Рішення

від 12.09.2012 по справі 5017/1960/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" вересня 2012 р.Справа № 5017/1960/2012

За позовом Державного регіонального проектно-вишукувального інституту „Укрпівдендніпроводгосп"

до відповідача Приватного малого підприємства „ІРИНА"

про стягнення 49596,15грн.

Суддя Погребна К.Ф.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Бестужев М.Л. -довіреність;

Від відповідача: Тараненко Ю.В.

В судовому засіданні 12.09.2012р. приймали участь представники:

Від позивача: Бестужев М.Л. -довіреність;

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Державне регіональне проектно-вишукувальний інститут „Укрпівдендніпроводгосп" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача, приватного малого підприємства „ІРИНА" про стягнення заборгованості в сумі 50993,84грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.07.2012р. було порушено провадження по справі №5017/1960/2012.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.08.2012р. строк розгляду справи був продовжений на п'ятнадцять днів, в порядку ст. 69 ГРУ України.

12.09.2012р. представник позивача надав до суду уточнену позову заяву, відповідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 49596,15грн., з яких заборгованість з орендної плати в розмірі 30739,24грн., заборгованість по накладним витратам в сумі 10020,77грн. та заборгованість по комунальним платежам в розмірі 8836,14грн.

Відповідач в судове засідання з'явився, надав відзив на позов, відповідно якого позові вимоги визнає частково в сумі 49570,60грн., проте просить суд у разі задоволення позову просить суд надати розстрочку виконання рішення суду строком на 12 місяців.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 12.05.2012р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив .

01.05.2010р. між Державним регіональним проектно-вишукувальним інститутом „Укрпівдендніпроводгосп" (Орендодавець) та приватним малим підприємством „ІРИНА" (Орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення (далі договір).

Відповідно п.1.1 договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне майно, а саме: нежитлове приміщення загальною площею 159,0кв.м, яке знаходиться на балансі ДАПВІ „Укрпівдендніпроводгосп" та розташоване за адресою: м. Одеса, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, 1-А.

Пунктом 11.1 договору передбачено, що цей договір укладено строком на два роки і одинадцять місяців і діє з 01 травня 2010р. до 01 квітня 2013р. включно.

Згідно п.2.1 договору, Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання -передачі нежитлового приміщення.

На виконання умов договору між сторонами 01.05.2010р. був підписаний акт приймання - передачі майна, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв нежитлове приміщення загальною площею 159,0кв.м, яке знаходиться на балансі ДАПВІ „Укрпівдендніпроводгосп" та розташоване за адресою: м. Одеса, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, 1-А в стані придатному для подальшої експлуатації.

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 04.10.1995р. за №786 і постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006р. за №1846 „Про внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна" і становить без ПДВ за базовий місяць (березень 2010р.):2144,63грн. (п.3.1. договору).

01.01.2011р. сторони підписали додаток до договору, відповіно якого в пункт 3.1 були внесені зміни, а саме: „Пункт 3.1 розділу 3 змінити на: „.... і становить без ПДВ за базовий місяць (листопад 2010р.): 4927,68грн.".

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п.3.2 договору). Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, встановлений Державним комітетом статистики (п.3.3. договору).

Орендна плата перераховується до державного бюджету в розмірі 70% і Орендодавцю -30% щомісяця не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Орендна плата вноситься Орендарем незалежно від його господарської діяльності (п.3.4 договору).

Пунктом 5.9 договору передбачено, що Орендар зобов'язаний здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом п'яти днів після підписання цього договору укласти з Орендодавцем договір про відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг.

Судом встановлено, що на виконання вимог п.5.9 договору оренди, сторони 01.05.2010р. підписали договір про відшкодування витрат за комунальні послуги та утримання орендованого майна (далі договір №2).

Відповідно п.1.1 договору №2, Орендодавець передає а Орендар приймає в тимчасове користування нежитлове приміщення розташоване за адресою: м. Одеса, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, 1-А загальною площею 159,0кв.для розміщення майстерні по обслуговуванню та ремонту автомобілів.

Пунктом 1.2 договору №2 передбачено, що цей договір укладено строком на два роки і одинадцять місяців і діє з 01 травня 2010р. до 01 грудень 2013р. включно.

Відшкодування витрат по комунальним послугам здійснюється Орендарем згідно з рахунками Орендодавця (п.2.2. договору №2). Відшкодування витрат по комунальним послугам здійснюється Орендарем по показникам обчислювальних приладів ( на підставі рахунків відповідних комунальних служб) пропорційно розміру орендованих площ та з врахуванням часу роботи споживаючих електроенергію приладів та обладнання, систем водопостачання, вивозу сміття, прибирання території та ін (п.2.3. договору №2).

Пунктом 2.4 договору №2 передбачено, що за орендоване нежиле приміщення Орендар зобов'язується відшкодувати накладні витрати по додатковим послугам по утриманню орендованого нерухомого майна в сумі 541,67грн. в місяць, крім того ПДВ.

Оплата рахунків Орендодавця для відшкодування витрат по комунальним послугам та утриманню орендованого майна здійснюється Орендарем щомісячно до 15 числа наступного за звітним місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Пунктом 5.2 договору оренди та п. 2.1 договору №2 передбачено, що Орендар зобов'язаний своєчасно й у повному обсязі сплачувати оренду плату та відшкодовувати витрати по комунальним послугам та на утримання орендованого приміщення.

Позивач зазначає, що в порушення вищезазначених договорів відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість з орендної плати в сумі 30739,24грн., по накладним витратам 10020,77грн. та по комунальним платежам в розмірі 8836,14грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.09.2012р. між сторонами по справі були підписані акти звірки взаєморозрахунків, відповідно якими підтверджено наявність у відповідача заборгованості з орендної платив сумі 30739,24грн, та заборгованість по накладним витратам в сумі 10020,77грн.

Приймаючи до уваги, що відповідач порушив свої зобов'язання за договором, позивач змушений був звернутись до суду із відповідним позовом, за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1, 3 ст.283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно до п. п.1,2 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з Приватного малого підприємства „Ірина" заборгованості по орендній платі в розмірі 30739,24грн., заборгованості по накладним витратам в сумі 10020,77грн. та заборгованості по комунальним платежам в розмірі 8836,14грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Представник відповідача просив суд у разі задоволення позовних вимог надати, розстрочку виконання рішення суду строком на 12 місяців, щомісячно рівними платежами.

Представник позивача не заперечував проти розстрочки рішення суду

Пунктом 6 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення суду. При цьому слід зважати на приписи ст. 121 ГПК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежних від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому при вирішенні заяви сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення судом враховується те, що задоволення вказаних заяв можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (ч. 10 постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 26.12.2003р. „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження").

Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене, суд доходить висновку про можливість часткового задоволення заяви Приватного малого підприємства „Ірина" в порядку ст. 121 ГПК України та надання йому розстрочку виконання рішення господарського суду Одеської області.

Проте, суд не може погодитись зі значним строком розстрочки, про який заявлено відповідачем, оскільки розстрочка виконання рішення суду строком на 12 місяців може негативно вплинути на діяльність позивача, суд вважає за необхідне розстрочити виконання рішення суду на шість місяців, шляхом погашення заборгованості в сумі 49596,15грн. рівними частинами, а саме: в жовтні 2012р. -8266,02грн., в листопаді 2012р. -8266,0грн., в грудні 2012р. -8266,02грн., в січені 2013р. -8266,02грн., в лютому 2013р. - 8266,02грн., в березні 2013р. -8266,05грн..

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного малого підприємства „Ірина" (65113, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 170, корп. 1, кв.64; код 24534427) на користь Державного регіонального проектно-вишукувального інституту „Укрпівдендніпроводгосп" (65078, м. Одеса, вул.. Гайдара, 13; код 01037904) 49596 (сорок дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто шість)грн. 15грн. заборгованості із розстрочкою виконання рішення на шість місяців, рівними частинами, а саме: в жовтні 2012р. -8266,02грн., в листопаді 2012р. -8266,0грн., в грудні 2012р. -8266,02грн., в січені 2013р. -8266,02грн., в лютому 2013р. - 8266,02грн., в березні 2013р. -8266,05грн..

3. Стягнути з Приватного малого підприємства „Ірина" (65113, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 170, корп. 1, кв.64; код 24534427) на користь Державного регіонального проектно-вишукувального інституту „Укрпівдендніпроводгосп" (65078, м. Одеса, вул.. Гайдара, 13; код 01037904) 1069 (одну тисячу шістсот дев'ять)грн. 50коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 17.09.2012р.

Суддя Погребна К.Ф.