Рішення

від 05.09.2012 по справі 5017/2011/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2012 р.Справа № 5017/2011/2012

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Л.Е. Кришиневській

за участю представників:

від позивача - Горовий А.О.,

від відповідача -Ксендзова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Клінфорт" до Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків „Будинки АББО" про стягнення 15 166,05 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Клінфорт" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків „Будинки АББО" про стягнення 15 166,05 грн., у т.ч. основного боргу за надані послуги з вивезення твердих побутових відходів у розмірі 10 073,80 грн., пені у розмірі 916,72 грн., 3% річних у розмірі 175,53 грн., вартості пошкоджених контейнерів у розмірі 4000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

31.12.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Клінфорт" (виконавець) та Об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків „Будинки АББО" (замовник) було укладено договір на вивіз твердих побутових відходів № 11/11.

Так, позивач вказує, що при виконанні договору відповідачем було порушено його умови щодо своєчасної оплати за надані послуги, а також відшкодування вартості пошкодженого майна позивача.

Зокрема, позивач зазначає, що він своєчасно та в повному обсязі надавав відповідачу послуги з вивезення твердих побутових відходів, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.08.2011 р. та актами здачі-прийняття робіт, належним чином оформлених та підписаних обома сторонами. Проте, за ствердженнями позивача, ОСББ „Будинки АББО" в повному обсязі за надані послуги не розрахувалося, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 10073,80 грн.

Як вказує позивач, 29.11.2011 р. відповідач надіслав за допомогою факсимільного зв'язку ТОВ „Клінфорт" лист № 130 від 25.11.2011 р., за яким гарантувало оплату наявної заборгованості. Також листом № 135 від 05.04.2012 р. позивач просив відповідача надати графік погашення заборгованості та підписати акт звірки взаєморозрахунків. Однак, відповідач з позивачем не розрахувався, графік погашення заборгованості не надав та акт звірки взаєморозрахунків не підписав.

При цьому позивач посилається на п. 2.1.1, 3.5 договору, якими визначено, що відповідач як замовник зобов'язується своєчасно і в повному обсязі оплачувати послуги (роботи), що надаються позивачем, відповідно до умов цього договору. До того ж відповідач щомісячно проводить оплату за надані послуги не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Разом з тим позивач зазначає, що відповідно до п. 4.1 договору за невчасне проведення розрахунків за даною угодою відповідач як замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,05% від суми заборгованості за кожен день прострочення згідно чинного законодавства. Нарахування пені здійснюється з наступного дня після закінчення строку оплати за останній розрахунковий період, тобто з 06.12.2011 р.

З огляду на вищенаведене позивачем здійснено нарахування відповідачу пені за період з 06.12.2011 р. по 04.06.2012 р. (182 дн.) в сумі 916,72 грн.

Крім того, позивач згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України здійснив нарахування трьох відсотків річних на основну заборгованість, що складають 175,53 грн.

Більш того, позивач зазначає, що на виконання умов договору ТОВ „Клінфорт" передало ОСББ „Будинки Аббо" за актом прийому-передачі контейнерів від 31.12.2010 року (додаток 6), що є додатком № 2 до договору 17 пластикових контейнерів для збору ТПВ об'ємом 1,1 куб.му справному стані, придатних до експлуатації.

Відповідно до п. 2.1.9. та п. 4.6. договору ОСББ „Будинки Аббо" несе повну матеріальну відповідальність за збереження переданих контейнерів.

06.10.2011 року в результаті підпалу ТПВ було знищено 2 пластикових контейнери для збору ТПВ об'ємом 1,1 куб.м, які знаходилися за адресою: м. Іллічівськ, вул. Шевченко, 9А. У зв'язку з цим було складено акт про завдання матеріальної шкоди від 06.10.2011 року, підписаний позивачем та відповідачем, в якому також визначена загальна сума до відшкодування - 4 000,00 грн.

Відповідно до п. 2.1.9 договору відповідач як замовник зобов'язується забезпечити збереження і цілісність контейнерів, переданих йому по акту прийому-передачі контейнерів. З моменту підписання акту прийому-передачі контейнерів і до моменту їх повернення позивачу ризик випадкової загибелі або пошкодження контейнерів несе відповідач.

Згідно з п. 4.6. договору відповідач несе матеріальну відповідальність за збереження і цілісність контейнерів для збору ТПВ, які були встановлені позивачем. У разі спалювання, псування, знищення, крадіжки або розу комплектації контейнерів, у випадках приведення їх в стан, непридатний для подальшої експлуатації, представник позивача складає акт про спричинення збитку. При цьому відповідач як замовник відшкодовує позивачу як виконавцю заподіяний збиток у розмірі ринкової вартості зіпсованих (вкрадених) контейнерів на момент підписання акту про спричинення збитку.

Таким чином, за ствердженнями позивача, ОСББ „Будинки Аббо" повинно також відшкодувати ТОВ „Клінфорт" вартість пошкоджених контейнерів, що складає 4 000 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.07.2012 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Клінфорт" прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 5017/2011/2012, також справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач позовні вимоги визнає частково, про що зазначено у відзиві на позов (а.с. 28, 36-37).

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

31 грудня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Клінфорт" (замовник) та Об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків „Будинки АББО" (виконавець) було укладено договір № 11/11 на вивіз твердих побутових відходів, відповідно до п. 1.1 відповідач як замовник замовляє і оплачує, а позивач як виконавець здійснює вивіз твердих побутових відходів (ТПВ), що утворюються в процесі господарської діяльності відповідача, розміщених останнім у встановлені позивачем контейнера для збору ТПВ. В п. 1.2 договору передбачено, що позивач (виконавець) здійснює вивіз ТПВ в кількості та з періодичністю відповідно до графіку вивозу ТПВ (додаток № 1), з дотриманням вимог санітарних правил утримання територій населених місць.

П. 2.1.1 договору визначено, що відповідач як замовник зобов'язується своєчасно і в повному обсязі оплачувати послуги (роботи), що надаються позивачем, відповідно до умов цього договору. До того ж відповідач щомісячно проводить оплату за надані послуги не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 3.5 договору). Підставою для оплати замовником вартості послуг є акти виконаних робіт і рахунок, виписаний позивачем (виконавцем).

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 згідно ч. 2 ст. 901 цього ж Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Так, укладений між сторонами по справі договір на вивіз ТПВ за своїм змістом є договором про надання послуг та є підставою для виникнення у сторін договору зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України). В свою чергу згідно ст. 629 ЦК України вказаний договір є обов'язковим для виконання його сторонами.

Ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України визначено, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до норм ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як з'ясовано судом та не спростовано відповідачем, своєчасно та в повному обсязі надавав відповідачу послуги з вивезення твердих побутових відходів, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000227, № ОУ-0000377, № ОУ-0000433, № ОУ-0000554, належним чином оформлених та підписаних обома сторонами, копії яких містяться в матеріалах справи.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем від позивача наданих останнім послуг з вивезення ТПВ є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказані послуги відповідно до умов договору та чинного законодавства.

Проте, за ствердженнями позивача, ОСББ „Будинки АББО" в повному обсязі за надані послуги не розрахувалося, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 10073,80 грн., яку відповідач визнав під час розгляду справи.

Так, несплатою позивачу вказаної суми заборгованості за вище вказаним договором відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 10073,80,00 грн.

Невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Згідно приписів п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, умовами вказаного договору визначено, що відповідач щомісячно проводить оплату за надані послуги не пізніше 5-го числа місяця наступного за розрахунковим.

Однак, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань не здійснив оплати за надані йому послуги у строк, передбачений договором.

В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 4.1 договору за невчасне проведення розрахунків за даною угодою відповідач як замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,05% від суми заборгованості за кожен день прострочення згідно чинного законодавства.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 Господарського кодексу України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Враховуючи те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов'язання за договором № 11/11 від 31.12.2010 р. щодо здійснення оплати наданих позивачем послуг з вивезення ТПВ на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню за період з 06.12.2011 р. (наступний день після закінчення строку оплати за останній розрахунковий період) по 04.06.2012 р. (182 дн.), що складає за розрахунком позивача 916,52 грн. (10073,80 грн.х 0,05% х 182 дн.).

Відповідач у відзиві на позов зазначив про скрутне фінансове становище та наявність несплачених боргів у значній сумі.

Між тим пунктом 3 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Так, враховуючи вищенаведені відповідачем у відзиві обставини та майновий стан відповідача, діяльність якого не пов'язана з підприємницькою діяльністю, а направлена на утримання та використання власниками квартир спільного майна багатоквартирного будинку, відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України суд зменшує розмір пені до 50 грн.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення 3% річних суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. Проте, враховуючи те, що ні законом, ні договором на вивезення ТПВ не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів, є також способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищенаведене та несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг з вивезення ТПВ, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано відповідачу 3% річних на існуючу суму заборгованості за період з 06.12.2011 р. по 04.07.2012 р. (212 дн.), що складають 175,53 грн. (10073,80 грн. /100% х 3% / 365 дн. х 212 дн.), розрахунок яких наведено у позові.

Більш того, як вказує позивач, на виконання умов договору ТОВ „Клінфорт" передало ОСББ „Будинки Аббо" за актом прийому-передачі контейнерів від 31.12.2010 року (додаток 6), що є додатком № 2 до договору 17 пластикових контейнерів для збору ТПВ об'ємом 1,1 куб.му справному стані, придатних до експлуатації.

Відповідно до п. 2.1.9. та п. 4.6. договору 11/11 від 31.12.2010 р. ОСББ „Будинки Аббо" несе повну матеріальну відповідальність за збереження переданих контейнерів.

Проте, 06.10.2011 року в результаті підпалу ТПВ було знищено 2 пластикових контейнери для збору ТПВ об'ємом 1,1 куб.м, які знаходилися за адресою: м. Іллічівськ, вул. Шевченко, 9А. У зв'язку з цим було складено акт про завдання матеріальної шкоди від 06.10.2011 року, підписаний позивачем та відповідачем, в якому також визначена загальна сума до відшкодування - 4 000,00 грн.

Відповідно до п. 2.1.9 договору відповідач як замовник зобов'язується забезпечити збереження і цілісність контейнерів, переданих йому по акту прийому-передачі контейнерів. З моменту підписання акту прийому-передачі контейнерів і до моменту їх повернення позивачу ризик випадкової загибелі або пошкодження контейнерів несе відповідач.

Згідно з п. 4.6. договору відповідач несе матеріальну відповідальність за збереження і цілісність контейнерів для збору ТПВ, які були встановлені позивачем. У разі спалювання, псування, знищення, крадіжки або розу комплектації контейнерів, у випадках приведення їх в стан, непридатний для подальшої експлуатації, представник позивача складає акт про спричинення збитку. При цьому відповідач як замовник відшкодовує позивачу як виконавцю заподіяний збиток у розмірі ринкової вартості зіпсованих (вкрадених) контейнерів на момент підписання акту про спричинення збитку.

Враховуючи вищевказане, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості пошкоджених контейнерів в розмірі 4 000 грн. Заперечення відповідача щодо стягнення з нього вказаної суми суд вважає необґрунтованими, тому до уваги суду не прийняті.

Відтак, загальна сума заборгованості відповідача за договором № 11/11 від 31.12.2010 р., що підлягає стягненню на користь позивача, становить 14 299,33 грн. (10073,80 грн. основного боргу + 4000,00 грн. вартості контейнерів + 50,00 грн. пені, 175,53 грн. 3% річних).

При цьому відповідачем у відзиві на позов було заявлено клопотання про надання відповідачу розстрочки сплати заборгованості рівними частинами строком на 12 місяців, посилаючись на неможливість сплати усієї суми боргу, оскільки до тарифу ОСББ не входить сплат боргів, а тільки поточні платежі, інші надходження грошових коштів відсутні. Тим більш, за ствердженнями відповідача, сплата усієї суми боргу унеможливить виплату заробітної плати працівникам та оплату поточних платежів.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. При цьому розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Між тим підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Відповідно до положень п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Приймаючи до уваги викладене та встановлення судом обставин, які ускладнюють виконання рішення господарського суду Одеської області щодо сплати заборгованості єдиним платежем, суд вважає за можливе надати відповідачу розстрочку виконання рішення господарського суду Одеської області шляхом сплати заборгованості в розмірі 14,299,33 грн. рівними частинами строком на 12 місяців

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця Ткачова Сергія Володимировича обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підлягають частковому задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Клінфорт" до Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків „Будинки АББО" про стягнення 15 166,05 грн. задовольнити частково.

2. СТЯГНУТИ з Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків „Будинки АББО" (68003, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. 1 Травня, буд. 6, корп. „Б"; код ЄДРПОУ 3297779; р/р 26001512521 в ПАТ „Марфін Банк", м. Іллічівськ, МФО 328168) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Клінфорт" (65059, м. Одеса, вул. М.Малиновського, 11, кв. 81; код ЄДРПОУ 37169630; р/р 26000057001124 у Південному ГРУ Приватбанку, МФО 328704) суму основного боргу за надані послуги у розмірі 10073/десять тисяч сімдесят три/грн. 80 коп., пеню в сумі 50/п'ятдесят/грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 175/сто сімдесят п'ять/грн. 53 коп., вартість пошкоджених контейнерів в сумі 4000/чотири тисячі/грн. 00 коп.

3. В задоволенні решти частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Клінфорт" до Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків „Будинки АББО" відмовити.

4. Надати Об'єднанню співвласників багатоквартирних будинків „Будинки АББО" (68003, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. 1 Травня, буд. 6, корп. „Б"; код ЄДРПОУ 3297779; р/р 26001512521 в ПАТ „Марфін Банк", м. Іллічівськ, МФО 328168) розстрочку виконання рішення господарського суду Одеської області щодо сплати заборгованості в сумі 14299,33 грн. шляхом її погашення протягом 12 місяців щомісячно рівними частинами.

5. СТЯГНУТИ з Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків „Будинки АББО" (68003, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. 1 Травня, буд. 6, корп. „Б"; код ЄДРПОУ 3297779; р/р 26001512521 в ПАТ „Марфін Банк", м. Іллічівськ, МФО 328168) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Клінфорт" (65059, м. Одеса, вул. М.Малиновського, 11, кв. 81; код ЄДРПОУ 37169630; р/р 26000057001124 у Південному ГРУ Приватбанку, МФО 328704) витрати по сплаті судового збору в сумі 1609/одна тисяча шістсот дев'ять/ грн. 50 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 10.09.2012 р.

Суддя Петров В.С.