Рішення

від 21.05.2012 по справі 5006/25/18/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.05.12 р. Справа № 5006/25/18/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі Прилуцьких М.І., за участю представників позивача Дьяченко Н.В., Бєлоусової С.О., розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросільхозпром» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська солевидобувна компанія» про стягнення 98998 грн. 59 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агросільхозпром» (далі позивач, або ТОВ «Агросільхозпром») звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська солевидобувна компанія» (далі відповідач, або ТОВ «Слов'янська солевидобувна компанія») про стягнення 99481 грн. 34 коп.

Заявою від 21.05.2012р. позивач зменшив розмір позовних вимог, просив стягнути з відповідача 98998 грн. 59 коп., з яких сума заборгованості складає 92815 грн.10 коп. та сума пені - 6183 грн. 49 коп.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст. 526, ч. 1 ст. 509, ч. 1 ст. 610, ч.1 ст. 612, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

На підтвердження вимог позивачем надано суду: договір № 20-05\2011 від 20 травня 2011р.; акт звірки взаєморозрахунків від 30.09.2011р.; лист ТОВ «Агросільхозпром» № 13/12-11 від 13.12.2011р.; лист ТОВ «Слов'янська Солевидобувна компанія» № б/н від 23.12.2011р; претензію № 23/03-12 та розрахунок до неї від 23.03.2012р.; повідомлення про вручення поштового відправлення від 23.03.2012р.; повторна претензія № 09/04-12 від 09.04.2012р.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи, що ухвала суду від 28 квітня 2012р. направлена відповідачу за адресою, зазначеною в позові та спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, господарський суд вважає, що відповідач був повідомлений про розгляд справи належним чином, проте правом бути присутнім в судовому засіданні не скористався, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросільхозпром» підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

20 травня 2011 року між ТОВ «Агросільхозпром» та ТОВ «Слов'янська Солевидобувна компанія» був підписаний Договір купівлі-продажу за № 20-05\2011 (далі -Договір) на реалізацію товарів народного споживання згідно із специфікаціями.

Згідно з пунктом 1.1. цього Договору продавець передає у власність покупця, у відповідності із його заявками, товар, а покупець зобов'язується його прийняти та оплатити на умовах даного договору за узгодженою ціною, зазначеною у специфікаціях.

У відповідності до пункту 1.5 право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент передачі товара представнику покупця.

Пунктом 4.3 Договору передбачена форма розрахунку - безготівковий розрахунок у вигляді 100% передплати.

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що за несвоєчасну оплату товару Покупець виплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати від вартості поставлених товарів.

Відповідно до пунктів 10.1-10.2 Договору він вважається укладеним та вступає в силу з моменту його підписання Сторонами та діє до 31.12.2012р. За узгодженням сторін строк дії договору може бути продовжено.

Виконуючи свої зобов'язання за договором, позивач в період часу з 06.06.2011р. по 18.11.2011р. поставив ТОВ «Слов'янська солевидобувна компанія» паливні гранули на загальну суму 1793411,50 грн., що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними та актом звірки взаємних розрахунків станом на 29.02.2012 року.

В порушення умов договору ТОВ «Слов'янська солевидобувна компанія» не виконало належним чином свої зобов'язання за договором та не сплатило кошти за отриману продукцію в повному обсязі.

Відповідно до видаткових накладних, позивач у період з 01.11.2011р. по 18.11.2011р. поставив відповідачу товари на загальну суму 95625,10 грн. З урахуванням залишку сплати за попередні періоди, сума боргу відповідача станом на 29.02.2012 року складала 92815,10 грн.

Згідно з актом звірки взаємних розрахунків, підписаного без зауважень посадовими особами ТОВ «Агросільхозпром» та ТОВ «Слов'янська солевидобувна компанія» та скріпленого печатками підприємств, станом на 29.02.2012 року, заборгованість ТОВ «Слов'янська солевидобувна компанія» перед позивачем складала 92815,10 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт поставки відповідачу товару у період з 01.11.2011р. по 18.11.2011р. на суму 95625,10 грн.

Відповідач оплату товару, отриманого відповідно до договору № 20-05\2011 від 20 травня 2011р. виконав частково, що підтверджено актами звірки, які наявні у матеріалах справи, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 92815,10 грн.

13.12.2011р. позивач направив на адресу відповідача претензію №13/12-11, в якій пропонував виконати свої зобов'язання за договором та перерахувати суму у розмірі 92815,10 грн.

У відповідь ТОВ «Слов'янська солевидобувна компанія» направило позивачу лист № б/н від 23.12.2011р., у якому затримка сплати платежів пояснювалась як форс-мажорні обставини, а саме - неможливістю сплати виниклої заборгованості внаслідок реорганізації «Укрзалізниці».

Проте, згідно п.8.1 Договору у список обставин, які вважаються форс-мажорними, вказана обставина не входить. Крім того, при настанні будь-яких форс-мажорних обставин, сторона, для якої настали такі обставини, повинна повідомити іншу сторону у 10-ти денний строк (п 8.2 договору), але, як встановлено у судовому засіданні, таких повідомлень до Позивача не надходило.

До теперішнього часу заборгованість у розмірі 92815,10грн. відповідачем не сплачена, що стало підставою для звернення ТОВ «Агросільхозпром» до суду з позовом про стягнення суми вказаної заборгованості.

Відповідно до статті 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій частини 1 статті 174 ГК України).

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( пункт 1 статті 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України.

Частиною 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтею 509 ЦК України визначено, що у силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач зобов'язання щодо оплати отриманого товару вартістю 92815,10 грн. в строки обумовлені договором не виконав. Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості в сумі 92815,10 грн. є доказаними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно пунктами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що за порушення строків оплати за отриманий Товар, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого Товару за кожен день прострочення.

Позивач з посиланням на цей пункт Договору просить стягнути з відповідача пеню за період з 01.11.2011р. по 23.04.2012р., в розмірі 6183,49грн., застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ діючу у період нарахування.

Згідно до пункту 4 статті 538 Цивільного кодексу України, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Пунктом 4.3 Договору передбачена форма розрахунку - безготівковий розрахунок у вигляді 100% передплати.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 01.11.2011р. по 18.11.2011р. поставка товару здійснювалась позивачем без отримання від відповідача попередньої оплати за товар.

Враховуючи те, що здійснивши поставку товару без попередньої оплати, позивачем порушено встановлений договором порядок оплати, суд вважає за необхідне при встановлені моменту виникнення зобов`язання відповідача щодо оплати отриманої продукції застосувати положення частини 2 статті 530 ЦК України, відповідно до вимог якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивачем на адресу відповідача була направлена вимога №13/12-11 від 13.12.2011р. щодо оплати заборгованість за поставлений товар у розмірі 92815,10 грн.

Позивачем не надано доказів направлення відповідачу вищевказаної вимоги, проте в матеріалах справи міститься відповідь ТОВ «Слов'янська солевидобувна компанія» на вимогу, яка датована 23.12.2011р. Із зазначеного листа вбачається, що відповідач отримав вимогу від 13.12.2011р., не заперечує проти наявності боргу, та зобов'язується оплатити отриману продукцію.

Таким чином, з урахуванням приписів частини 2 статті 530 ЦК України, суд приходить до висновку, що у відповідача виникло зобов'язання з оплати отриманого товару в розмірі 92815,10 грн. з 21.12.2011р.

З огляду на зазначене суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені за період з 01.11.2011р. по 23.04.2012р., в розмірі 6183,49грн. підлягає частковому задоволенню.

За таких обставин, суд перерахував вимоги позивача щодо стягнення пені за період з 21.12.20011р. по 23.04.2012р., які складають 4882,83 грн.

Таким чином вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені суд задовольняє частково на суму 4882,83 грн. Позовні вимоги щодо стягнення пені у залишковому розмірі задоволенню не підлягають у зв'язку з необґрунтованістю їх нарахування.

За змістом статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Усупереч вказаним нормам, відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують позовні вимоги. Матеріали справи не містять доказів своєчасної повної оплати отриманої відповідачем продукції.

Враховуючи викладене господарський суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросільхозпром» є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, тому підлягають задоволенню у повному обсязі щодо стягнення суми основного боргу, та частковому задоволенню щодо стягнення пені.

З урахуванням зазначеного та відповідно до статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросільхозпром» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська солевидобувна компанія», про стягнення 98998 грн. 59 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська солевидобувна компанія» (84101 м. Слов'янськ, вул. Сучасна, буд. 33, р/рах. 26001187785001 в , МФО 335548, код ЄДРПОУ 30098637) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросільхозпром» (91031 м. Луганськ, вул. Слов'янська, буд.1в, кім.308, р/рах. 26006400200117, в Луганському відділенні ПАТ «Банк КАМБІО», МФО 380399, код ЄДРПОУ 37384708) 97697 (дев'яносто сім тисяч шістсот дев'яносто сім) грн.93 коп., із них: сума заборгованості в розмірі 92815грн. 10 коп., пеня у розмірі 4882 грн.83 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська солевидобувна компанія» (84101 м. Слов'янськ, вул. Сучасна, буд. 33, р/рах. 26001187785001 в , МФО 335548, код ЄДРПОУ 30098637) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросільхозпром» (91031 м. Луганськ, вул. Слов'янська, буд.1в, кім.308, р/рах. 26006400200117, в Луганському відділенні ПАТ "Банк КАМБІО", МФО 380399, код ЄДРПОУ 37384708) судовий збір у сумі 1954 грн.03 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 21 травня 2012 року.

Повний текст рішення складено та підписано 25 травня 2012року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Зекунов Е.В.