Постанова

від 18.09.2012 по справі 2а/1270/6960/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №7.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 вересня 2012 року Справа № 2а/1270/6960/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді: Дибової О.А.

при секретарі судового засідання: Марковій О.О.

за участю сторін:

від позивача - Канатніков Д.Г.,

від відповідача - Акберов А.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугатоп» до Державного закладу «Санітарно-епідеміологічна станція міста Луганська» Міністерства охорони здоров'я України про визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державного закладу "Санітарно-епідеміологічна станція міста Луганська" Міністерства охорони здоров'я України про визнання протиправною постанови про застосування адміністративно-запобіжних заходів про визнання протиправними дій щодо складання Акту санітарно - епідеміологічного обстеження об'єкту від 24.02.-06.03.2012, Наказу № 7 від 24.02.2012 та Направлення № 7 від 24.02.2012.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив на наступне.

24.02.2012р. Позивач отримав направлення № 74 від 24.02.2012р. на здійснення Відповідачем позапланової перевірки АЗС Позивача, що розташовані за адресами:

- м. Луганськ, вул. Нечуй-Левицького, 33;

- м. Луганськ, вул. Зарічна, 2;

- м. Луганськ, вул. Ломоносова, 946.

12.03.2012 ТОВ "Лугатоп" отримало постанову головного державного лікаря Відповідача про застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства від 06.03.2012 року № 5 (надалі - Постанова № 5).

24.05.2012 відповідач надав позивачу Акт санітарно - епідеміологічного обстеження об'єкту від 24.02.-06.03.2012.

У вказаній постанові Відповідач посилається на акт обстеження об'єкту як на підставу прийняття Постанови № 5. Так як позивач отримав акт тільки 24.05.2012 в судовому засіданні, то Відповідач позбавив Позивача права надати пояснення чи заперечення до акту.

Як зазначалося вище, Позивач отримав направлення на здійснення позапланової перевірки АЗС, а Відповідач посилається на акт обстеження об'єкту. Однак складання результатів перевірки повинно оформлюватися актом перевірки, а не актом обстеження. Це різні документи, які складаються за результатами різних заходів.

Наказом № 7 було доручено «здійснити позапланову перевірку».

У Направлені № 74 Відповідач вказав «здійснити … позапланову перевірку».

У п.п. 2.2 Інструкції 64 вказано, що Додатком 2 вказано Інструкції є актом перевірки дотримання санітарного законодавства, у якому фіксується факт порушення санітарного законодавства.

Відмінність складеного акту від акту перевірки полягає у тому, що підпис особи, яка приймає участь у акті не передбачено.

Відповідач у акті обстеження зазначив, що «проведено обстеження об'єкта … з метою позапланової перевірки». Проте метою перевірки не може бути перевірка.

Тобто позивач склав акт з порушення вимог чинного законодавства, чим порушив ст.. 19 Конституції України та інші закони України.

Наказ № 7 від 24.02.2012 складений з порушенням, так як в ньому вказано «у відповідності з планом заходів … наказую … здійснити позапланову перевірку». Наказом № 7 доручено провести перевірку «у термін з 24.02.2012 по 07.03.2012». Однак, відповідно до Закону України № 877 строк проведення позапланової перевірки суб'єктів малого підприємництва не повинен перевищувати 2 робочих днів.

Також в Наказі № 7 метою перевірки є перевірка «наявності дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне середовище». Проте, перевірка наявності вказаних дозволів не входить до повноважень відповідача.

Тому позивач вважає, що відповідач перевищив свої повноваження при складенні Наказу № 7.

Позивач просив визнати протиправними дій щодо складання Акту санітарно - епідеміологічного обстеження об'єкту від 24.02.-06.03.2012, Наказу № 7 від 24.02.2012 та Направлення № 7 від 24.02.2012.

Під час судового засідання представник позивача позов підтримав в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просив адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача - державного закладу "Санітарно-епідеміологічна станція міста Луганська" Міністерства охорони здоров'я України під час судового засідання проти адміністративного позову заперечував, пояснивши, що Акт санітарно - епідеміологічного обстеження об'єкту від 24.02.-06.03.2012, Наказ № 7 від 24.02.2012 та Направлення № 7 від 24.02.2012 винесені відповідно до норм діючого законодавства та правомірно, а Відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому відповідно до чинного законодавства, про що надав письмові пояснення.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 19 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" атмосферне повітря в населених пунктах, на територіях підприємств, установ, організацій та інших об'єктів, повітря у виробничих та інших приміщеннях тривалого чи тимчасового перебування людей повинно відповідати санітарним нормам.

Підприємства, установи, організації та громадяни при здійсненні своєї діяльності зобов'язані вживати необхідних заходів щодо запобігання та усунення причин забруднення атмосферного повітря, фізичного впливу на атмосферу в населених пунктах, рекреаційних зонах, а також повітря у жилих та виробничих приміщеннях, у навчальних, лікувально-профілактичних та інших закладах, інших місцях тривалого чи тимчасового перебування людей.

Згідно статті 42 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" головні державні санітарні лікарі (їх заступники) застосовують такі заходи для припинення порушення санітарного законодавства: обмеження, зупинення або заборона викидів (скидів) забруднюючих речовин за умови порушення санітарних норм.

Згідно абзацу 1 п.п.7.1 п. 7 розділу 4 Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 467/2011, МОЗ України відповідно до покладених на нього завдань затверджує державні санітарні норми та правила.

Згідно розділу 9 Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 467/2011, МОЗ України у межах повноважень, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує і контролює їх виконання.

Нормативно-правові акти МОЗ України підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.

Рішення МОЗ України, прийняті в межах його повноважень, обов'язкові для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами та місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами.

Нормативно-правовий акт -це офіційний акт-волевиявлення (рішення) уповноважених суб'єктів права, що встановлює (змінює, скасовує) правові норми з метою регулювання суспільних відносин. Або інакше: акт правотворчості, який містить юридичні норми. Отже, нормативно-правовий акт становить рішення правотворчого органу, спрямоване на встановлення, зміну або скасування дії норм права.

Нормативно-правовий акт виконує дві рівнозначні функції: функцію юридичного джерела права і функцію форми права, тобто виступає як спосіб існування і вираження норм права.

Ознаки нормативно-правового акта:

1) приймається або санкціонується уповноваженими органами держави (правотворчими органами) або народом (через референдум);

2) завжди містить нові норми права або змінює (скасовує) чинні, чітко формулює зміст юридичних прав і обов'язків;

3) приймається з дотриманням певної процедури;

4) має форму письмового акта-документа і точно визначені реквізити:

а) вид акта (закон, указ, постанова);

б) найменування органу, який ухвалив акт (парламент, президент, уряд, місцевий орган влади);

в) заголовок (деякі акти, наприклад, розпорядження Кабінету Міністрів України приймаються без заголовка);

г) дата ухвалення акта;

ґ) номер акта;

д) дані про посадову особу, яка підписала акт;

5) публікується в офіційних спеціальних виданнях з обов'язковою відповідністю автентичності тексту офіційного зразка (в Україні закони публікуються у "Відомостях Верховної Ради України", газетах "Голос України" та "Юридичний вісник України"; постанови Кабінету Міністрів -у збірниках постанов уряду України та газеті "Урядовий кур'єр"; закони і підзаконні акти -у часопису "Офіційний вісник України").

Згідно п. 1.5 розділу 1 Державних санітарних правил охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними та біологічними речовинами) ці правила є загальнодержавним нормативним документом і додержання їх -обов'язкове для міністерств і відомств, підприємств, установ, організацій всіх форм власності, посадових осіб і громадян.

Згідно п. 1.8 розділу 1 Державних санітарних правил охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними та біологічними речовинами) дані правила вводяться в дію з 01.01.98 року замість "Санитарных правил по охране атмосферного воздуха населенных мест" N 4946-89.

Враховуючи вище наведене, Державні санітарні правила охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними та біологічними речовинами) (далі за текстом - Правила) не містять обов'язкових ознак нормативно-правового акту, у зв'язку з чим не підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку відповідно до абзацу другого розділу 9 Положення про Міністерство охорони здоров'я України.

При цьому відповідно до абзаца третього розділу 9 Положення про Міністерство охорони здоров'я України ці Правила є обов'язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами та місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами.

Згідно п.п. 6.1.1. п. 6.1 розділу 6 Правил керівник (власники) об'єктів, експлуатація яких пов'язана з викидами забруднюючих речовин в атмосферу, зобов'язані:

здійснювати у встановленому порядку постійний облік і контроль за якісним і кількісним складом забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря, та додержанням нормативів гранично допустимих викидів (ГДВ), визначених проектною документацією;

забезпечувати проведення власними силами (силами відомства) контролю за станом забруднення атмосферного повітря сельбищних територій в зоні впливу викидів об'єкта згідно з діючими стандартами та керівними документами; перелік забруднюючих речовин, періодичність та точки відбору проб повітря повинні узгоджуватися з місцевими органами державного санітарного нагляду; проведення лабораторних досліджень силами лабораторій, не атестованих органами Держстандарту України та МЗ України у встановленому порядку, забороняється;

систематично передавати відомості про характер і обсяги викидів в атмосферу та виявлених концентраціях забруднюючих речовин в зоні впливу об'єкта до відповідних органів у порядку, встановленому в єдиній системі державного моніторингу навколишнього природного середовища;

щорічно розробляти та узгоджувати з органами державного санітарного нагляду плани організаційно-технічних і інших заходів, спрямованих на подальше зниження викидів у повітря забруднюючих речовин, забезпечення безперебійної ефективної роботи і підтримання в справному стані споруд, устаткування і апаратури для очистки викидів, вловлювання або знешкодження забруднюючих речовин та контролю за їх роботою;

вживати заходів, щодо забезпечення якості атмосферного повітря населених пунктів в зоні впливу об'єкта, при якій не перевищуються гігієнічні нормативи (ГДК, ОБРД, ГДЗ або 0,8 ГДК, ОБРД, ГДЗ);

організовувати перехід роботи об'єкта на режим, що забезпечує зниження викидів у періоди несприятливих метеорологічних умов, згідно з технічними рішеннями, передбаченими затвердженими проектами нормативів ГДВ;

узгоджувати з органами державного санітарного нагляду документацію (плани капітальних чи поточних ремонтів, заміни і модернізації устаткування, проекти технічного переозброєння окремих виробничих ділянок, робочі креслення і ін.), якою передбачається внесення змін в технологічні процеси чи устаткування з метою збільшення виробничої потужності, інтенсифікації процесів і інших відхилень від затвердженого проекту;

на об'єктах, які не мають санітарно-захисних зон, забезпечувати проведення робіт по проектуванню та здійсненню заходів щодо їх організації, благоустрою та озеленення;

інформувати органи державного санітарного нагляду про всі випадки залпових викидів або інших аварійних ситуацій, які можуть призвести до небезпечного для здоров'я людей забруднення атмосферного повітря в сельбищній зоні, мати заздалегідь розроблений комплекс заходів по запобіганню подібним ситуаціям у майбутньому, а також проводити оперативні роботи для ліквідації причин та наслідків забруднення атмосфери;

припиняти експлуатацію або тимчасово знижувати виробничу потужність окремих виробничих ділянок, цехів або об'єкта в цілому за постановою відповідного органу державного санітарного нагляду з метою припинення або зменшення шкідливого впливу забруднення атмосферного повітря на здоров'я людей;

проводити комплекс заходів, передбачених законодавством та цими правилами, щодо відвернення і зменшення забруднення атмосферного повітря автотранспортними та іншими пересувними засобами і установками, що використовуються на об'єкті;

сплачувати у відповідності з діючим порядком платежі за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за встановленими нормативами.

Згідно п.п. 6.2.5. п. 6.2 розділу 6 Правил до вимог при встановленні нормативів ГДВ на діючих об'єктах відноситься наявність проектної документації з обґрунтуваннями значень нормативів ГДВ та планів заходів по їх досягненню, яка оформляється у вигляді зведеного тому "Охорона атмосфери і гранично допустимі викиди" по кожному населеному пункту окремо та подається органам державного санітарного і природоохоронного нагляду на затвердження в установленому порядку.

Згідно п.1.1 розділу 1 Інструкції про порядок застосування державною санітарно-епідеміологічною службою України адміністративно-запобіжних заходів (обмеження, тимчасова заборона, заборона, припинення, зупинення), затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 квітня 1995 року N 67, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 серпня 1995 р. за N 298/834 (далі за текстом -Інструкція №67) ця Інструкція регулює згідно із Законом України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" порядок застосування посадовими особами Державної санітарно-епідеміологічної служби України адміністративно-запобіжних заходів щодо: діяльності підприємств, установ, організацій, об'єктів будь-якого призначення, технологічних ліній, машин і механізмів; викидів (скидів) забруднюючих речовин.

Згідно п.1.2 розділу 1 Інструкції № 67 право застосування адміністративно-запобіжних заходів щодо припинення порушення санітарного законодавства надано посадовим особам держсанепідслужби: головному державному санітарному лікарю України, його заступникам, головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва, Севастополя та їх заступникам, головним державним санітарним лікарям водного, залізничного, повітряного транспорту, водних басейнів, залізниць, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державного управління справами, Служби безпеки України та їх заступникам, іншим головним державним санітарним лікарям та їх заступникам.

Згідно п.1.3 розділу 1 Інструкції №67 адміністративно-запобіжні заходи можуть бути застосовані до підприємств і об'єктів всіх форм власності і підлеглості незалежно від того, чи притягнуті винні особи до відповідальності за порушення санітарного законодавства та чи відшкодовані збитки та компенсовані додаткові витрати органів, установ та закладів держсанепідслужби на проведення санітарних та противоепідемічних заходів.

Згідно п.2.1. розділу 2 Інструкції №67 до адміністративно-запобіжних заходів, порядок застосування яких регулюється цією Інструкцією, відносяться: обмеження, тимчасова заборона, заборона, припинення, зупинення.

Згідно п.2.2. розділу 2 Інструкції №67 обмеження застосовується посадовою особою Держсанепідслужби України у разі порушення вимог санітарного законодавства для заборони (постійно або на певний період) перевищувати визначені у ньому параметри (кількісні, якісні та інші) щодо викидів (скидів) забруднюючих речовин у разі, якщо застосування обмеження дозволить припинити порушення санітарного законодавства.

Згідно п.2.6. розділу 2 Інструкції №67 зупинення (на визначений термін) застосовується посадовою особою Держсанепідслужби України у разі порушення вимог санітарного законодавства для заборони: викидів (скидів) забруднюючих речовин у разі, якщо застосування обмеження неможливе (або його застосування не припиняє порушення вимог санітарного законодавства), але виконання окремих заходів дозволить припинити ці порушення.

Згідно п.3.1. розділу 3 Інструкції №67 обмеження, тимчасова заборона, заборона, припинення або зупинення проводяться на підставі постанов про застосування адміністративно-запобіжних заходів, що виносяться відповідно до компетенції головними державними санітарними лікарями, їх заступниками, а також іншими посадовими особами держсанепідслужби, які на те уповноважені керівниками відповідних служб.

Згідно п.3.2. розділу 3 Інструкції №67 постанова про застосування адміністративно-запобіжних заходів (надалі - постанова) - це письмовий організаційно-розпорядчий документ держсанепідслужби, який зобов'язує посадову особу або громадянина, котрому його надіслано, у встановлений термін виконати вимоги, викладені в ньому.

Згідно п.3.4. розділу 3 Інструкції №67 постанова підлягає виконанню в термін, зазначений в ній. Термін виконання постанови може бути визначений: з "моменту отримання"; з дати, вказаної в постанові; у зв'язку з настанням певної події.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Лугатоп", ід. код 36562481, зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 04.08.2009 за № 13821020000016474, є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 100197801 про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Відповідно до статуту позивача предметом його діяльності крім іншої діяльності є роздрібна та оптова торгівля паливом.

Згідно договору №АР-10 на оренду автозаправних станцій від 01.01.2010 ТОВ "Силай-Інвест" надало у тимчасове користування ТОВ "Лугатоп" наступні об'єкти: АЗС-1, розташовану за адресою: м. Луганськ, вул. Зарєчная, 2 загальною площею 440 кв. м.; АЗС-2, розташовану за адресою: м. Луганськ, вул. Нечуй-Левицького, 33 загальною площею 1459 кв. м.; АЗС-3, розташовану за адресою: м. Луганськ, вул. Ломоносова, 94б загальною площею 400 кв. м.; АЗС-4, розташовану за адресою: м. Луганськ, сел. Тепличне, вул. Лісова, 12 загальною площею 750 кв. м. Договір діє до 30.11.2012. Укладені раніше договори на оренду АЗС (вул. Зарєчная, 2, вул. Ломоносова, 94б, вул. Нечуй-Левицького, 33, вул. Лісова, 12) з моменту укладення цього договору вважати такими, що втратили силу.

Згідно наказу №7 від 24.02.2012 головного державного санітарного лікаря м. Луганська була призначена позапланова перевірка АЗС ТОВ "Лугатоп" за адресами: м. Луганськ, вул. Нечуй-Левицького, 33, вул. Зарєчная, 2, вул. Ломоносова, 94б, з метою перевірки виконання вимог санітарного законодавства, Закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення": наявність дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та проектної документації із зазначенням нормативів ГДВ та планів заходів по їх досягненню; наявність тари для зберігання відходів 1 кл. небезпеки (люмінесцентних ламп) та договір на утилізацію промислових відходів 1-4 кл.; перевірка відповідності обладнання, яке задіяне у технологічному процесі до вимог проектного рішення, у зв'язку з чим невизначені межі санітарно-захисної зони у термін з 24.02.2012 до 07.03.2012.

Згідно акту санітарно-епідеміологічного обстеження об'єкта від 24.02-06.03.2012 було проведено обстеження АЗС ТОВ "Лугатоп" за адресами: м. Луганськ, вул. Нечуй-Левицького, 33, вул. Зарєчная, 2, вул. Ломоносова, 94б, де на зазначених об'єктах встановлена відсутність проектної документації з обґрунтуванням значень нормативів ГДВ та планів заходів по їх досягненню гранично допустимих викидів (ГДВ) і дозволів на викиди забруднюючих речовин. При експлуатації АЗС постійний облік і контроль за якісним і кількісним складом забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря, не ведеться. Висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, у яких обґрунтовуються обсяги викидів для отримання дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, на ці АЗС органами санітарно-епідеміологічної служби не видавалися, що є порушенням п. 6.1.1; 6.2.5 ДСП №201 від 09.07.1997. Згідно напису перевіряючого Акберова А.Е., директор АЗС Рубан І.М. від підпису та роз'яснень відмовилась.

Згідно постанови про застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства №5 від 06.03.2012 головний державний санітарний лікар м. Луганська розглянув акт санітарно-епідеміологічного обстеження об'єкта від 24.02-06.03.2012 АЗС ТОВ "Лугатоп" за адресами: м. Луганськ, вул. Нечуй-Левицького, 33, вул. Зарєчная, 2, вул. Ломоносова, 94б, та встановив, що на зазначених об'єктах встановлена відсутність проектної документації з обґрунтуванням значень нормативів ГДВ та планів заходів по їх досягненню гранично допустимих викидів (ГДВ) і дозволів на викиди забруднюючих речовин. При експлуатації АЗС постійний облік і контроль за якісним і кількісним складом забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря, не ведеться. Висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, у яких обґрунтовуються обсяги викидів для отримання дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, на ці АЗС органами санітарно-епідеміологічної служби не видавалися, що є порушенням п. 6.1.1; 6.2.5 ДСП №201 від 09.07.1997.

На підставі ст. 42 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" головний лікар постановив зупинити діяльність підприємства АЗС ТОВ "Лугатоп" за адресами: м. Луганськ, вул. Нечуй-Левицького, 33, вул. Зарєчная, 2, вул. Ломоносова, 94б, тобто прийом, зберігання і реалізація бензину різних марок та дизельного палива, яке супроводжується викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря з 06.03.2012 до отримання необхідної дозвільної документації (до погодження з органами санітарно-епідеміологічної служби проектної документації з обґрунтуванням значень нормативів ГДВ та планів заходів по їх досягненню отримати дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря).

Представниками позивача була надана документація щодо висновків по проектам на зазначені АЗС, дозволи на виконання будівельних робіт, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи тощо, при цьому в жодному із наданих документів не міститься інформація щодо якісного і кількісного складу забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря. Також позивачем не надана проектна документація з обґрунтуваннями значень нормативів ГДВ та планів заходів по їх досягненню.

Суд на підставі ст. 86 КАС України, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов до висновку про відсутність порушень Відповідача при складанні Акту санітарно - епідеміологічного обстеження об'єкту від 24.02.-06.03.2012, Наказу № 7 від 24.02.2012 та Направлення № 7 від 24.02.2012 з огляду на наступне.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що Державні санітарні правила охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними та біологічними речовинами) є обов'язковими для виконання підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами, в тому числі як для позивача - ТОВ "Лугатоп", так і для його керівника - директора як громадянина. У зв'язку з чим відповідно до п.п. 6.1.1. п. 6.1 розділу 6 Правил обов'язки, визначені вказаним підпунктом, є обов'язковими для директора позивача.

В судовому засіданні встановлено, що 24.02.2012р. Позивач отримав направлення № 74 від 24.02.2012р., винесене на підставі Наказу від 24.02.2012№ 7 на здійснення Відповідачем позапланової перевірки АЗС Позивача, що розташовані за адресами:

- м. Луганськ, вул. Нечуй-Левицького, 33;

- м. Луганськ, вул. Зарічна, 2;

- м. Луганськ, вул. Ломоносова, 946.

З 22.02.2012 по 06.03.2012 посадовими особами відповідача була проведена позапланова перевірка ТОВ «Лугатоп» на підставі Листа від Управління СБУ в Луганській області від 20.02.2012 № 63/25/1665 та ДЗ «Санітарно - епідеміологічна станція Луганської області» МОЗ України від 21.02.2012 № 201.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877 перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання.

Суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів, передбачених цією статтею.

Допустивши, посадових осіб відповідача до перевірки, ТОВ «Лугатоп» перевірив необхідні документи посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, та упевнився, що вони відповідають вимогам діючого законодавства.

Підстави для проведення позапланових перевірок закріплені в статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Згідно ч. 1 статті 6 Закону України № 877 підставами для здійснення позапланових заходів є:

- подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності, поданих суб'єктом господарювання;

- перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю);

- звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення;

- неподання у встановлений термін суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів;

- настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.

Тобто у Відповідача були усі законні підстави для проведення позапланової перевірки, та позивач при складенні Направлення від 24.02.2012 № 74 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно частини 4 статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877 строк здійснення позапланового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - двох робочих днів, якщо інше не передбачено законом.

Відповідач в судовому засіданні зазначив, що ані до початку перевірки, ані під час проведення перевірки ТОВ «Лугатоп» йому не було відомо, що позивач відноситься до малого підприємства, відповідно до положень ст. 63 Господарського Кодексу. Також відповідач зазначив, що позивач під час перевірки не сповістив перевіряючих, що підприємство належить до суб'єкту малого підприємництва та не надав відповідних документів, які б свідчили про це.

Позивач в судовому засіданні не спростовував ці ствердження Відповідача та не надав жодного доказу того, що представники ТОВ «Лугатоп» повідомляли будь-яким чином та надавали відповідні докази посадовим особам відповідача, що підприємство відноситься до суб'єктів малого підприємництва.

Також позивач в судовому засіданні зазначив, що в наказі від 24.02.2012 № 7 відповідачем зазначено, що необхідно здійснити позапланову перевірку АЗС ТОВ «Лугатоп» з метою виконання вимог санітарного законодавства, проте в наказі є посилання на план заходів, що протиречить одне одному.

Проте суд зазначає, що відповідно до п. 1 ст. 5 Закону України № 877 планові заходи здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому.

Дослідивши наказ від 24.02.2012 № 7 суд прийшов до висновку, що в ньому відсутні будь-які посилання на план заходів зі здійснення державного нагляду (контролю) з зазначенням його №, дати, періоду перевірок та дати затвердження, як того вимогає Закон України № 877.

Згідно частин 1 та 2 статті 7 Закону України № 877 для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою.

Тому суд вважає, що вимоги, передбачені вищезазначеною статтею Закону України № 877, щодо складання наказу для здійснення перевірки, відповідачем виповнені в повному обсязі.

В Наказі від 24.02.2012 № 7 зазначено про необхідність здійснити перевірку АЗС ТОВ «Лугатоп» з метою перевірки виконання вимог санітарного законодавства Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення»: наявність дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та проектної документації з зазначенням нормативів ГДВ та планів заходів по їх досягненню; наявність тари для зберігання відходів1 кл. небезпеки (люмінесцентних ламп) та договірна утилізацію промислових відходів 1-4 кл.; перевірка відповідності обладнання, яке задіяне у технологічному процесі до вимог проектного рішення у зв'язку з чим невизначені межі санітарно - захисної зони.

Відповідно до ч. 4 «Положення про державний санітарно - епідеміологічний нагляд в Україні» Держсанепідслужба України відповідно до покладених на неї завдань:

1) узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України та в установленому порядку подає їх Міністру для погодження і внесення їх в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України;

2) реалізовує першочергові заходи щодо профілактики інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей, запобігання шкідливому впливу на стан здоров'я і життя людини факторів середовища життєдіяльності;

3) здійснює санітарні заходи щодо охорони території України від занесення та поширення особливо небезпечних (у тому числі карантинних) і небезпечних інфекційних хвороб, здійснює державний санітарно-епідеміологічний нагляд і контроль у пунктах пропуску через державний кордон;

4) здійснює державний санітарно-епідеміологічний нагляд та контроль за дотриманням вимог санітарного законодавства органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування, органами влади Автономної Республіки Крим, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, фізичними особами та громадянами, реалізацією ними санітарних та протиепідемічних (профілактичних) заходів;

5) застосовує передбачені законодавством заходи для припинення порушення санітарного законодавства;

6) здійснює нагляд за дотриманням вимог санітарних норм у стандартах;

7) здійснює аналіз причин і умов погіршення санітарної та епідемічної ситуації, підготовку пропозицій щодо санітарних та протиепідемічних (профілактичних) заходів і контроль за їх проведенням;

8) координує діяльність органів виконавчої влади у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення;

9) здійснює контроль за дотриманням показників вмісту шкідливих для здоров'я людини речовин і інгредієнтів у тютюнових виробах, які реалізуються на території України, та моніторингу ефективності вжитих заходів з попередження і зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення;

10) здійснює контроль і нагляд за дотриманням вимог стандартів і технічних умов при транспортуванні, зберіганні і використанні (експлуатації) нехарчової продукції;

11) видає дозволи, висновки, гігієнічні сертифікати, інші документи дозвільного характеру, передбачені законодавством;

12) проводить державний соціально-гігієнічний моніторинг, моніторинг атмосферного повітря, поверхневих вод суші й питної води, морських вод, мінеральних і термальних вод, лікувальних грязей, озокериту, ропи лиманів і озер, ґрунтів, фізичних факторів у місцях відпочинку населення, у тому числі на природних територіях курортів, та моніторинг забруднення вод у районах водозаборів, які перебувають у зоні впливу аварії, стихійного лиха, катастрофи;

13) проводить аналіз небезпечних для здоров'я людини факторів середовища життєдіяльності людини, виробничого середовища та організовує здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду на усіх етапах виробництва та реалізації нехарчової продукції;

14) здійснює державний санітарно-епідеміологічний нагляд за застосуванням дезінфекційних засобів і проведенням дезінфекційних заходів;

15) погоджує санітарні та протиепідемічні (профілактичні) заходи, що розробляються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, контролює їх здійснення;

16) проводить відбір зразків, вимірювання, випробування і дослідження з метою визначення впливу на стан здоров'я і життя людини повітря, води, ґрунту;

17) здійснює епідеміологічний нагляд за побічною дією імунобіологічних препаратів та їх епідеміологічною ефективністю;

18) проводить аналіз та оцінки ризику для здоров'я і життя людини, обґрунтування заходів з управління ризиком, обстеження, розслідування, лабораторні та інструментальні дослідження і випробування, а також санітарну, гігієнічну, токсикологічну, епідеміологічну та інші види оцінки середовища життєдіяльності людини, об'єктів, нехарчової продукції, робіт, послуг, проектної та нормативної документації і видає висновки щодо їх відповідності вимогам санітарних норм;

19) веде державний облік інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей;

20) здійснює гігієнічну регламентацію та державну реєстрацію небезпечних факторів, дезінфекційних засобів, косметичних та лікарських засобів, які містять такі організми або отримані з їх використанням, ведення реєстрів висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи, інших відповідних державних реєстрів, видає реєстраційні посвідчення (свідчення) передбачені законодавством;

21) визначає перелік організацій і установ, що здійснюють гігієнічну регламентацію небезпечних факторів;

22) проводить державну санітарно-епідеміологічну експертизу і видає висновки щодо відповідності об'єктів експертизи вимогам санітарного законодавства та обґрунтовує медичні вимоги щодо безпеки об'єкта для здоров'я та життя людини;

23) бере участь у проведенні атестації виробництва підприємств, що здійснюють переробку, утилізацію або знищення вилученої з обороту неякісної та небезпечної продукції;

24) здійснює атестацію санітарних лабораторій підприємств і організацій з метою надання їм права на проведення санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу для атестації робочих місць за умовами праці;

25) бере участь в атестації робочих місць на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності;

26) проводить у межах повноважень експертизу безпеки ядерних установок, джерел іонізуючого випромінювання;

27) проводить експертизу умов виробництва, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення й утилізації отруйних речовин, у тому числі токсичних промислових відходів, продуктів біотехнології та інших біологічних агентів щодо безпеки для здоров'я населення й навколишнього природного середовища у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення;

28) видає дозволи на проведення робіт з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючих випромінювань;

29) веде облік даних про результати обов'язкових медичних оглядів працівників;

30) координує роботи з проведення гігієнічного виховання та навчання населення;

31) видає обов'язкові для виконання постанови, накази, розпорядження, висновки, приписи з питань усунення або обмеження шкідливого впливу на стан здоров'я і життя людини факторів середовища життєдіяльності, організовує і контролює їх виконання;

32) вивчає, оцінює і прогнозує показники здоров'я населення залежно від стану середовища життєдіяльності, визначає фактори, що шкідливо впливають на стан здоров'я людини, аналізує причини та умови виникнення і поширення інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей;

33) погоджує перелік установ, організацій, закладів, яким надається право проведення випробування продукції на відповідність вимогам безпеки для здоров'я;

34) погоджує державні стандарти, державні будівельні норми, технічні регламенти та інші нормативні документи на вироби, продукцію, сировину, технології, інші об'єкти середовища життєдіяльності у частині вимог щодо їх безпеки для здоров'я і життя людини;

35) подає в установленому порядку пропозиції щодо обмеження або заборони в'їзду на територію України її громадян, іноземців та осіб без громадянства, експорту, імпорту, транзиту вантажів і товарів з держав або регіонів у зв'язку з неблагополучною епідемічною ситуацією на їх території;

36) здійснює міжнародне співробітництво, бере участь у розробленні проектів та укладенні міжнародних договорів України з питань безпеки для здоров'я і життя людини середовища життєдіяльності та забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, забезпечує в межах своїх повноважень виконання укладених міжнародних договорів України;

37) утворює, ліквідує, реорганізовує підприємства, установи, заклади та організації, затверджує їх положення (статути), в установленому порядку призначає на посаду та звільняє з посади їх керівників, формує кадровий резерв на посади керівників підприємств, установ, закладів та організацій, що належать до сфери управління Держсанепідслужби України;

38) виконує у межах повноважень інші функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери її управління;

39) формує державне замовлення на підготовку фахівців у відповідній сфері;

40) здійснює інші повноваження, визначені законами України та покладені на неї Президентом України.

Згідно Положення про Держану санітарно - епідеміологічну службу Міністерства охорони здоров'я України від 6 грудня 2002 № 960/7248 систему держсанепідслужби МОЗ України становлять:

- Головне санітарно-епідеміологічне управління МОЗ України;

- управління радіаційного захисту населення та медичних проблем аварії на Чорнобильській АЕС МОЗ України;

- Центральна санітарно-епідеміологічна станція МОЗ України;

- Кримська республіканська санітарно-епідеміологічна станція;

- обласні, міські, міжрайонні, районні санітарно-епідеміологічні станції;

- Центральна санітарно-епідеміологічна станція на залізничному транспорті, санітарно - епідеміологічні станції на залізницях,

- лінійні санітарно-епідеміологічні станції на залізницях;

- Центральна санітарно-епідеміологічна станція на водному транспорті, санітарно-епідеміологічні станції водних басейнів і портів;

- Центральна санітарно-епідеміологічна станція на повітряному транспорті;

- санітарно-епідеміологічні станції об'єктів з особливим режимом роботи;

- дезінфекційні станції;

- санітарно-карантинні підрозділи (відділи, пункти);

- спеціалізовані заклади МОЗ, утворені для боротьби з особливо небезпечними (у тому числі карантинними) і небезпечними інфекційними хворобами;

- наукові установи санітарно-епідеміологічного профілю;

- об'єднання, центри, лабораторії (наукові та науково-практичні, контрольні, експертні, проблемні);

- Комітет з питань гігієнічного регламентування МОЗ України;

- інші заклади санітарно-епідеміологічного профілю, утворені згідно із законодавством України.

На підставі викладено, суд прийшов до висновку, що відповідач при винесені наказу від 24.02.2012 № 7 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Згідно статті 6 Закону України № 877 за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт, який повинен містити такі відомості:

дату складення акта;

тип заходу (плановий або позаплановий);

вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо);

предмет державного нагляду (контролю);

найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід;

найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Згідно п. 6 ч. 1 ст.7 Закону України № 877-V від 05.04.2007 «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» за результатами здійснення планових або позапланових заходів посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складається акт.

Так як цей закон поширюється на всі організації, які здійснюють нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, то в кожній організації є своя форма акту, яка затверджена Наказами міністерства тієї організації, якам здійснює контроль.

Інструкція №67 в якості підстав для застосування адміністративно-запобіжних заходів не передбачає складання акту перевірки, а передбачає їх застосування в разі виявлення порушення санітарного законодавства, що в даному випадку було оформлено актом санітарно-епідеміологічного обстеження об'єкту.

На момент перевірки був складений Акт санітарно - епідеміологічного обстеження об'єкта, затверджений Наказом МОЗ України № 160 від 11.07.2000, що і зазначено в самому акті.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив, що під час проведення перевірки були виявлені порушення ТОВ «Лугатоп» Закону України «Про забезпечення санітарно - епідеміологічного благополуччя населення», «Про безпечність та якість харчових продуктів» Порядку видачі експлуатаційного дозволу для потужностей (об'єктів) виробництва, переробки або реалізації харчових продуктів, що і стало підставою для складання Відповідачем акту.

Щодо ствердження позивача, що при складанні Акта санітарно - епідеміологічного обстеження об'єкта, відповідач не зазначив дату складання, суд зазначає, що в акті санітарно - епідеміологічного обстеження об'єкта зазначено період проведення перевірки, а відповідно до п. 7 ст. 7 Закону України № 877 в останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Тобто законодавством встановлено, що акт може бути складено лише в останній день перевірки, а період проведення перевірки в акті зазначено.

Також суд вважає, що помилки в акті санітарно - епідеміологічного обстеження об'єкта, не є предметом розгляду даного спору, так як позовною вимогою є визнання незаконними дій, щодо складання Акта санітарно - епідеміологічного обстеження об'єкта 24.02-06.03.2012, а не сам акт та його висновки.

Акт санітарно - епідеміологічного обстеження об'єкту 24.02.-06.03.2012 складений відповідачем в межах компетенції, визначеної ст. 42 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" та розділів 1-3 Інструкції про порядок застосування державною санітарно-епідеміологічною службою України адміністративно-запобіжних заходів (обмеження, тимчасова заборона, заборона, припинення, зупинення), затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 квітня 1995 року N 67, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 серпня 1995 р. за N 298/834.

Посилання позивача на порушення відповідачем Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" в даному випадку є незмістовним, оскільки Акт санітарно - епідеміологічного обстеження об'єкту 24.02.-06.03.2012 приймався на підставі норм Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" та прийнятих на підставі нього підзаконних актів, які регулюють процедуру застосування адміністративно-запобіжних заходів незалежно від того, чи притягнуті винні особи до відповідальності за порушення санітарного законодавства.

У зв'язку з чим в судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідачем в межах наданих повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства за виявлене порушення санітарного законодавства винесена постанова про застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства №5 від 06.03.2012, і саме вона несе для ТОВ «Лугатоп» негативні наслідки.

Суд зазначає, що позовною вимогою ТОВ «Лугатоп» є саме визнання протиправними дій, щодо складання Акту санітарно - епідеміологічного обстеження об'єкту від 24.02.-06.03.2012, Наказу № 7 від 24.02.2012 та Направлення № 7 від 24.02.2012, а не самих акту, наказу або направлення.

Вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії - постанови, приписи тощо. Саме вони мають вплив на його права та інтереси. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної особи прав (чи інтересів).

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що вимоги позивача щодо визнання незаконними дій щодо складання Акту санітарно - епідеміологічного обстеження об'єкту 24.02.-06.03.2012, Наказу № 7 від 24.02.2012 та Направлення № 7 від 24.02.2012 не підлягає задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту не відповідає об'єкту порушеного права.

Також в судовому засіданні встановлено, та підтверджено позивачем, що постанова про застосування адміністративно - запобіжних заходів про порушення санітарного законодавства від 06.03.2012 № 5 прийнята головним державним санітарним лікарем м. Луганська у зв'язку з виявленням порушення санітарного законодавства, що в даному випадку було оформлено актом санітарно-епідеміологічного обстеження об'єкту. Тобто для ТОВ «Лугатоп» негативні наслідки несе саме постанова про застосування адміністративно-запобіжних заходів про порушення санітарного законодавства від 06.03.2012 № 5, так як саме Постановою № 5 Відповідач зупинив діяльність АЗС Позивача.

Аналізуючи викладені обставини, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а адміністративний позов таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Оскільки в задоволені позовних вимог ТОВ «Лугатоп» було відмовлено, судом питання про стягнення судових витрат не вирішується.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови, повний текст постанови буде складено та підписано протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи, про що повідомлено сторін в судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Лугатоп" до державного закладу "Санітарно - епідеміологічна станція міста Луганська" Міністерства охорони здоров'я України про визнання протиправними дій відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано у повному обсязі 19 вересня 2012 року.

Суддя О.А. Дибова