Рішення

від 13.09.2012 по справі 26/5014/2083/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.09.12 Справа № 26/5014/2083/2012

Суддя Єжова С.С., за участю секретаря судового засідання Антонової І.В., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю „Картол", м.Донецьк

до Приватного підприємства „Луганська бісквітна фабрика", м.Луганськ

про стягнення заборгованості за договором поставки №78-10/с від 01.12.2010 в сумі 112634 грн. 19 коп., пені в сумі 5956 грн. 98 коп., 10% штрафу у сумі 24201 грн. 82 коп., 3% річних в сумі 1703 грн. 14 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача -представник за довіреністю Компанієць С.С., довіреність №б/н від 14.08.2012;

від відповідача -не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №78-10/с від 01.12.2010 в сумі 112634 грн. 19 коп., пені в сумі 5956 грн. 98 коп., 10% штрафу у сумі 24201 грн. 82 коп., 10% неустойки в сумі 3731 грн. 69 коп., 3% річних в сумі 1703 грн. 14 коп.

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 06.09.2012 оголошувалась перерва.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча у судовому засіданні 06.09.2012 за присутності представника відповідача судом оголошувалась перерва і представник відповідача був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідач відзивом №42 від 05.09.2012 позовні вимоги в частині стягнення боргу визнав повністю, відносно інших вимог свого ставлення відповідач не виклав.

Заявою №13/09-12 від 13.09.2012 позивач повідомив, що відповідач оплатив заборгованість в сумі 112634 грн. 19 коп., у зв"язку з чим просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 5956 грн. 98 коп., 10% штрафу в розмірі 24201 грн. 82 коп. та 3% річних в сумі 1703 грн. 14 коп.

Суд, дослідивши зміст вказаної заяви, вияснив, що позивач фактично відмовився від вимоги про стягнення з відповідача 10 % неустойки в сумі 3731 грн. 69 коп. і в судовому засіданні 13.09.2012 суд роз'яснив наслідки відмови позивача від позову в цій частині, тому, враховуючи приписи ч.6 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає можливим прийняти відмову позивача від позову в частині вимог про стягнення з відповідача 10 % неустойки в сумі 3731 грн. 69 коп.

Згідно п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Таким чином, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Стосовно заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог на суму заборгованості, то суд не може розцінювати її як заяву про зменшення розміру позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражена позовна вимога, в тому числі і ціни позову.

Таким чином, якщо зменшити розмір вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості 112634 грн. 19 коп. на суму, яку відповідач сплатив після звернення позивача з позовом до суду, 112634 грн. 19 коп., то отримаємо кількісний показник вказаної вимоги, який дорівнює нулю, тобто це означає фактичну відсутність вказаної вимоги і передбачає відмову від позову, якої позивачем заявлено не було, як це передбачено ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки відмова позивача від позову (або у певній його частині) і зменшення розміру позовних вимог це різні процесуальні дії, які мають різні наслідки, суд не може прийняти зменшення розміру позовних вимог позивачем в частині стягнення боргу.

Згідно п.1. 1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Абзацом 5 п.п.4.6 п.4 ч.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що зменшення розміру позовних вимог згідно з п.1 ч.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судові витрати у відповідній частині з урахуванням припису ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, провадження у справі в цій частині слід припинити на підставі п.1 1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України з покладенням на відповідача судового збору.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Картол" (постачальник, позивач) та Приватним підприємством „Луганська бісквітна фабрика" (покупець, відповідач) 01.12.2010 був укладений договір поставки №78-10/С з додатковими угодами (далі -договір), за умовами якого постачальник зобов'язався виготовити та передати у власність продукцію з гофрокартону (гофроящик, гофролист і т.п.), а покупець прийняти її та оплатити у зумовлений строк певну грошову суму (п.1.1 договору).

Згідно п.3.1 договору ціна на продукцію по даному договору встановлюється за домовленістю сторін та визначається у видаткових накладних. Загальна сума договору складається з наданих видаткових накладних.

В п.4.1 договору сторони передбачили, що покупець сплачує вартість отриманої продукції протягом 14 календарних днів від дати виписки видаткової накладної шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника. В платіжному дорученні обов'язково вказати найменування продукції, номер та дату рахунка або видаткової накладної.

Відповідно до п.4.3 договору якщо покупець затримав оплату поставленої продукції більш ніж на 10 календарних днів від встановленого строку оплати, постачальник має право припинити подальші поставки продукції покупцю до моменту повного погашення заборгованості покупцем. Після погашення заборгованості кількість продукції для подальших поставок повинна бути узгоджена між покупцем та постачальником шляхом укладення нової специфікації. У випадку затримки оплати поставленої продукції більш ніж на 30 календарних днів від встановленого строку оплати, постачальник має право на стягнення з покупця десть відсотків від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення окремо від встановленої законом неустойки.

Постачальник та покупець зобов'язуються проводити звірку взаємних розрахунків за вимогою кожної сторони, а також при припиненні, розірванні даного договору, внаслідок чого повинні бути підписані вповноваженими особами акти звірення розрахунків. У випадку відмови однієї сторони від підписання вищевказаного акту на вимогу другої сторони, при розгляді спорів приймаються розрахунки другої сторони (п.4.4 договору).

Згідно п.6.1 договору покупець у разі порушення ним грошового зобов'язання -прострочення оплати продукції зобов'язаний сплатити штрафні санкції, згідно діючого законодавства України, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на цей період, від суми несплаченого грошового зобов'язання за кожний день прострочення. За прострочення понад тридцять днів від настання терміну платежу покупець додаткового зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 10% від суми несплаченого зобов'язання, а також понесені постачальником збитки. Нарахування неустойки здійснюється протягом всього періоду прострочення виконання зобов'язання незалежно від його тривалості. Строк позовної давності для стягнення неустойки складає 1 (один) рік.

На виконання вказаних умов договору та додаткових угод до нього позивач у період з 04.05.2011 по 15.08.2012 поставив відповідачу продукцію на загальну суму 507364 грн. 90 коп., яку відповідач оплатив частково в сумі 394730 грн. 71 коп., внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 112634 грн. 19 коп.

Як зазначив позивач, на виконання умов п.4.4 договору між сторонами були підписані акти звірення розрахунків (а.с.81, 82, 83), які були підписані сторонами та в яких сторонами відображено дати поставок та суми оплат за поставлену продукцію.

Оскільки відповідач своєчасно оплату поставленої продукції не здійснив, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1, ч.2, ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В п.4.1 договору сторони встановили строк для оплати поставленої продукцію 14 календарних днів, який відповідачем не дотриманий.

Факт поставки позивачем продукції відповідачу підтверджений матеріалами справи (а.с.18-80).

Як було встановлено судом під час розгляду справи і підтверджено представником позивача, відповідач після звернення позивача з позовом до суду погасив суму заборгованості 112634 грн. 19 коп. в повному обсязі, тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п1. 1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Оскільки, як зазначив позивач, і це не оспорено відповідачем, останній своєчасно у передбачений договором строк поставлену продукцію не оплатив, тобто має місце неналежне виконання зобов'язань за спірним договором відповідачем.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 2 та 3 вказаної статті визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В п.6.1 договору сторони передбачили, що покупець у разі порушення ним грошового зобов'язання -прострочення оплати продукції зобов'язаний сплатити штрафні санкції, згідно діючого законодавства України, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на цей період, від суми несплаченого грошового зобов'язання за кожний день прострочення. За прострочення понад тридцять днів від настання терміну платежу покупець додаткового зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 10% від суми несплаченого зобов'язання, а також понесені постачальником збитки. Нарахування неустойки здійснюється протягом всього періоду прострочення виконання зобов'язання незалежно від його тривалості. Строк позовної давності для стягнення неустойки складає 1 (один) рік.

Згідно п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 09.12.2011 по 15.08.2012 в сумі 5956 грн. 98 коп. згідно розрахунку (а.с.87-88) та штрафу у розмірі 10% від суми простроченої оплати в сумі 24201 грн. 82 коп. згідно розрахунку (а.с.89-90) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Правомірно позивач нарахував відповідачу 3% річних за період з 19.05.2011 по 15.08.2012 в сумі 1703 грн. 14 коп. згідно розрахунку (а.с.93-94), які і підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають до задоволення частково (з урахуванням заяви позивача №13/09-12 від 13.09.2012).

Судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір" позивачу слід повернути на підставі відповідної ухвали господарського суду судовий збір в сумі 74 грн. 64 коп. з урахуванням заяви №13/09-12 від 13.09.2012, в якій позивач відмовився від вимоги про стягнення 10% неустойки в сумі 3731 грн. 69 коп., який сплачений за платіжним дорученням №34781 від 14.08.2012, в сумі 2964 грн. 56 коп.

У судовому засіданні 13.09.2012 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 80 ч.1 п.1 1 і п.4, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Картол" до Приватного підприємства „Луганська бісквітна фабрика" задовольнити частково .

2. Стягнути з Приватного підприємства „Луганська бісквітна фабрика", вул.Звейнека, б.31, м.Луганськ, код 13383764 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Картол", пров.Веселий, б.78, м.Донецьк, код 25325230 пеню у сумі 5956 грн. 98 коп., штраф у сумі 24201 грн. 82 коп., 3% річних у сумі 1703 грн. 14 коп., судовий збір у сумі 2889 грн. 92 коп., видати наказ позивачу.

3.Провадження по справі в частині стягнення заборгованості в сумі 112634 грн. 19 коп. припинити на підставі ст.80 ч.1 п.1 1 Господарського процесуального кодексу України.

4.Провадження по справі в частині стягнення 10% неустойки в сумі 3371 грн. 69 коп. припинити на підставі ст.80 ч.1 п.4 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання рішення: 18.09.2012.

Суддя С.С. Єжова