Рішення

від 14.08.2012 по справі 5006/11/102/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.08.12 р. Справа № 5006/11/102/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Соболєвої С.М.,

при секретарі Макогон Я.С., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом, Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа», м. Маріуполь Донецької області,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «КДМ», м. Маріуполь Донецької області,

про стягнення 13 003,32 грн.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився,

Від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа», м. Маріуполь Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «КДМ», м. Маріуполь Донецької області, про стягнення 12 289,71 грн. основного боргу, пені у розмірі 551,35 грн., суми інфляційних витрат у розмірі 53,39грн., 3% річних у розмірі 108,87грн., що разом становить 23 781,45грн. При цьому у визначені загальної суми стягнення Позивачем у позовній заяві №25/01 від 14.06.2012р. було допущено арифметичну помилку, судом було встановлено іншу суму, тому вважати суму у розмірі 13 003,32грн. вірною для стягнення.

Позовні вимоги Позивача ґрунтуються на простроченні грошового зобов'язання Відповідачем, яке виникло з договору №68-и1 від 31.01.2007р. на поставку теплової енергії, внаслідок чого утворилась заборгованість та підстави для нарахування 3% річних, інфляційних витрат та штрафних санкцій.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав розрахунок заборгованості за теплову енергію, копію договору №68-и1 від 31.01.2007р. на відпуск теплової енергії Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «КДМ» разом із дислокацією до нього, акт на включення центрального опалення від 15.10.2011р., рахунків-фактур №11-10052/01 від 24.11.2011р., №12-10052/01 від 23.12.2011р., №01-10052/01 від 26.01.2012р., №03-10052/01 від 26.03.2012р., №04-10052/01 від 26.04.2012р., №02-10052/01 від 23.02.2012р., реєстри відправленої кореспонденції із списками поштової кореспонденції, фіскальні чеки як підтвердження направлення Відповідачу.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.525, 526, 530, 549, 550, 610, 611, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 2, 49, 61, 64, 82 Господарського процесуального кодексу України, Законом України «Про теплопостачання», Законом України «Про житлові-комунальні послуги» та Законом України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне винесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибуткових територій», ст.193 Господарського кодексу України.

10.07.2012р. представник Позивача надав суду копію акту звірки взаєморозрахунків №10052 від 04.07.2012р., фіскального чеку №2469 від05.07.2012р., ліцензії серія АВ №347000 від 15.04.2008р., листа №2351/04 від 04.07.2012р., акту зведення взаєморозрахунків з 01.10.2011р. по 01.06.2012р., листа №2350/04 від 04.07.2012р., заяви №355/01 від 06.07.2012р. щодо відсутності аналогічних позовних вимог на розгляді у іншого судді.

01.08.2012р. представником Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» надано заяву №368/01 від 18.07.2012р про уточнення позовних вимог, копії рішень Виконавчого комітету Маріупольської міської ради №321 від 16.11.2011р., №89 від 12.03.2009р., наказу №557 від 30.09.2011р. наказу №200 від 10.04.2012р.

14.08.2012р. представник Позивача у судове засідання не з'явився, однак через канцелярію суду надав клопотання №420/01 від 10.08.2012р. яким до матеріалів справи долучив: клопотання №б/н від 14.08.2012р. у якому зазначив про підтримання позовних вимог у повному обсязі з урахуванням всіх уточнень та пояснень, про розгляд справи без участі представника, пояснення №406/01 від 03.08.2012р. відносно нарахування об'єму спожитої теплової енергії, заяву №417/04 від 10.08.2012р. про уточнення позовних вимог стосовно заявленого періоду нарахування боргу за поставлену теплову енергію.

Представник відповідача в судові засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, наданими йому ст. 22 ГПК України правами на участь в судовому засіданні, надання відзиву на позов, представлення документів та інших доказів, які б у встановленому порядку спростовували викладені позивачем в позовній заяві обставини не скористався. Проте, ухвали суду спрямовувались рекомендованою кореспонденцією за адресою Відповідача, яка вказана Позивачем в позовній заяві та доданих до неї документах, а також у спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №14133421 від 25.06.2012р., суд дійшов висновку, що останній про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

31.01.2007р. між Комунальним комерційним підприємством Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «КДМ», укладено договір на відпуск теплової енергії №68-и1.

За умовами наведеного правочину, Позивач подає теплову енергію для об'єктів Відповідача, перелічених у додатках до наведеного договору.

Пунктом 3.2. договору, споживач зобов'язується щомісячно сплачувати послуги теплопостачання відповідно з об'ємами теплопоспоживання.

Згідно п.4.1. договору, Відповідач за отриману теплову енергію здійснює оплату за фіксованими тарифами, затвердженими Маріупольськім виконкомом міської ради, у строк до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, які установлені із розрахунку спожитої теплової енергії протягом всього опального періоду.

Відповідно до п.4.6 договору, у разі зміни тарифів, нові є обов'язковими для сторін з моменту введення їх у дію.

При цьому, за визначеннями п.4.12. договору, при наявності боргу у споживача за данним договором постачальник має право зарахувати кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за теплову енергію, поставлену у попередні періоди, незалежно від зазначеного у платіжному дорученні призначення платежу.

Орієнтована вартість теплової енергії, що постачається споживачу за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладання договору, обумовлена у п.4.1 договору.

Згідно п.5.1. спірного договору, договір укладений строком на 2 роки. Умови договору можуть бути змінені або доповнені за взаємною згодою сторін у письмовій формі. Договір вважається продовженим на той же самий строк та на тих самих умовах, якщо за місяць до закінчення строку не надійшла заява однієї із сторін про відмову від даного договору або його перегляду.

Рішеннями Маріупольської міської ради №321 від 16.11.2011р., №89 від 12.03.2009р. встановлено тарифи на послуги опалення та гарячого водопостачання.

Узгоджений обсяг надання теплової енергії споживачу наведено у дислокації до договору №68-и1 від 31.01.2007р. за змістом якої зазначено, що теплова енергія має постачатись Позивачем до офісу розташованого за адресою: пр.Металургів, 143, опалення 74,30м2 та гаряча вода 0,55 м3.

Враховуючи надану Комунальним комерційним підприємством Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» заяву №417/04 від 10.08.2012р., а також приймаючи до уваги рахунок - фактуру №11-10052/01 від 24.11.2011р., щодо періоду нарахування заборгованості за поставлену теплову енергію Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «КДМ» спірним періодом надання послуг є саме жовтень 2011р., а не листопад 2011р. Тому суд вважає за необхідне враховувати надану заяву про уточнення позовних вимог при винесенні рішення та вважати періодом нарахування заборгованості з 15 жовтня 2011р. по квітень 2012р. у загальному розмірі 12 289, 71грн.

Згідно з умовами вказаного договору позивачем, зокрема, за період з 15 жовтня 2011р. по квітень 2012р. було поставлено відповідачу теплову енергію на суму 12 289,71грн., що підтверджується наданим до матеріалів справи актом на включення опалення та вбачається з виставлених відповідачу рахунків-фактур, копії яких додані до позовної заяви. Позначка про їх відправлення Відповідачу міститься у реєстрі переданої кореспонденції. Доказів, що спростовують викладене суду не надано.

За результатами розгляду матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги Позивача про стягнення основної суми боргу підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно п.4.1. договору, Відповідач за отриману теплову енергію здійснює оплату за фіксованими тарифами, затвердженими Маріупольськім виконкомом міської ради, у строк до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, які установлені із розрахунку спожитої теплової енергії протягом всього опального періоду.

Свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів у якості оплати наданих послуг за спірним договором всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Отже, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, ст.24 Закону України «Про теплопостачання», ст.1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги» грошове зобов'язання Відповідача перед Позивачем на суму 12 289, 71 грн. на момент прийняття рішення суду не виконане.

Доказів, що свідчать про сплату заборгованості в повному обсязі у період розгляду або до початку розгляду справи суду не представлено.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу у повному обсязі.

Одночасно, Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення пені із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 551,35 грн. При нарахуванні даних штрафних санкцій Комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» посилається на п.4.3 договору №68-и1 від 31.01.2007р., Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Преамбулою Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Статтею 1 даного Закону визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, неустойка, мова про яку йдеться у наведеному Законі, є договірною, тобто такою, що визначається сторонами та повинна бути ними передбачена в укладеному правочині.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено обмеження щодо нарахування пені: розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, наведені положення Закону не передбачають встановлений розмір неустойки, та у разі якщо договором не обумовлена відповідальність сторін, не можуть бути застосовані.

Як слідує зі змісту укладеного між сторонами правочину, сторони за договором на відпуск теплової енергії №68-и1 від 31.01.2007р. домовились про відповідальність у разі несплати рахунку у зазначений строк у вигляді пені, яка нараховується згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» у розмірі подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. При цьому, для споживача - суб'єкта підприємницької діяльності встановили нарахування пені у відповідності до Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» № 686-ХІV від 20.05.1999р. у розмірі 1% за кожний день прострочення.

Відповідач за організаційно-правовою формою є Товариством з обмеженою відповідальністю та відноситься до суб'єктів підприємницької діяльності.

На виконання договору на відпуск теплової енергії №68-и1 від 31.01.2007р. Позивач поставляв теплову енергію Відповідачу для опалення нежитлового приміщення, розташованого у будинку №143 по пр.Металургів, яке використовується відповідачем для здійснення підприємницької діяльності.

Централізоване опалення є житлово-комунальною послугою згідно ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Обов'язковою умовою договорів про надання комунальних послуг згідно ч. 4 ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» є забезпечення виконання зобов'язань відповідно до чинного законодавства. Вказаний Закон є спеціальним законом, що регулює правовідносини виключно суб'єктів підприємницької діяльності щодо розрахунків за комунальні послуги, тому застосування відповідальності саме в такому розмірі є пріоритетним в порівнянні із застосуванням загальних норм, які містяться в Законі України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 543/96-ВР від 22.11.1996 р.

Проте, Позивач, застосував подвійну облікову ставку Національного банку України, що є меншою ніж 1% від суми боргу за кожен день прострочення та не перевищує 100% загальної суми боргу.

Тому, суд не вбачає підстав неправомірності застосування означеного вище нарахування, враховуючи також ті обставини, що договором передбачено нарахування господарських санкцій у вигляді пені.

При цьому, суд, перевіривши підстави застосування цих штрафних санкцій, їх арифметичний розрахунок та період нарахування, з огляду на встановлену суму боргу у розмірі 12 289,71грн., дійшов висновку щодо наступного.

Позивачем у представленому розрахунку пені до позовної заяви було визначено помилково період нарахування пені, у зв'язку з тим що відповідно до п.4.1. договору №68-и1 від 31.01.2007р. зазначено граничний строк оплати за поставлену теплову енергію до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим. Тому суд дійшов висновку, що граничним строком сплати товару є 9-те число, а 10-тє вже є першим днем порушення обов'язків щодо сплати послуг з надання теплової енергії.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Кінцевим днем нарахування пені позивачем визначено 05.06.2012р. З огляду на таке, дотримано вимоги наведеної норми матеріального права.

З урахуванням визначеного, враховуючи початок періоду прострочення встановлений судом, сума пені за несплату усіх рахунків загалом становить 558,73грн.

Разом з цим, враховуючи межі позовних вимог, сума, яка підлягає стягненню з Відповідача становить загалом грошову суму у розмірі заявленому позивачем, тобто 551,35грн.

Крім суми основного боргу, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред'явлено до стягнення 3% річних в сумі 108,87 грн., інфляційні витрати у розмірі 53,39 грн. (період згідно розрахунку долученого до позову).

З огляду на встановлену судом суму боргу, що підлягає сплаті відповідачем позивачу, враховуючи період нарахування даних позовних вимог, встановлений під час розгляду справи (з 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим по 05.06.2012р.), сума 3% річних, яка підлягає задоволенню становить 108,87грн., інфляційних витрат - 26,56 грн. (розрахунок здійснений за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство» у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ»).

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України та покладаються судом на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Враховуючи зазначене та керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 32-38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа», м. Маріуполь Донецької області, до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «КДМ», м. Маріуполь Донецької області, про стягнення 12 289,71 грн. основного боргу, пені у розмірі 551,35 грн., суми інфляційних витрат у розмірі 53,39грн., 3% річних у розмірі 108,87грн., задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «КДМ» (87531, Донецька обл., м.Маріуполь, пр.-т.Металугрів, 143, ЄДРПОУ 22041092, р/р26007900177764 в МФ МФ ПУМБ, МФО 335742) на користь Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» (87534, Донецька обл., м.Маріуполь, вул.Гризодубової, 1, ЄДРПОУ 33760279, р/р2603333 ПАТ «ПУМБ» м.Донецьк, МФО 334851) 12 289,71 грн. суми основного боргу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «КДМ» (87531, Донецька обл., м.Маріуполь, пр.-т.Металугрів, 143, ЄДРПОУ 22041092, р/р26007900177764 в МФ МФ ПУМБ, МФО 335742) на користь Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» (87534, Донецька обл., м.Маріуполь, вул.Гризодубової, 1, ЄДРПОУ 33760279, р/26006962486738 ПАТ «ПУМБ» м.Донецьк, МФО 334851) пені у розмірі 551,35 грн., суми інфляційних витрат у розмірі 26,56грн., 3% річних у розмірі 108,87грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1606,18 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. У судовому засіданні 14.08.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

8. Повний текст рішення підписано 20.08.2012р.

Соболєва С.М.