Рішення

від 11.09.2012 по справі 2-247-12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/1190/2606/12 Головуючий у суді І-ї інстанції Циганаш І.А.

Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу Доповідач Письменний О. А.

РІШЕННЯ

Іменем України

11.09.2012 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

Головуючого судді: Письменного О.А.

Суддів: Полежай В.Д., Чельник О.І.,

при секретарі: Зінов'євій Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Мегабанк»на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 15 листопада 2011 року, -

Встановив:

У січні 2010 року публічне акціонерне товариство «Мегабанк»звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору, звернення стягнення на заставне майно та стягнення заборгованості.

Під час розгляду справи позивач змінив позовні вимоги і остаточно просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 76-04ПВ/2007 від 24.04.2007 року в розмірі 5820,77 доларів США та 11066,18 грн. звернути стягнення на предмет застави, а саме автомобіль марки DAIMLER Mercedes-Benz Sprinter 311CD 2003 року випуску, встановивши спосіб реалізації предмета застави шляхом надання банку права продажу предмета застави з укладенням від імені відповідачки договору купівлі-продажу з покупцем. Крім того, банк просив стягнути з відповідачки на його користь 13412,80 грн. штрафу за невиконання умов договору застави.

Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 15 листопада 2011 року у позові відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 20 грудня 2011 року рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 15 листопада 2011 року скасовано, позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Мегабанк»до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення кредитної заборгованості залишено без задоволення, а вимоги про стягнення штрафу за невиконання договору застави задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Мегабанк»13412 грн.80 коп. штрафу за невиконання договору застави майна та 234 грн.95 коп. судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, ОСОБА_2 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просила скасувати рішення апеляційного суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог в частині стягнення штрафу за невиконання договору застави з ОСОБА_2

Касаційну скаргу задоволено частково. Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 20 грудня 2011 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, врахувавши висновки і мотиви, з яких було скасовано рішення апеляційної інстанції відповідно до ч.4 ст. 338 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що умови кредитного договору від 24.04.2007 року відповідачем не виконувались, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом у розмірі 5820,77 доларів США та 11066,18 грн.

Відмовляючи у позові, суд послався на недоведеність позивачем точного розміру кредитної заборгованості, розміру відсотків, нарахованих пені та штрафів, правомірності підвищення відсоткової ставки, не зазначено період, за який не було застраховано автомобіль.

З такими доводами суду не можна погодитися, оскільки вони суперечать матеріалам справи. Позивач визначив розмір заборгованості за кредитним договором, правильність розрахунку якого відповідачкою не оспорювалася, як і обґрунтованість підвищення процентної ставки.

Банк звернувся до суду з позовом, в якому просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет застави встановивши спосіб реалізації предмета застави шляхом надання банку права продажу предмета застави з укладенням від імені відповідачки договору купівлі-продажу з покупцем.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Право вибору способу реалізації заставного майна належить банку.

Частиною 6 ст. 20 Закону України «Про заставу»передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Інше передбачено Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених із метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Прикінцевими і перехідними положеннями Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України «Про заставу»застосовуються лише в частині, що не суперечать Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Пунктом 2 ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень»установлено, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зокрема, продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.

За правилами ч.2 ст.25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень»у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються:

1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження;

2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача;

3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону;

5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження;

6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Щодо способу реалізації заставного майна, то діюче законодавство визначає його диспозитивно, а саме сторони можуть врегулювати цей випадок на свій розсуд та визначити спосіб реалізації у випадку звернення стягнення за умовами договору.

Відповідно до п.3.1. договору застави від 24.04.2007 року у разі невиконання або неналежного виконання заставодавцем основного зобов'язання, а також з інших підстав, передбачених чинним законодавством України, заставодержатель вправі задовольнити свої основні вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет застави на підставі рішення суду, в позасудовому порядку згідно із законодавством України (а.с.97).

Таким чином, позовна вимога публічного акціонерного товариства «Мегабанк»про звернення стягнення на предмет застави, а саме автомобіль марки DAIMLER Mercedes-Benz Sprinter 311CD, є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

На думку колегії суддів суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову в частині стягнення штрафу за невиконання п.2.1.3 договору застави, згідно з яким відповідачка зобов'язана застрахувати предмет застави по пакету повне «КАСКО»на його повну вартість, зазначену у п.1.5 договору, та надати доказ страхування заставодержателю у строк не пізніше ніж через 5 днів після набрання чинності договором.

З матеріалів справи вбачається, що таких доказів відповідачка не надала, між тим обов'язок надання доказів на підтвердження своїх вимог або заперечень законом покладено не тільки на позивача, але і на відповідача (ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України).

На виконання п. 6.4 договору застави, яким передбачено, що у разі порушення заставодавцем п.2.1.3 договору, заставодавець сплачує заставодержателю штраф у розмірі 10% вартості предмета застави, зазначеної у п.1.5 договору, з відповідачки підлягає стягненню на користь банку 13412, 80 грн., що складає 10% вартості заставного майна.

Відповідно до ч.1 ст.309 ЦПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.

Залишаючи позовні вимоги без задоволення суд першої інстанції не врахував умови договору сторін, зміст наведених правових норм, у зв'язку із чим зазначені порушення призвели до неправильного вирішення справи, а тому згідно п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України ухвалене ним рішення підлягає скасування з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області,-

Вирішила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Мегабанк» задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 15 листопада 2011 року скасувати.

Позов публічного акціонерного товариства «Мегабанк»до ОСОБА_2 задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №76-04ПВ/2007 від 24 квітня 2007 року звернути стягнення на заставне майно, а саме - автомобіль марки DAIVLER Mercedes-Benz Sprinter 311СDI, 2003 року випуску, колір білий, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, тип -фургон малотонажний -В, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, і задовольнити за рахунок його реалізації борг ОСОБА_2 перед публічним акціонерним товариством «Мегабанк»в сумі 5820 (п'ять тисяч вісімсот двадцять) доларів США 77 центів та 11 066 (одинадцять тисяч шістдесят шість) гривень 18 коп. , з яких :

- 5374 (п'ять тисяч триста сімдесят чотири) долари США 52 цента -прострочена заборгованість за кредитом;

- 446 (чотириста сорок шість) доларів США 25 центів -прострочена заборгованість за відсотками;

- 10 710 (десять тисяч сімсот десять) грн. 47 коп. -штраф за невиконання прийнятих зобов'язань щодо повернення кредиту;

- 355 (триста п'ятдесят п'ять) грн. 71 коп. -штраф за невиконання прийнятих зобов'язань щодо своєчасно сплачених процентів.

Надати публічному акціонерному товариству «Мегабанк»(ідентифікаційний код 09804119, кор./рах. 32001179300 в Управлінні НБУ Харківської області, МФО 351447) право продажу вказаного предмета застави з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу з іншою особою покупцем та зняття вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Мегабанк» 13412 грн. 80 коп. штрафу за невиконання договору застави майна та 828 грн.76 коп. судових витрат.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді