Постанова

від 17.09.2012 по справі 2а-1670/5410/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/5410/12

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Шевяков І.С., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю " Адамант - Групп " про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

14 серпня 2012 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю " Адамант - Групп " про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 13 050 грн. та пені в сумі 297,54 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідачем не виконано вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо забезпечення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, у зв'язку із чим ТОВ "Адамант - Групп" зобов'язане сплатити суму адміністративно - господарських санкцій в розмірі 13 050 грн. Оскільки відповідачем вказані санкції в добровільному порядку до Державного бюджету України не перераховано, вони підлягають стягненню в судовому порядку разом із нарахованою за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій сумою пені в розмірі 297 грн. 54 коп.

Ухвала про відкриття скороченого провадження в адміністративній справі направлялась відповідачу на адресу, згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Поштове направлення повернуто на адресу суду з відміткою "за зазначеною адресою не проживає".

Відповідно до частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до частини 8 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру.

Враховуючи те, що відповідач повідомлений належним чином, а також те, що останнім, а ні заперечень, а ні заяви про визнання позову до суду не було подано, суд дійшов висновку, що спір підлягає вирішенню порядку скороченого провадження, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, оскільки вони повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ТОВ "Адамант - Групп" у встановленому законодавством порядку зареєстровано як юридичну особу.

Відповідачем 27 лютого 2012 року до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів подано звіт за формою №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік, реєстраційний №53/04/1189 (а.с. 3 ).

Відповідно до вказаного звіту, середньооблікова кількість штатних працівників ТОВ "Адамант - Групп" у 2011 році становила 20 осіб, фонд оплати праці штатних працівників - 261 тис. грн. Кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - одна особа. При цьому, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність за 2011 рік фактично склала 0 осіб.

У зв'язку з тим, що у 2011 році підприємством не виконано норматив працевлаштування інвалідів, у відповідності до вимог статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", до відповідача застосовано адміністративно-господарські санкції в розмірі 13 050 грн.

Оскільки зазначену суму адміністративно-господарських санкцій в розмірі 13 050 грн. ТОВ "Адамант - Групп" у добровільному порядку не сплатило, позивач звернувся до суду з вимогою про їх стягнення разом із нарахованою за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій сумою пені в розмірі 297 грн. 54 коп.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до преамбули Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 року №875-XII (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин) цей Закон визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Як визначено статтею 8 вказаного Закону, державне управління з питань забезпечення прав інвалідів та їх соціальної захищеності здійснюється в межах повноважень центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування. За приписами Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14 квітня 2011 року №129, Фонд соціального захисту інвалідів є бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Державною службою з питань інвалідів та ветеранів України. Основними завданнями Фонду є реалізація в межах своєї компетенції заходів щодо забезпечення зайнятості та працевлаштування інвалідів; виконання програм щодо соціального захисту інвалідів.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

За приписами статті 19 згаданого Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Судом встановлено, що відповідно до звіту форми №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів ТОВ "Адамант - Групп" за 2011 рік самостійно визначено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості однієї штатної одиниці. Разом з тим, зі змісту Звіту слідує, що протягом 2011 року інвалід на підприємстві працював лише один місяць.

Відтак, з огляду на викладене, позивач дійшов висновку про порушення підприємством норм вказаного Закону, оскільки фактично середньооблікова чисельність інвалідів складала 0,08 ( 1 відпрацьований інвалідом місяць : 12 місяців становить 0,08), що округляється до 0, а не до 1, як було зазначено відповідачем у звіті форми №10-ПІ.

Частиною третьою статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Інструкції щодо заповнення форми звітності №3-ПН "Звіт про наявність вакансій", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року №420 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 року за №1534/11814, вказана форма використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці. У разі необхідності підбору працівників за сприяння центрів зайнятості фізичні особи, у тому числі підприємці, також можуть інформувати центри зайнятості про наявність вакансій за цією формою.

У графі 15 Звіту наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України "Про зайнятість населення", із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших.

У матеріалах справи відсутні будь - які докази звітування відповідачем до Кременчуцького МРЦЗ протягом 2011 року про наявність вакансій ( за формою 3-ПН) для працевлаштування інвалідів.

Доказів самостійного пошуку інвалідів для працевлаштування на виконання нормативу, встановленого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", відповідачем не надано.

В силу частини першої статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Зі змісту поданого відповідачем Звіту форми №10- ПІ вбачається, що середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 13 050 грн.

Таким чином, за одне робоче місце, призначене для працевлаштування особи, якій відповідно до законодавства встановлено інвалідність, та не зайняте нею, відповідач має сплатити суму адміністративно-господарських санкцій в розмірі 13 050 грн.

Згідно з частиною четвертою статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У відповідності до частини другої вказаної статті, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

У зв'язку з тим, що відповідачем сума адміністративно-господарських санкцій у строк, встановлений частиною четвертою статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", сплачена не була, відповідачем за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій нараховано пеню за 114 дні такого прострочення в розмірі 297 грн. 54 коп.

Зі змісту частини п'ятої вказаної статті слідує, що адміністративно-господарські санкції та пеня можуть бути стягнуті за рішенням суду.

Частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач відзиву на позовну заяву, жодних заперечень проти позову чи доказів сплати сум адміністративно-господарських санкцій та пені суду не надав.

Разом з тим, наявність у відповідача зобов'язання зі сплати адміністративно-господарських санкцій та пені передбачено вимогами Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та підтверджено звітом за формою №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік.

За таких обставин, суд вважає вимоги Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів правомірними і обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження, виконуються негайно.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-162, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамант - Групп" ( код ЄДРПОУ 34204293) на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на р/р 31212230700008 в ГУДКСУ Полтавської області, одержувач УДКСУ м. Кременчук, код 37965850, МФО 831019 заборгованість зі сплати адміністративно - господарських санкцій у розмірі 13 050 грн. (тринадцять тисяч п'ятдесят гривень) та пені в розмірі 297,54 грн. (двісті дев'яносто сім гривень п'ятдесят чотири гривні).

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.С. Шевяков