Рішення

від 17.07.2012 по справі 5006/44/3/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.07.12 р. Справа № 5006/44/3/2012

Господарський суд Донецької області у складі

головуючого судді Кучерявої О.О.,

при секретарі судового засідання Сніховській О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт»

до Державного закладу «Азовська басейнова санітарно-епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоров'я України

про стягнення заборгованості в розмірі 89895, 04 грн., в тому числі основної суми боргу в розмірі 86876, 92 грн., пені в розмірі 2409, 23 грн., три проценти річних в розмірі 479, 25 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 129, 64 грн.,

за участю представників:

від позивача: Кузьмишкіна Д.В., за довір. від 24.01.2012р.,

Кір'якова Д.П., за довір. від 13.06.2012р.,

від відповідача: Козлова М.Ю., за довір. від 16.07.2012р.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Маріупольський морський торговельний порт» звернулось до суду з позовом до Державного закладу «Азовська басейнова санітарно-епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоров'я України, м. Маріуполь, Донецька область про стягнення заборгованості в розмірі 89895, 04 грн., в тому числі основної суми боргу в розмірі 86876, 92 грн., пені в розмірі 2409, 23 грн., три проценти річних в розмірі 479, 25 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 129, 64 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на не виконання договору від 01 березня 2010 року № 35-16/07/10, укладений між позивачем та відповідачем на відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням орендованого приміщення. Зазначив, що на підставі актів виконаних робіт, позивачем були пред'явлені рахунки відповідачу від 30 листопада 2011 року № 10872, від 31 грудня 2011 року № 11708, від 31 січня 2012 року № 1037 на загальну суму 86876, 92 грн., які були отриманні останнім. У порушення пункту 3.6 договору від 01 березня 2010 року відповідачем не здійснена плата за надані позивачем послуги. 30 січня 2012 року у зв'язку із важким фінансовим становищем відповідача, сторонами було укладено угоду про реструктуризацію грошового зобов'язання за договором. 06 березня 2012 року у зв'язку із несплатою грошового зобов'язання позивач звертався до відповідача із претензією № 15/П про сплату заборгованості, але до теперішнього часу заборгованість відповідачем не сплачена. У зв'язку із невиконанням відповідачем грошового зобов'язання, відповідно до статей 611, 625 Цивільного кодексу України позивачем були нараховані пеня в розмірі 2409, 23 грн., 3% річних в розмірі 479, 25 грн. та інфляційні витрати в розмірі 129, 64 грн. На підставі зазначеного просив задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в позові, просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог. Надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що рахунки № 10872 від 30 листопада 2011 року, № 11708 від 31 грудня 2011 року, № 1037 від 31 січня 2011 року були вручені з затримкою, заборгованість не сплачена. Також, нові рахунки відповідно до угоди від 30 січня 2012 року про реструктуризацію грошового зобов'язання не виписані, у зв'язку з чим неможливо сплатити суму боргу. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд,

ВСТАНОВИВ:

01 березня 2010 року між державним підприємством «Маріупольський морський торговельний порт» (балансоутримувач), в особі заступника начальника порту з економіки та фінансів Кравченко Алли Вікторівни та державним закладом «Азовська басейнова санітарно-епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоров'я України (орендар) в особі головного лікаря Тарасенко Олександра Олександровича був укладений договір на відшкодування витрат державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» пов'язаних з утриманням орендованого приміщення (надалі по тексту - договір).

Пунктом 1.4 договору встановлено, що Орендар бере на себе обов'язок відшкодовувати витрати Балансоутримувача пов'язані зі сплатою податку на земельну ділянку, на якій розташовані будівлі, прибиранням приміщень загального користування та при будинкової території, вивозу відходів, що утворюються в процесі діяльності Орендаря, охороною приміщень будівель, що здійснюється відділом внутрішньої охорони порту - пропорційно до займанї Орендарем площі у будівлях, витрати пов'язані з тепло, водо, електрозабезпеченням орендованих приміщень та прийманню стоків.

Згідно із пунктами 2.2, 2.3 договору оплата наданих послуг здійснюється Орендарем на підставі рахунків, що виставляються Балансоутримувачем - не пізніше десяти календарних днів з дня отримання включно. Висталення рахунків здійснюється Балансоутримувачем на підставі актів виконаних робіт, які складаються сторонами щомісячно. Для складання зазначеного акту Орендар зобов'язується забезпечити явку свого представника до Відділу головного енергетика порту, що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Адм. Луніна, 75 - у останній робочий день поточного місяця.

29 березня 2010 року сторонами був складений та підписаний протокол розбіжностей до договору № 35-16/07/10 від 01 березня 2010 року, згідно якого пункти 2.2, 2.3 договору викладені у наступній редакції: «Оплата наданих послуг здійснюється Орендарем на підставі рахунків, що виставляються Балансоутримувачем - не пізніше десяти банківських днів з дня отримання включно. Але, у разі затримки бюджетного фінансування, розрахунок здійснюється протягом десяти банківських днів з дати отримання Орендарем бюджетного призначення. Виставлення рахунків здійснюється Балансоутримувачем на підставі актів виконаних робіт, які складаються сторонами щомісяця в останній день розрахункового місяця»

Строк дії договору згідно із протоколом розбіжностей від 29 березня 2010 року до договору з 01 березня 2010 року по 01 березня 2011 року.

Додатковою угодою №1 до договору № 35-16/07/10 від 01 березня 2010 року продовжено строк дії договору до 31 грудня 2011 року на тих самих умовах.

Додатковою угодою № 2 до договору № 35-16/07/10 від 01 березня 2010 року доповнено договір додатками №№ 13, 14, 15 (розрахунки витрат Балансоутримувача пов'язаних з утриманням приміщень, що знаходяться в оренді). Додатки №№ 4,5,6 до договору визнано такими, що втратили чинність.

24 лютого 2011 року сторонами укладена додаткова угода № 4 до договору від 01 березня 2011 року № 35-16/07/10 (набула чинності 01 лютого 2011 року), якою додаток № 7 до договору визнано таким, що втратив чинність та доповнено договір додатками №№ 16, 17 (розрахунки споживання теплової енергії від мереж державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт»).

11 квітня 2011 року між позивачем та відповідачем укладена та підписана додаткова угода № 5 до договору, згідно якої договір доповнено додатками №№ 18, 19, 20 (розрахунки витрат Балансоутримувача пов'язаних з утриманням приміщень, що знаходяться у оренді (будівля лабораторії та гаражі)). Додатки до договору №№ 13, 14, 15 визнані такими, що втратили чинність.

28 листопада 2011 року сторонами укладена додаткова угода № 6 до договору від 01 березня 2010 року. Відповідно пунктів 1,2 додаткової угоди договір № 35-16/07/10 доповнено додатками №№ 21,22, 23,24 (розрахунки водоспоживання від мереж державного підприємства «Маріупольського морського торговельного порту» та скидання стоків в міську каналізацію). Додатки №№ 10,11,12 до договору № 35-16/07/10 визнані такими, що втратили чинність. Також продовжено строк дії договору до 31 грудня 2012 року на тих самих умовах.

Додатковою угодою від 23 лютого 2012 року, складеною та підписаною сторонами доповнено договір № 35-16/07/10 від 01 березня 2010 року додатком № 25 (розрахунок споживання теплової енергії від мереж державного підприємства «Маріупольський торговельний порт». Додаток № 16 до договору визнано таким, що втратив чинність.

12 березня 2011 року сторонами підписана додаткова угода № 8 до договору № 35-16/07/10, якою доповнено п. 2.7 розділу 2 договору у наступній редакції: «Станом на момент укладання цієї додаткової угоди орієнтовна сума витрат, що підлягає відшкодуванню на 2012 рік становить 162643, 60 грн./міс.(без ПДВ). Також доповнено розділ 2 договору № 35-16/07/10 пунктом 2.9, відповідно якого сума витрат, що підлягає відшкодуванню згідно з пунктом 2.7 цього договору може змінюватися Балансоутримувачем в односторонньому порядку відповідно до фактичних обсягів енергоносіїв наданих Орендарю та у випадках зміни тарифів відповідно до діючого законодавства України. Доповнено договір додатком № 26 (споживання теплової енергії для орендарів приміщень державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт»). Додаток № 17 до договору № 35-16/07/10 від 01 березня 2010 року визнано таким, що втратив чинність.

20 березня 2012 року сторонами складена та підписана додаткова угода № 9 до договору № 35-16/07/10 відповідно якої пункт 2.7 договору викладено у наступній редакції: «станом на момент укладання цієї додаткової угоди орієнтовна сума витрат, що підлягають відшкодуванню за період з 01 січня 2012 року по 30 червня 2012 року становить 89047, 53 грн. у шість місяців.

У відповідності до пункту 2.3 договору № 35-16/07/10 державним підприємством «Маріупольський морський торговельний порт» були складені наступні акти виконаних робіт:

з надання послуг по відпуску електричної теплової енергії з 01 листопада 2011 року по 31 листопада 2011 року на суму 3061, 02 грн.;

з надання послуг по відпуску електричної і теплової енергії з 01 листопада 2011 року по 30 листопада 2011 року на суму 235, 43 грн.;

з надання послуг по відпуску води і водовідведення з 01 листопада по 30 листопада 2011 року на суму 166, 21 грн.;

з надання послуг по відпуску води і водовідведенню з 01 листопада 2011 року по 30 листопада 2011 року на суму 849, 15 грн.;

з надання комунальних послуг за листопад 2011 року на суму 2254, 04 грн.;

з надання послуг по відпуску електричної і теплової енергії з 01 грудня 2011 року по 31 грудня 2011 року на суму 3061, 02 грн.;

з надання послуг по відпуску електричної і теплової енергії з 01 грудня 2011 року по 31 грудня 2011 року на суму 309, 94 грн.;

з надання послуг по відпуску води і водовідведенню з 01 грудня 2011 року по 31 грудня 2011 року на суму 849, 15 грн.;

з надання послуг по відпуску води і водовідведення з 01 грудня 2011 року по 31 грудня 2011 року на суму 132, 97 грн.;

з надання комунальних послуг за грудень 2011 року на суму 2254, 04 грн.;

з надання послуг по відпуску електричної і теплової енергії з 01 січня 2012 року по 31 січня 2012 року на суму 305, 68 грн.;

з надання послуг по відпуску електричної і теплової енергії з 01 січня 2012 року по 31 січня 2012 року на суму 3061, 02 грн.;

з надання послуг по відпуску води і водовідведення з 01 січня 2012 року по 31 січня 2012 року на суму 60, 44 грн.;

з надання послуг по відпуску води і водовідведенню з 01 січня 2012 року по 31 січня 2012 року на суму 699, 30 грн.;

з надання комунальних послуг за січень 2012 року на суму 2254, 04 грн.

На підставі вищезазначених актів виконаних робіт позивачем складені розрахунки від 30 листопада 2011 року № 10872 на суму 29020, 90 грн., від 31 грудня 2011 року № 11708 на суму 29141, 21 грн., від 31 січня 2012 року на суму 28714, 81 грн.

Факт отримання вищезазначених рахунків відповідачем підтверджується підписами представника відповідача у переліку рахунків, що виставляються клієнтам, наявного в матеріалах справи та не заперечується останнім.

06 січня 2012 року державним закладом «Азовська басейнова санітарно-епідеміологічна станція» на адресу позивача був надісланий лист, в якому відповідач просив провести реструктуризацію заборгованості по комунальним послугам у зв'язку з тимчасовим важким фінансовим становищем.

30 січня 2012 року сторонами складена угода про реструктуризацію грошового зобов'язання до договору № 35-16/07/10 на відшкодування витрат державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт», пов'язаних з утриманням орендованих приміщень від 01 березня 2010 року. Відповідно до угоди сторони дійшли згоди про реструктуризацію платежів Орендаря за рахунками № 10872 від 30 листопада 2011 року, № 11708 від 31 грудня 2011 року на загальну суму 58162, 11 грн. відповідно до графіку реструктуризації платежів.

Згідно із графіком реструктуризації платежів сума заборгованості за рахунком № 10872 в розмірі 29020, 90 розбита на дві суми: 14500, 00 грн. з граничним строком сплати до 29 лютого 2012 року та 14520, 90 грн. з граничним строком сплати до 30 березня 2012 року. По рахунку № 11708 сума заборгованості в розмірі 29141, 21 грн. розбита на дві суми: 14500, 00 з граничним строком сплати до 30 квітня 2012 року та 14641, 21 з граничним строком сплати до 31 травня 2012 року.

Угода про реструктуризацію грошового зобов'язання та графік реструктуризації платежів підписаний обома сторонами без заперечень.

Внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за договором № 35-16/07/10 від 01 березня 2010 року та угоди про реструктуризацію грошового зобов'язання від 30 січня 2012 року позивачем була надіслана претензія від 06 березня 2012 року № 15/П на суму 43214, 81 грн., яка була отримана відповідачем 12 березня 2012 року, про свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Судом не приймаються посилання представника відповідача на невиконання грошового зобов'язання у зв'язку із порушенням позивачем строку виставлення відповідних рахунків та відсутністю рахунків, виписаних відповідно до угоди від 30 січня 2012 року про реструктуризацію грошового зобов'язання з огляду на наступне.

Як вже зазначалось вище, рахунки №№ 1037, 11708, 10872 були виставлені на підставі актів виконаних робіт. Оплата за надані позивачем послуги, відповідно до пункту 2.2 договору, повинна здійснюватися Орендарем на підставі рахунків не пізніше десяти календарних дні з дня отримання включно, тобто договором встановлений строк для сплати за надані позивачем послуги. Договором не передбачено строку пред'явлення рахунків для оплати за надані послуги.

Як вбачається з матеріалів справи угодою про реструктуризацію грошового зобов'язання до договору № 35-16/07/10 на відшкодування витрат державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» проведено реструктуризацію грошового зобов'язання, яке виникло на підставі вже виставлених рахунків №№ 1037, 11708, 10872. Виставлення нових рахунків угодою не передбачено, строк сплати по розстроченим сумам заборгованості встановлений у графіку реструктуризації платежів, який підписаний обома сторонами.

А тому посилання відповідача на порушення строку виставлення рахунків позивачем та на обов'язок позивача виставити нові рахунків відповідно до угоди від 30 січня 2012 року про реструктуризацію грошового зобов'язання є безпідставними.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, які у певних умовах ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Так, пунктом 3.6 договору встановлений обов'язок Орендаря щодо внесення плати за надані послуги у порядку, передбаченому Розділом 2 даного договору.

Матеріалами справи доведений факт надання послуг позивачем та не сплати відповідачем виконаних робіт, зазначених у вищенаведених актах, у встановлені договором терміни. Та, приймаючи до уваги акт звірки взаємних розрахунків, підписаний обома сторонами, суд вважає, що сума основного боргу в розмірі 86876, 92 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 2409, 23 грн., 3% річних в розмірі 479, 25 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 129, 64 грн., необхідно зазначити наступне.

Згідно із пунктом 5.1 договору Орендар несе відповідальність за несвоєчасне внесення плати за цим договором - у розмірі суми боргу, скоригованого на індекс інфляції за час прострочення (враховуючи день погашення зобов'язання), трьох відсотків річних від простроченої суми, пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла на момент виникнення зобов'язання) - за кожен день прострочення платежу.

Факт порушення строків виконання грошового зобов'язання не заперечується відповідачем.

Як вбачається з розрахунку, наявного в матеріалах справи, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2409, 23 грн.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши арифметичний розрахунок пені, суд визнає його не вірним, оскільки позивачем були допущені арифметичні помилки в розрахунку. За розрахунком суду розмір пені складає 2409, 22 грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних в розмірі 479, 25, суд визнає його вірним.

Згідно із рекомендаціями Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Так, відповідно до розрахунку позивача, наявного в матеріалах справи, інфляційні витрати по сумі заборгованості в розмірі 14500 грн. за період з 01 березня 2012 року по 06 червня 2012 року склали 43, 50 грн., по сумі заборгованості в розмірі 28714, 81 грн. за період з 01 березня 2012 року по 06 червня 2012 року склали 86, 14 грн.

Перевіривши сукупний індекс інфляції за періоди прострочення виплати заборгованості, зазначені позивачем, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для стягнення нарахованих інфляційних витрат.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, пропорційно відношенню розміру задоволених вимог до розміру первісних, згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» до Державного закладу «Азовська басейнова санітарно-епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоров'я України про стягнення заборгованості в розмірі 89895, 04 грн., в тому числі основну суму боргу в розмірі 86876, 92 грн., пеню в розмірі 2409, 23 грн., три проценти річних в розмірі 479, 25 грн., інфляційні нарахування в розмірі 129, 64 грн.. - задовольнити частково.

Стягнути з Державного закладу «Азовська басейнова санітарно-епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоров'я України (87510, Донецька область, м. Маріуполь, вул.. Гагаріна, 5, код ЄДРПОУ 05480832) на користь Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» (87510, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Адмірала Луніна, 99, код ЄДРПОУ 01125755) заборгованість в розмірі 86876 вісімдесят шість тисяч вісімсот сімдесят шість) грн., 92 коп., три проценти річних в розмірі 479 (чотириста сімдесят дев'ять) грн., 25 коп., пеню в розмірі 2409 (дві тисячі чотириста дев'ять) грн., 22 коп.

Стягнути з Державного закладу «Азовська басейнова санітарно-епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоров'я України (87510, Донецька область, м. Маріуполь, вул.. Гагаріна, 5, код ЄДРПОУ 05480832) на користь Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» (87510, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Адмірала Луніна, 99, код ЄДРПОУ 01125755) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1795 (одну тисячу сімсот дев'яносто п'ять) грн. 38 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

У судовому засіданні 17 липня 2012 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 20 липня 2012 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Кучерява О.О.