Рішення

від 06.09.2012 по справі 0544/11211/2012

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2/0544/2259/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2012 року

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючої - судді Ільяшевич О.В.,

при секретарі Грибан А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Слов'янську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Черкаської селищної ради про тлумачення змісту заповіту, визнання права на спадкування за заповітом,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила постановити рішення про тлумачення змісту заповіту ОСОБА_3, посвідченого 30 серпня 1999 року секретарем виконавчого комітету Черкаської селищної ради, зареєстрованого в реєстрі за № 269. яким визнати, що справжньою волею заповідача ОСОБА_3 було волевиявлення про передання у власність після її смерті ОСОБА_1 земельної ділянки площею 4,650 га, яка розташована на території Черкаської селищної ради Слов'янської району Донецької області, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер якої 1424256500:04:000.0250 і яка належала їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 101526. Крім того, просила визнати за нею право на отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченим 30 серпня 1999 року секретарем виконавчого комітету Черкаської селищної ради, зареєстрованим в реєстрі № 269 на земельну ділянку площею 4,65, яка розташована на території Черкаської селищної ради Слов'янського району Донецької облас цільове призначення якої ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер якої 1424256500:04:000:0250 і яка належала спадкодавцю ОСОБА_3 і на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 101526.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримала з підстав, наведених в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнала в повному обсязі.

Черкаська селищна рада в судове засідання не з»явилася, проте подала до суду клопотання про розгляд справи без участі представника Слов»янської міської ради, та просили винести рішення на розсуд суду, з урахуванням наявних у справі матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін в судовому засіданні, суд позов задовольняє частково, виходячи з наступного:

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3. При житті ОСОБА_3 посвідчила заповіт, відповідно до якого належне їй право на земельну частку (пай), розміром 5,5 в умовних кадастрових гектарах вона заповіла ОСОБА_1. Заповіт посвідчений 30 серпня 1999 року секретарем виконавчого комітету Черкаської селищної ради, зареєстрований в реєстрі за № 269 (а.с.16).

Позивач своєчасно, у передбачений законом 6-місячний строк, звернулась до Першої Слов'янської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, що стверджується матеріалами спадкової справи (а.с.38-41).

На час укладання заповіту від 30 серпня 1999 року ОСОБА_3 володіла земельною ділянкою на підставі сертифікату про право на земельну частку (пай), після посвідчення заповіту, у 2006 році, ОСОБА_3 приватизувала належну їй земельну ділянку та отримала державний акт на право власності на землю. Своє право мати зареєструвала у державному реєстрі, ділянці присвоєний кадастровий номер

Викладене підтверджується витягом № 2075 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, довідкою № 1805/02-16, державним актом серія ЯГ № 101526, копією спадкової справи(а.с.12,14).

При реалізації свого права власності на земельну ділянку спадкодавець ОСОБА_3 відмовилася отримувати у власність малоцінні землі, отримала державний акт на право приватної власності на землю тільки на рілля, площею 4,650 га. Таким чином, межі земельної ділянки, її площа та конфігурація, зазначені у державному акті на право приватної власності на землю серія ЯГ № 101526 не співпадають із межами земельної ділянки. її плошею та конфігурацією, зазначеними у сертифікаті на право на земельну частку (пай) і, відповідно, у заповіті(а.с.16). Разом з тим в судовому засіданні встановлено, що розташування земельної ділянки не змінено, що свідчить про те, що як сертифікаті так і в державному акті йдеться про одну й ту саму земельну ділянку.

Таким чином, право на земельну частку (пай) саме по собі не є правом власності, а може лише бути передумовою для набуття права власності на земельну ділянку в майбутньому. Отже, якщо заповідач розпорядився конкретним належним йому правом на земельну частку (пай), а після відкриття спадщини з'ясувалося, що він набув право власності на земельну ділянку, заповіт в частині розпорядження правом на земельну частку (пай) за ч. 4 ст. 1236 ЦК є не чинним і нотаріус не має права оформляти на користь спадкоємця свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку. Водночас заінтересовані спадкоємці не позбавлені права звернутись до суду за тлумаченням заповіту.

Відповідно до постанови нотаріуса про відмову у ділянку вчинені нотаріальної дії - видачі мені свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19 грудня 2011 року, надані мною правовстановлюючі документи не співпадають із правовстановлюючим документом, зазначеним у заповіті, тому у нотаріуса виникли сумніви стосовно волевиявлення спадкодавця(а.с.11).

Відповідно до ст. 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 213 ЦК України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину. зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту. Подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно із ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті. На час складання заповіту, спадкодавцеві ОСОБА_3 належало право отримання земельної ділянки, яке вона заповіла позивачці. За життя ОСОБА_3 отримала державний акт на вказану земельну ділянку. Виходячи з викладено, суд приходить до висновку, що між ОСОБА_3 та позивачем на час відкриття спадщини були усталені родинні відносини, ОСОБА_3 будь-яким чином не мала намір змінити заповіт, укладаючи метою даного заповіту можна вважати отримання права на земельну ділянку після смерті ОСОБА_3 ОСОБА_1. З огляду на викладене, суд вважає, що справжнім волевиявленням спадкодавця ОСОБА_3 було бажання, щоб після її смерті власником земельної ділянки, яка належала їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 101526 була її дочка -позивачка ОСОБА_1

В зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку, про можливість тлумачення змісту заповіту.

В частині вимог про визнання права на отримання свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом, посвідченим 30 серпня 1999 року секретарем виконавчого комітету Черкаської селищної ради, суд відмовляє, оскільки, позивачка прийняла спадщину, як спадкоємиця за заповітом, а тому, має право на отримання свідоцтва про право на спадщину. До того ж право на отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом є також наслідком даного спору по суті та не вимагає додаткового вирішення.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 213, 1256 Цивільного кодексу України, 27, 31 Цивільно-процесуального кодексу України суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Черкаської селищної ради про тлумачення змісту заповіту задовольнити частково.

Розтлумачити зміст заповіту ОСОБА_3, посвідчений 30 серпня 1999 року секретарем виконавчого комітету Черкаської селищної ради, зареєстрований в реєстрі за № 269, яким визнати, що справжньою волею заповідача ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Рубці Краснолиманського району Донецької області, було волевиявлення заповісти своїй дочці ОСОБА_4 земельну ділянку площею 4,650 га, яка розташована на території Черкаської селищної ради Слов'янської району Донецької області, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1424256500:04:000.0250 і яка належала ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 101526.

В решті позову відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду через Слов'янський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 11 вересня 2012 року.

Головуюча-суддя: О.В.Ільяшевич