівлі-продажу №13 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає та оплачує Метал, загальна кількість, часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена Сторонами у Специфікації, що є додатком №1 до цього Договору (надалі іменується «товар»).

Ціни на Товар, що поставляється Продавцем, є вільними відпускними і вказуються у Специфікації. Сторони визначають, що ціни на Товар, вказані у Специфікації, є дійсними на дату укладання цього Договору та погоджені Сторонами (пункт 3.1 Договору).

Пунктом 3.3 Договору сторони погодили, що загальна вартість товару, що підлягає поставці за цим договором, становить 90000,00 грн, у тому числі ПДВ 15000,00 грн.

Пунктами 4.1, 4.2 Договору сторони встановили, що оплата здійснюється в розмірі повної вартості Товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Продавця, вказаний у реквізитах у цьому Договорі. Покупець повинен сплатити поставлений товар не пізніше 10 календарних днів з дати поставки Товару Продавцем.

Відповідно до пункту 7.1 Договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками сторін.

Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 7.1 цього Договору, та закінчується 31 грудня 2010 року. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від його виконання (пункт 7.2 Договору).

Як стверджує Позивач, на виконання умов Договору, 05.10.2010 та 29.11.2010 Відповідач поставив йому товар на загальну суму 48600,00 грн, який був оплачений Позивачем платіжними дорученнями відповідно від 18.10.2010 №125 та від 11.11.2010 №154.

Потім, згідно пояснень, наданих директором Позивача у судовому засіданні, сторони в усній формі вирішили змінити Договір в частині порядку розрахунків за поставлений товар, а саме встановили обов'язок Позивача повністю оплатити решту товару до його передання Відповідачем.

За таких обставин, 06.12.2010 за платіжним дорученням №186 та 27.12.2010 за платіжним дорученням №196 Позивач перерахував Відповідачу грошові кошти з призначенням «за лист металевий» відповідно у сумах 10500,00 грн та 35000,00 грн.

Факт перерахування вказаних коштів підтверджується відмітками банку на відповідних платіжних дорученням про їх виконання та банківськими виписками щодо руху коштів по рахунку Позивача.

Але, як стверджує Позивач, Відповідач взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару, оплаченого Позивачем за платіжними дорученнями від 06.12.2010 №186 та від 27.12.2010 №196 не виконав, у зв'язку з чим 07.02.2011 останній звернувся до Відповідача з вимогою про повернення коштів в сумі 45500,00 грн.

У відповідь на вказане звернення Відповідач вимоги Позивача визнав необґрунтованими та відмовився від повернення отриманих коштів.

Неповернення Відповідачем грошових коштів у розмірі 45500,00 грн і стало підставою для звернення Позивача з даним позовом до господарського суду.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із статтями 11, 509 ЦК України, статтею 174 ГК України виникають, зокрема, з договору.

Згідно з положеннями статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами частини першої статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

На виконання досягнутої між сторонами домовленості про попередню оплату, Позивач оплатив товар до його передання Відповідачем на суму 45500,00 грн (платіжні доручення від 06.12.2010 №186 та від 27.12.2010 №196). Як наслідок, з урахуванням змісту Договору та відповідно до положень статті 530 ЦК України, у Позивача виникло право вимагати від Відповідача виконання зобов'язання по передачі товару на суму попередньої оплати у будь-який час.

Судом встановлено, що така вимога у письмовому вигляді протягом строку дії Договору Позивачем Відповідачу не направлялась, а відтак у останнього не виникло обов'язку щодо поставки товару на суму попередньої оплати.

При цьому, докази дострокового виконання Відповідачем зобов'язання щодо поставки товару на суму 45500,00 грн протягом строку дії Договору та після його закінчення в матеріалах справи також відсутні.

З урахуванням викладеного, у зв'язку із закінченням строку дії Договору, суд дійшов до висновку про збереження Відповідачем (станом на день звернення Позивача з позовом до суду та на час вирішення спору) за рахунок Позивача без достатньої правової підстави грошових коштів, перерахованих останнім на підставі платіжних доручень від 06.12.2010 №186 та від 27.12.2010 №196 на загальну суму 45500,00 грн.

За приписами статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також, зокрема, до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з Відповідача грошових коштів в сумі 45500,00 грн, як збережених останнім без достатньої правової підстави, обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що за приписами частини першої статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до пункту 11 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР №П-6 від 15.07.1965, приймання товарів мають право здійснювати працівники отримувача (покупця), уповноважені на це керівництвом підприємства-отримувача, і ці працівники повинні відноситись до категорії матеріально-відповідальних осіб. Відпуск товарно-матеріальних цінностей покупцям або передача їх безоплатно здійснюється підприємствами тільки на підставі доручень отримувачів (покупців).

Порядок використання доручень регулюється наказом Мінфіну України від 16.05.1996 №99 «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей» (зареєстровано у Мін'юсті України за №293/1318 від 12.06.96). Пунктом 2 Інструкції визначено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувача.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено інший первинний документ - накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей.

Відповідач не надав суду доказів здійснення поставки на суму попередньої оплати, тоді як відповідно до статей 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на Відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов підприємства Маріупольського виправного центру управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області (№138) про стягнення з приватного підприємства «Д І В» безпідставно збережених грошових коштів у розмірі 45500,00 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства «Д І В» (87535, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Менжинського, 12, ідентифікаційний код 25335411) на користь підприємства Маріупольського виправного центру управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області (№138) (87527, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Каменська, 71, ідентифікаційний код 08679965) безпідставно збережені грошові кошти у розмірі 45500,00 грн (сорок п'ять тисяч п'ятсот грн 00 коп.) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1609,50 грн (одна тисяча шістсот дев'ять грн 50 коп).

Повне рішення складено 04.09.2012.

Суддя Архипенко О.М.