Рішення

від 13.09.2012 по справі 5011-70/8595-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-70/8595-2012 13.09.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІНТЕГРО", м. Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланіт - IV Кабельні системи", м. Київ

про стягнення 43 743,51 грн.

Суддя Капцова Т.П.

Представники :

від позивача: Лисенко Ф.Л. - пред. по довір.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "СІНТЕГРО" звернулось до Господарського суду міста Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланіт - IV Кабельні системи" на підставі Договору №04У/11-1251 від 24.11.2011 р. 43 743,51 грн., з яких 40 201,00 грн. - сума основного боргу, 281,41 грн. - інфляційні втрати, 451,44 грн. - 3 % річних, 2 809,66 грн. - пеня.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ним на підставі Договору №04У/11-1251 від 24.11.2011 р., укладеного з відповідачем, було виконано пуско-налагоджувальні роботи обладнання відповідача, які не були оплачені останнім в повному обсязі, у зв'язку з чим, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 40 201,00 грн. У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань по оплаті за Договором №04У/11-1251 від 24.11.2011 р., позивачем нараховано 3 % річних в розмірі 451,44 грн., інфляційні втрати в сумі 281,41 грн. та пеню в розмірі 2 809,66 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-70/8595-2012 та призначено розгляд справи на 26.07.12 р.

26.07.12р. через канцелярію суду позивачем надано додаткові документи.

У судове засідання 26.07.12 р. представники сторін не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 04.07.2012 року сторони не виконали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.12р. відкладено розгляд справи на 16.08.12р.

14.08.2012р. через канцелярію суду від представника позивача надійшов розрахунок суми позову № 152 від 06.08.2012р., відповідно до якого позивач зменшує розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача 43643,34 грн., з яких 40 201,00 грн. -суми основного боргу, 40,20 грн. -інфляційних втрат, 2843,73 грн. -пені та 558,41 грн. -3 % річних.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

За таких обставин, заява представника позивача № 152 від 06.08.2012р. прийнята Господарським судом міста Києва до розгляду.

У судове засідання 16.08.12р. з'явився представник позивача. На вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі, представником позивача надано суду оригінали документів для огляду.

Представником позивача у судовому засіданні 16.08.12р. подано клопотання про продовження строку розгляду справи, відповідно до ст.69 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.12р. продовжено строк розгляду спору у справі № 5011-70/8595-2012 на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 13.09.2012 р.

У судове засідання 13.09.2012р. представник позивача з'явився та надав пояснення по справі. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

В матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке свідчить про те, що відповідачем 10.07.12р. було отримано ухвалу суду про порушення провадження по справі від 04.07.12р.., у зв'язку з чим, відповідач був повідомлений та обізнаний про дату та час розгляду справи судом.

Згідно з абзацом 3 пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час та місце розгляду справи судом.

З огляду на те, що ухвала суду про порушення провадження у справі від 04.07.12 року та ухвала суду про відкладення розгляду справи від 26.07.12р. та від 16.08.12р. були надіслані судом за адресою відповідача, зазначеною в позовній заяві, яка збігається з адресою відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи (ст.64 ГПК України).

Оскільки відповідач не з'явився у судове засідання, не зважаючи на належне повідомлення про час та місце судового засідання, не надав суду відзиву та документів, витребуваних судом, суд на підставі ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами та доказами.

13.09.2012р. у судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені ним позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 43 643,34 грн.

У судовому засіданні 13.09.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

ВСТАНОВИВ:

24.11.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "СІНТЕГРО" (далі -виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ланіт - IV Кабельні системи" (далі -замовник) укладено Договір № 04У/11-1251 від 24.11.2011р. (далі -Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, виконавець відповідно до умов даного договору взяв на себе зобов'язання виконати, а замовник прийняти та оплатити, пуско-налагоджувальні роботи обладнання (далі «Роботи»), вказані в Додатку № 1, який є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно до п.2.1. Договору, загальна вартість робіт складає 60201,00 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 10033,50 грн.

Відповідно п. 2.2. Договору, оплата за виконані роботи здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів, вказаних в п.2.1. даного Договору, на поточний рахунок виконавця не пізніше 5 робочих днів з моменту підписання сторонами Акту здачі-приймання виконаних робіт.

Згідно п. 3.1. Договору, даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами а діє до «31»грудня 2011р., а в частині розрахунків та гарантійних зобов'язань -до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Судом встановлено, що позивач виконав пуско-налагоджувальні роботи обладнання відповідача на підставі Договору на суму 60 201,00 грн. з ПДВ, що підтверджується Актом надання послуг №1499 від 28.12.2011р.

Вказаний акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками останніх, у зв'язку з чим, приймається судом як належний доказ, що підтверджує виконання позивачем договірних зобов'язань.

Однак, як зазначає позивач, виконані позивачем пуско-налагоджувальні роботи обладнання в повному обсязі відповідачем оплачені не були.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач оплатив частково виконані позивачем пуско-налагоджувальні роботи обладнання відповідача на суму 20 000,00 грн., а саме: 05.03.12р. відповідачем сплачено 10 000,00 грн. та 12.03.2012р. відповідачем сплачено 10 000,00 грн. на підставі виставлених позивачем рахунків, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів того, що на виконання умов Договору ним були повністю проведені розрахунки з позивачем.

Отже, враховуючи те, що позивачем були надані послуги згідно умов Договору в сумі 60 201,00 грн., сплачено відповідачем було 20 000,00 грн. на час розгляду спору сума боргу відповідача склала 40 201,00 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) та ст. 173 Господарського кодексу України (далі -ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 04У/11-1251 від 24.11.2011р., відповідно до якого позивач взяв на себе зобов'язання виконати, а замовник прийняти та оплатити, пуско-налагоджувальні роботи обладнання, вказані в Додатку № 1, який є невід'ємною частиною даного Договору (п. 1.1. Договору).

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно п. 2.2. Договору, оплата за виконані роботи здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів, вказаних в п.2.1. даного Договору, на поточний рахунок виконавця не пізніше 5 робочих днів з моменту підписання сторонами Акту здачі-приймання виконаних робіт.

Згідно зі ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Як вбачається з матеріалів справи, Акт надання послуг №1499 від 28.12.2011р. підписано сторонами 28.12.2011р., у зв'язку з чим, на підставі п. 2.2. Договору та ст. 253 ЦК України, відповідач повинен був оплатити виконані позивачем пуско-налагоджувальні роботи обладнання відповідача згідно умов Договору в строк до 07.01.12р.

Судом встановлено, що зобов'язання по оплаті виконаних позивачем пуско-налагоджувальних робіт обладнання відповідача у строк, встановлений п. 2.2. Договору, відповідачем у повному обсязі не виконано.

Враховуючи те, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем за виконані роботи підтверджується вищезазначеним Актом надання послуг №1499 від 28.12.2011р., банківськими виписками з рахунку позивача та приймаючи до уваги те, що відповідачем в порядку ст. 4-3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було спростовано наявність заборгованості та не доведено припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за виконані позивачем пуско-налагоджувальні роботи обладнання відповідача у розмірі 40 201,00 грн.

У зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за Договором, позивачем нараховано 3 % річних в сумі 558,41 грн., інфляційні втрати в розмірі 40,20 грн. та пеню в сумі 2843,73 грн.

Згідно частини 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1 та 2 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В той же час, аналіз ст. 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.04.2011 р. "Про дотримання правових позицій при перегляді судових рішень судами касаційної інстанції).

Отже, позивач має право вимагати сплату боргу з урахування індексу інфляції та трьох процентів річних, що є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Позивач здійснив розрахунок інфляційних втрат, 3 % річних та пені за період з 06.01.2012р. по 22.06.2012р. з суми боргу 40 201,00 грн.

Суд перевірив надані Позивачем розрахунки інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені з огляду на наступне.

Відповідно п. 2.2. Договору, оплата за виконані роботи здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів, вказаних в п.2.1. даного Договору, на поточний рахунок виконавця не пізніше 5 робочих днів з моменту підписання сторонами Акту здачі-приймання виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, Акт надання послуг №1499 від 28.12.2011р. підписано сторонами 28.12.2011р., у зв'язку з чим, право у позивача на нарахування інфляційних втрат, 3 % річних та пені, з огляду на норми ст. 253 ЦК України, виникло з 07.01.12р.

За таких підстав, суд здійснює перерахунок інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені за період з 07.01.12р. по 22.06.2012р. з суми боргу 40 201,00 грн.

За перерахунком суду розмір інфляційних втрат становить:

40 201,00 грн. (сума заборгованості) * 1,001 (зведений індекс інфляції за період з 07.01.12р. по 22.06.2012р. ) -40 201,00 грн. = 40,20 грн.

З огляду на те, що позивачем заявлено про стягнення 40,20 грн., за перерахунком суду розмір інфляційних втрат становить 40,20 грн., то позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в розмірі заявленому позивачем.

За перерахунком суду розмір 3 % річних становить:

40 201,00 грн. (сума заборгованості) * 3 % /365* 168 дн. (за період з 07.01.12р. по 22.06.2012р.) = 555,10 грн.

З огляду на те, що за перерахунком суду розмір 3 % річних склав 555,10 грн., а позивачем заявлено про стягнення 558,41 грн. 3 % річних, то позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних підлягають частковому задоволенню в розмірі 555,10 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2843,73 грн.

Здійснюючи перерахунок розміру пені, суд виходить з наступного.

Вимогами статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пеня є неустойкою, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових зобов'язань сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.1. Договору, у разі порушення встановленого даним договором строку оплати виконаних робіт замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,05 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

У зв'язку з тим, що пеня у розмірі 0,05 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення становить суму більшу, ніж сума пені, обчислена виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України яка діяла у період з 07.01.12р. по 22.06.2012р., суд перераховує розмір пені виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України яка діяла за цей період.

За перерахунком суду, розмір пені з суми боргу 40 201,00 грн. за період з 07.01.12р. по 22.06.2012р. становить 2809,68 грн.

За таких обставин доведеними є позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 40 201,00 грн., пені в розмірі 2809,68 грн., 3 % річних в сумі 555,10 грн. та інфляційних втрат в розмірі 40,20 грн., у зв'язку з чим, в іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланіт - IV Кабельні системи" (01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, буд. 22-А, код ЄДРПОУ 24728605) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІНТЕГРО" (83114, м. Донецьк, вул. Щорса, буд. 81 А, код ЄДРПОУ 36560587) 40 201 (сорок тисяч двісті одна) грн. 00 коп. -суми основного боргу, 2809 (дві тисячі вісімсот дев'ять) грн. 68 коп. -пені, 555 (п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 10 коп. -3 % річних, 40 (сорок) грн. 20 коп. - інфляційних втрат та 1608 (одна тисяча шістсот вісім) грн. 12 коп. -суми судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 14.09.2012 р.

Суддя Капцова Т. П.